Рішення № 63479621, 14.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2016Справа №910/20266/16

За позовом: Комунального підприємства Білоцерківської міської ради

"Білоцерківтепломережа"

до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант

Авто"

про стягнення боргу 36 713,13 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Колесник Т.А., за довіреністю № 2 від 04.01.2016

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" про стягнення боргу у розмірі 36 713,41 грн., у тому числі: 28 844,83 грн. основного боргу, 1 709,58 грн. інфляційних втрат, 624,29 грн. трьох відсотків річних та 5 534,43 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання послуг з опалення та підігріву холодної води № 1376 від 01.09.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2016 порушено провадження у справі № 910/20266/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.12.2016, зобов'язано сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства суду 07.12.2016 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 07.12.2016 надав суду на виконання вимог ухвали оригінали документів, для огляду у судовому засіданні.

Відповідач уповноважених представників до судового засідання не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.

22.11.2016 до Господарського суду міста Києва з юридичної адреси відповідача повернувся поштовий конверт з ухвалою про порушення провадження у справі з відміткою відділення поштового зв'язку "фірма вибула".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 відкладено розгляд справи до 14.12.2016, у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання та для витребування у позивача додаткових доказів у справі.

Через відділ діловодства суду 12.12.2016 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, яку залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.12.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач уповноважених представників до судового засіданні 14.12.2016 не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 14.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (далі - позивач, теплопостачальна організація) та Публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (далі - відповідач, споживач) було укладено договір № 1376 від 01.09.2013 на постачання послуг з опалення та підігріву холодної води (далі - договір).

Відповідно до п. 1.2. договору, теплопостачальна організація постачає споживачу послуги з опалення та підігріву холодної води, а споживач зобов'язується прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити послуги з опалення та підігріву холодної води за встановленими тарифами міськими органами самоврядування.

Позивач пояснив суду, що він постачає послуги з опалення та підігріву води відповідно до договору за адресою: м. Біла Церква б-р. 50 років Перемоги, 12, кв. 3; 4 (опалювальна площа 140,3 кв. м.), що підтверджується актами від 31.10.2015, від 30.11.2015, від 31.12.2015, від січня 2016, від лютого 2016, від березня 2016, від квітня 2016.

Позивач також зазначив, що свої зобов'язання, згідно з даним договором виконав, передавши відповідачу протягом жовтня 2015 - квітня 2016 пеплову енергію на загальну суму 28 844,83 грн., що підтверджується актами про місячне відпускання теплової енегії абоненту по приладам обліку та актами про використання теплової енергії у вигляді опалення та довідкою КП «БМК №1» №2223 від 25.10.2016.

Відповідно до п. 6.4. договору, оплата за спожиті послуги з опалення та підігріву холодної води здійснюються споживачем 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Згідно до п. 6.6. договору, за порушення строків оплати спожитих послуг з опалення та підігріву холодної води, зазначеної у п. 6.4. даного договору, споживач сплачуєна користь теплопостачальної організації крім суми заборгованості, пеню за кожен день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставка НБУ.

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, претензій щодо якості та об'єму надання послуг на адресу позивача не направив.

За таких обставин Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" про стягнення боргу у розмірі 36 713,41 грн., у тому числі: 28 844,83 грн. основного боргу, 1 709,58 грн. інфляційних втрат, 624,29 грн. трьох відсотків річних та 5 534,43 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання послуг з опалення та підігріву холодної води № 1376 від 01.09.2012.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Згідно із ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" свої зобов'язання за договором договором на постачання послуг з опалення та підігріву холодної води № 1376 від 01.09.2012 виконало, що не заперечується відповідачем.

Проте, як стверджує позивач, Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" взяті зобов'язання за спірним договором на постачання послуг з опалення та підігріву холодної води № 1376 від 01.09.2012 не виконало в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за період жовтня 2015 - квітня 2016 за пеплову енергію на загальну суму 28 844,83 грн., що підтверджується актами про місячне відпускання теплової енегії абоненту по приладам обліку та актами про використання теплової енергії у вигляді опалення та довідкою КП «БМК №1» №2223 від 25.10.2016.

Судом враховано, що у матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами спору та/або розбіжностей щодо обсягів та якості наданих позивачем відповідачу за договором послуг у спірний період.

Відповідачем також не наведено обґрунтованих заперечень щодо правильності відомостей, наведених у вищеописаних актах, у яких зафіксовано відповідні обсяги наданих послуг, та не було надано суду контррозрахунку на спростування здійснених позивачем нарахувань та наведеного ним розрахунку заборгованості.

Отже, матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що протягом жовтня 2015 - квітня 2016 позивачем, на підставі вищеописаних документів та з застосуванням правомірних на той час тарифів, нараховано відповідачу плату за надані по договору послуги, які не були оплачені відповідачем, і заборгованість становить 28 844,83 грн. Ця заборгованість у вказаний період та станом на даний час погашена не була, що є порушенням умов договору та ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволеню.

Також позивач просив стягнути з відповідача 5 534,43 грн. пені за період з жовтня 2015 по квітень 2016, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання послуг з опалення та підігріву холодної води № 1376 від 01.09.2012.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно до п. 6.6. договору, за порушення строків оплати спожитих послуг з опалення та підігріву холодної води, зазначеної у п. 6.4. даного договору, споживач сплачуєна користь теплопостачальної організації крім суми заборгованості, пеню за кожен день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставка НБУ.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що її розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

З приводу наведеного суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання позивачем, як заінтересованою особою, суду не надано, а тому, враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене відповідачем порушення зобов'язання, вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню судом у розмірі, визначеному позивачем, а саме - 5 534,43 грн.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 624,29 грн. трьох процентів річних та 1 709,58 грн. інфляційних нарахувань за порушення грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Здійснивши власний розрахунок трьох відсотків річних, суд встановив, що їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

З приводу наведеного суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання позивачем, як заінтересованою особою, суду не надано, а тому, враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене відповідачем порушення зобов'язання, вимога про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягає задоволенню судом у розмірі, визначеному позивачем, а саме - 624,29 грн. 3% річних та 1 709,58 грн. інфляційних втрат.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що він виконав належним чином свої зобов'язання за договором на постачання послуг з опалення та підігріву холодної води № 1376 від 01.09.2012, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставки товару за даним договором не виконав належним чином.

Враховуючи викладене, господарський суд визнає позов Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю в сумі 36 713,13 грн., у тому числі 28 844,83 грн. основного боргу, 5534,43 грн. пені, 624,29 грн. трьох відсотків річних та 1709,58 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська Страхова Компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, ЄДРПОУ 16467237) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (09100, м. Біла Церква, Київська область, вул. Мережна, 3, ЄДРПОУ 04654336) 28 844 (двадцять вісім тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 83 коп. основного боргу, 5 534 (п'ять тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 43 коп. пені, 624 (шістсот двадцять чотири) грн. 29 коп. трьох відсотків річних, 1709 (одна тисяча сімсот дев'ять) грн. 58 коп. інфляційних втрат та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 19.12.2016.

Суддя І.О. Андреїшина