Рішення № 63479538, 06.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016Справа №910/31871/15

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" Київської області

до Моторного (транспортного) страхового бюро України м. Києва

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 396095,01 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача: Науменко А.В.,

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ :

у грудні 2015 року Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що він був асоційованим членом Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ).

На підставі укладеного між ним (страховиком) та відповідачем договору про співпрацю № 116 у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за внутрішніми договорами від 28 грудня 2012 р. він сплатив членські, гарантійні та інші внески.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 3373 від 26 вересня 2013 р. було анульовано його ліцензію на провадження страхової діяльності у формі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

4 лютого 2014 р. на підставі рішення відповідача він втратив статус асоційованого члена МТСБУ.

У зв'язку з втратою статусу асоційованого члена відповідач відповідно до п. 3.12.2 Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах № 31/2012 від 6 грудня 2012 р., яке було чинне на момент позбавлення його статусу асоційованого члена МТСБУ (далі - Положення), Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) зобов'язаний був повернути йому протягом 12 місяців з дати втрати ним статусу асоційованого члена Бюро 10 % залишку гарантійного внеску, що становить 238726,46 грн.

Посилаючись на те, що всупереч вимог вищевказаних Положень та Закону відповідач в установлений строк належну частину гарантійного внеску не повернув, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 238726,46 грн. боргу, борг з урахуванням встановленого індексу за час прострочення 84344,41 грн., три проценти річних з простроченої суми 5592,09 грн., пеню 67432,05 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у письмових поясненнях на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог у зв'язку з ненастанням часу виконання ним обов'язку з виплати на користь позивача заявленої суми гарантійного внеску. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений у встановленому порядку.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Справа розглядається після скасування на підставі постанови Вищого господарського суду України від 20 вересня 2016 р. рішення господарського суду міста Києва від 29 лютого 2016 р., постанови Київського апеляційного господарського суду від 23 червня 2016 р.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 39.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Судом встановлено, що позивач був асоційованим членом Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Його відносини з відповідачем були врегульовані, зокрема, укладеним між ними договором про співпрацю № 116 у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за внутрішніми договорами від 28 грудня 2012 р.

Відповідно до умов п. 2.1.1 вказаного договору позивач зобов'язаний сплатити членський внесок у розмірі, визначеному рішенням органу управління МТСБУ.

Згідно п. 2.2.8 договору відповідач зобов'язаний повернути на умовах, що встановлені Законом, Положенням про фонд захисту потерпілих та цим договором, гарантійні внески, сплачені страховиком до цього фонду.

Строк дії договору відповідно до умов п. 12.1 договору встановлений з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача, наявною у матеріалах справи копією указаного договору, статуту МТСБУ.

Також встановлено, що розпорядженням Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 3373 від 26 вересня 2013 р. було анульовано ліцензію позивача на провадження страхової діяльності у формі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

4 лютого 2014 р. на підставі рішення відповідача позивач втратив статус асоційованого члена МТСБУ.

Це підтверджується поясненнями позивача, наявною у матеріалах справи копією розпорядження НКФП, повідомленням відповідача про втрату статусу асоційованого члена МТСБУ № 7/3-09/3294 від 4 лютого 2014 р.

10 вересня 2015 р. позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення йому 10 % залишку гарантійного внеску у зв'язку з втратою ним статусу асоційованого члена.

Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані відмовою відповідача здійснити повернення йому гарантійного внеску.

Відносини щодо порядку повернення гарантійного внеску у разі втрати страховиком статусу асоційованого члена Бюро врегульовані Положенням про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах № 31/2012 від 6 грудня 2012 р., чинного на момент виникнення спірних відносин, (далі - Положення), Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до вимог п. 51.9 ст. 51 Закону, гарантійні внески, сплачені страховиком до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, з урахуванням інвестиційного доходу, отриманого від розміщення таких внесків, та з вирахуванням коштів, сплачених МТСБУ, підлягають поверненню страховику за умови, що стосовно нього не здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства. Строк такого повернення з фонду захисту потерпілих становить три роки з дня припинення асоційованого членства страховика в МТСБУ, з фонду страхових гарантій - п'ять років з дня припинення його повного членства в МТСБУ, але не раніше наступного дня після виконання зобов'язань за договорами міжнародного страхування та перестрахування або передачі зобов'язань іншому страховику - повному члену МТСБУ.

Таким чином, з урахуванням приписів вищевказаного Закону позивач (страховик) має право на повернення йому частини гарантійного внеску після спливу трьох років з дня припинення його членства в МТСБУ.

Станом на час звернення позивача в суд з указаним позовом та розгляду справи вказаний строк не настав.

Відповідно до умов п.п. 3.12.1, 3.12.2 Положення повернення частини гарантійного внеску, що перевищує мінімальний гарантійний внесок, здійснюється за зверненням страховика в порядку, встановленому Президією Бюро. При виході страховика зі складу Бюро, у зв'язку із втратою статусу асоційованого члена з боку Бюро, здійснюється повернення страховику його гарантійного внеску в строк, визначений Законом.

Гарантійні внески повертаються Дирекцією Бюро частинами: 10 % його залишку протягом 12 місяців з дати виходу страховика із складу Бюро, 30% залишку протягом 12 місяців з дати виплати першої частини і решта залишку не пізніше закінчення трирічного строку з дати виходу страховика зі складу Бюро, з урахуванням наступних особливостей.

У разі, якщо страховик не врегулював усі відомі йому події, що мають ознаки страхових випадків за його внутрішніми договорами страхування, а саме: не прийняв рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у такій виплаті чи не виконав усі рішення про виплату страхового відшкодування за такими договорами, строк повернення чергової частини залишку гарантійних внесків розпочинається не раніше дати отримання Бюро документального підтвердження повного врегулювання таких подій. За відсутності такого підтвердження повернення залишку гарантійного внеску здійснюється протягом останнього місяця строку, встановленого Законом для такого повернення. Дострокове повернення залишку гарантійного внеску можливе на підставі договору зі страховиком шляхом врегулювання подій, що мають ознаки страхових випадків за внутрішніми договорами страхування такого страховика.

З наявних у матеріалах справи звітів з деталізації звітних показників за заявами вбачається, що позивачем не було врегульовано 15 страхових випадків за його внутрішніми договорами страхування, зокрема, за якими рішення про виплату прийнято, страховий акт підписаний, але фактична сплата не відбулась, а також по 78 вимогам (страховим випадкам) рішення прийняті не були.

Доказів врегулювання позивачем станом на час розгляду справи указаних страхових випадків суду не надано.

Таким чином, позивач набуде право на повернення залишку гарантійного внеску протягом останнього місяця строку, встановленого Законом для такого повернення, який на час вирішення спору не настав.

Враховуючи, що права позивача на одержання заявлених сум відповідачем не порушені, у позові відповідно до вимог ст. 15 ЦК України слід відмовити з цих підстав.

Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

у позові Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" Київської області відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар