Рішення № 63479317, 31.05.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.05.2016 Справа №905/1101/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.

при секретарі судового засідання Гонтарі А.Д.

розглянув матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Гарант, м.Маріуполь Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс, м.Маріуполь Донецької області

про:стягнення 871980грн. процентів за користування грошовими коштами, 51398,98грн. річних у звязку з невиконанням судового рішення та 543890,95грн. інфляційних у звязку з невиконанням судового рішення

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 за дов.№81 від 06.01.2016р.,

від відповідача: не явився.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

31.05.2016р. з 14-20год. до 14-25год.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Гарант, м.Маріуполь Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс, м.Маріуполь Донецької області про стягнення 847664,88грн. інфляційних втрат, 191972,28грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на: рішення господарського суду Запорізької області від 23.12.2014р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2015р. у справі №24/104-908/3946/14; заяву вих.№576 від 07.11.2011р. про залік зустрічних однорідних вимог; постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2015р. та Вищого господарського суду України від 22.04.2015р. у справі №6/330пд; ухвалу господарського суду Донецької області від 15.02.2016р. у справі №5006/15/36/2012 (про відмову у відновленні втраченої справи №5006/15/36/2012 та у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Гарант про поновлення провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Гарант до Товариства з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 126199,39грн.) тощо.

До позову додає розрахунок сум 3% річних та інфляційних (а.с.10-12) і його обґрунтування (а.с.13-14).

Ухвалою суду від 11.05.2016р. (а.с.150-151) розглянуто та задоволено заяву позивача №225 від 06.05.2016р. про зміну предмету позову, в якій позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс: 871980грн. процентів за користування грошовими коштами, 51398,98грн. річних у звязку з невиконанням судового рішення та 543890,95грн. інфляційних у звязку з невиконанням судового рішення (а.с.135-139).

У звязку з викладеним предметом спору у справі №905/1101/16 є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс 871980грн. процентів за користування грошовими коштами, 51398,98грн. річних у звязку з невиконанням судового рішення та 543890,95грн. інфляційних у звязку з невиконанням судового рішення.

Протягом розгляду справи позивач надав суду:

1) пояснення вих.№194 від 15.04.2016р. про порядок визначення у розрахунку позовних вимог дати настання прострочення відповідача з доданими копіями: висновку судової економічної експертизи №143/26 від 04.08.2014р. у господарській справі №24/104 та наявних у позивача матеріалів справи №5006/15/36/2012 (а.с.42-125);

2) заяву №225 від 06.05.2016р. про зміну предмету позову з доданими: розрахунком сум, які підлягають стягненню, платіжним дорученням про доплату судового збору за збільшення позовних вимог, доказами відправки копії заяви з додатками відповідачу (а.с.135-144);

3) пояснення вих.№290 від 27.05.2016р. про причини неспівпадіння номеру висновку судової економічної експертизи від 04.08.2014р., про який йдеться у рішенні №24/104-908/3946/14 господарського суду Запорізької області (№146/26), та зазначеного у наданій позивачем копії (№143/26). До пояснень додані копії повного тексту Додатку №1 до висновку судової економічної експертизи №143/26 від 04.08.2014р. та постанови №7/137 від 09.03.2016р. про відкриття виконавчого провадження №50385483 за наказом №24/104-908/3946/14 від 03.02.2015р., а також довідка позивача вих.№289 від 26.05.2016р. про стан виконання наказу №24/104-908/3946/14 від 03.02.2015р. (а.с.153-199);

4) з супровідним листом б/н від 31.05.2016р. копію наказу №24/104-908/3946/14 від 03.02.2015р. (а.с.200-201).

Ухвалою суду від 11.05.2016р. за клопотанням позивача строк розгляду спору продовжувався на 15 днів в порядку ст.69 ГПК України (а.с.146, 150-151).

Судом виготовлено та долучено до матеріалів справи копію постанови Вищого господарського суду України від 12.04.2016р. у справі №24/104-908/3946/14 (а.с.131-133).

Відповідач будь-яких пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву не надав, у судові засідання 19.04.2016р., 11.05.2016р. та 31.05.2016р. не явився, хоча про час і місце розгляду справи, а також про вимоги суду був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення 22.03.2016р. та 05.05.2016р. поштового відправлення (а.с.37, 152) та клопотання відповідача б/н від 16.04.2016р. та б/н від 06.05.2016р. про відкладення розгляду справи (а.с.39, 134).

Враховуючи правові позиції Вищого господарського суду України, викладені в п.3.9.2., п.3.12. Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції та приймаючи до уваги, що відповідач не скористався правом надати відзив на позов та не надав доказів на підтвердження поважності причин неявки свого повноважного представника в судові засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши документи, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, керуючись законом, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК) України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ як джерело права, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.12.2014р. у справі №24/104-908/3946/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Гарант до Товариства з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс про стягнення 2669847,85грн. компенсації за невикористані відпустки 4178 працівникам, звільненим за переведенням з Товариства з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Гарант, задоволені: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс на користь позивача 2669847,85грн. компенсації за невикористані відпустки, 25500грн. державного мита, 1979,33грн. судового збору, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 50400грн. витрат за проведення судової економічної експертизи (а.с.16-20).

Нормативно рішення обґрунтоване: приписами ч.3 ст.24 Закону України «Про відпустки», відповідно до якої у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник; нормою ст.83 Кодексу законів про працю (далі КЗпП) України, яка передбачає, що в разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, куди перейшов працівник; вимогами ст.1212 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, якою встановлений обовязок особи, яка зберегла майно у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

03.02.2015р. на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 23.12.2014р. у справі №24/104-908/3946/14 був виданий наказ (а.с.201).

Постановами Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2015р. (а.с.21-23) та Вищого господарського суду України від 12.04.2016р. (а.с.131-133) рішення господарського суду Запорізької області від 23.12.2014р. у справі №24/104-908/3946/14 залишене без змін.

Суди апеляційної та касаційної інстанцій погодились з висновком господарського суду Запорізької області про те, що грошова компенсація із настанням факту звільнення працівників повинна перераховуватись на рахунок підприємства, на яке перейшли звільнені працівники, з огляду на що відповідач безпідставно утримує належні для перерахування позивачу кошти у вигляді грошової компенсації за невикористані відпустки працівників у загальному розмірі 2669847,85грн., і підставою для стягнення цієї суми є приписи ст.1212 ЦК України.

Одночасно між Товариством з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс та Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Гарант існував спір про визнання недійсним правочину, оформленого Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Гарант шляхом направлення Товариству з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс заяви №576 від 07.11.2011р. про одностороннє припинення грошових зобовязань перед Товариством з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс за договорами купівлі-продажу майна №100 від 22.04.2011р., №123 від 07.07.2011р. та №123/2 від 08.07.2011р. на загальну суму 1279743,45грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог зі сплати компенсації відпусток переведеним працівникам (справа господарського суду Донецької області №6/330пд).

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.06.2014р. у справі №6/330пд позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс задоволена визнаний недійсним правочин з одностороннього припинення грошових зобовязань на суму 1279743,45грн. у формі заяви №576 від 07.11.2011р. (а.с.24). Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Гарант на суму 1279743,45грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс не є безспірними і проведення одностороннього припинення зобовязань за договорами купівлі-продажу є передчасним.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2015р. (а.с.25-28) рішення господарського суду Донецької області від 24.06.2014р. у справі №6/330пд скасоване, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2015р. (а.с.29-30) постанову Харківського апеляційного господарського суду у справі №6/330пд залишено без змін з посиланням на набрання законної сили рішенням господарського суду Запорізької області від 23.12.2014р. у справі №24/104-908/3946/14, яким з Товариства з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Гарант присуджено до стягнення 2669847,85грн.; настання строку виконання зобовязань за договорами купівлі-продажу майна №100 від 22.04.2011р., №123 від 07.07.2011р. та №123/2 від 08.07.2011р. на загальну суму 1279743,45грн., а також на однорідність зобовязань Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Гарант сплатити вартість майна за договорами купівлі-продажу і зобовязань Товариства з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс перерахувати суми компенсацій за невикористані відпустки при звільненні працівників в порядку переведення.

У звязку з викладеним Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Гарант (позивач) вважає, що сума зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс з перерахування сум компенсацій за невикористані відпустки з 07.11.2011р. зменшилась на 1279743,45грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, у звязку з чим сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс з 08.11.2011р. по теперішній час складає 1279743,45грн. (а.с.4, 13-14, 140-141).

За розрахунком суду після проведення зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс зі сплати Товариству з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Гарант компенсацій за невикористані відпустки при звільненні працівників в порядку переведення складає 1390104,40грн. (2669847,85грн. 1279743,45грн. = 1390104,40грн.).

Зважаючи на те, що після прийняття судом зміни предмету позову заява про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України позивачем суду не подавалась, суд під час розгляду даної справи виходитиме з розрахунків позивача, в яких у якості суми простроченого зобовязання починаючи з 08.11.2011р. зазначена сума боргу зі сплати компенсацій 1279743,45грн. (а.с.140-141).

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Висновком судової економічної експертизи №143/26 від 04.08.2014р. у справі №24/104-908/3946/14 встановлено, що працівники Товариства з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс були звільнені у зв'язку з переведенням до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Гарант» у період з травня 2011 року по червень 2011 року. Господарським судом Запорізької області у рішенні від 23.12.2014р. зазначено, що матеріали справи №24/104-908/3946/14 не містять доказів перерахування відповідачем грошової компенсації за невикористані відпустки працівників на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Гарант» у повному обсязі (а.с.19, зворотній бік).

Згідно довідки позивача вих.№289 від 26.05.2016р. станом на 26.05.2016р. грошові кошти від Товариства з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс на виконання наказу №24/104-908/3946/14 від 03.02.2015р. Товариству з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Гарант не поступали (а.с.199).

Позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс 871980грн. процентів за користування грошовими коштами, які (кошти) є компенсацією за невикористані відпустки, стягнутою рішенням господарського суду Запорізької області від 23.12.2014р. у справі №24/104-908/3946/14 на підставі ст.1212 ЦК України.

Нарахування процентів позивач проводить на суму 2669847,85грн. за період вересень 2011 року 07.11.2011р. та на суму 1279743,45грн. за період 08.11.2011р. березень 2016 року.

Про застосування позовної давності відповідачем до винесення судом рішення у даній справі заявлено не було, з огляду на що суд на підставі приписів ч.ч.2, 3 ст.267 ЦК України виходитиме з періодів, зазначених у розрахунку позовних вимог (а.с.140-141).

Нормативно позивач обґрунтовує зазначену вимогу посиланням, зокрема, на приписи ст.ст.8, 9, 536, 1214 (ч.2) ЦК України, ст.34 Закону України «Про оплату праці», ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Посилання позивача на зазначені норми та аналогію права суд визнає належним обґрунтуванням заявленої вимоги про стягнення процентів за користування відповідачем безпідставно утримуваними грошовими коштами позивача.

Оскільки безпідставно утримуваними коштами у правовідносинах, що склалися, є кошти компенсації працівникам за невикористані відпустки тобто кошти оплати праці, то проценти за користування ними фактично є індексом споживчих цін за період невиплати, який має бути розрахований у відповідності до вимог Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2011р.

Так, статтями 1-3 Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що підприємства всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу; компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом [з 01.01.2001р.]; під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру; сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Пунктами 1 та 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати передбачено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу; сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100; індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу; при цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається; щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

У додатку до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати наведено приклади обчислення суми компенсації. За змістом п.2 прикладу №1 індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу визначається шляхом множення всіх місячних індексів (включаючи й індекси, які не перевищують 100 відсотків тобто індекси дефляції) за період невиплати, починаючи з місяця, наступного за місяцем, за який мав бути виплачений дохід.

Судом перевірено виконаний позивачем розрахунок процентів за користування безпідставно утримуваними коштами (а.с.140) та встановлено, що він не відповідає приписам ст.3 Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, оскільки розрахунок позивача зроблений помісячно, а не за весь період невиплати компенсацій одразу, і вибірково не враховує індекси споживчих цін, які не перевищують 100 відсотків (дефляцію). Так, в розрахунку процентів позивачем не враховано дефляцію за періоди: травень 2012 року (яка за повідомленням Державної служби статистики України склала 99,7%), червень 2012 року (99,7%), липень 2012 року (99,8%), серпень 2012 року (99,7%), листопад 2012 року (99,9%), січень 2013 року (99,9%), липень 2013 року (99,9%), серпень 2013 року (99,3%), липень 2015 року (99,0%), серпень 2015 року (99,2%), жовтень 2015 року (98,7%), лютий 2016 року (99,6%).

Крім того, наведеними вище нормативними приписами передбачене нарахування місячних індексів споживчих цін на суму невиплаченого доходу. Отже, нарахування позивачем інфляційної складової у листопаді 2011 року за період 01. 07.11.2011р. на суму 2669847,85грн., а за період 08. 30.11.2011р. на суму 1279743,45грн., розраховану з урахуванням заліку зустрічних однорідних вимог, є неправомірним. Правильним є нарахування інфляційної складової на суму боргу, що існувала на кінець місяця, за який враховується індекс інфляції.

За результатами розрахунку, здійсненого судом з дотриманням наведених вище правил, проценти за користування безпідставно утримуваними відповідачем коштами компенсації працівникам за невикористані відпустки складають 1061268,11грн. Розраховані судом проценти фактично є індексом споживчих цін за період невиплати, нарахованим на заборгованість:

- в сумі 2669847,85грн. в розмірі 2669,85грн. за період вересень 2011 року;

- в сумі 1279743,45грн. в розмірі 1058598,26грн. за період жовтень 2011 року березень 2016 року.

З огляду на те, що після прийняття судом зміни предмету позову заява про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України позивачем суду не подавалась, стягненню на користь позивача підлягають проценти за користування безпідставно утримуваними коштами компенсації працівникам за невикористані відпустки в заявленій позивачем до стягнення сумі 871980грн.

На підставі приписів ст.625 ЦК України та з посиланням на правову позицію Верховного суду України, викладену у постановах від 30.03.2016р. у справі №6-2168цс15 та від 29.05.2013р. у справі №6-39цс13, позивач просить стягнути з відповідача 543890,95грн. інфляційних за період 03.01.2015р. березень 2016 року та 3% річних у розмірі 51398,98грн. за період 03.01.2015р. 05.05.2016р., нарахованих у звязку з невиконанням відповідачем рішення господарського суду Запорізької області від 23.12.2014р. у справі №24/104-908/3946/14.

Судом перевірено розрахунки вказаних сум (а.с.141) та встановлено, що в них невірно визначено початок періоду прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс виконання грошового зобовязання з виплати Товариству з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Гарант компенсації за невикористані відпустки, наявність якого встановлена рішенням господарського суду Запорізької області від 23.12.2014р. у справі №24/104-908/3946/14.

З урахуванням приписів ст.ст.11 (ч.5), 253, 509 (ч.1), 530 (абз.2 ч.1) ЦК України та ст.ст.115, 116 ГПК України датою прострочення відповідача є дата, наступна за датою набрання законної сили рішенням господарського суду Запорізької області від 23.12.2014р. у справі №24/104-908/3946/14, зазначеною у виданому на виконання вказаного рішення наказі. Так, у наказі господарського суду Запорізької області №24/104-908/3946/14 від 03.02.2015р. зазначено: «Рішення набрало законної сили 03.02.2015р.» (а.с.201); отже, початком періоду прострочення виконання вказаного рішення є 04.02.2015р.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач протягом розгляду даної справи не надав суду доказів повного виконання зобовязань з виплати компенсації за невикористані відпустки переведеним працівникам, стягнутої рішенням суду від 23.12.2014р. у справі №24/104-908/3946/14.

На підставі викладеного суд, керуючись ст.35 ГПК України, врахувавши приписи ст.ст.525, 526, 599 ЦК України, ст.193 (ч.1) ГК України, приходить до висновку, що у відповідача в період 04.02.2015р. 05.05.2016р. існувала заборгованість перед позивачем з виплати присудженої рішенням суду у справі №24/104-908/3946/14 компенсації за невикористані відпустки переведеним працівникам.

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 48033,06грн., нараховані за період 04.02.2015р. 05.05.2016р. на зазначену позивачем у розрахунку річних суму простроченого зобовязання 1279743,45грн., помилково розраховану позивачем як залишок присудженої рішенням суду у справі №24/104-908/3946/14 компенсації, зменшеної на 1279743,45грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. При цьомув розрахунок мають включатися й періоди часу, в які мала місце дефляція (абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р.).

Судом перевірено розрахунок заявленої до стягнення суми інфляційних (а.с.141) та встановлено, що з урахуванням наведених вище правил розрахунку боргу з урахуванням індексу інфляції стягненню на користь позивача підлягають інфляційні у розмірі 434976,93грн., нараховані за період березень 2015 року березень 2016 року на зазначену позивачем у розрахунку інфляційних суму простроченого зобовязання 1279743,45грн., помилково розраховану позивачем як залишок присудженої рішенням суду у справі №24/104-908/3946/14 компенсації, зменшеної на 1279743,45грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі приписів абз.3 ч.1 ст.49 ГПК України.

На підставі ст.ст.8, 9, 11, 253, 267, 509, 525, 526, 530, 536, 599, 625, 1212, 1214 Цивільного кодексу України; ст.193 Господарського кодексу України; ст.ст.83, 116 Кодексу законів про працю України; ст.34 Закону України №108/95-ВР від 24.03.1995р. «Про оплату праці»; ст.ст.1-3 Закону України №2050-III від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (зі змінами); Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затв. Постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2011р.; керуючись ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-ІV від 23.02.2006р.; ст.ст.4-2, 4-3, 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85, 111-28, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Гарант, м.Маріуполь Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс, м.Маріуполь Донецької області про стягнення 871980грн. процентів за користування грошовими коштами, 51398,98грн. річних у звязку з невиконанням судового рішення та 543890,95грн. інфляційних у звязку з невиконанням судового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство ОСОБА_2 Сервіс (87503, АДРЕСА_1; Ідентифікаційний код 35455697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Гарант (87505, Донецька область, м.Маріуполь, пров.Банний, 2; Ідентифікаційний код 37598904) 871980грн. процентів за користування грошовими коштами, 48033,06грн. 3% річних у звязку з невиконанням судового рішення, 434976,93грн. інфляційних у звязку з невиконанням судового рішення, 20325,36грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 31.05.2016р. оголошено та підписано вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2016р.

Суддя О.М. Шилова

надруковано 3 прим.:

1 до справи, 2 сторонам