Рішення № 63479257, 16.12.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.12.2016 Справа № 904/9500/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі", м. Краматорськ Донецької області

до Комунального підприємства "Кривбасводоканал", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 3 431 817,92 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № 10/27 від 01.06.2016;

від відповідача: юрисконсульт ОСОБА_2, довіреність № 41 від 16.05.2016.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (далі - відповідач), у якій заявило вимогу про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за період з грудня 2015 року по березень 2016 року в сумі 3295404,81 грн, пені за період з 11.01.2016 по 26.04.2016 у сумі 38011,58 грн, 3% річних за аналогічний період у сумі 30474,08 грн та інфляційних нарахувань за період з грудня 2015 року по лютий 2016 року у сумі 37927,45 грн, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №5 0001 010/267-ЕНЕРГО, укладеного між сторонами 09.10.2007.

Відповідач в судовому засіданні 13.12.2016 надав до справи докази погашення ним частини основного боргу в сумі 551405,25 грн та заявив клопотання зменшити розмір пені на 90% через складне фінансове становище підприємства та продовжити строк розгляду справи на 15 днів. Клопотання про продовження строку відхиляється судом, оскільки справа розглянута в передбачений ст. 69 ГПК України строк.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2007 року між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Інвест" було укладено Договір № 5 0001 010/267-ЕНЕРГО про постачання електричної енергії.

03.01.2014 між вищезазначеними сторонами була укладена додаткова угода № 13 до договору, якою було внесено зміни до найменування постачальника з товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Інвест" на товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" (позивач).

Згідно з п. 1. договору постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі з умовами договору та додатками до договору.

Згідно з п. 2.3.3. договору одним із обов'язків споживача є оплата постачальнику вартості електричної енергії згідно з додатком "Порядок розрахунків".

Пункт 3.1.1. договору передбачає, що позивач має право одержувати від відповідача плату за поставлену електричну енергію.

Згідно п. 7.6. договору на підставі засобів обліку електричної енергії оформлюються документи, перелік яких узгоджений додатком "Порядок розрахунків", у тому числі акт про використану електричну енергію (акт про прийняття-передавання товарної продукції).

Відповідно до п. 1.4 додатку № 2 до договору, величина коштів, які має сплатити споживач за спожиту активну електричну енергію, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої за розрахунковий період, на тариф, який діє в цей розрахунковий період, з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 3.2 додатку № 2 до договору, відповідач повинен до 10 числа поточного місяця сплачувати суму остаточного рахунку за попередній розрахунковий період.

Позивач вказує, що за період з грудня 2015 року по березень 2016 року заборгованість відповідача перед ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" за спожиту активну електроенергію становить: 3 295 404,81 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Факт поставки позивачем електроенергії відповідачу підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач порушив обумовлені договором строки оплати поставленої йому електроенергії, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 3 295 404,81 грн.

Після порушення провадження у справі відповідач сплатив позивачу 551405,25 грн боргу, тому залишок боргу складає 2743999,56 грн, який підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п.4.2 договору сторони дійшли згоди про те, що за порушення строків внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3., 2.3.4. договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Перевіривши розрахунок пені за загальний період з 11.01.2016 по 26.04.2016 за кожний період виникнення зобов'язань окремо на загальну суму 38011,58 грн, суд дійшов висновку про її обгрунтованість.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Так, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період 11.01.2016 по 26.04.2016 за кожний період виникнення зобов'язань окремо на загальну суму 30474,08 грн, перевіривши які суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.

При перевірці розрахунку інфляційних нарахувань виявлено, що при розрахунку інфляційниих на зобов'язання за січень 2016 року позивач не включив до розрахунку показники лютого 2016 року, що протирічить вищевказаній постанові Пленуму ВГСУ.

Судом здійснено власний розрахунок інфляційних за зобов'язаннями січня 2016 року за період прострочки з лютого по березень 2016 і їх розмір складає 1961,74 грн. Суд погоджується з рештою розрахунків за зобов'язаннями за грудень 2015 року за період прострочки з січня по березень 2016 року на суму 33859,98 грн та за зобов'язаннями за лютий 2016 року за період прострочки за березень 2016 року на суму 30775,95 грн.

Загальна сума інфляційних нарахувань складає 66597,45 грн.

Обгрунтовуючи клопотання про зменшення розміру пені відповідач зазначає, що на своєчасність розрахунків перед ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" впливає низький рівень надходжень грошових коштів від різних категорій споживачів. Підтвердженням наведеного є факт існування боргів за послуги водопостачання та водовідведення, сума яких станом на 01.12.2016 складає 471 млн. 128 тис. грн, а саме:

- КПТМ "Криворіжтепломережа" - 57 млн. 130 тис. грн.;

- ДП "Криворізька теплоцентраль" - 62 млн. 687 тис. грн.;

- населення 211 млн. 735 тис. грн.;

- бюджетні установи 633 тис. грн.;

- відшкодування пільг 7 млн. 991 тис. грн.;

- заборгованість комунальних підприємств, управителів та ЖКП банкротів 102 873 тис. грн.

Крім низького рівня оплати за послуги водопостачання та водовідведення, перешкодою для негайної оплати послуг ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" є незадовільний стан примусового виконання рішень судів по стягненню коштів з боржників на користь КП "Кривбасводоканал".

Крім того, КП "Кривбасводоканал" засноване органом місцевого самоврядування - Криворізькою міською радою на основі майна, яке є власністю територіальної громади міста ОСОБА_3.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 статті 2 Статуту КП "Кривбасводоканал", головними напрямками діяльності підприємства є забезпечення потреб населення та інших споживачів послугами водопостачання, транспортування питної води по водопровідним мережам, забезпечення транспортування стічних вод по колекторам та каналізаційним мережам їх очищення на очисних спорудах.

Забезпеченість населення, а це близько 650 тисяч чоловік, послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення є одним із головних чинників їх здоров'я та збереження довкілля, як в місті ОСОБА_3 так і в Криворізькому районі Дніпропетровської області.

Послуги споживачам надаються цілодобово та безперервно. Однією з особливостей постачання води до приватних будинків в яких проживають фізичні особи-споживачі, є їх значна розосередженість по території міста. Це пов'язано з тим. що довжина міста ОСОБА_3 становить 126 км. Тобто, підприємство обслуговує розподільні мережі водопостачання, які мають дуже велику протяжність. Ці фактори збільшують розмір витрат, які підприємство мусить витрачати для здійснення водопостачання і водовідведення.

Також, до проблем, що має підприємство відносяться застаріла інфраструктура та незадовільна платіжна дисципліна усіх категорій споживачів. Це призводить до того, що КП "Кривбасводоканал" не має достатніх ресурсів для одночасного впровадження нових енергозберігаючих технологій та заміни застарілих трубопроводів, а відповідно підприємство не може стовідсотково виконувати взяті на себе зобов'язання.

КП "Кривбасводоканал" займає монопольне становище та надає послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення великій кількості споживачів, серед яких є, як фізичні так і юридичні особи. Підприємство не має права відмовити у наданні послуг навіть за наявності значної заборгованості з боку споживачів, адже в діючому законодавстві відсутнє закріплення права водопостачальних підприємств та організацій припиняти надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Крім того, припинення постачання цих послуг не можливе з огляду па ймовірність виникнення санітарно-епідеміологічної загрози у регіоні, що обслуговується.

Згідно до пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, господарський суд вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ПІК), повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшення розміру неустойки відповідно до пункту 3 етапі 83 ПІК України повинно здійснюватися у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України. Ця стаття передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Цивільний кодекс України не містить переліку таких обставин, отже це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації.

Суд вважає, що доводи відповідача щодо наявності складного фінансового стану підприємства є вагомими, тому відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України пеню слід зменшити на 40% - до 22806,95 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині вимог про стягнення 2743999,56 грн основного боргу, 22806,95 грн пені, 30474,08 грн 3% річних, 66597,67 грн інфляційних нарахувань на суму боргу, в частині вимог про стягнення 551405,25 грн основного боргу провадження у справі слід припинити згідно з п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача пропорційно обгрунтовано заявленим вимогам покладаються 51457,33 грн витрат на оплату судового збору, 19,95 грн судових витрат покладаються на позивача.

При зверненні до суду позивач надмірно сплатив 40511,51 грн судового збору, які відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" можуть бути повернуті йому у разі подання відповідного клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 44, 49, п. 11 ч. 1 ст. 80, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.Єсеніна, буд. 6А, ідентикаційний код 03341316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі", м. Краматорськ Донецької області, вул. Островського, 8, ідентифікаційний код 31018149) 2743999,56 грн основного боргу, 22806,95 грн пені, 30474,08 грн 3% річних, 66597,67 грн інфляційних нарахувань на суму боргу, 51457,33 грн витрат на оплату судового збору, видати позивачу наказ після набрання рішенням суду законної сили.

3. В частині вимог про стягнення 551405,25 грн основного боргу провадження у справі припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 19.12.2016.

Суддя ОСОБА_4