Рішення № 63479099, 13.12.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.12.2016 Справа № 904/9210/16

За позовом обласного комунального підприємства "Фармація", м. Дніпро

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. П'ятихатки П'ятихатського району Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дніпропетровська обласна рада, м. Дніпро

про зобов'язання звільнити нерухоме майно частину приміщення терапевтичного корпусу

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність №01-Д/04 від 11.01.2016 року, представник

Від відповідача: Биструшкін О.С., договір №3/2016 від 06.12.2016 року, свідоцтво №1235 від 10.02.2004 року, адвокат

Від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Обласне комунальне підприємство "Фармація" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про:

- зобов'язання фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 звільнити нерухоме майно частину приміщення терапевтичного корпусу загальною площею 50 кв.м., яке розташоване на території П'ятихатської ЦРЛ за адресою: АДРЕСА_1 та передати це приміщення обласному комунальному підприємству "Фармація".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно п. 7.1 договору оренди № 5, цей договір діє до 01.09.2016 року. Відповідно до п.2.5 та п. 5.2.5 договору оренди № 5, у разі закінчення-припинення дії цього договору, орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю. Проте відповідач свої обов'язки щодо повернення орендованого приміщення не виконав та продовжує незаконно його займати. У зв'язку з тим, що відповідач не звільнив орендоване майно, позивач обмежений в реалізації своїх прав щодо цього майна, а тому, відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України, вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

02.11.2016 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшли заперечення відповідача на позовну заяву де останній вказує, що 03.06.2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до позивача з листом про продовження дії договору оренди, однак вказаний лист залишився без уваги, відповіді на свою заяву відповідач не отримав. На сьогоднішній день позивач продовжує виконувати свої обов'язки за договором № 5 від 08.07.2011 року, зокрема продовжує нараховувати орендну плату. Вказані обставини відповідач розцінює інакше, ніж як згоду на продовження дії договору оренди № 5 від 01.07.2011 року. Зазначене, на думку відповідача, дозволяє зробити висновок, що спірний договір оренди є дійсним на сьогоднішній день відповідно до положень ст. 764 Цивільного кодексу України.

08.11.2016 року позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог з метою конкретизації позовних вимог в частині ідентифікації приміщення, яке позивач просить зобов'язати звільнити від незаконного зайняття відповідачем.

15.11.2016 року позивачем надані письмові пояснення де зазначає, що обласне комунальне підприємство "Фармація" керуючись нормами чинного законодавства та умовами договору оренди № 5 виконала свій обов'язок щодо належного повідомлення відповідача про свої наміри щодо закінчення договірних відносин, а тому строк договору оренди № 5 закінчився 01.09.2016 року і відповідач, починаючи з вересня 2016 року безпідставно знаходиться в зазначеному приміщенні. Таким чином, надісланий рахунок, жодним чином, не є наміром позивача продовжити договірні відносини з відповідачем, а є законною вимогою про оплату за використання незаконно займаного приміщенні.

08.12.2016 року відповідачем надано відзив на позовну заяву де вказує, що первинний документ, на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не містить законодавчо встановленого обов'язкового реквізиту - дати його складання. А це означає, що цей акт не має доказової сили. Зокрема, не доведеним є факт отримання відповідачем оспорюваного приміщення в строкове користування. Отже, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач порушив право позивача. А тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач зазначає, що позивач протягом одного місяця з моменту закінчення встановленого договору строку його дії не заперечував проти поновлення договору на новий строк. Більш того, позивач неодноразово надсилав відповідачу акти прийому-передачі виконаних робі по договору за періоди, які слідують після встановленого договором строку його дії. А саме - акт № 9 від 30.09.2016 року прийому-передачі виконаних робіт по договору за вересень 2016 року та акт № 11 від 30.11.2016 року прийому-передачі виконаних робіт по договору за листопад 2016 року. На думку відповідача, такі дії позивача беззаперечно підтверджують відсутність заперечень позивача проти поновлення договору на строк, який раніше був ним встановлений. І відповідно - про те, що договір поновився на строк, раніше ним встановлений. Також відповідач вважає, що заява позивача про уточнення позовних вимог за своєю правовою природною є заявою про зміну предмету позову, подана після початку розгляду справи по суті.

Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотаннями про:

- виклик в судове засідання представників поштового відділення УДППЗ "Укрпошта" 52100 в м. П'ятихатки Дніпропетровської області для того, щоб з'ясувати, хто конкретно отримував листи № 117/0/216 від 04.05.2016 року та № 05/685 від 01.08.2016 року, оскільки вказані листи на ім'я відповідача отримав не він;

- витребування у позивача оформлений у відповідності з чинним законодавством акт прийому-передачі 50 кв.м. частини приміщення терапевтичного корпусу, розташованого на території П'ятихатської ЦРЛ за адресою: АДРЕСА_1, який (акт) міє містити всі встановлені законом реквізити, в тому числі дату його складання.

13.12.2016 року відповідач надав письмові пояснення де вказує, що позовна вимога про зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 передати обласному комунальному підприємству "Фармація" частину приміщення терапевтичного корпусу підлягає залишенню без розгляду оскільки судовий збір сплачено позивачем лише за одну позовну вимогу.

Також відповідачем наданій письмові пояснення по суті спору де зазначає, що оскільки договір оренди в порушення вимог статей 793, 794 Цивільного кодексу України (в редакції на момент підписання договору) не був нотаріально посвідчений та не пройшов державної реєстрації, то він є неукладеним. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суду України (постанова від 12.07.2012 року по справі № 5024/2245/2011). Таким чином, позовні вимоги про виселення відповідача у зв'язку з закінченням строку дії договору не підлягають задоволенню. Крім того, на думку відповідача, між сторонами шляхом вчинення певних дій укладено договір оренди, який укладено на невизначений строк. В той же час позивач ніколи не направляв, а відповідач не отримував відмови позивача від договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем на невизначений строк. Отже, на даний момент відповідач має законне право користуватись об'єктом і правових підстав для його виселення не існує. Тому позовні вимоги в цій частині (виселення із орендованого приміщення) не підлягають задоволенню.

Третя особа свого повноважного представника у судове засідання не направила, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.10.2016 року (а.с. 23, том 1).

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2016 року з призначенням її до розгляду на 03.11.2016 року та залученням до участі у справі Дніпропетровську обласну раду у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Розгляд справи відкладався до 17.11.2016 року, до 08.12.2016 року та до 13.12.2016 року.

У судовому засіданні 13.12.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.07.2011 року між П'ятихатською центральною районною лікарнею, правонаступником якого є комунальний заклад "П'ятихатська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради (далі - орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 5 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого, в цілях ефективного використання комунального майна орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно частину приміщення терапевтичного корпусу, розташоване на території П'ятихатської центральної районної лікарні за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 50 кв. м., яке знаходиться на балансі П'ятихатської центральної районної лікарні.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що повернення орендного майна орендодавцеві здійснюється по акту прийому-передачі.

Згідно з п. 3.1 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 12.03.2014 року, орендна плата вноситься орендарем на рахунок в розмірі 280,73 грн. (без ПДВ) станом на січень місяць 2012 року (базовий), з урахуванням індексу інфляції до 20 числа поточного місяця, Орендна плата, в повному обсязі (у тому числі ПДВ) перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця: 26006001301272 в ПАТ "Актабанк" в м. Дніпропетровськ, МФО 307394, один раз на місяць.

Пунктами 3.2-3.3 договору встановлено, що орендодавець до 10 числа кожного місяця подає рахунки та акти виконаних робіт за використані орендарем комунальні послуги. Крім орендної плати орендар сплачує: комунальні послуги до 25 числа кожного місяця. Оплата послуг здійснюється орендарем згідно з наданими рахунками щомісячно протягом п'яти банківських днів до 25 числа кожного місяця.

Відповідно до п. 5.1.1 договору орендодавець зобов'язаний надати орендареві нерухоме майно по акту прийому-передачі.

Даний договір вступає в силу з 01.09.2011року і діє до 01.09.2016року (п. 7.1 договору).

Згідно з п. 7.3 договору зміни або розірвання договору можуть мати місце за згодою сторін з урахуванням вимог даного договору. Зміни або доповнення, які вносилися до договору, розглядаються сторонами в 2-місячний термін. Одностороння відмова від виконання умов договору та одностороннє внесення змін до договору не допускаються.

Договір може бути розірваний за вимогою однієї із сторін, за рішенням господарського суду, у випадку невиконання сторонами своїх зобов'язань та в інших, передбачених законодавством України, випадках (п.7.4 договору).

У разі відсутності заяви однієї сторони або припинення або зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну дії договору, договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, які були передбачені договором (п.7.5 договору).

Згідно рішення Дніпропетровської обласної ради від 27.12.2013 року № 517-23/VІ передано у господарське відання та на баланс обласного комунального підприємства "Фармація" нежитлове приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке перебувало в оперативному управлінні комунального закладу "П'ятихатська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради.

Додатковою угодою № 1 від 12.03.2014 року до договору, сторони преамбулу договору оренди виклали в наступній редакції: "Обласне комунальне підприємство "Фармація" в особі директора Гармати Євгенія Івановича, який діє на підставі статуту, в подальшому орендодавець з одного боку та ФОП ОСОБА_1 надалі орендар, який діє на підставі свідоцтва в подальшому орендар, з іншої сторони, що іменуються разом - сторони, уклали цей договір (надалі - договір про наступне:".

Рішенням Дніпропетровської обласної ради № 475-20/VI від 30.08.2013 року "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" внеси зміни до рішенням обласної ради від 21.06.2013 року № 455-19/VI "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області": додаток № 4 викладено в новій редакції, Дніпропетровська обласна рада передала обласному комунальному підприємству "Фармація" у господарське відання і на баланс ряд нежитлових приміщень.

Згідно п. 38 додатку № 4 до рішення № 455-19/VІ, Дніпропетровська обласна рада передала обласному комунальному підприємству "Фармація" у господарське відання і на баланс нежитлове приміщення, яке розташоване в будівлі комунального закладу "П'ятихатська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" за адресою: вул. Прокопенко, 13, м. П'ятихатки, Дніпропетровська область.

09.09.2015 року право господарського відання на об'єкт У літ. Ж-4 будівлі на І поверсі аптечний пункт - приміщення поз. 3А, 6-8, загальною площею 50 кв.м. було зареєстроване за обласним комунальним підприємством "Фармація", про що було видано витяг з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.09.2015 року № 43714302.

07.05.2016 року Дніпропетровська обласна рада листом № Вих-1178/0/2-16 від 04.05.2016 року повідомила відповідача проте, що термін дії договору закінчується 01.09.2016 року (а.с. 17-18 том 1), приміщення площею 50,0 кв.м. буде використовуватися для господарських потреб обласного комунального підприємства "Фармація". Зважаючи на зазначене, з 01.09.2016 року договір оренди від 01.07.2011 року № 5 та орендні відносини між обласним комунальним підприємством "Фармація" та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 будуть припинені. У зв'язку з чим необхідно повернути приміщення орендодавцю за актом приймання-передачі.

Листами № 05/685 від 01.08.2016 року та № 05/754 від 01.09.2016 року обласне комунальне підприємство "Фармація" звернулось до відповідача із заявами про припинення дії договору оренди нерухомого майна № 5 від 01.07.2011 року у зв'язку з закінченням 01.09.2016 року строку, на який було укладено вказаний договір, та повернення нежитлове приміщення загальною площею 50,0 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1, за актом приймання-передачі.

Оскільки відповідач відмовляється звільнити спірне приміщення, позивач звернувся до суд з позовом про зобов'язання фізичну особи - підприємця ОСОБА_1 звільнити нерухоме майно частину приміщення терапевтичного корпусу загальною площею 50 кв.м., яке розташоване на території П'ятихатської ЦРЛ за адресою: АДРЕСА_1 та передати це приміщення обласному комунальному підприємству "Фармація".

Згідно з частиною третьою статті 78 Господарського кодексу України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) чи праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади та виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (ч. 2 ст. 78 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

09.09.2015 року за позивачем було зареєстровано право господарського відання на об'єкт У літ. Ж-4 будівлі на І поверсі аптечний пункт - приміщення поз. 3а, 6-8, загальною площею 50 кв.м., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.42 том 1).

Таким чином, на час звернення позивача до суду його право на спірне нежитлове приміщення є підтвердженим.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Цивільним кодексом України у ч. 1 ст. 627 визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України, згідно ч. 1 якої, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 793 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 794 Цивільного кодексу України в редакції від 15.01.2011року, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Цивільним кодексом України у ст. 215 визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 220 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 210 Цивільного кодексу України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Правила ст. 220 Цивільного кодексу України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки.

Частиною 1 статті 236 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи те, що договір оренди нежитлового приміщення від 08.07.2011 року № 5 підлягав державній реєстрації, проте П'ятихатською центральною районною лікарнею та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 при укладенні даного договору не дотримано вимог ст. 794 Цивільного кодексу України щодо нотаріального посвідчення договору, враховуючи положення ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України договір оренди нежитлового приміщення від 08.07.2011 року № 5 є недійсним з моменту його вчинення. Аналогічної правової позиції дотримуються Верховний Суд України у постанові від 18.04.2011 року у справі № 3-28гс11.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Належних доказів щодо правових підстав користування об'єктом нерухомості загальною площею 50 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить Дніпропетровській обласній раді на праві власності та перебуває у користуванні обласного комунального підприємства "Фармація", що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 43714302, відповідачем не надано. На підставі вказаного спростовуються заперечення відповідача.

Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 безпідставно займає вказаний об'єкт нерухомості, у зв'язку з чим вимоги позивача про звільнення відповідачем нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, у будівлі літ. Ж-4 на І поверсі аптечний пункт - приміщення поз. 3а, 6, 7, 8, загальною площею 50 кв. м. та передачу приміщення обласному комунальному підприємству "Фармація" підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 378,00 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити нежитлове приміщення загальною площею 50 кв.м., яке розташоване в будівлі літера Ж-4 на І поверсі аптечний пункт - приміщення поз. 3а, 6, 7, 8, за адресою АДРЕСА_1 та передати це приміщення обласному комунальному підприємству "Фармація" (49057, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 171; адреса для листування: 49100, м. Дніпро, проспект Героїв, 22А, ідентифікаційний код 01976358).

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь обласного комунального підприємства "Фармація" (49057, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 171; адреса для листування: 49100, м. Дніпро, проспект Героїв, 22А, ідентифікаційний код 01976358) 1 378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.12.2016 року.

Суддя Е.М. Бондарєв