Вирок № 63477302, 19.12.2016, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Бугера О. В..

Справа № 644/10864/15-к

Провадження № 1-кп/644/205/16

19.12.2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі:

Головуючого судді Бугери О.В.,

При секретарі Ілові А.В.,

За участю прокурора Семенюка В.В.,

Захисника ОСОБА_1,

Обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014220010000009 від 17 січня 2014 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, не працюючого, одруженого, що має неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, що фактично мешкав до затримання за адресою АДРЕСА_3 із дружиною та дитиною, раніше судимого:

1) 02.06.2011 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя за ч.1,2 ст.309, ч.2 ст.186 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково 15.02.2013 року, не відбутий строк покарання 10 місяців 27 днів;

2) 24.12.2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ст.395, ч.2 ст.185, ч.2 ст.125 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі;

3) 01.04.2014 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч.2,3 ст.185, ч.3 ст.357, ч.1 ст.70, п.1 ч.1 ст.72, ч.1 ст.71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, що відбував покарання за останнім вироком в Кам'янській колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань Запорізької області (№101), обвинуваченого за ч.2 ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1) ОСОБА_2 16.03.2015 року близько 00.34 години знаходячись у Кам'янській виправній колонії Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№101), де відбував покарання за вироком від 01.04.2014 року Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою та ОСОБА_4 діючи узгоджено з останнім, умисно з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, із корисливих спонукань, за допомогою мобільного телефону, придбаного ним при невстановлених у ході досудового розслідування обставинах, зателефонував на стаціонарний НОМЕР_4, який став йому відомий при невстановлених слідством обставинах, що належить ОСОБА_5, 1933 р.н., яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4. Під час телефонної розмови ОСОБА_2 під виглядом її сина ввів потерпілу в оману, називаючи її мамою та повідомивши що у нього (сина потерпілої) начебто виникли проблеми, а для їх вирішення їй необхідно зателефонувати чоловіку на ім'я ОСОБА_6 за номером телефону НОМЕР_1, на що остання погодилась, помилково прийнявши ОСОБА_2 за свого сина ОСОБА_7. Далі потерпіла одразу зателефонувала на вказаний номер телефону НОМЕР_1, де їй відповіла особа, яка представилась працівником міліції на ім'я ОСОБА_6, повідомивши потерпілій завідомо неправдиву інформацію, що її син ОСОБА_7 нібито вчинив кримінальне правопорушення, та запропонував потерпілій передати грошові кошти в сумі 20000 гривень за вирішення питання про не притягнення до кримінальної відповідальності її сина ОСОБА_7. ОСОБА_5 відповіла, що в неї є лише 9000 гривень та погодилась їх віддати.

16.03.2015 року близько 00.44 ОСОБА_4 умисно, діючи за попередньою змовою з невстановленою особою та ОСОБА_2, отримавши від невстановленої слідством особи по телефону вказівку виїхати за адресою: АДРЕСА_4. де одержати гроші від потерпілої ОСОБА_5, прибув за вказаною адресою на автомобілі марки «Деу-сенс» д.н. НОМЕР_5, яким він керував на праві оренди, та, реалізуючи спільний злочинний намір, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з корисливих спонукань, повідомив потерпілу, що він приїхав забрати гроші для вирішення питання щодо її сина. Після чого, ОСОБА_5, будучи введеною в оману вказаними діями ОСОБА_2, невстановленої особи та ОСОБА_4, добровільно віддала ОСОБА_4 9000 гривень, хибно вважаючи, що за вказану суму буде вирішено питання про не притягнення її сина ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за начебто вчинений ним злочин.

Далі, ОСОБА_4 діючи за заздалегідь обговореною злочинною схемою спільно та узгоджено з ОСОБА_2 та невстановленою особою, 16.03.2015 приблизно о 01.54 через термінал банку «ПриватБанк», який розташований за адресою: м. Харків вул. Другої П'ятирічки, 4-а, в приміщенні супермаркету «Брусничка», перевів обумовлену частину грошей в сумі 5500 гривень, отриманих від ОСОБА_5 шахрайським шляхом, на банківський картковий рахунок номер № НОМЕР_6, який належить гр. ОСОБА_8, який йому повідомила невстановлена слідством особа, а обумовлену частину, в розмірі 3500 грн., залишив собі та в подальшому витратив на особисті потреби.

У результаті сукупних злочинних дій ОСОБА_2, ОСОБА_4 та невстановленої слідством особи, потерпілій ОСОБА_5 був спричинений матеріальний збиток на суму 9000 гривень.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

2) 21.03.2015 року близько 04.00, ОСОБА_2, знаходячись у Кам'янській виправній колонії Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізьскій області (№101), за попередньою змовою з невстановленою слідством особою та ОСОБА_4, діючи узгоджено з останнім, умисно з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, із корисливих спонукань, за допомогою мобільного телефону, придбаного ним при невстановлених у ході досудового розслідування обставинах, зателефонував на стаціонарний телефон НОМЕР_7, який став йому відомий при невстановлених слідством обставинах, що належить ОСОБА_9, 1955 р.н., яка мешкає за адресою: АДРЕСА_5. Під час телефонної розмови ОСОБА_2 під виглядом її сина ввів потерпілу в оману, називаючи її мамою та повідомивши що у нього (сина потерпілої) начебто виникли проблеми, а для їх вирішення їй необхідно зателефонувати чоловіку на ім'я ОСОБА_6 за номером телефону НОМЕР_1, на що остання погодилась, помилково прийнявши ОСОБА_2 за свого сина ОСОБА_10. Далі потерпіла одразу зателефонувала на вказаний номер телефону НОМЕР_1, де їй відповів ОСОБА_2, який представився працівником міліції на ім'я ОСОБА_6, повідомив потерпілій завідомо неправдиву інформацію, що її син ОСОБА_10 нібито вчинив кримінальне правопорушення, та запропонував потерпілій передати грошові кошти в сумі 10000 гривень за вирішення питання про не притягнення до кримінальної відповідальності її сина ОСОБА_10, ОСОБА_9 відповіла, що в неї є лише 5000 гривень та погодилася їх віддати.

21.03.2015 року близько 04.40 ОСОБА_4 умисно, діючи за попередньою змовою з невстановленою особою та ОСОБА_2, отримавши від невстановленої слідством особи по телефону вказівку виїхати за адресою: АДРЕСА_5, де одержати гроші від потерпілої ОСОБА_9, прибув за вказаною адресою на автомобілі марки «Деу-сенс», д.н. НОМЕР_5, яким він керував на праві оренди, та, реалізуючи спільний злочинний намір, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з корисливих спонукань, повідомив потерпілу, що він приїхав забрати гроші для вирішення питання щодо її сина. Після чого ОСОБА_9, будучи введеною в оману вказаними діями ОСОБА_2, невстановленої особи та ОСОБА_4, добровільно віддала ОСОБА_4 5000 гривень, хибно вважаючи що за вказану суму буде вирішено питання про не притягнення її сина ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності за начебто вчинений ним злочин.

Далі ОСОБА_4 діючи за заздалегідь обговореною злочинною схемою спільно та узгоджено з ОСОБА_2 та невстановленою особою, 21.03.2015 приблизно о 05.46 через термінал банку «ПриватБанк», який розташований за адресою: м. Харків пр. Героїв Сталінграду, 9, в приміщені магазину «Брусничка», перевів обумовлену частину грошей в сумі 2500 грн., отриманих від ОСОБА_9 шахрайським шляхом, на банківський картковий рахунок, номер НОМЕР_8, який належить гр. ОСОБА_11, який йому повідомив ОСОБА_2, а обумовлену частину, в розмірі 2500 грн., залишив собі та в подальшому витратив на особисті потреби.

У результаті сукупних злочинних дій ОСОБА_2, ОСОБА_4 та невстановленої слідствомособи, потерпілій ОСОБА_9 був спричинений матеріальний збиток на суму 5000 гривень.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

3) 24.03.2015 року близько 02.30 ОСОБА_2, знаходячись у Кам'янській виправній колонії Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізьскій області (№101), за попередньою змовою з невстановленою слідством особою та ОСОБА_4, діючи узгоджено з останнім, умисно з метою заволодіння чужим майном шляхом обману,із корисливих спонукань, за допомогою мобільного телефону, придбаного ним при невстановлених у ході досудового розслідування обставинах, зателефонував на стаціонарний телефон НОМЕР_9, який став йому відомий при невстановлених слідством обставинах, що належить ОСОБА_12, 1940р.н., яка мешкас за адресою: АДРЕСА_7. Під час телефонної розмови з ОСОБА_2 під виглядом її сина ввів потерпілу в оману, називаючи її мамою та повідомивши що у нього (сина потерпілої) начебто виникли проблеми, а для їх вирішення їй необхідно зателефонувати чоловіку на ім'я ОСОБА_6 за номером телефону НОМЕР_2, на що погодилась, помилково прийнявши ОСОБА_2 за свого сина ОСОБА_13 ОСОБА_8 потерпіла одразу зателефонувала на вказаний номер телефону НОМЕР_2, де їй відповіла невстановлена особа, яка представилась працівником міліції на ім'я ОСОБА_6, повідомила потерпілій завідомо неправдиву інформацію, що її син ОСОБА_13 нібито вчинив кримінальне правопорушення, та запропонувала потерпілій передати грошові кошти в сумі 20000 гривень за вирішення питання про не притягнення до кримінальної відповідальності її сина ОСОБА_13 ОСОБА_12, відповіла, що в неї є лише 10000 гривень та погодилася їх віддати.

24.03.2015 року близько 02.40 ОСОБА_14 умисно, діючи за попередньою змовою з невстановленою особою та ОСОБА_2, отримавши від невстановленої слідством особи по телефону вказівку виїхати за адресою: АДРЕСА_1, де одержати гроші від потерпілої ОСОБА_12, прибув за вказаною адресою на автомобілі марки «Деу-сенс», д.н. НОМЕР_5, яким він керував на праві оренди, та реалізуючи спільний злочинний намір, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з корисливих спонукань, повідомив потерпілу, що він приїхав забрати гроші для вирішення питання щодо її сина. Після чого, ОСОБА_12, будучи введеною в оману вказаними діями ОСОБА_2, невстановленої особи та ОСОБА_4, добровільно віддала ОСОБА_4 10000 гривень, хибно вважаючи що за вказану суму буде вирішено питання про не притягнення її сина ОСОБА_13 до кримінальної відповідальності за начебто вчинений ним злочин.

Далі ОСОБА_4 діючи за заздалегідь обговореною злочинною схемою спільно та узгоджено з ОСОБА_2 та невстановленою особою, 24.03.2015 приблизно о 03.53 через термінал банку «ПриватБанк», який розташований за адресою: м. Харків пр. Героїв Сталінграду, 9, в приіщенні магазину «Брусничка», перевів обумовлену частину грошей в сумі 4300 грн. на банківський картковий рахунок, номер № НОМЕР_6, який належить гр. ОСОБА_8, який йому повідомили невстановлена особа, а також о 04.14 через термінал банку «Приват Банк», який розташований за адресою: м. Харків пр. Московський 10/2, в приміщені супермаркету «Баскет», перевів обумовлену частину грошей в сумі 1700 грн. отриманих від ОСОБА_12 шахрайським шляхом, на банківський картковий рахунок, номер № НОМЕР_8, який належить гр. ОСОБА_11, який йому повідомив ОСОБА_2, а обумовлену частину, в розмірі 4000 грн., залишив собі та в подальшому витратив на особисті потреби.

В результаті сукупних злочинних дій ОСОБА_2, ОСОБА_4 та невстановленої особи, потерпілій ОСОБА_12 був спричинений матеріальний збиток на суму 10000 гривень.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

4) 08.04.2015 року близько 04.35 години ОСОБА_2, знаходячись у Кам'янській виправній колонії Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізьскій області (№101), за попередньою змовою з невстановленою слідством особою та ОСОБА_4, діючи узгоджено з останнім, умисно з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, із корисливих спонукань, за допомогою мобільного телефону, придбаного ним при невстановлених у ході досудового розслідування обставинах, зателефонував на стаціонарний телефон НОМЕР_10, який став йому відомий при невстановлених слідством обставинах, що належить ОСОБА_15, 1935р.н., яка мешкає за адресою: АДРЕСА_8. Під час телефонної розмови ОСОБА_2 під виглядом її сина ввів потерпілу в оману, називаючи її мамою та повідомивши що у нього (сина потерпілої) начебто виникли проблеми, а для їх вирішення їй необхідно зателефонувати чоловіку на ім'я ОСОБА_6 за номером телефону НОМЕР_3, на що остання погодилась, помилково прийнявши ОСОБА_2 за свого сина ОСОБА_16. Далі потерпіла одразу зателефонувала вказаний номер телефону НОМЕР_3, де їй відповіла невстановлена особа, яка представилась працівником міліції на ім'я ОСОБА_6, повідомивши потерпілій завідомо неправдиву інформацію, що її син ОСОБА_16 нібито вчинив кримінальне правопорушення, та запропонувала потерпілій передати грошові кошти в сумі 20000 гривень за вирішення

питання про не притягнення до кримінальної відповідальності її сина ОСОБА_16 ОСОБА_15, відповіла, що в неї є лише 9500 гривень та погодилася їх віддати.

08.04.2015 року близько 04.42 години ОСОБА_4 умисно, діючи за попередньою змовою з невстановленою особою та ОСОБА_2, отримавши від невстановленої слідством особи по телефону вказівку виїхати за адресою: АДРЕСА_8 де одержати гроші від потерпілої ОСОБА_15, прибувши за вказаною адресою на автомобілі марки «Деу-сенс» д.н. НОМЕР_5, яким він керував на праві оренди, та, реалізуючи спільний злочинний намір усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з корисливих спонукань, повідомив потерпілу, що він приїхав забрати гроші для вирішення питання щодо її сина. Після чого, ОСОБА_15, будучи введеною в оману вказаними діями ОСОБА_2, невстановленої особи та ОСОБА_4, добровільно віддала ОСОБА_4 9500 гривень, хибно вважаючи що за вказану суму буде вирішено питання про не притягнення її сина ОСОБА_16 до кримінальної відповідальності за начебто вчинений ним злочин.

Далі, ОСОБА_4 діючи за заздалегідь обговореною злочинною схемою спільно та узгоджено з ОСОБА_2 та невстановленою особою, 08.04.2015 року приблизно о 05.39 годині через термінал банку «ПриватБанк», який розташований за адресою: м. Харків пр. Московський 10/2, в приміщені супермаркету «Баскет», перевів обумовлену частину грошей в сумі 5300 грн., отриманих від ОСОБА_15 шахрайським шляхом, на банківський картковий рахунок, номер № НОМЕР_6, який належить гр. ОСОБА_8, який йому повідомила невстановлена особа, а також о 05.42 годині через термінал банку «ПриватБанк», який розташований за адресою: м. Харків пр. Московський 10/2, в приміщені супермаркету «Баскет», перевів обумовлену частину грошей в сумі 1000 грн. отриманих від ОСОБА_15 шахрайським шляхом, на банківський картковий рахунок, номер № НОМЕР_8, який належить гр. ОСОБА_11, який йому повідомила невстановлена особа, а обумовлену частину, в розмірі 3200 грн., залишив собі та в подальшому витратив на особисті потреби.

В результаті сукупних злочинних дій ОСОБА_2, ОСОБА_14 та невстановленої особи, потерпілій ОСОБА_15 був спричинений матеріальний збиток на суму 9500 гривень.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.

5)21.04.2015 року близько 02.40 години ОСОБА_2, знаходячись у Кам'янській виправній колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№101), за попередньою змовою з невстановленою слідством особою та ОСОБА_4, діючи узгоджено з останнім, умисно з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, із корисливих спонукань, за допомогою мобільного телефону, придбаного ним при невстановлених у ході досудового розслідування обставинах, зателефонував на стаціонарний телефон НОМЕР_11, який став йому відомий при невстановлених слідством обставинах, що належить ОСОБА_17, 1933р.н., який мешкає за адресою: АДРЕСА_6. Під час телефонної розмови ОСОБА_2 під виглядом його сина ввів потерпілого в оману, називаючи його батьком та повідомивши що у нього (сина потерпілого) начебто виникли проблеми, а для їх вирішення йому необхідно зателефонувати чоловіку на ім'я ОСОБА_6 за номером телефону НОМЕР_3, на що останній погодився, помилково прийнявши ОСОБА_2 за свого сина ОСОБА_18. Далі потерпілий одразу зателефонував на вказаний номер телефону НОМЕР_3, де йому відповів ОСОБА_2, який представився працівником міліції на ім'я ОСОБА_6, повідомивши потерпілому завідомо неправдиву інформацію, що його син ОСОБА_18 нібито вчинив кримінальне правопорушення, та запропонував потерпілому передати грошові кошти в сумі 10000 гривень за вирішення питання про непритягнення до кримінальної відповідальності його сина ОСОБА_18 ОСОБА_17, відповів, що в нього є лише 3000 гривень та погодився їх віддати.

08.04.2015 року близько 02.56 години ОСОБА_14 умисно, діючи за попередньою змовою з невстановленою особою та ОСОБА_2, отримавши від невстановленої слідством особи по телефону вказівку виїхати за адресою: АДРЕСА_6 де одержати гроші від потерпілого ОСОБА_17, прибувши за вказаною адресою на автомобілі марки «Деу-сенс», д.н. НОМЕР_5, яким він керував на праві оренди, та, реалізуючи спільний злочинний намір, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з корисливих спонукань, повідомив потерпілого, що він приїхав забрати гроші для вирішення питання щодо його сина. Після чого, ОСОБА_17, будучи введеним в оману вказаними діями ОСОБА_2, невстановленої особи та ОСОБА_4, добровільно віддав ОСОБА_14 3000 гривень, хибно вважаючи, що за вказану суму буде вирішено питання про не притягнення його сина ОСОБА_19 до кримінальної відповідальності за начебто вчинений ним злочин.

Далі, ОСОБА_14, діючи за заздалегідь обговореною злочинною схемою спільно та узгоджено з ОСОБА_2 та невстановленою особою, 21.04.2015 року приблизно о 04.52 годині через термінал банку «ПриватБанк», який розташований за адресою: м. Харків вул. Кооперативна 9/3, в приміщенні маркету «Баскет», перевів обумовлену частину грошей в сумі 2000 грн. отриманих від ОСОБА_17 шахрайським шляхом, на банківський картковий рахунок, номер № НОМЕР_6, який належить гр. ОСОБА_8, який йому повідомила невстановлена особа, а обумовлену частину, в розмірі 1000 грн., залишив собі та в подальшому витратив на особисті пореби.

В результаті сукупних злочинних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та невстановленої особи, потерпілому ОСОБА_17 був спричинений матеріальний збиток на суму 3000 гривень.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Обвинувачений в судовому засіданні свою провину визнавав частково, в судовому засіданні 08.12.2016 року свою позицію змінив, провину визнав в повному обсязі та не запречував проти обставин викладених в обвинувальному акті. Надав суду пояснення аналогічні викладеним в обвинувальному акті, зазначав, що телефони набирав стаціонарні з мобільного навмання, потім пропонував щоб потерпілі передзвонили на мобільний та продовжував розмову, дійсно домовився із ОСОБА_20, який їздив та забирав кошти, які потім перераховував на карткові рахунки, які він йому повідомляв.

Крім визнання вини обвинуваченим, його вина підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності.

Так, провина обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується показами потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_9, а також показами свідків ОСОБА_21, ОСОБА_20, які надали покази аналогічні викладеним в обвинувальному акті.

Потерпіла ОСОБА_5 суду пояснила, що їй подзвонили на міський телефон, дзвонив якийсь чоловік, повідомив, що у сина проблеми. Потім за вказівкою цього чоловіка вона подзвонила на мобільний телефон, запропонували вирішити питання сина за 10000 гривень, вона повідомила, що має лише 5000 гривень, їй повідомили, що до неї приїде людина, якій необхідно передати кошти, а далі про все дізнаєтесь у суді. Приїздив таксист, забрав гроші та сказав всі запитання до слідчого. Голос таксиста відрізнявся від того, хто дзвонив. Потім коли вона вже передала кошти, подзвонила сину, він повідомив, що її обманули. Потерпіла ОСОБА_9 суду пояснила, що їй подзвонили на міський телефон, повідомили, що син у біді, запропонували подзвонити слідчому та все вирішити, просили передати 20000 гривень, але у неї було лише 9000 гривень.Потім приїхав таксист, забрав гроші та сказав всі запитання до слідчого. Голос таксиста відрізнявся від того, хто дзвонив. Син потім сказав, що її ввели в оману, заяву написала вже у слідчого, бо вважала, що нікого не знайдуть.

Свідок ОСОБА_20 пояснив суду, що він працює таксистом, на його телефон подзвонив чоловік, назвав себе ОСОБА_6, та в телефонній розмові просив забрати кошти за певною адресою, він їздив забирав кошти, потім перераховував їх на карткові рахунки та залишав собі частку, яку потім витрачав на власний розсуд. Чоловік, який дзвонив, казав, що це нібито боржники, які повинні були розрахуватись, здогадувався, що це незаконно, але в поліцію не повідомляв, отримував за це кошти. Повідомив суду дані про дати, час та адреси за якими отримував кошти, а також дані карток на які ним було перераховано кошти, зазначені дані співпадають з даними викладеними в обвинувальному акті. Свідок ОСОБА_21 пояснив суду, що свідок ОСОБА_22 це його батько, він як і батько підробляв таксистом, 21.04.2015 року він відвозив батька за адресою м.Харків вул..В.Кільцева, потім до терміналу банку за дорученням батька та перераховував кошти на ім'я ОСОБА_23, це було один раз.

Також провина ОСОБА_2 підтверджується письмовими доказами у справі - ухвалою від 20.10.2015 року про надання тимчасового доступу до речей та документів, протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 21.10.2015 року, описом речей та документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 21.10.2015 року, протоколом огляду предметів від 22.10.2015 року, протоколом про вилучення заборонених предметів №23 від 24.04.2015 року, актом прийому-передачі, актом проведення обшуку від 24.04.2015 року, відповідно до яких у ОСОБА_2 було вилучено сим карту МО-МТС, два мобільних телефони Samsung 1200, чорний імей НОМЕР_12 та Samsung 1200, білий імей НОМЕР_13, постановою про визнання даних мобільних телефонів та сім карти речовими доказами від 21.10.2015 року, протоколом про отримання зразків для експертизи від 19.08.2015 року з відповідним диском, постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 26.06.2015 року та від 25.06.2015 року, протоколами проведення негласних слідчих дій, висновком судової експертизи звуко- та відео- запису від 16.10.2015 року №137, яким встановлено належність слів, фраз, речень, зафіксованих у змісті розмов у копіях протоколів про результати проведення ОТМ.

Суд вважає, що вина обвинуваченого доказана, його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.

При визначенні виду та міри покарання Сиченкову суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, що відноситься до злочинів середньої тяжкості, а також відомості які характеризують його особу. Судом враховується, що обвинувачений на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, злочин вчинений під час відбування покарання. Також враховується, що обвинувачений має неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебуває на диспансерному обліку в Гепатологічному центрі КУ «ОІКЛ» ЗОР з 19.02.2009 року з діагнозом «Хронічний вірусний гепатит С» малої активності.

Обставиною, що пом'якшує покарання відповідно до вимог ст.66 КК України суд вважає щире каяття, обставин що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено. Суд не вбачає підстав для застосування вимог ст.69-1 КК України та визнання обставиною, що пом'якшує покарання добровільне відшкодування збитків, оскільки потерпілими подано заяви про залишення без розгляду цивільних позовів з підстав відшкодування шкоди іншим засудженим, та доводи обвинуваченого що він також приймав участь у відшкодування шкоди відповідними належними доказами не підтверджено.

Відповідно до вимог ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. П.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку. Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати невідбуту засудженим частину будь-якого основного покарання. При вчиненні нового злочину особою, яка відбувала покарання у виді позбавлення волі, його невідбутою частиною треба вважати строк, який залишився на момент обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за новий злочин, а якщо такий захід не обирався, - то строк, який залишився після постановлення останнього за часом вироку. Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 в рамках даного кримінального провадження був обраний відповідно до ухвали слідчого судді від 23.10.2015 року. За вироком від 01.04.2014 року Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_2 засуджений до покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі, строк покарання обрахований з 15.11.2013 року, з моменту його затримання. Тобто, невідбутий строк покарання на момент обрання запобіжного заходу становить 1 рік 6 місяців 20 днів. При призначенні покарання суд враховує також те, що ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 11.05.2016 року ОСОБА_2 було зараховано у строк покарання за вироком від 01.04.2014 року Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя термін попереднього ув'язнення з 15.11.2013 року по 12.05.2014 року відповідно до вимог ст.72 ч.5 КК України, що складає 5 місяців 27 днів. Тобто, невідбутий строк покарання становить 1 рік 3 дні.

З обвинуваченого підлягають стягненню суми витрат на проведення експертизи в рамках провадження.

Відповідно до вимог ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Потерпілими ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_17 під час досудового розслідування було заявлено цивільні позови.

В ході розгляду справи потерпілими було подано заяву про залишення позову без розгляду, оскільки завдана сума шкоди була відшкодована. Відповідно до п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду. Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне залишити подані цивільні позови без розгляду.

Питання речових доказів підлягає вирішенню в порядку встановленому ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.190 КК України та призначити покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання у вигляді 1 місяця позбавлення волі та остаточно призначити покарання у вигляді 2 років 7 місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обраховувати з 23 жовтня 2015 року з моменту обрання запобіжного заходу за даним провадженням.

Зарахувати в строк відбуття покарання за даним вироком термін попереднього ув'язнення в рамках даного кримінального провадження відповідно до вимог ст.72 ч.5 КК України за період з 23 жовтня 2015 року, з моменту обрання запобіжного заходу по день набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід обраний щодо ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№27) залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільні позови ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_17 залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати на користь держави /код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м.Харкова/ за проведення судової експертизи звуко- та відео- запису від 16.10.2015 року №137 - 4801 (чотири тисячі вісімсот одну) гривню 16 копійок.

Речові докази сим карту МО-МТС, два мобільних телефони Samsung 1200, чорний імей НОМЕР_12 та Samsung 1200, білий імей НОМЕР_13, що перебувають на зберіганні в камері схову речових доказів ХМУ ГУМВС України в Харківській області, відповідно до квитанції №31, - конфіскувати в дохід держави.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області протягом 30 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова.

Головуючий: суддя О.В.Бугера