Вирок № 63477290, 19.12.2016, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Бугера О. В..

Справа № 644/2625/16-к

Провадження № 1-кп/644/281/16

19.12.2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 року Орджонікідзевський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Бугери О.В.,

При секретарі Ілові А.В.,

За участю прокурора Попелкова В.В.,

Потерпілої ОСОБА_1,

Представника потерпілої Максимець В.В.,

Обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2016 року №12016220000000056 відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження с.Старовірівка, Нововодолажського району Харківської області, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, раніше не судимого, працюючого водієм ФОП «ОСОБА_4», що зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1, обвинуваченого за ч.1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 17.01.2016 року о 09:30 годині керуючі технічно справним автомобілем «ВАЗ 2101» реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, рухався зі швидкістю 40 км/год по вулиці Біблика (вул. 2-ої П'ятирічки) зі сторони пр. Архитектора Альошина (пр. Орджонікідзе) в напрямку вул. Генерала Момота (вул. 3-го Інтернаціоналу) в м. Харкові. В процесі руху ОСОБА_3 на керованому автомобілі «ВАЗ 2101» р.н. НОМЕР_1, виїжджаючі з другорядної дороги вулиці Біблика на головну дорогу - вул. Генерала Момота в м. Харкові, грубо порушив вимоги п.п. 16.3 і 16.11 Правил дорожнього руху України та п.33 п/п 2.1 Додатка 1 до даних правил, згідно з якими:

п. 16.3. «У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів»;

п. 16.11. «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближуються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»;

п. 2.1. «Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під 'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі»;

допустив зіткнення з автомобілем «Renault Trafic» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, який рухався по головній дорозі - вул. Генерала Момота, зі сторони вул. Мира в напрямку вул. Біблика в м. Харкові, після чого автомобіль «ВАЗ 2101» р.н. НОМЕР_1 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, яка в той момент знаходилась на тротуарі.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди згідно висновку судово-медичної експертизи № 163-А/16 від 08 лютого 2016 р. потерпілій ОСОБА_8 спричинені наступні тілесні ушкодження: закритий перелом хірургічної шийки лівої плечової кістки із зсувом, закритий компресійний перелом тіла 5-го шийного хребця, закритий перелом сідничної кістки зліва, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_3, які згідно висновку судово-автотехнічної експертизи № 87/16 від 08.02.2016 знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками дорожньо-транспортної пригоди, виразилися в тому, що він, рухаючись на керованому автомобілі «ВАЗ 2101» р.н. НОМЕР_1, у напрямку нерегульованого світлофорним об'єктом перехрестя по другорядній дорозі, де по ходу його руху був встановлений дорожній знак 2.1 «Дати дорогу», не поступився дорогою автомобілю «Renault Trafic» р.н. НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі, що призвело до зіткнення з автомобілем «Renault Trafic», після чого автомобіль «ВАЗ 2101» скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8, в результаті чого заподіяв пішоходу - ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Тобто, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений свою провину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнав, але не визнав заявлений потерпілою цивільний позов. Суду пояснив, що його цивільно-правова відповідальність застрахована, а тому на його думку відповідальність повинна нести страхова компанія, окрім того, вважав, що потерпілої надано чеки та квитанції щодо придбання медичних препаратів, але не надано відповідних рекомендацій лікарів. Також зазначав, що він не має достатніх коштів для відшкодування заявленого цивільного позову. Він проживає із матір'ю, яка є пенсіонеркою. Просив не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки це єдине джерело його доходу.

Окрім повного визнання провини обвинуваченим його вина підтверджується показами потерпілої, яка в судовому засіданні обставин викладених в обвинувальному актів не оспорювала, пояснювала, що продовжує лікуватись, витрачає значні кошти та наполягала на тому, що позову нею заявлений саме до обвинуваченого. Представник потерпілої також просила стягнути понесені витрати на придбання медпрепаратів, витрати на надання правової допомоги та моральну шкоду, звернення до суду із позовом саме до обвинуваченого є правом потерпілої.

Суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена. Його дії слід кваліфікувати, ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обставинами що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України суд вважає щире каяття, обставин, що обтяжують покарання відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено. При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, фактичні обставини. Так, судом враховується, що обвинуваченим вчинено злочин невеликої тяжкості відповідно до ст.12 КК України. Обвинувачений раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце реєстрації, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується позитивно, працює. Враховуючи наведене, суд вважає, що можливе призначення міри покарання, не пов'язаної із ізоляцією від суспільства в межах санкції ч.1 ст.286 КК України.

Відповідно до вимог ст.128 КПК України потерпілою було заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 15543 гривень 73 копійки, моральної шкоди в сумі 50.000 гривень, а також витрат на правову допомогу в розмірі 3000 гривень.

Відповідно до вимог ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до змісту страхового полісу АЕ/6186902 від 21.11.2015 року цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 застрахована ПрАТ «Европейський страховий союз». У 13.30 годині 18.01.2016 року водій ОСОБА_3 повідомив страховика про страховий випадок, про що свідчить копія відповідного повідомлення. Потерпіла не обмежена у своєму праві звернутися за відшкодуванням завданої шкоди безпосередньо до винуватої особи чи до страхової компанії, тому доводи обвинуваченого в цій частині не заслуговують уваги.

На підтвердження завданої матеріальної шкоди потерпілою було надано копії квитанцій про придбання медичних препаратів, виписки з медичної картки.

З наданої виписки медкартки на ім'я потерпілої вбачається, що в період з 17.01.2016 року по 26.01.2016 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні в Харківській міській клінічній лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги. Було встановлено діагноз закритий перелом хірургічної шийки лівої плечової кістки зі зміщенням, перелом лівої сідничної кістки без зміщення, ЗЧМТ, струс головного мозку, компресійний перелам тіла С5 1 ст. Було надано лікування та рекомендовано ортопедична укладка, кейвер, фленокс, лип рил, цитакалін, розчин Рингера, вітамін С, аспаркам, лазікс, кавинтон, фізрозчин, подальше спостереження амбулаторно в поліклініці за місцем проживання.

Також, в період з 16.05.2016 року по 25.05.2016 року потерпіла перебувала на стаціонарному лікуванні в КЗОЗ «Харківська міська клінічна багатопрофільна лікарні №25», із змісту витягу з медичної картки вбачається, що потерпілій встановлено діагноз стан після перенесеної закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку від 17.01.2016 року, компресійний перелом тіла С5 (17.01.2016 року), з лікворно-венозною дисциркуляцією, вести було-атактичним, астенічним синдромами. Розповсюджений остеохондроз, спондилоартроз, з полірадікулярним синдромом, Синдром хребетної артерії. Проведено лікування кавинтон, тіоцетам, армадин, кокарніт, мелбек, пароксін, бисопролол, дибазол, магнія сульфат, пренесса, індап. ФТЛ, Массаж, ЛФК. Рекомендовано спостереження невропатолога, терапевта, травматолога за місцем проживання, носіння ворітника, прийом пароксін, бісопролол, пренесса, індап, ніцеріум, флекцереін, целебрекс.

Потерпілою надано квитанції, товарні чеки щодо придбання медичних препаратів та матеріалів медичного призначення. При цьому суд не приймає до уваги надану квитанцію від 14.07.2015 року щодо придбання тонометру за 2820 рублів, оскільки його придбання відбувалось ще в 2015 році, також суд не приймає до уваги чек від 05.03.2016 року на суму 111,34 гривень щодо придбання бандажу, оскільки відповідний ортопедичний вироб був вже придбаний потерпілою 03.03.2016 року в іншій аптеці. Також суд не приймає до уваги надані 2 квитанції щодо благодійний внесків від 17.05.2016 року та від 28.03.2016 року на загальну суму 250 гривень,оскільки відсутні будь-які дані щодо підстав їх оплати.

Всі інші надані чеки та квитанції підтверджено рекомендаціями наявними у висновках медичних закладах щодо проходження стаціонарного та подальшого амбулаторного лікування, всього на загальну суму - 14994,95 гривень.

Суд вважає, що вимоги позову в частині стягнення витрат по наданим квитанціям щодо придбання медичних препаратів, матеріалів медичного призначення, продуктів харчування на суму 14994,95 гривень підлягають задоволенню, оскільки рекомендація щодо їх застосування наявна в медичній довідці.

Що стосується витрат на надання правової допомоги. Суд вважає, що вимоги потерпілої щодо відшкодування витрат в розмірі 500 гривень на надання правової допомоги не підлягають задоволенню, оскільки зазначені витрати не підтверджені відповідними належними доказами. Потерпілою надано договір про надання правової допомоги від 20.04.2016 року укладеного між нею та адвокатом ОСОБА_9, зазначено, що вартість оплати адвоката складає 500 гривень. Доказів їх оплати суду не надано. Надана квитанція Приватбанку від 06.06.2016 року містить в собі лише дані про перерахування з одного картрахунку на іншій певної суми, а тому не приймається судом як належний доказ понесення відповідних витрат.

Що стосується витрат на надання правової допомоги адвокатом Максимець В.В., то суду було надано договір про надання правової допомоги від 10.06.2016 року, п.14 визначено, що клієнт за договором сплачує адвокату винагороду, розмір якої визначається відповідно до характеру правовідносин та складності справи. Адвокат Максимець В.В. приймала участь у якості представника потерпілої під час розгляду справи. З наданої суду квитанції №370456 від 28.09.2016 року вбачається, що вартість правових послуг складає 2500 гривень. Тобто, в цій частині вимоги позову підлягають задоволенню.

Суд вважає, що вимоги позову потерпілої в частині відшкодування завданої моральної шкоди підлягають частковому задоволенню. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує ступінь тяжкості завданих тілесних ушкоджень, а саме, потерпіла потрапила у дорожньо-транспортну пригоду, правил дорожнього руху вона не порушувала, знаходилась на тротуарі, після травми відчувала фізичний біль, була обмежена в русі, двічі перебувала в стаціонарі, продовжує лікуватись, має певні страхи перед дорогою. Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що розумним та справедливим буде визначити до стягнення 7000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого, речових доказів в провадженні немає, запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком на 1(один) рік, якщо він протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення. Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 протягом іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції ( уповноваженого органу з питань пробації); повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію (уповноважений орган з питань пробації) про зміну місця проживання, роботи або навчання. Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на користь держави /код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м.Харкова/ за проведення експертизи обставин дорожньо-транспортної пригоди №87/16 від 08.02.2016 року - 736 (сімсот тридцять шість) гривень 56 копійок.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в сумі 14994 гривні 95 копійок, витрати за надання правової допомоги в сумі 2500 гривень та моральну шкоду в сумі 7000 гривень, а всього 24494 (двадцять чотири тисячі чотириста дев'яносто чотири) гривні 95 копійок.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області протягом 30 днів з моменту його проголошення через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова шляхом подачі апеляційної скарги.

Головуючий: суддя: О.В. Бугера