Рішення № 63475321, 14.12.2016, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/7635/16-ц

2/405/1578/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2016 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючої судді: Шевченко І.М.

при секретарі: Фришко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання третейської угоди недійсною та скасування рішення третейського суду,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 та просить визнати недійсною третейську угоду від 23.03.2006 року та скасувати рішення третейського суду м. Кіровограда від 30.06.2006 року, яким визнано дійсним договір про припинення зобов»язання переданням відступного від 25.04.2006 року, укладений між сторонами по справі та визнано право власності на вбудоване в житловий будинок нежитлове приміщення площею 419,2 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 скасувати держану реєстрацію права власності на нерухоме майно, вищезазначене приміщення.

Зазначила, що рішенням третейського суду м. Кіровограда від 30 червня 2006 року визнано дійсним договір про припинення зобов'язання переданням відступного від 25.04.2006 року, укладений між нею та відповідачкою та визнано право власності за ОСОБА_3 на вбудоване в житловий будинок нежитлове приміщення площею 419,2 кв. м , що знаходиться в АДРЕСА_1

В рішенні суду зазначено, що між сторонами була укладена третейська угода від 23.06.2006 року та дана справа розглянута відповідно до ст. 6 Закону України «Про третейські суди». Третейський суд встановив, що вона взяла у ОСОБА_3 в борг 350 000 грн., про що було укладено письмовий договір позики від 14.07.2005 року з терміном повернення боргу до 01.04.2006 року, але в строк гроші не повернула і 25.04.2006 року між сторонами було укладено договір про припинення зобов'язання переданням відступного, згідно якого вона передасть у власність позивачу нежитлове приміщення. Вона фактично передала у власність позивача зазначене у договорі майно та технічну документацію на нього, але посвідчити вказаний договір нотаріально відмовляється. Суд послався на норми права,які регулюють правовідносини сторін за договором позики та припинення зобов'язання за згодою сторін переданням боржником кредиторові відступного. Тому суд дійшов висновку про визнання договору про припинення зобов'язання за згодою сторін переданням боржником кредиторові відступного дійсним, але ці обставини не відповідають фактичним обставинам.

Посилаючись на вказані обставини, норми діючого законодавства. просила визнати недійсною третейську угоду від 23.03.2006 року та скасувати рішення третейського суду м. Кіровограда від 30 червня 2006 року, скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за ОСОБА_3, визнати за нею право власності на нежитлове приміщення.

В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені. Позивач надала суду заяву, в якій позов підтримала та просила розглянути справу за її відсутності. Відповідач надала суду заяву , в якій просить розглянути справу за її відсутності та зазначила, що позов визнає.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач та відповідач знаходяться в родинних стосунках і є відповідно донькою та матір'ю. В 2006 році відповідач ОСОБА_3 звернулась до третейського суду, обґрунтувавши позов тим, що ОСОБА_1, яка є позивачем у даній справі, взяла у неї в борг 350 000 грн., які не повертає.

25 квітня 2006 року між сторонами укладено договір про припинення зобов'язання передачею відступного з передачею нежитлового приміщення позивачці.

Рішенням третейського суду м. Кіровограда від 30 червня 2006 року визнаний дійсним договір про припинення зобов'язання переданням відступного від 25.04.2006 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визнано право власності за ОСОБА_3 на вбудоване в житловий будинок нежитлове приміщення площею 419,2 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 На підставі цього рішення проведена державна реєстрація речових прав за ОСОБА_3

Відповідно до вимог ч.ч. 3,5 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання договору. Зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо) (стаття 600 ЦК України).

Однак, припинення зобов'язання переданням відступного (стаття 600 ЦК України) є одним із способів припинення зобов'язання.

Зобов'язання виникають з цивільних прав і обов'язків, підставами виникнення яких є - договори та інші правочини, як зазначено у статті 11 ЦК України.

Згідно частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Пунктом першим частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» передбачено, що речові права на нерухоме майно підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом, як зазначено у статті 210 ЦК України.

Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна є укладеним з моменту його державної реєстрації (стаття 334 ЦК України, частина третя статті 640 ЦК України, стаття 657 ЦК України).

Договір купівлі-продажу нерухомого майна у відповідності до статті 657 ЦК України укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно, і договір про припинення зобов'язання переданням відступного має бути нотаріально посвідчений.

Частина друга статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статті 210 ЦК України та статті 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків сторін.

У зв'язку з тим, що спірний правочин не створює прав та обов'язків сторін, цивільні правовідносини між сторонами не виникли,то підстави для укладення третейської угоди між сторонами відсутні.

Вирішуючи спір судом не враховані наведені вище норми закону.

Крім того, судом не з'ясовано наявність обставин, які б утруднювали чи робили неможливим посвідчення цього договору нотаріально у встановленому законом порядку, оскільки відповідач не заперечувала проти позову та повністю його визнала.

В липні 2016 року ОСОБА_3 від імені матері звернулась до Кіровоградської міської державної нотаріальної контори з метою переоформити нежитлове приміщення за позивачкою та 01 серпня 2016 року отримала відповідь, в якій зазначено , що відповідно до пп. 1.1 п. 1 глави 2 розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 року, правочини щодо відчуження нерухомого майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчується за умови подання документів, що посвідчують право власності на майно, що відчужується та документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно осіб, які його відчужують.

На час реєстрації рішення третейського суду відповідно до ч.3 ст. 55 Закону України «Про третейські суди» (яка діяла з 11.05.2004 року до її скасування 05.03.2009 року ) виконання рішення третейського суду, якщо воно погребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видач компетентним судом виконавчого документа.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникають з дня реєстрації відповідно до закону.

З поданих документів вбачається, що фактична реєстрація права власності проведена з порушенням вимог закону), оскільки не має даних про видачу компетентним судом виконавчого листа, внаслідок чого поданий правовстановлюючий документ (рішення третейського суду) фактично не підтверджує права власності на вказане в ньому нерухоме майно.

На підставі вищевикладеного та відповідно до ст. 47 Закону України «Про нотаріат», згідно якої для вчинення нотаріальної дії нотаріусом не приймаються документи,що не відповідають вимогам законодавства, для посвідчення договору відчуження нерухомого майна - нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 не може бути прийнятий правовстановлюючий документ - рішення третейського суду м. Кіровограда від 30.06.2006 року у зв'язку з порушенням вимог чинного законодавства під час реєстрації права власності.

Таким чином, вказане рішення третейського суду фактично не надає позивачці право вільно та безперешкодно користуватися та розпоряджатися нерухомим майном як це передбачено ст. 319 ЦК України.

Згідно з п. З ч. З ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути скасоване у випадку, коли третейську угоду визнано недійсною компетентним судом.

За положеннями ст. 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та (або) фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

За змістом ст. 2 указаного Закону третейська угода це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом, тобто передумовою укладення третейської угоди та однією з підстав звернення до третейського суду є наявність спору.

За своєю правовою природою угода про утворення третейського суду (правочином, на підставі якого виникають цивільні права і обов'язки,тому вона повинна відповідати також вимогам, встановленим цивільним законодавством (статті 203, 228 ЦК України).

Але, між сторонами не існувало ніякого спору й вони уклали угоду про передачу спору на вирішення третейського суду з тим, щоб нотаріально не посвідчувати відчуження нерухомого майна, та вирішити питання юридичного оформлення права власності на нерухоме майно.

Судом не надано правової оцінки угоді про утворення третейського суду, а також не з'ясовано які цивільні права та обов'язки у сторін виникають у зв'язку з укладенням такої угоди, оскільки підстави недійсності третейської угоди прямо передбачені статтею 12 Закону України «Про третейські суди».

За таких обставин суд дійшов висновку, що третейська угода не відповідає закону, тому є недійсною, а рішення третейського суду підлягає скасуванню, як незаконне, а позов задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд відносить судові витрати по даній справі за рахунок позивачки.

На підставі викладеного і ст. ст. 182, 203, 210, 220, 334, 527, 640, 657 ЦК України, Закону України «Про третейські суди», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання третейської угоди недійсною та скасування рішення третейського суду задовольнити.

Визнати недійсною третейську угоду від 23.03.2006 року та скасувати рішення третейського суду м. Кіровограда від 30 червня 2006 року, яким визнаний дійсним договір про припинення зобов'язання переданням відступного від 25.04.2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та визнання за ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) право власності на вбудоване в житловий будинок нежитлове приміщення площею 419,2 кв. м , що знаходиться в АДРЕСА_1

Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на нерухоме майно, а саме: вбудоване в житловий будинок нежитлове приміщення площею 419,2 кв. м , що знаходиться в АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_1 право власності на вбудоване в житловий будинок нежитлове приміщення площею 419,2 кв. м , що АДРЕСА_1

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда Шевченко