Рішення № 63475025, 07.12.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/669/16-ц

Провадження № 22-ц/779/2203/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Могила Р.Г.

Суддя-доповідач Максюта І.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Ковалюка Я.Ю., Фединяка В.Д.,

секретаря Капущак С.В.,

з участю представника апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Рогатинського районного суду від 20 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

В червні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось з даним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 17 червня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Кредитний договір, укладений між сторонами, складається з підписаної відповідачем заяви, Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом №СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та Тарифів Банку, які викладені на сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/. Відповідач не виконує своїх зобов'язань, які передбачені кредитним договором, у зв'язку із чим станом на 30 квітня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 12 504,10 грн., яку позивач просив стягнути на його користь з відповідача.

Рішенням Рогатинського районного суду від 20 вересня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 17 червня 2013 року - 598,94 грн. (п'ятсот дев'яносто вісім гривень 94 коп.) кредиту, 2 900,00 грн. ( дві тисячі дев'ятсот гривень 00 коп.) пені - станом на 30 квітня 2016 року та 550,98 грн. (п'ятсот п'ятдесять гривень 98 коп.) - процентів за користування кредитом станом на 31 серпня 2014 року та судові витрати по справі -1 378,00 грн.(тисяча триста сімдесят вісім гривень) судового збору. Всього на загальну суму 5 427,92 грн. (п'ять тисяч чотириста двадцять сім гривень 92 коп.). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у стягненні відсотків за кредитним договором в розмірі 7933 грн., представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність рішення суду в цій частині, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт звертає увагу, що проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст.1054,1056-1 ЦК, не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Апелянт вказує, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Просить змінити рішення суду в цій частині та постановити нове, яким задовольнити вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом з ОСОБА_3 в повному обсязі.

В іншій частині рішення суду не оскаржено.

Вислухавши представника апелянта, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Оскільки рішення суду оскаржує позивач лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків за кредитним договором, тому перегляд судового рішення, відповідно до ст. 303 ЦПК України, здійснюється апеляційним судом лише у зазначений частині.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом в сумі 550, 98 грн. станом на 31.08.2014 року, суд виходив з недоведеності позовних вимог частині 7933,54 грн, оскільки позивачем не надано жодних доказів письмового повідомлення відповідача про зміну процентної ставки, не надано розрахунку суми заборгованості по процентах за користування кредитом позичальником за процентною ставкою 30%, тому дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення даної заборгованості в розмірі 7933,54 грн.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки він не відповідає обставинам по справі.

Судом встановлено, що 17 червня 2013 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит в сумі 600 у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.5-7).

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 30 квітня 2016 року заборгованість відповідача станом на 31.08.2014 року становить 598,54 грн - заборгованість за кредитом; 7933,54 - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Із розрахунку заборгованості за кредитом встановлено, що проценти за користування кредитними коштами відповідачу нараховувались за період з 17.06.2013 року по 31.08.2014 року, виходячи із процентної ставки 30% річних, з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року - 34,80 % річних, з 01.04.2015 року по 30.04.2016 року - 43,20 % річних, загальна сума нарахованих процентів становить 7933,54 гривень, з яких 7910,12 грн. - несплачені проценти на прострочену заборгованість, 23,42 грн. - несплачені проценти на поточну заборгованість. (а.с.4,55)

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст.ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем 17.06.2013 року була підписана заява-анкета про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, копія якої міститься у справі (а.с.5). Із цієї заяви виходить, що відповідач погодився з тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним і банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку. Відповідач зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті ПриватБанку (а.с.5).

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг кредитний ліміт встановлюється та змінюється за рішенням банку. Відсотки за користування кредитом нараховуються банком в розмірі, встановленому Тарифами банку. Одночасно, п.1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин договору.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 та 6 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.

Однак, кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Таким чином, кредитним договором встановлена змінювана процентна ставка.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком про те, що позивачем не надано жодних доказів повідомлення відповідача про збільшення процентної ставки в порядку, передбаченому ст. 1056-1 ЦК України, тобто письмово, не пізніш як за календарних 15 днів до дати, з якої застосовуватиметься ставка. У кредитному договорі не встановлено порядку розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Крім того, представником позивача не надано і відповідного рішення банку про збільшення процентної ставки, яке могло свідчити про обгрунтованість причин, які спонукали до такого збільшення.

Посилання представника позивача на те, що п. 1.1.3.2.3. договору встановлений порядок повідомлення відповідача про зміну процентної ставки (а.с.13-зворот), а саме: банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проіформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п.1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови, не заслуговують на увагу, оскільки ця умова договору щодо повідомлення клієнта суперечить порядку, передбаченому законом у ст. 1056-1 ЦК України, звужуючи права клієнта банку, а відтак є нікчемною.

Так само суд не приймає до уваги і пояснення апелянта, що відповідач був повідомлений про збільшення процентної ставки іншими способами: направленням sms-повідомлень, інформацією, розміщеною на табло у терміналах при здійсненні оплат за кредитом, оскільки такий спосіб інформування відповідача не передбачений законом.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови та правила надання банківських послуг та тарифи банку, які стосуються зміни відсоткової ставки в сторону збільшення від 30% і більше не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки позивачем не надано доказів, що такі умови містять підпис позичальника.

Адже у цій справі зміст Умов та правил надання банківських послуг передбачає інформування позичальника про зміну тарифів.

Це не суперечить і правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у справі № 6-16 цс 15 від 11 березня 2016 року.

Однак, судом першої інстанції під час ухвалення рішення допущена помилка, так як не враховано, що за змістом ст. 1048 ЦК України проценти за договором позики є платою за користування кредитими коштами, тому суд повинен був стягнути проценти на день заявлення вимоги позивачем, виходячи із погодженої з відповідачем відсоткової ставки, тобто 30% річних.

Отже, процентна ставка за кредитом з 01.09.2014 року повинна бути розрахована за тарифом 30% річних за період з 01.09.14 по 31.03.15 р.: 34,8- 30% = 4,8 % (різниця у процентних ставках), необгрунтовано нарахованою сумою процентної ставки у гривнях буде різниця суми нарахованої по процентній ставці 34,8 на залишок поточної та простроченої заборгованості по процентах за цей період у розмірі 159,92 грн. та 947,33 грн. відповідно та суми, яка дорівнює її 4,8% (159,92+947,33) х 4,8% : 100 = 53,15 гривень - різниця по % ставках за період з 01.09.14 по 31.03.15 р.

Процентна ставка за кредитом з 01.04.15 р.-30.04.2016 року - 43,2 - 30% = 13,2 % (різниця у процентних ставках), необгрунтовано нарахованою сумою процентної ставки у гривнях буде різниця суми нарахованої по процентній ставці 43,2 на залишок поточної та простроченої заборгованості по процентах за цей період у розмірі 310,73 грн. та 5964,37грн. відповідно та суми, яка дорівнює її 13,2 (310,73+5964,37) х 13,2% : 100 = 828,32 гривень - різниця по % ставках за період з 01.04.15р по-30.04.2016 року. Отже, заборгованість по процентам становить 7933,54 - 53,15-828,32 =7052,07 гривень.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення заборгованості по процентах, оскільки судом в частині стягнення процентів за кредитом неправильно застосовано норму матеріального права.

Інших належних та допустимих доказів передбачених ст.57,58,59 ЦПК України на спростування висновків суду першої інстанції, апелянтом не представлено.

Судові витрати по справі, сплачені позивачем за подання позову та апеляційної скарги, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316,317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Рогатинського районного суду від 20 вересня 2016 року змінити в частині стягнення заборгованості по процентах та загальної суми заборгованості.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по процентам за користування кредитом станом на 30 квітня 2016 року у розмірі 7052, 07 гривень, а всього заборгованість за кредитом загальною сумою 10 551,01 гривень (десять тисяч п'ятсот п'ятдесят одна гривня нуль одна копійка) та сплачений судовий збір у розмірі 1378,00 гривень, а також сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1515, 80 гривень.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: І.О. Максюта

Я.Ю. Ковалюк

В.Д. Фединяк