Рішення № 63473989, 12.12.2016, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/1241/16-ц

Провадження номер № 2/0186/627/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Демиденко С.М.

секретар - Фадєєва Т.Б.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

відповідачів - ОСОБА_2

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначив, що 18 листопада 2009 року у місті Першотравенську в приміщенні нотаріуса Першотравенського нотаріального округу його дід ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на випадок смерті склав заповіт, згідно якого все його майно, що буде належати на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, в тому числі квартиру АДРЕСА_8 усі майнові права та обов'язки які належать йому на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов'язки, які належатимуть йому на день смерті він заповідає позивачу.

ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_4 помер у віці 70 років в місті Першотравенську Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Першотравенського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 02 березня 2012 року.

18 листопада 2009 року у місті Першотравенську в приміщенні нотаріуса Першотравенського нотаріального округу бабуся позивача ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на випадок смерті склала заповіт, згідно якого все її майно, що буде належати на день її смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, в тому числі квартиру АДРЕСА_8 усі майнові права та обов'язки які належать їй на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов'язки, які належатимуть їй на день смерті вона заповідає позивачу.

ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_14 у віці 71 рік в місті Першотравенську Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Першотравенського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 03 вересня 2013 року.

На час їхньої смерті, позивач мешкав разом з ними, що підтверджується довідкою Державної міграційної служби України Першотравенського міського сектору Головного управління в Дніпропетровській області №1238/262 від 01 жовтня 2015 року.

Після їхньої смерті він звернувся з заявою про прийняття спадщини з метою отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітами.

Але 21 жовтня 2015 року державний нотаріус Першої Павлоградської державної нотаріальної контори своєю постановою відмовив позивачу у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що у заповітах мається помилка, а саме існує розбіжність прізвища, зазначених в паспорті та заповіті, а саме: замість прізвища за паспортом - «ОСОБА_8», у заповітах зазначено -«ОСОБА_8».

Встановлення факту належності позивачу заповітів необхідно для вирішення питання про оформлення за ним права власності на спадщину за заповітом.

Самостійно усунути допущені у заповіті описки нотаріус позбавлений можливості, оскільки діючою інструкцією передбачене обов`язкове оговорення внесеного виправлення підписами сторін, які зазначені в документі. Заповідачі за зазначеними заповітами вже померли, а тому можливість внесення виправлення в заповіти вже втрачена.

Згідно свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_3 квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

17 січня 1995 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 склали договір, згідно якого подарили ОСОБА_4, а той в свою чергу прийняв в дар 2/5 частини квартири АДРЕСА_1.

Даний договір не був зареєстрований в Павлоградському бюро технічної інвентаризації. ІНФОРМАЦІЯ_13 помер ОСОБА_4 так і не зареєструвавши договір. На даний час позивач має намір отримати спадщину за померлим, але у зв'язку з тим, що даний договір не був посвідченим в БТІ вимушений звернутись до суду.

Зазначені обставини перешкоджають йому в оформлені спадщини в нотаріуса.

Просить суд встановити факт, що заповіти від 18 листопада 2009 року, посвідчені державним нотаріусом Першотравенського міського нотаріального округу, складені спадкодавцями ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_13 у віці 70 років в місті Першотравенську Дніпропетровської області, та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_14 у віці 71 рік в місті Першотравенську Дніпропетровської області, належать спадкоємцю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженцю міста Першотравенська, Дніпропетровської області; встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а саме що, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що помер ІНФОРМАЦІЯ_13 у віці 70 років в місті Першотравенську Дніпропетровської області, громадянин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та померлий - постійно проживали разом за адресою: АДРЕСА_2; визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно, а саме на: 3/5 частки квартири АДРЕСА_1, яка належала померлому ОСОБА_4, та на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1, яка належала померлій ОСОБА_5.

В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити, пояснив суду, що помилка мається в обох заповітах, які він знайшов після смерті бабусі, інших знайомих або родичів з прізвищем ОСОБА_8 не існує. Нотаріус, який посвідчував заповіти помер, тому його допитати з цього приводу не можливо. З дідусем та бабусею проживав з 12 - 13 років, оскільки мати проживала з вітчимом, з яким у нього були натягнуті відносини, до 2012 року проживав на постійній основі, після того як працевлаштувався, проживав і з бабусею і з матір'ю, оскільки доводилось допомагати матері по роботі, бо вона розійшлась зі своїм чоловіком. Окрім нього ніхто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не проживав, Відповідач ОСОБА_2, ще за довго до смерті спадкодавців виїхав та мешкав, окремо останні років п'ять він разом з дружиною та дітьми за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просить суд в його задоволенні відмовити, пояснив суду, що у зв'язку з тим, що нотаріус протягом довгого часу працював за фахом і помилитись в букві не могла, допитати нотаріуса не можливо бо він помер. Також йому здається підозрілим, чому бабуся позивача ОСОБА_5 не показала дані заповіти внуку. Позивач мешкав з дідусем та бабусею періодично, на момент смерті вони жили самі. Він проживав на момент смерті батьків /спадкодавців/, разом з дружиною та дітьми за адресою: АДРЕСА_3, приблизно з 2011 року.

Відповідач ОСОБА_3 пояснила суду, що позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі, позивач є внуком ОСОБА_4 та ОСОБА_5, підтверджує, що він проживав з ними з дитинства, та практично до самої смерті. Коли був ремонт в квартирі, то в цей час ОСОБА_8 не проживав з дідусем та бабусею. На момент смерті ОСОБА_9 проживав з дідусем та бабусею. При житті вони казали що їх квартира буде належати ОСОБА_8. На час смерті відповідач ОСОБА_2 з батьками не проживав, він там виключно був прописаним. Приблизно з 1995-1996 року він не проживає за адресою: АДРЕСА_9

ОСОБА_10 ОСОБА_11, пояснила суду, що вона проживає 17 років за адресою: АДРЕСА_10 і стільки ж вона знає ОСОБА_8 /позивача/, а ОСОБА_2 /відповідача/ знає зі слів бабусі та дідуся позивача /спадкодавців/. ОСОБА_9 часто ночував у бабусі, їх діти товаришували, оскільки прийшовся на один момент ремонт їхніх квартир, то вони ходили в гості один до одного та дивились як проходить ремонт, та бабуся завжди казала що це все залишиться ОСОБА_8. ОСОБА_2 /відповідач/ інколи приїжджав до батьків на машині, та уїжджав, не проживав з ними, та на ніч не залишався. На момент смерті бабусі та дідуся ОСОБА_8 проживав разом з ними.

Свідок ОСОБА_12, пояснив суду, що ОСОБА_8 /позивач/ був товаришем його сина, проживав на постійній основі з дідусем та бабусею /спадкодавцями/, знає це, оскільки то їх син був у ОСОБА_8 в гостях, то ОСОБА_8 у них. ОСОБА_13 / ОСОБА_4/ частенько допомагав свідку з ремонтом автомобіля. Пару разів були в гостях у ОСОБА_4 та ОСОБА_14. Тьотя ОСОБА_14 заїкалась стосовно того, що квартиру заповість ОСОБА_8, там ремонт зробила.

Свідок ОСОБА_16 з ОСОБА_8 товаришує давно, ОСОБА_8 давно проживав разом з дідусем та бабусею, приблизно з 9-го класу по день їхньої смерті, за адресою АДРЕСА_4, пізніше інколи проживав з матір'ю, але вже після смерті дідуся.

Свідок ОСОБА_17 пояснила суду, що в дитинстві ОСОБА_8 проживав з дідусем та бабусею, після смерті ОСОБА_18, ОСОБА_11 проживала сама. Приблизно 5 років померлі мешкали самі.

Свідок ОСОБА_19 пояснила суду, що вона з квартири АДРЕСА_5, та є сусідкою померлих /спадкодавців/, які останній час проживали самі, коли позивач був маленьким то проживав разом з ними, але як виріс, мати його забрала. На момент смерті ні ОСОБА_1 /позивач/ ні ОСОБА_2 /відповідач/ не проживали разом з ОСОБА_20 та ОСОБА_5, вони жили до дня смерті самі приблизно біля п'яти років.

Свідок ОСОБА_21 проживає по АДРЕСА_11 з 1996 року. Приблизно з моменту ремонту ОСОБА_20 та ОСОБА_5 проживали самі. В дитинстві ОСОБА_1 проживав з дідусем та бабусею, до закінчення школи. Приблизно за рік до смерті ОСОБА_4 він разом з дружиною ОСОБА_5 проживали лише вдвох, але раніше позивач проживав разом з дідом та бабою. Все дитинство він проживав разом з дідом та бабою. А коли почав працювати, то вже рідше з'являвся. Приблизно років п'ять до смерті батьків відповідач ОСОБА_2 з батьками не проживав, він разом з сім'єю мешкає за іншою адресою.

Суд, вислухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_13 у віці 70 років в місті Першотравенську Дніпропетровської області помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Першотравенського міського управління юстиції у Дніпропетровській області.

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме на 3/5 частки квартири АДРЕСА_6, які належали йому на підставі свідоцтва НОМЕР_7 про право власності на житло від 18 січня 1994 року /а.с.№67/ та договору дарування від 17 січня 1995 року, посвідченого державним нотаріусом Першотравенської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №270 /а.с.№69-71/.

Договір дарування від 17 січня 1995 року за життя померлим ОСОБА_4 не був зареєстрований в БТІ. Але суд приходить до висновку, що право власності на житлову квартиру набувається у порядку, який був чиним на час виникнення цих правовідносин, тобто на 17 січня 1995 року.

Згідно зі ст. 244 ЦК УРСР, чинного на час укладення договору, договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей - на суму понад 50 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений.

До договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 і цього Кодексу, якими передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житлову квартиру із проведенням його реєстрації. Аналогічний правовий висновок, зробив ВСУ України в справі № 6-137цс13 від 18 грудня 2013 року.

А тому майно набуте померлим ОСОБА_4 за договором дарування від 17 січня 1995 року входить до складу спадкового майна.

ІНФОРМАЦІЯ_14 у віці 71 рік в місті Першотравенську Дніпропетровської області померла дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Першотравенського міського управління юстиції у Дніпропетровській області.

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме на 1/5 частку квартири АДРЕСА_6, яка належала їй на підставі свідоцтва НОМЕР_7 про право власності на житло від 18 січня 1994 року /а.с.№67/.

За своє життя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 18 листопада 2009 року у місті Першотравенську в приміщенні нотаріуса Першотравенського нотаріального округу на випадок їхньої смерті склали заповіти, згідно яких все його майно, що буде належати їм на день їхньої смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, в тому числі квартиру АДРЕСА_8 усі майнові права та обов'язки які належать їм на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов'язки, які належатимуть їм на день смерті вони заповідали - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7 /а.с.№58,80/.

Суд вирішуючи позивні в частині встановлення факту належності цих заповітів позивачів виходить з наступного.

Відповідно до ст.256 ЦПК України суд вправі встановити факт належності правовстановлюючого документа через помилку у написанні імені, по батькові або прізвища в одному із правовстановлюючих документів, якщо така помилка вже не може бути виправлена органом, який видав документ.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючого документа особі, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину або інших спадкових прав. Суд може встановлювати також факти належності особі заповіту.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 14 липня 1989 року підтверджується факт того, що батьками позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, є ОСОБА_22 та ОСОБА_23.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 21 квітня 1965 року підтверджується факт того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_8.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 01 жовтня 1998 року встановлено, що ОСОБА_23 (дошлюбне прізвище ОСОБА_14) ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_8, та ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_9, уклали шлюб.

Судом з пояснень сторін та свідків встановлено, що за життя померлі спадкодавці мали бажання залишити спадщину, онуку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7. Інших близьких осіб або родичів на ім'я ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7, вони не мали, отже при складанні заповітів мала місце помилка в написані прізвища позивача. А тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині встановлення факту постійного проживання позивача на день смерті з спадкодавцем ОСОБА_4, суд виходить з наступного.

Допитані в судовому засіданні свідки надали суду, суперечливі покази, до яких суд відноситься критично.

В той же час з матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до довідки №1238/262 від 01 жовтня 2015 року виданої Першотравенським міським сектором Державної міграційної служби України Головного управління в Дніпропетровській області встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_10, проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2.

Актом №623 від 05 грудня 2016 року виданого ПП «Комунальщик - 1» встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, прописаний але не проживає за адресою: АДРЕСА_12 з 2001 року і по теперешній час.

Випискою з фінансово - облікового рахунку від 25 серпня 2015 року виданого ПП «Комунальщик - 3» підтвержується, що в квартирі АДРЕСА_7 були прописані ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2.

Згідно акту №510 від 12 грудня 2016 року виданого ПП «Комунальщик - 3» встановлено, що в квартирі АДРЕСА_6 прописаний та не проживає ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_12, з 1998 року.

У ст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

За змістом п. 211 глави ІІІ розділу 22 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (діяла на момент відкриття спадщини), свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно із роз'ясненнями, викладеними у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що позивачем доведено, дослідженими документами, що на час смерті спадкодавця ОСОБА_4 він постійно мешкав разом з ним.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання права власності на спадкове майно суд виходить з наступного.

Згідно інформації Першої Павлоградської державної нотаріальної контори № 4206/01-16 від 30 вересня 2016 року /а.с. №83/ спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилися.

Згідно матеріалів спадкової справи №86/2014 заведеної після смерті ОСОБА_5, підтверджується, що 19 лютого 2014 року ОСОБА_3 /донька спадкодавців/ звернулась до Першої Павлоградської Державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за померлою ОСОБА_5.

19 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Першої Павлоградської Державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за померлою ОСОБА_5 за заповітом, посвідченого 18 листопада 2009 року приватним нотаріусом Першотравенського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мініною С.Я. за реєстровим №4090.

15 березня 2015 року ОСОБА_2 /син спадкодавців/ звернувся до Першої Павлоградської Державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за померлими ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Відповідно до постанови державного нотаріуса Першої Павлоградської державної нотаріальної контори від 21 жовтня 2015 року встановлено, що ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки прізвище заявника ОСОБА_1, а в заповіті записано прізвище ОСОБА_8.

Отже, судом встановлено, що відповідно до матеріалів спадкової справи в померлої ОСОБА_5, мається спадкоємець за заповітом, який своєчасно -19 лютого 2014 звернувся з заявою про прийняття спадщини, та два спадкоємця за законом /відповідачі/, один з яких ОСОБА_3 своєчасно - 19 лютого 2014 звернулася з заявою про прийняття спадщини та ОСОБА_2, який несвоєчасно - 15 березня 2015 року звернувся з заявою про прийняття спадщини, оскільки як встановлено судом з досліджених матеріалів, показів свідків та пояснень сторін, в тому числі відповідача ОСОБА_2 на час смерті спадкодавців він не зважаючи на реєстрацію разом з померлими, постійно мешкав разом з дружиною та дітьми за адресою: АДРЕСА_3, приблизно з 2011 року, а тому не може вважатися таким, що прийняв спадщину.

Отже єдиними спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 є позивач та дружина померлого ОСОБА_5, які постійно проживали з ним на час смерті. Але ОСОБА_5 до спадкування за законом не закликається, враховуючі наявність заповіту померлого.

Єдиним спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 є позивач який своєчасно звернувся з заявою про прийняття спадщини після її смерті.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, для прийняття якої встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 цього Кодексу).

Частиною п'ятою статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, яким згідно із частиною другою статті 1220 цього Кодексу є день смерті особи.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України ), а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

Відповідно до пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністерства юстиції від 3 березня 2004 року № 20/5 право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди може бути підтверджено, зокрема, свідоцтвом про право на спадщину.

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним її на праві власності майном.

Враховуючи вище викладене позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати слід розподілити відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт, що заповіти від 18 листопада 2009 року, посвідчені державним нотаріусом Першотравенського міського нотаріального округу, складені спадкодавцями ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_13 у віці 70 років в місті Першотравенську Дніпропетровської області, та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_14 у віці 71 рік в місті Першотравенську Дніпропетровської області, належать спадкоємцю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженцю міста Першотравенська, Дніпропетровської області.

Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець міста Першотравенська, Дніпропетровської області на час смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що помер ІНФОРМАЦІЯ_13 у віці 70 років в місті Першотравенську Дніпропетровської області, постійно проживав разом з померлим за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно, а саме на:

3/5 частки квартири АДРЕСА_1, яка належала померлому ОСОБА_4;

1/5 частку квартири АДРЕСА_1, яка належала померлій ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в сумі 800 гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в сумі 800 гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.М. Демиденко