Ухвала суду № 63472800, 15.12.2016, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1146/16-ц

4-с/171/5/16

У Х В А Л А

іменем України

15 грудня 2016 року Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Чумак Т.А.

за участю секретаря Жандарук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове Дніпропетровської області скаргу ОСОБА_1, заінтересована особа Регіональний сервісний центр МВС в Дніпропетровській області, на дії державного виконавця Апостолівського районного відділу державної виконавчої служби,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Апостолівського районного суду з даною скаргою, посилаючись на те, що у травні 2016 року він мав намір зняти з обліку належні йому транспортні засоби автомобілі «Ауді-6» та «Мерседес», оскільки його сім»я потребувала коштів для лікування дружини, але зняти вказані автомобілі з обліку для подальшого продажу він не зміг, так як у територіальному сервісному центрі № 1245 йому повідомили, що на його майно накладено заборону відчуження. Під час звернення до вказаного сервісного центру йому пояснили, що арешт накладено державною виконавчою службою Апостолівського РУЮ. У відділі державної виконавчої служби Апостолівського РУЮ йому пояснили, що дійсно згідно матеріалів виконавчої служби є відмітка про арешт та заборону відчуження рухомого майна ОСОБА_1 з 2003 року по ухвалі Апостолівського районного суду, але у якій справі не відомо, при цьому йому було розяснено, що жодного виконавчого провадження відносно нього у відділі не має. Після цього він звернувся до Апостолівського районного суду із відповідним запитом, де йому розяснили, що відомостей про справи відносно нього або заборони на його ім.»я в суді не має. Враховуючи, що в даних ДВС Апостолівського РУЮ та територіальному сервісному центрі № 1245 містяться відомості про арешт та заборону відчуження належного йому майна, просить визнати протиправними дії державного виконавця щодо арешту його майна та скасувати арешт як незаконний, оскільки арешт майна вчинений без акта опису майна та виконавчого провадження, зобовязавши відділ державної виконавчої служби Апостолівського РУЮ зняти арешт з усього рухомого майна, яке йому належить.

У судовому засіданні заявник скаргу підтримав, просить її задовольнити.

Представник заявника адвокат ОСОБА_2 скаргу підтримав, просить її задовольнити, оскільки вважає, що накладення арешту на майно без складання акту його опису є незаконним. Також вважає, що права заявника порушено само діями державного виконавця, тому просить визнати дії державного виконавця протиправними та зобовязати відділ державної виконавчої служби зняти арешт з усього належного заявнику майна. Вважає, що спір з приводу зняття арешту з майна заявника повинен бути розглянутий в порядку ст.ст.383-385 ЦПК України, оскільки в матеріалах ДВС є відомості про накладення арешту на майно заявника, а представник вказаної служби не надав докази на підтвердження того, що виконавчого провадження, де стороною є заявник ОСОБА_1, у відділі не має, що свідчить про те, що виконавче провадження втрачено. Крім того,заявник не отримував постанову про закінчення виконавчого провадження, що свідчить про те, що виконавче провадження не закінчено і перебуває на виконанні у ДВС Апостолівського РУЮ.

Начальник Апостолівського РВ ДВС ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні скарги, оскільки на даний час в провадженні відділу відсутнє будь-яке виконавче провадження, у якому заявник є боржником, крім того, заявником не доведено, що арешт на все його майно накладено на підставі постанови державного виконавця.

За заявою представника Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області справу розглянуто без його участі.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали за скаргою ОСОБА_1, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.ст.1, 15 Закону України «Про виконавче провадження» (зі змінами) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до положень ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, діє або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Ч.2 ст.384 цього Кодексу встановлено, що скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно компютерної бази АІС Дніпро ДАІ на зареєстровані за ОСОБА_4 транспортні засоби було накладено арешт, про що у вказану базу 02.01.2004 року співробітником Апостолівського ВРЕР ДАІ було внесено інформацію, при цьому, як вбачається з відповіді Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області, відомостей щодо виконавчого документа, органу, який його видав, та інших відомостей в базі АІС Дніпро ДАІ не міститься.

З копії листа Апостолівського РВ ДВС від 07.07.2016 року встановлено, що згідно алфавітного покажчика до виконавчих документів відділу ДВС АРУЮ за 2003 рік у відділі перебувало виконавче провадження № 2519-м, де боржником зазначено ОСОБА_1, у графі «характер стягнення» зазначено «арешт авто Мазда Е 2200». Згідно вимог до заповнення алфавітного покажчика на 2003 рік відомостей щодо назви виконавчого документа, органу, який його видав, та інше не вносилося.

Також в судовому засіданні встановлено, що в провадженні Апостолівського РВ ДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області відсутнє виконавче провадження, у якому заявник ОСОБА_1 являється боржником.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не найшов підтвердження факт неправомірних дій державного виконавця Апостолівського РВ ДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області, оскільки в судовому засіданні встановлено, що виконавче провадження, у якому заявник є стороною, відсутнє, в зв»язку з чим суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Посилання представника заявника ОСОБА_2 на відповідь Апостолівського РВ ДВС щодо відомостей про накладення арешту на майно заявника у 2003 році суд не може взяти до уваги, оскільки зі вказаної відповіді не надається можливим беззаперечно встановити, що арешт був накладений саме на майно заявника, а не іншої особи. Крім того, заявник в судовому засіданні не підтвердив факт наявності у нього автомобіля «Мазда Е2200», на який згідно алфавітного покажчика до виконавчих документів відділу ДВС АРУЮ за 2003 рік накладено арешт.

Керуючись ст.ст. 383-387, 208-210 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні скарги ОСОБА_1, заінтересована особа Регіональний сервісний центр МВС в Дніпропетровській області, на дії державного виконавця Апостолівського районного відділу державної виконавчої служби відмовити.

З повним текстом ухвали можна ознайомитися 19 грудня 2016 року о 10 год.

На ухвалу може бути подана апеляція в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 5 днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Суддя: