Ухвала суду № 63472557, 13.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3870/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Коровай» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

05.08.2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Коровай» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2016 року №№ 0005521401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 91140 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 45570 грн.; а також № 0005511401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємством на 163026 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області подало апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, без дослідження всіх обставин по справі.

В апеляційній скарзі податковий орган посилається на те, що ТОВ «Торговий будинок «Коровай» було порушено вимоги податкового законодавства України, що виразилось у заниженні податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств. У зв'язку із виявленням порушень позивачем вимог Податкового кодексу України відповідачем і було прийнято податкові повідомлення-рішення, які на думку апелянта, є правомірними та обґрунтованими, а тому скасуванню не підлягають.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 року та ухвалення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень, виданих ГУ ДФС в Одеській області, згідно із пп.20.1.1 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України та Наказу ГУ ДФС в Одеській області від 13.05.2016 № 759 співробітниками ГУ ДФС в Одеській області була проведена документальна планова перевірка ТОВ «Торговий будинок «Коровай» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2016 р., за результатами якої складено акт від 19.07.2016 р. № 213/15-32-14-01/31370597.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Торговий будинок «Коровай» пп.16.1.2, пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 163 026 грн.; а також п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 91140 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкове повідомлення-рішення від 29.07.2016 року № 0005521401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 91 140 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 45 570 грн. та податкове повідомлення-рішення від 29.07.2016 року № 0005511401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 163 026 грн.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що у перевіряємий період ТОВ «Торговий будинок «Коровай» мало господарські взаємовідносини з ПП «Балканіка-Трейд» та ТОВ «ОА «Восток», за рахунок якого позивачем було формовано податковий кредит та віднесено витрати до складу валових.

Податковий орган зазначив, що ТОВ «ТБ «Коровай» не було надано до перевірки документів, якими підтверджується факт перевезення (отримання) товарно-матеріальних цінностей автомобільним або іншим транспортом від постачальника - ПП «Балканіка-Трейд» до покупця.

Також вказано, що за наслідками дослідження взаємовідносин позивача з ТОВ «ОА «Восток», виявилось не можливим встановити які саме роботи були виконані, оскільки відсутні будь-які документи (звіти), які вказують на замовлення та проведення охоронних послуг. Крім того, податковий орган посилався на те, що відповідно до зібраної податкової інформації щодо ТОВ «Охоронне агентство «Восток», яка була надіслана ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області, встановлено, що ТОВ «Охоронне агентство «Восток» має місцезнаходження на тимчасово непідконтрольній Україні території в зоні проведення АТО. Зазначене унеможливлює співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження видів, обсягів і кількості операцій та розрахунків, що здійснювались між контрагентам.и.

Таким чином, перевіряючі дійшли висновку, що на порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.7, п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318, ТОВ «ТБ «Коровай» завищено рядок 2050 форми №2-м «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» за 2015 рік на 83 400 грн., та як наслідок, занижено показники, відображені у рядку 02 Декларації «фінансовий результат оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку чи міжнародних стандартів фінансової звітності (+% -)» за 2015 рік у розмірі 83400 грн. та 372300 грн.

Також зазначено, що ТОВ «ТБ «Коровай» на порушення пп.16.1.2, пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.1, п.1, п.2, п.З, п.4, п.5, п.6, п.7 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» занижено р.02 Декларації з податку на прибуток підприємства «Фінансовий результат до оподаткування визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку» на загальну суму 450000 грн. за 2015 рік та завищено собівартість за 2015 рік у фінансовій звітності на суму 450000 грн., в результаті віднесення до рядку 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» суми витрат, які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій та регістр; бухгалтерського обліку, в яких не відображені господарські операції на суму 450000 грн. 2015 рік.

Проведеною перевіркою також встановлено безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку по податковим накладним, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 91140 грн. по операціям з ПП «Балканіка-Трейд» та ТОВ «ОА «Восток».

Виявлення зазначених порушень і стало підставою для нарахування позивачеві податкових зобов'язань з податку на прибуток та податок на додану вартість.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, посилався на те, що позивачем було правомірно віднесено витрати по операціям з ПП «Балканіка-Трейд» та ТОВ «ОА «Восток» до складу валових та обґрунтовано сформовано податковий кредит по операціям з вказаними контрагентами, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Коровай» є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне:

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

П. 135.2 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В свою чергу, п.138.2 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.139.1.9 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, а також податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Слід зазначити, що за відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та відноситись до складу валових витрат.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період ТОВ «Торговий будинок «Коровай» мало господарські взаємовідносини з ПП «Балканіка-Трейд» та ТОВ «ОА «Восток».

Судом першої інстанції встановлено, що 13.03.2015 року ТОВ «Торговий будинок «Коровай» уклало із ПП «Балканіка-Трейд» договір поставки № БТ-03-15 (а.с.54-57), згідно якого ПП «Балканіка-Трейд» зобов'язано поставити на користь позивача борошно вищого та першого ґатунків ТМ «Богуміла».

Згідно п. 2.1 договору поставка здійснюється на умовах DDP на склад покупця. Відповідно до п. 2.2 договору поставка товару здійснюється окремими партіями згідно з заявками покупця.

Приймання-передача товару здійснюється покупцем за участю представника постачальника в порядку, передбаченому чинним законодавством України, відповідно до товаро-супровідних документів, які підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін (п. 2.8). Згідно п. 2.9 договору постачальник повинен забезпечити товар видатковою накладною на товар, податковою накладною, оригіналом рахунку-фактури.

У підтвердження виконання умов укладеного договору ТОВ «Торговий будинок «Коровай» надало видаткову накладну № 283 від 01.04.2015 р., податкову накладну від 01.04.2015 р. № 2 на суму 100080 грн., в т.ч. ПДВ - 16680 грн.

Згідно вказаних документів ПП «Балканіка-Трейд», на виконання умов договору поставки поставило на користь ТОВ «Торговий будинок «Коровай» борошно ТМ «Богуміла».

Також у перевіряємий період ТОВ «Торговий будинок «Коровай» було укладено із ТОВ «ОА «Восток» договір про надання охоронних послуг № ТД-0000093 01.01.2014 р. (а.с.51-54).

Згідно умов вказаного договору ТОВ «ОА «Восток» зобов'язалося охороняти та супроводжувати товарно-матеріальні цінності, що перевозяться представником замовника по заздалегідь обумовленому маршруту з метою забезпечення їх цілісності (п.1.1). Пунктом 3.1 вказаного договору встановлену вартість послуг в розмірі 74450 грн., в т.ч. ПДВ - 12410 грн., на місяць.

Згідно п. 4.5 договору послуги вважаються наданими та прийнятими з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками обох сторін акта приймання-передачі послуг. В п. 4.2 договору встановлено, що в акті приймання-передачі послуг зазначаються їх вид та обсяг, період надання та вартість.

У підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивач надав акти наданих послуг б/гн від 31.01.2015 р., від 28.02.2015 р., від 30.04.2015 р., від 31.05.2015 р., від 30.06.2015 р., 31.07.2015 р. на 74460 грн., в т.ч. ПДВ 12410 грн., відповідно.

З вказаних актів вбачається, що ТОВ «ОА «Восток» надало ТОВ «Торговий будинок «Коровай» охоронні послуги супроводження у період січня-лютого 2015 року та квітня-липня 2015 року.

Вказані акти наданих послуг містять інформацію стосовно того, які саме послуги надавались позивачу, їх кількість та ціну.

Позивачем віднесено вартість послуг охорони у 2015 р. до складу інших операційних витрат (рядок 2180) у розмірі 372300 грн.

В свою чергу, перевіряючі жодним чином не обґрунтували мотиви неврахування первинних документів. При цьому в ході перевірки не було встановлено, що відомості у документах є неповними, недостовірними або суперечливими, що в свою чергу могло б свідчити про нікчемність правочинів.

Крім того, позивачем надано копії товарно-транспортної накладної № Р283 від 01.04.2015 р., відповідно якої замовник перевезення та вантажовідправник ПП «Балканіка-Трейд», вантажоодержувач - ТОВ «ТБ «Коровай»; усього відпущено на суму 100080 грн., у т.ч. ПДВ 16680 грн.

Також позивачем надано додаток № 1 від 01.01.2014 року до договору надання охоронних послуг № ТД-0000093 від 01.01.2014 р., згідно якого ціна на послуги складає 376,06 грн. по кожному супроводженню. В п.3 зазначені маршрути та кількість супроводжень за один робочий день; згідно п.4 супроводження здійснюється 22 робочих дня кожний місяць. В судовому засіданні представник позивача пояснив, як здійснювалося супроводження: інкасаторський автомобіль із озброєними охоронцями протягом дня супроводжував працівника позивача для збирання грошових коштів в пунктах продажу товарів, що належать позивачу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що фактичне здійснення ПП «Балканіка-Трейд» поставки товарно-матеріальних цінностей на адресу ТОВ «Торговий будинок «Коровай» та надання ТОВ «ОА «Восток» охоронних послуг позивачу підтверджується наданими первинними документами, складеними належним чином, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Слід зазначити, що відмовляючи особі у праві на податковий кредит та віднесення витрат до складу валових, податковий орган повинен довести саме недобросовісність у діях платника.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що при проведенні перевірки позивача перевіряючими не було надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операції.

При цьому оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Однак, цього податковим органом здійснено не було.

В даному випадку, ДПІ не було надано доказів того, що по спірним операціям між ТОВ «Торговий будинок «Коровай» та розглядуваними вище контрагентами у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та вказані підприємства діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та віднесення витрат до складу валових із знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання цими суб'єктами договірних зобов`язань перед платником.

Позивачем було доведено суду наявність всіх необхідних умов на віднесення витрат та сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до валових витрат та податкового кредиту, зокрема, щодо фактичності придбання товару та послуг, наявності податкових накладних на підтвердження придбання послуг та інших первинних документів, сплати відповідної суми ПДВ.

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів вважає, що Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області дійшло безпідставного та необґрунтованого висновку щодо порушення ТОВ «Торговий будинок «Коровай» вимог податкового законодавства України та, відповідно, про заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.07.2016 року № 0005521401 та № 0005511401 є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст.200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв