Рішення № 63471060, 07.12.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/131/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2016 Справа № 908/3076/16

за позовною заявою: публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі регіональної філії Придніпровська залізниця (49602, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108)

до відповідача: публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь, 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72

про стягнення 330 878,98 грн.

суддя Корсун. В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 25.10.163 2050

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 21.12.15 № 20-9

СУТЬ СПОРУ:

21.11.16 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця (далі ПАТ Українська залізниця в особі РФ Придніпровська залізниця) до відповідача - публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (надалі ПАТ Запоріжсталь) про стягнення 330 878,98 грн.

21.11.16 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено вказану позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 21.11.16 судом порушено провадження у справі № 908/3076/16, якій присвоєно № провадження 17/131/16. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 07.12.16.

07.12.16 до матеріалів справи надійшла заява ПАТ Українська залізниця в особі РФ Придніпровська залізниця від 07.12.16 3 13-11/107, якою позивач просить суд посилаючись на відсутність предмету спору, у звязку із сплатою відповідачем 17.11.16 суми боргу в розмірі 330 878,98 грн., припинити провадження у справі № 908/3076/16.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 07.12.16, на підставі ст. ст. 821, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представників сторін повідомлено, коли буде складено повне рішення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на ст. ст. 46, 71, 119, 129 Статуту залізниць України, Правила користування вагонами і контейнерами, Правила зберігання вантажів, п. 31.5 Р.2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ними послуги, зазначав наступне. У травні-серпні 2016 р. по станції Запоріжжя-Ліве локомотивом залізниці здійснювалось предявлення вагонів на колії парків «А» та «Б» для обробки та подачі на підїзні колії відповідача під вантажні операції. У звязку з несвоєчасним забиранням вагонів під вантажні операції з вини відповідача вагони простоювали на станції Запоріжжя-Ліве, про що працівниками станції були складені акти загальної форми ГУ-23 про затримку з вини клієнта із зазначенням часу. За користування вагонами станцією Запоріжжя-Ліве позивачем відповідачу нараховано 173 323,80 грн. Крім того, за час затримки вагонів, позивачем на підставі актів загальної форми, якими засвідчена затримка вагонів з вантажем, що прибули на адресу відповідача, нарахований збір за зберігання вантажу у розмірі 130 107,96 грн. та плата за охорону вантажу в розмірі 27 447,22 грн.

При цьому, враховуючи здійснення відповідачем 17.11.16 оплати заявленої до стягнення суми боргу в розмірі 330 878,98 грн., позивач в судовому засіданні 07.12.16 просив суд припинити провадження у справі № 908/3076/16 у звязку із відсутністю предмету спору.

Відповідач у своїй заяві від 05.12.16 № 11/2084549 вказував, що 17.11.16 ПАТ Запоріжсталь перераховано позивачу 330 878,98 грн. суми боргу, тобто в повному обсязі. Оплата зазначеної суми відповідачем 17.11.16 була обумовлена очікуванням останнім судової практики з розгляду аналогічного спору між сторонами Вищим господарським судом. Враховуючи здійснення відповідачем оплати суми боргу до порушення провадження у справі № 908/3076/16 останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріли справи, у травні-серпні 2016 року на станції Запоріжжя-Ліве локомотивом залізниці здійснювалось предявлення вагонів на колії парків «А» та «Б» станції Запоріжжя-Ліве для обробки та подачі на підїзні колії ПАТ Запоріжсталь під вантажні операції, що підтверджується накладними (належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи).

Проте, відповідачем не було своєчасно забрано (вивезено) вагони з колії станції Запоріжжя-Ліве, у звязку із чим працівниками станції були складені Акти загальної форми ГУ-23 (копії актів долучені до матеріалів справи) про затримку вагонів з вини клієнта із зазначенням часу затримки.

На підставі зазначених актів про затримку вагонів позивачем згідно із відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46 (належним чином засвідчені копії відомостей долучені до матеріалів справи) була нарахована плата за користування вагонами на загальну суму 173 323,80 грн. (у тому числі ПДВ).

Крім того, залізницею за час затримки вагонів на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці відповідачу на підставі актів загальної форми був нарахований збір за зберігання вантажів у розмірі 130 107,96 грн. (у т.ч. ПДВ) та плата за охорону вантажу в розмірі 27 447,22 грн. (у т.ч. ПДВ) за накопичувальними картками (належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи), які були підписані представником ПАТ ЗМК Запоріжсталь із зауваженням.

Оскілки, відповідач не виконав зобовязання із здійснення розрахунків зі сплати нарахованої позивачем плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та плати за охорону вантажу за час їх затримки, позивач звернувся до суду із даним позовом до відповідача.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно із Статтею 3 Закону України «Про залізничний транспорт», законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України «Про транспорт», «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України (ч.1). Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (ч.2).

За приписами ст. 2 Статуту Залізниць України (далі Статут), вказаний Статут визначає обовязки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Згідно із ст. 46 Статуту, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Положеннями ст. 71 Статут визначено, що якщо підприємство не має свого локомотива, подача і забирання вагонів та маневрова робота провадяться локомотивом залізниці за плату згідно з тарифом. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів). Експлуатація залізничних під'їзних колій, які мають свої локомотиви, повинна здійснюватися на основі єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії і станції примикання.

Згідно із ст. 119 Статуту, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 % зазначених розмірів плати.

У пункті 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.02.99 № 113, визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів ф. ГУ-45, Актів про затримку вагонів ф. ГУ-23а, Актів загальної ф. ГУ-23.

Згідно із п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами, відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися начальником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відповідно до п. 6 названих Правил, усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Пунктом 8 цих Правил закріплено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Положеннями п. 12 Правил визначено, що загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

У відповідності із п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.00 за № 866/5087), збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Пунктом 31.5. Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, який затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.09 № 317 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.09 за № 340/16356) визначено, що якщо на станціях з причин, не залежних від залізниці, виникає затримка вантажу, що охороняється, то з відправника (одержувача, експедитора) додатково справляється плата згідно з табл. 4.

Згідно із ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що нарахування відповідачу залізницею 173 323,80 грн. плати за користування вагонами, 130 107,96 грн. збору за зберігання вантажу, а також 27 447,22 грн. плати за охорону вантажу є таким, що не суперечить чинному законодавству.

Судом враховано, що правомірність нарахування позивачем 173 323,80 грн. плати за користування вагонами, 130 107,96 грн. збору за зберігання вантажу та 27 447,22 грн. плати за охорону вантажу не оспорювалось жодною із сторін під час розгляду цієї справи в суді.

Крім того, як свідчать матеріали цієї справи, відповідач платіжним дорученням від 17.11.16 № 267726 перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 330 878,98 грн. в якості плати за користування вагонами, а також зборів за зберігання та охорону вантажу (належним чином засвідчена копія вказаного платіжного доручення долучена до матеріалів справи).

Позивач у своїй заяві від 07.12.16 № 13-11/107 підтвердив, що відповідач в добровільному порядку повністю розрахувався із позивачем. У звязку із чим, просить суд припинити провадження у справі № 908/3076/16, у звязку із відсутністю предмету спору.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Згідно із п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Із матеріалів справи № 908/3076/16 вбачається, що позовну заяву ПАТ Українська залізниця в особі РФ Придніпровська залізниця за вих. від 11.11.16 № НЮс-01/596 з вимогами про стягнення з відповідача суми заборгованості в загальному розмірі 330 878,98 грн. з додатками направлено на адресу господарського суду Запорізької області поштою - 14.11.16, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та поштовим конвертом адресованому позивачем господарському суду Запорізької області .

Як свідчить відмітка канцелярії господарського суду Запорізької області на першій сторінці позовної заяви за вх. від 11.11.16 № НЮс-01/596, вказана позовна заява надійшла до господарського суду Запорізької області - 21.11.16 (вх. № 3326/0905), провадження у справі № 908/3076/16 порушено судом також 21.11.16, про що винесено відповідну ухвалу.

Таким чином вбачається, що на момент порушення місцевим господарським судом провадження у справі № 908/3076/16 (21.11.16) відповідач повністю сплатив заявлену позивачем до стягнення суму боргу в розмірі 330 878,98 грн., яка є предметом позову по справі № 908/3076/16.

Отже, предмет спору в даній справі станом на 21.11.16 був відсутній між сторонами.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що провадження у даній справі було порушено після повного погашення відповідачем спірної суми заборгованості, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ПАТ Українська залізниця в особі РФ Придніпровська залізниця до ПАТ Запоріжсталь про стягнення 330 878,98 грн. слід відмовити.

За таких обставин, підстави (визначені у п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України) для припинення провадження у справі № 908/3076/16 в даному випадку - відсутні.

З підстав викладених вище судом відмовляється у задоволенні заяви позивача від 07.12.16 № 13-11/107 про припинення провадження у справі згідно із п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір в сумі 4 963,18 грн. покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21, 42, 43, 45, 22, 33, 34, 49, 69, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити.

Повне рішення складено 14.12.16.

Суддя В.Л. Корсун