Рішення № 63470931, 16.12.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.16р. Справа № 904/10792/16

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" (м.Дніпро)

до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Дніпро) в особі філії "Новоселівська дорожня експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (с. Мар'янівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором відступлення права вимоги (цесії) № 77 від 26.12.2014 у загальному розмірі 203 334 грн. 59 коп.

та

за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Дніпро) в особі філії "Новоселівська дорожня експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (с. Мар'янівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" (м. Дніпро)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл" (м. Дніпро)

про визнання частково недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) № 77 від 26.12.2014

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - директор (наказ № 1-К від 15.05.2014);

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 666 від 02.12.2014);

ОСОБА_3 - представник (довіреність від 22.09.2016)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Новоселівська дорожня експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - відповідач) заборгованість за договором відступлення права вимоги № 77 від 26.12.2014 у загальному розмірі 203 334 грн. 59 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 185 716 грн. 60 коп. - основний борг;

- 17 617 грн. 99 коп. - пеня.

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані наявністю заборгованості відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл" за поставлений 22.10.2013 відповідно до договору поставки № 22/10-13 від 22.10.2013 товар в сумі 185 716 грн. 60 коп., а відповідно до договору відступлення права вимоги (цесії) № 77 від 26.12.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл" та позивачем, останній прийняв право вимоги, належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл", яке виникло до відповідача, зокрема, за договором поставки № 22/10-13 від 22.10.2013.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 14.12.2016.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 76953/16 від 14.12.2016), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, посилаючись на те, що договір відступлення права вимоги (цесії) № 77 від 26.12.2014 укладено з порушенням приписів частин 2 та 3 статті 512 Цивільного кодексу України, оскільки пунктом 9.8. договору поставки № 22/10-13 від 22.10.2013 передбачено, що сторони не мають права передавати свої зобов'язання за даним договором третім особам без письмової згоди іншої особи. Крім того, відповідач зауважує, що у позивача відсутні оригінали документів, на підставі яких виникла заборгованість в сумі 185 716 грн. 60 коп. Крім того, відповідач просить врахувати суд, що у кримінальному провадженні за результатами досудового розслідування встановлено, що в період з березня по жовтень 2013 року мало місце відображення в бухгалтерському та податковому обліку відповідача безтоварних операцій, в тому числі за договором поставки № 22/10-13 від 22.10.2013. Також, відповідач зазначав, що відповідно до його бухгалтерської довідки № 56 від 29.11.2016 в обліку відповідача заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" не рахується.

Від Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Новоселівська дорожня експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява, в якій він просить суд визнати частково недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) № 77 від 26.12.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" (відповідач-1 за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл" (відповідач-2 за зустрічним позовом).

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що договір відступлення права вимоги (цесії) № 77 від 26.12.2014 укладено з порушенням приписів частин 2 та 3 статті 512 Цивільного кодексу України, оскільки пунктом 9.8. договору поставки № 22/10-13 від 22.10.2013 передбачено, що сторони не мають права передавати свої зобов'язання за даним договором третім особам без письмової згоди іншої особи.

У судове засідання 14.12.2016 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представником позивача у судовому засіданні 14.12.2016 було викладено зміст позовних вимог за первісним позовом, наведено доводи в їх обґрунтування.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.12.2016 проти задоволення позовних вимог за первісним позовом заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Також судом було зауважено, що з метою всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин у справі, а також надання об'єктивної оцінки доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, є необхідність у витребуванні додаткових доказів.

У зв'язку з викладеним, у судовому засіданні 14.12.2016 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 16.12.2016.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Ухвалою суду від 14.12.2016 було прийнято зустрічний позов Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Новоселівська дорожня експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до спільного розгляду з первісним позовом та призначено його до розгляду в засіданні на 16.12.2016.

Від відповідача-1 за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх.суду 77762/16 від 16.12.2016), в якому він проти задоволення зустрічного позову заперечує, посилаючись на те, що пунктом 9.8. договору поставки № 22/10-13 від 22.10.2013 передбачено, що сторони не мають права передавати свої зобов'язання за даним договором третім особам без письмової згоди іншої особи, а передання права вимоги, а не зобов'язання без згоди позивача за первісним позовом не є порушенням вказаного пункту договору. Також, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що оригінали документів були вилучені під час обшуку у приміщення ТОВ "Резерв-Ойл, за якою знаходиться і його підприємство.

У судове засідання 16.12.2016 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 16.12.2016 наполягав на задоволенні його позовних вимог за первісним позовом, просив суд відмовити у задоволенні зустрічного позову, з підстав, що викладені ним у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.12.2016 виклав зміст зустрічного позову, з урахуванням якого просив суд відмовити у задоволенні вимог за первісним позовом та задовольнити зустрічний позов.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представником відповідача у судовому засіданні 16.12.2016 наголошено на тому, що ним долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.12.2016 оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується первісна та зустрічна позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 22.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл" (далі - постачальник, відповідач-2 за зустрічним позовом) та Дочірнім підприємством "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Новоселівська дорожня експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - покупець, відповідач за первісним позовом) було укладено договір поставки № 22/10-13 (далі - договір, а.с.15-20), відповідно до умов якого покупець зобов'язується поставляти узгодженими партіями, протягом дії договору у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар, за умовами договору. Предметом поставки - є Бітум нафтовий дорожній марки 60/90, конкретно зазначається в специфікаціях до договору (додаток № 1) (пункти 1.1. та 1.1.1. договору).

У пункті 8.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2013, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно умов договору.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до пунктів 1.1.2. та 1.2. договору, специфікація (додаток № 1) - невід'ємна частина договору, має дату, порядковий номер і підтверджує узгодження сторонами асортименту, номенклатури, ціни, вартості партії, строків поставки партії товару, що поставляється по договору та інших відомостей. Специфікація оформлюється та погоджується сторонами на кожну окрему партію товару. Загальна кількість товару необмежена і залежить від наявних потреб покупця. Остаточно загальна кількість визначається на підставі даних, зазначених у видаткових накладних по накопичувальній системі.

Так, в матеріалах справи наявна копія специфікації № 1 від 22.10.2013, в якій сторони договору поставки визначили найменування товару, загальну кількість, вартість, а також умови щодо строків поставки та оплати (а.с.21).

У розділі 2 договору сторонами були визначені ціна та загальна вартість товару, а саме:

- ціна одиниці виміру товару погоджується сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (пункт 2.1. договору);

- загальна сума договору є орієнтовною та складає 300 000 грн. 00 коп. без урахуванням ПДВ та транспортних витрат. Остаточно загальна сума договору визначається сторонами на підставі даних зазначених у видаткових накладних по накопичувальної системи (пункт 2.3. договору).

Відповідно до пунктів 4.3. та 5.1. договору поставка товару здійснюється на умовах FCA, у відповідності з трактуванням міжнародних правил по тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року, з урахуванням особливостей та умов договору. Моментом поставки товару вважається моментом передачі товару перевізнику. Право власності на товар і ризики втрати й/або ушкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту поставки товару. Документом, що підтверджує передачу (факт поставки) товару на умовах договору, є видаткова накладна (або акт прийому-передачі).

Так, з видаткової накладної № РН-0000107 від 22.10.2013 вбачається, що відповідачу за первісним позовом було поставлено товар, з урахуванням вартості його транспортування, на загальну суму 185 716 грн. 60 коп. (а.с.23).

Вказаний товар було отримано відповідачем за первісним позовом на підставі довіреності, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.25).

При цьому суд зауважує, що товар, визначений у специфікації відповідає товару, що було поставлено згідно вказаної накладної.

У розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо порядку розрахунків за договором, а саме:

- розрахунки за кожні окрему партію товару, здійснюється покупцем наступним чином: покупець сплачує постачальникові 100% передплату вартості товару й компенсації вартості її транспортування, у строк 1 банківського дня з моменту отримання рахунку від постачальника; покупець оплачує постачальникові вартість партії товару й компенсує вартість її транспортування в строк не більш ніж 1 календарний день з моменту поставки такої партії товару (факт поставки), на підставі видаткового документа постачальника (пункт 3.1. договору);

- вказані в пункті 3.1. умови розрахунків сторони узгоджують в специфікаціях на кожну окрему партію товару (пункт 3.2. договору);

- оплата здійснюється в безготівковому порядку, шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у договорі або окремо вказаний постачальником у відповідному рахунку-фактурі. Моментом оплати партії товару - вважається дата зарахування грошових коштів банківський рахунок постачальника (пункт 3.3. договору).

Як вже зазначалося вище, строк оплати товару був визначений сторонами у специфікації.

При цьому, позивач за первісним позовом посилається на те, що відповідач свої зобов'язання за договором поставки щодо своєчасного розрахунку за поставлений 22.10.2013 товар не виконав, оплату товару в установлений в специфікації строк, не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл" в сумі 185 716 грн. 60 коп.

Матеріали справи містять надану та завірену позивачем - ТОВ "Партнер Глобал" копію акту звірки взаємних розрахунків з ДП "Дніпропетровський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" за період з 01.04.2013 по 26.12.2014, який підписаний та скріплений печатками обох сторін, в якому зафіксовано факт наявності заборгованості ДП "Дніпропетровський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" перед ТОВ "Партнер Глобал" (а.с.27-29).

Проте, відповідач за первісним позовом зазначав, що відповідно до його бухгалтерської довідки № 56 від 29.11.2016 в обліку відповідача заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" не рахується.

Відповідно до пункту 6.3. договору поставки у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожен день прострочення.

Отже, на підставі вказаного пункту договору позивач нарахував пеню за період прострочення з 24.10.2013 по 24.04.2014 в сумі 17 617 грн. 99 коп.

Господарським судом встановлено також наступне.

26.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Резерв Ойл" (далі - цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" (далі - цесіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 77 (далі - договір-2), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених договором, цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договорами, які були укладені між цедентом та Дочірнім підприємством "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", в особі директора ОСОБА_4, який діяв на підставі статуту, зокрема: Новоселівська ДЕД - договір № 22/10-13 від 22.10.2013 на суму заборгованості 185 716 грн. 60 коп. (пункт 1 договору-2).

У пункті 2 вказаного договору, сторонами погоджено, що за договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання обов'язків, що передбачені вищевказаними договорами. До цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення договору відступлення прав вимоги.

Відповідно до пункту 3 договору-2 право вимоги, що відступається цесіонарієві, засвідчується господарськими договорами, специфікаціями, актами, іншими первинними бухгалтерськими документами тощо.

Копії документів, визначені у пункті 3 договору, та документована інформація, яка є важливою для здійснення права вимоги, яке відступає цедент за договором, передаються цедентом цесіонарію в момент підписання сторонами договору і є його невід'ємною частиною (пункт 4 договору-2).

Так, в матеріалах справи наявний акт прийому-передачі від 26.12.2014, за яким згідно договору № 77 відступлення права вимоги (цесії) від 26.12.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл" передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" приймає наступні документи по договорам між цедентом та філіями Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", зокрема: Новоселівська ДЕД:

- договір № 22/10-13 від 22.10.2013;

- специфікація № 1 від 22.10.2013;

- рахунок № СФ-00103 від 22.10.2013;

-. видаткова накладна № РН-0000107 від 22.10.2013;

- довіреність № 348 від 15.10.2013;

- товарно-транспортна накладна № 00107 від 22.10.2013 (а.с.33-35).

Відповідно до пункту 8 договору-2 цедент зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги протягом 5 календарних днів з дня набрання чинності договором.

В матеріалах справи наявне повідомлення про відступлення права вимоги від 26.1.2016, яким позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом про відступлення права вимог за наведеними в ньому договорами на сумами заборгованості. Вказаний лист було отримано відповідачем за первісним позовом нарочним, про що на повідомленні мається відповідна відмітка.

Відповідно до пунктів 11 та 12 договору-2 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк договору починає свій перебіг у момент, встановлений у пункті 11 договору та визначається часом, достатнім для належного виконання договору сторонами.

Отже, на підставі вказаного договору позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом заборгованість, яка утворилась у останнього перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл" за поставлений 22.10.2013 відповідно до договору поставки № 22/10-13 від 22.10.2013 товар в сумі 185 716 грн. 60 коп. Крім того, на підставі пункту 6.3. договору поставки, позивач за первісним позовом нарахував пеню за період прострочення з 24.10.2013 по 24.04.2014 в сумі 17 617 грн. 99 коп., яку також просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом. Вказане є причиною спору за первісним позовом.

В той же час, Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Новоселівська дорожня експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (позивач за зустрічним позовом) просить суд визнати частково недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) № 77 від 26.12.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" (відповідач-1 за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл" (відповідач-2 за зустрічним позовом), посилаючись на те, що договір відступлення права вимоги (цесії) № 77 від 26.12.2014 укладено з порушенням приписів частин 2 та 3 статті 512 Цивільного кодексу України, оскільки пунктом 9.8. договору поставки № 22/10-13 від 22.10.2013 передбачено, що сторони не мають права передавати свої зобов'язання за даним договором третім особам без письмової згоди іншої особи. Вказане є причиною спору за зустрічним позовом.

В той же час, за правилами статей 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, особа, яка заявляє вимогу про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, повинна довести, що оспорюваний договір порушує її права та охоронювані законом інтереси, а суду необхідно перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і, в залежності від встановленого, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав такої особи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог за первісним позовом слід відмовити у повному обсязі, а позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню з наступних підстав.

Зобов'язання є правовідношенням, в якому беруть участь дві сторони: боржник та кредитор. Боржником у зобов'язанні є особа, яка має обов'язок виконати на користь кредитора певну дію або утриматися від виконання певної дії. Тобто боржник - це зобов'язана сторона. В свою чергу кредитором є сторона зобов'язання, яка має право вимагати вчинення на свою користь певної дії або утриматися від її вчинення. Тобто кредитор - це уповноважена сторона.

Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язання може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, вказана норма визначає загальне правило, в силу якого на заміну кредитора у зобов'язанні згода боржника не потрібна. Однак, встановлює виключення з відповідного правила - відповідна заміна неможлива без згоди кредитора у випадках, встановлених законом. Крім того, конструкція відповідної норми дозволяє зробити висновок, що загальне правило, визначене відповідною нормою, щодо заміни кредитора без згоди боржника, може бути змінено за волевиявленням сторін, оскільки вона визначає, що інше правило може бути встановлено у договорі, зокрема, такому, в силу якого виникає зобов'язання у якому здійснюється заміна. Це відповідає загальним принципам цивільного та господарського законодавства.

Судом встановлено, що у пункті 9.8. договору поставки № 22/10-13 від 22.10.2013 сторони узгодили, що сторони не мають права передавати свої зобов'язання за договором третім особам без письмової згоди іншої сторони.

Сторонами не надано до суду доказів наявності письмової згоди відповідача за первісним позовом - Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Новоселівська дорожня експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" щодо передачі прав та обов'язків постачальника за договором поставки № 22/10-13 від 22.10.2013 Товариству з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал".

Наведені обставини дозволяють стверджувати, що договір відступлення права вимоги (цесії) № 77 від 26.12.2014 в частині відступлення права вимоги за договором поставки № 22/10-13 від 22.10.2013 укладений з порушенням вимог чинного законодавства та договору поставки № 22/10-13 від 22.10.2013.

Так, відступлення права вимоги (заміна кредитора) є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права.

В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогами щодо стягнення заборгованості за договором поставки № 22/10-13 від 22.10.2013 у загальному розмірі 203 334 грн. 59 коп. без достатніх правових підстав, а отже у задоволенні вказаних вимог суд відмовляє.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Як була зазначено вище, у пункті 9.8. договору поставки № 22/10-13 від 22.10.2013 сторони узгодили, що сторони не мають права передавати свої зобов'язання за договором третім особам без письмової згоди іншої сторони.

Так, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Схожі за змістом положення містить і стаття 207 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлене законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За правилами статей 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, особа, яка заявляє вимогу про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, повинна довести, що оспорюваний договір порушує її права та охоронювані законом інтереси, а суду необхідно перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і, в залежності від встановленого, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав такої особи.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобовязанні, якщо обовязковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги в частині відступлення права вимоги за договором поставки від № 22/10-13 від 22.10.2013, оскільки він суперечить вимогам частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №910/6098/14.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що договір відступлення права вимоги (цесії) № 77 від 26.12.2014 в частині відступлення права вимоги за договором поставки № 22/10-13 від 22.10.2013 укладений з порушенням вимог чинного законодавства та договору поставки № 22/10-13 від 22.10.2013, а отже повинен бути визнаний недійсним.

Викладені обставини свідчать про необхідність задоволення зустрічного позову та відмови в первісних позовних вимогах, оскільки майнові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" не можуть ґрунтуватись на недійсному правочині.

В той же час, суд не приймає до уваги заперечення відповідача за зустрічним позовом в частині того, що за змістом пункту 9.8. договору поставки сторони не мають права передавати третім особам за даним договором лише свої зобовязання та цей пункт не встановлює заборони щодо передання права вимоги, яке полягає в тому, що кредитор поступається своїм правом, а не зобовязанням вимагати виконання зобовязання іншій особі новому кредитору з огляду на таке.

Положеннями статті 213 Цивільного кодексу України визначений інститут тлумачення правочину.

Відповідно до частини 3 статті 213 Цивільного кодексу України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими часиною 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобовязанні є боржник і кредитор.

Зобовязання не створює обовязку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобовязання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора (стаття 511 Цивільного кодексу України).

Таким чином,зобовязання в цілому включає в себе не тільки обовязки сторін, але й права і передача права вимоги має відбуватись відповідно до умов договору та закону.

При укладанні договору поставки № 22/10-13 від 22.10.2013 встановлено, що сторони не мають права передавати свої зобовязання за даним договором третім особам без письмової згоди іншої сторони (пункт 9.8. договору поставки).

Укладення договору про відступлення права вимоги без дотримання умов пункту 9.8. договору поставки № 22/10-13 від 22.10.2013, тобто без погодження з боржником (покупцем за договором поставки), не відповідає вимогам чинного законодавства.

Приймаючи рішення у даній справі суд виходив також із такого.

Згідно зі статтею 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Так, зустрічний позов пред'явлено до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" (відповідач-1 за зустрічним позовом) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл" (відповідач-2 за зустрічним позовом).

При цьому, на час розгляду справи на підставі судового рішення про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом (справа № 904/2820/15) 29.07.2016 відбулася державна реєстрація припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл".

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Отже, провадження за зустрічним позовом щодо відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл" підлягає припиненню на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи все вищевикладене, у задоволенні позовних вимог за первісним позовом слід відмовити у повному обсязі, а позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні первісного позову судом відмовлено у повному обсязі, судовий збір в цій частині відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача (відповідача за зустрічним позовом).

Враховуючи, що вимоги за зустрічним позовом задоволені у повному обсязі, суд покладає на Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" судовий збір у розмірі 1 378 грн. 00 коп., сплачений за подання зустрічної позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 21, 33, 34, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволені первісного позову відмовити у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал".

Зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Припинити провадження за зустрічним позовом щодо відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл".

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги (цесії) № 77 від 26.12.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл" (ідентифікаційний код 34916397) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" (ідентифікаційний код 38837288) в частині відступлення права вимоги боргу за договором поставки № 22/10-13 від 22.10.2013.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" (49026, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 38837288) на користь Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49600, м. Дніпро, вулиця Леніна, будинок 24, ідентифікаційний код 31950828) - 1 378 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

В порядку, передбаченому частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" (49026, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код 38837288) надмірно сплачений судовий збір у сумі 0 грн. 88 коп., перерахований згідно з платіжним дорученням № 581 від 23.11.2016, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2016.

Суддя ОСОБА_5