Рішення № 63470763, 14.12.2016, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/7885/16-ц

Провадження № 2/639/2447/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Гаврилюк С.М.,

за участю секретаря судового засідання Макушенко Т.В..

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, в остаточній редакції якого просив стягнути з відповідача суму спричиненої шкоди у розмірі 13256,10 грн, витрати за висновки спеціаліста- автотоварознавця ОСОБА_3 ТБ «Радар» ФОП ОСОБА_3 № 393/2016 від 17.09.2016 у розмірі 700 грн, всього стягнути 13956,10 грн, а також судовий збір у розмірі 551,20 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 09.05.2016 о 19-55 год. у м. Харкові по вул. Володарського, в районі будинку № 63-А відповідач, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2103, номерний знак А НОМЕР_1, порушив п. 10.1 ПДР України, а саме перед зміною напрямку руху, повертаючи ліворуч не переконався що це буде безпечно, у звязку з чим сталося зіткнення з автомобілем Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_2, після чого з невідомих причин залишив місце ДТП. Внаслідок зіткнення автомобілю Volkswagen Golf, що належить позивачу на праві власності, спричинено технічні ушкодження, усунення яких потребувало відновлювального ремонту.

У відповідності до висновків спеціаліста-автотоварознавця ОСОБА_3 ТБ «Радар» ФОП ОСОБА_3 № 393/2016 від 17.09.2016 матеріальна шкода, що завдана позивачу складає 13256,10 грн.

В добровільному порядку відповідач відмовився відшкодовувати спричинену його діями шкоду, тому позивач змушений звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач позов підтримав , посилаючись на викладені в ньому обставини .

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач в судове засідання не з'явився, в порушення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обовязки.

У зв'язку з чим суд вважає за необхідне розглянути справу без участі відповідача, виходячи з вимог ч. 2 ст. 77 ЦПК України, згідно яких в разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 09.05.2016 о 19-55 год. у м. Харкові по вул. Володарського, в районі будинку № 63-А відповідач , керуючи транспортним засобом ВАЗ 2103, номерний знак А НОМЕР_1, порушив п. 10.1 ПДР України, а саме перед зміною напрямку руху, повертаючи ліворуч не переконався що це буде безпечно, у звязку з чим сталося зіткнення з автомобілем Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_2, після чого з невідомих причин залишив місце ДТП.

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 03.06.2016 ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 340 грн. (а.с. 5 об.-6).

Транспортний засіб Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_1 (а.с. 5).

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Разом з тим, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, що він виконав вимоги пп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 та невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надав страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу, що позбавило можливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання тощо.

Також позивачем не надано доказів про виконання вимог п. 33-1.1 ст. 33-1 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 щодо сприяння позивачем страховику в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, повідомлення страховика про всі відомі позивачу обставини та надання для огляду та копіювання наявні документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа.

Не надано допустимих та належних доказів на підтвердження виконання позивачем вимог п. 35.1 ст. 35 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 щодо подання страховику заяви про страхове відшкодування для отримання страхового відшкодування.

Суду не надано жодних доказів, які б свідчили, що страховиком не приймалось рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

До того ж суду не надано висновку спеціаліста-автотоварознавця ОСОБА_3 ТБ «Радар» ФОП ОСОБА_3 № 393/2016 від 17.09.2016 щодо вартості спричиненої позивачу шкоди у розмірі 13256,10 грн, на який посилається позивач. Також відсутні докази щодо витрат позивача на послуги спеціаліста-автотоварознавця у розмірі 700 грн.

Згідно ч. 1 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як передбачено частиною другою ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобовязані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 58 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" розяснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправя сторін та враховуючи обовязок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обовязок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобовязаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

За таких обставин суд приходить до висновку про наявнісить підстав для відмови у задоволенні позову за його недоведеністю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки позивачу відмовлено в позові, то судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 11, 57, 60, 61,88, 208, 209, 212 -215, 224 ЦПК України, 1166, 1188 ЦК України, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.М.Гаврилюк