Рішення № 63470591, 05.12.2016, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/710/16-ц

Провадження №2/193/198/16

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

05 грудня 2016 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді Шумської О.В.

при секретарі Палій Л.Г.

за участю

представника позивача-відповідача ОСОБА_1

відповідача-позивача ОСОБА_2

представника відповідача- позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КБК Укрфінанс», представник позивача-Петров ОСОБА_4, до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ТОВ "КБК Укрфінанс", про визнання договору недійсним та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в порядку ЗУ "Про захист прав споживачів",-

В С Т А Н О В И В:

30 березня 2016 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КБК Укрфінанс». В обгрунтування позову зазначає, що за статутом і напрямками діяльності він надає послуги з інформаційно-брокерських, допоміжних фінансових, усних консультацій, аналізу і перевірки достовірності інформації, у тому числі кредитних історій, пошуку та підбору фінансових установ і кредиторів, ведення переговорів з організаціями кредиторами з підготовки необхідного пакету документів для оформлення кредитів в фінансово-кредитних установах у відповідності до умов укладання в подальшому договору про надання вказаних послуг. Інформацію про власну діяльність ТОВ «КБК Укрфінанс» розміщує в засобах масової інформації, рекламних і електронних носіях в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

2 березня 2016 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «КБК Укрфінанс» звернувся гр. ОСОБА_2, який висловив бажання отримати послуги з отримання кредиту в фінансово-кредитної установи м. Кривого Рогу для проведення ремонтних робіт у власній квартирі. Співробітниками товариства були надані роз'яснення про необхідність укладання ОСОБА_5 про надання послуг з надання консультативних інформаційно-брокерських послуг, який має відповідати вимогам чинного цивільного законодавства, а саме ст.901 ЦК України. Для отримання вказаних послуг клієнт має письмово звернутися з відповідною письмовою заявкою з зазначенням власних анкетних даних, місця роботи, сукупного місячного доходу, відомостей про контактну особу, а також суми бажаного кредиту. Крім того, надати письмову заявку на згоду для отримання доступу до власної кредитної історії, а також був ознайомлений, під розпис, з тарифами про сплату за початкову консультацію і інформацію, щодо умов кредитування та аналізу кредитного ринку ТОВ «КБК Укрфінанс».

ОСОБА_2 після ознайомлення зі всіма умовами укладання договору про надання послуг підтвердив, що усі зазначені умови договору йому зрозумілі і погодився укласти Договір про надання послуг.

Після погодження умов з ОСОБА_2, за якими товариство має виконати зазначені вище послуги між ТОВ «КБК Укрфінанс» та ОСОБА_2 був укладений Договір про надання послуг № 000417 від 02 березня 2016 року за умовами якого відповідач отримував послуги з інформаційно- брокерських, усних консультацій, аналізу і перевірки інформації у тому числі кредитної історії, пошуку та підбору кредитних установ, ведення переговорів з організаціями кредиторами, з підготовки необхідного пакету документів для оформлення кредитів в фінансово-кредитних установах, у відповідності до п. 1.1- 2.7 укладеного ОСОБА_5. Відповідно до п.2.2 укладеного ОСОБА_5 стороною ОСОБА_2 власноруч була складена заявка про отримання консультативних послуг, щодо отримання споживчого кредиту без застави для проведення ремонтних робіт в розмірі 32 000 гривень і відповідач був ознайомлений з тарифами сплати за початкову консультацію, згідно п.4.1 ОСОБА_5 і тарифами за Додатком №1 до ОСОБА_5, а також сплати винагороди, відповідно п.4.2 ОСОБА_5 за надані послуги в розмірі 20 % від суми вказаної в Заявці, з якими відповідач погодився і підтвердив це власним підписом.

У відповідності до укладеного ОСОБА_5 про надання послуг за № 000417 від 02.03.2016 року ОСОБА_2 на підставах п.п.2.4 і 4.2 ОСОБА_5 мав сплатити у повному обсязі суму за початкову консультацію та отриману оперативну інформацію в сумі 500 гривень, виходячи з встановлених Тарифів, за Додатком №1 від 02.03.2016 року до ОСОБА_5, а також за п.п. 2.5 і 4.2 ОСОБА_5 протягом однієї доби винагороду в розмірі 20% від суми вказаної в заявці на отримання кредиту. Таким чином відповідач відповідно до ст.526 ЦК України прийняв на себе зобов'язання, які мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог відповідно до звичайного ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а також за вимогами ст.901 ЦК України, за якою, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення здійснення певної дії, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором і ч. 1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник послуги зобов'язаний оплатити надану послугу в розмірі, у строки і в порядку, встановлених договором.

Після виконання усіх необхідних за умовами ОСОБА_5 про надання послуг, що до переліку банківських послуг та кредитних програм сторонами ОСОБА_5 за № 000417 від 02.03.2016 року між ОСОБА_2 і ТОВ «КБК Укрфінанс», був складений Акт здавання-приймання робіт від 02.03.2016 року за ОСОБА_5 про надання консультативних послуг, в якому зазначено, що послуги у відповідності до ОСОБА_5, а також вимог ст.902 ЦК України, виконані якісно, в встановлений строк, в повному обсязі і будь-яких претензій або зауважень з боку відповідача, як замовника послуг, до виконання їх ТОВ «КБК Укрфінанс» не має і погоджується з цім, власноруч підписавши зазначений Акт.

В подальшому у відповідності до наданих послуг і ОСОБА_5 про надання послуг відповідач в фінансово-кредитної установі банку, до якого він був спрямований, після складання необхідних документів, отримав першу частину замовленого ним кредиту за сумою 16 000 гривень і згідно п.п.4.1 та 4.2 мала сплатити грошову суму за початкову консультацію та отриману оперативну інформацію одноразово на протязі одного дня з моменту підписання ОСОБА_5 в сумі 500 гривень, а також за надані послуги безпосереднього заповнення та ухвалення заявки на отримання суми кредиту у фінансово-кредитної установі (банку) сплатити винагороду в розмірі 6 400 гривень на протязі одного робочого дня, на загальну суму 6 900 гривень.

Однак відповідач після підписання акту здавання-приймання робіт і отримання частини, замовленого кредиту на протязі, зазначеного в п.п.4.1 та 4.2 ОСОБА_5 строку ніяких грошей не сплатив, від будь-яких перемовин з позивачем відмовився, вдався до погроз і залякувань працівників ТОВ «КБК Украфінанс», чим порушив взяті на себе зобов'язання відповідно до укладеного ОСОБА_5. Відповідач категорично відмовився в подальшому сплачувати будь-які грошові суми позивачу мотивуючі це тим, що він у фінансово-кредитної установі (банку), з яким було погоджено надання кредиту відповідачу, після отримання відповідної грошової суми має сплачувати банку відсотки, а не ТОВ «КБК Укрфінанс», які уклали з ним Договір про надання послуг.

У відповідності до п.4.2.1 укладеного між позивачем і відповідачем ОСОБА_5 № 000417 від 02.03.2016 року сторони дійшли згоди про те, що обов'язок замовника сплатити винагороду, визначену в ОСОБА_5 безпосередньо після погодження (ухвалення) фінансово-кредитною установою (банком) заявки на отримання кредиту незалежно від фактичного отримання кредиту замовником. Також згідно п.4.3 ОСОБА_5 замовник за прострочення виплат, сплачує неустойку в розмірі 3% від вартості, укладеного ОСОБА_5, але не більше подвійної облікової ставки НБУ України за кожний день прострочки. Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, право на неустойку, згідно ч.1 ст.550 ЦК України виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Також за вимогами ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежного виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, сплати неустойки. Таким чином ОСОБА_2 за прострочку виплати має сплатити позивачу, з часу укладання договору до подання позовної заяви до з 02.03.2016 року до 30.03.2016 року, зазначені 3% неустойки за 18 (вісімнадцять) днів прострочки, від суми вартості укладеного

ОСОБА_5 про надання послуг, що склав суму в розмірі 6 400 гривень:

-один день прострочки, за 3% неустойки від суми 6 400 грн. складає -192 грн,

28 днів прострочки, за 3% неустойки від суми 6 400 грн, складає 5376 грн.,

таким чином загальна сума неустойки складає 5 376 грн. за 28 днів прострочки.

Також відповідач відмовляючись сплачувати за надані послуги і порушуючи строки сплати у відповідності до п.4.4 ОСОБА_5 ОСОБА_2.І. зобов'язаний сплатити позивачу 200% від суми винагороди, передбаченої п.4.2 ОСОБА_5 про надання послуг № 000417 від 02.03.2016 року, яка складає в грошовому еквіваленті суму в розмірі 12 800 гривень.

Таким чином відповідач ОСОБА_2, відповідно до укладеного ОСОБА_5 про надання послуг № 000417 від 02.03.2016 року, не виконав взяті на себе зобов'язання та умовами ОСОБА_5 і відповідно до п.п.4.1,4.2,4.3,4.4 ОСОБА_5 має сплатити позивачу ТОВ «КБК Укрфінанс» завдану заборгованість за п.4.1 ОСОБА_5 500 гривень, за п.4.2 ОСОБА_5 6 400 гривень, за п.4.3 ОСОБА_5 5 376 гривень, за п.4.4 ОСОБА_5 12 800 гривень, на загальну суму 25 076 гривень.

23 травня 2016 року до суду відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ТОВ КБК «Укрфінанс», про визнання договору недійсним та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в порядку ЗУ «Про захист прав споживачів» . В обґрунтування позову зазначає, що на одному зі стовпів електроопори на початку березня в центрі смт. Софіївка Дніпропетровської області разом із дружиною побачили оголошення про надання кредиту ,де був зазначений номер телефону. За вказаним телефоном ОСОБА_2 зателефонував та ОСОБА_6, в телефонному режимі пояснила про надання їхньою фінансовою фірмою під мінімальний .

02.03.2016 року прибули до м. Кривого Рогу де зустріла ОСОБА_6 - яка розповіла про заповнення відповідного договору з додатками та його підписання, наданням копії документів. Після підписання договору ОСОБА_6 розповіла, що вона в гарних стосунках з керуючими усіх банків у звязки та окрім того її фірма ТОВ «КБК Укрфінанс», має з банками договірні відносини з іншими банками, тому в них не буде ніяких проблем з укладанням кредитного договору.

Надавши їм документи було пояснено, що подзвонять та скажуть куди потрібно їхати для отримання кредиту, і стало зрозуміло, що дана ТОВ «КБК Укрфінанс» є нічим іншим як фірма договірняк, яка нічого не робить, а тільки домовляється.

Вказує, що підтвердженням цього став візит по дзвінку ОСОБА_6 03.03.2016 року до "Укргазбанк". В "Укргазбанку" їм пояснили, що вони з ТОВ «КБК Укрфінанс» де за них наче б то домовлялась ОСОБА_6, з посередниками взагалі не працюють, банк в таких послугах не має потреби, а кредити вони видають тільки після поданої ними заявки та її узгодження внаслідок платоспроможності отримувача кредита на його повернення. ОСОБА_7 суми яку вони запросили їм відразу відмовили пояснивши, що доходи дозволять отримати на кредит на суму не більше - 5000,00 грн під заставу майна. Отримавши повну консультацію від вказаного банку відповідач за первісним позовом, зрозумів відносно шахрайських дій ТОВ «КБК Укрфінанс» та директора ОСОБА_6 вийшовши з банку подзвонив до останньої та повідомив їй про шахрайські дії, що ТОВ «КБК Укрфінанс» ніхто не знає та не співпрацює, тобто ОСОБА_2, як споживачеві недостовірну інформацію - тому він відмовляється від послуг даної шахрайської фірми, та сам буде шукати банк який надасть кредит. Тобто за те, що він сам буде ходити по банкам, подавати заявки про надання кредиту повинен буде заплатити ТОВ «КБК Укрфінанс» грошові кошти за послуги - які вони не виконують.

02.03.2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «КБК Укрфінанс» було договір № 000417 про надання послуг.

Предметом договору згідно п. 1.1. Розділу №1 є надання відповідачем за зустрічним позовом «інформаційно-брокерських умови банківських програм з підбору на власний розсуд фінансово-кредитної установи організації -кредитора) за найбільш вигідними умовами кредитування у відповідності до письмової потреб Замовника».

Відповідно до умов п. 1.2. ОСОБА_5 сторони визначили наступні послуги: усні консультації з умов споживчого кредитування;

аналіз та перевірка достовірності інформації, що було надана Замовником, у тому числі його кредитні історії;

пошук та підбір організації кредитора для Замовника відповідно до інформації, наданої у заявці;

ведення переговорів з організаціями-кредиторами в інтересах замовника у відповідності до умов договору;

надання послуг з підготовки необхідного пакету документів для оформлення кредиту. Згідно п. 1.3. ОСОБА_5 Замовник, після отримання послуг, які є предметом договору, які надані , сплачує йому (виконавцю) винагороду у повному розмірі, вказаному у даному договорі за одержаний (ухвалений) кредит в фінансово-кредитній установі та надану послугу, ОСОБА_2 також підписав заявку на надання консультаційних послуг на отримання № 00300 на суму - 32,000 грн. та підписав Акт завдання-приймання виконаних робіт по з надання консультативних послуг із зазначенням фінансових установ; Альфа ОСОБА_7; - ОСОБА_8; - ОСОБА_7; - ОСОБА_9; - ПУМБ ОСОБА_9; ОСОБА_10; - ОСОБА_11; - ОСОБА_12; - ОСОБА_13; «Агріколь Банк» - ОТП ОСОБА_13; - ОСОБА_14; - ОСОБА_15; Ідея-Банк; - ОСОБА_16; - ОСОБА_17 Аваль, при тому абривіатура даних фінансових установ зазначених у акті і не відповідає дійсності, оскільки даних фінансових установ не існує.

У даному акті від 02.03.2016 року зокрема зазначено, що акт складено на виконання консультативних послуг, що до переліку банківських послуг та кредитних програм, згідно договору про надання консультативних послуг згідно п. 1.1., 3.1., З.2., З.З., 4.1. та п. 4.2.

Окрім вказаного, в акті наведений перелік фінансових установ, про підбір пакету документів кредитних комітетів фінансово-кредитних установ (абривіатура даних фінансових установ зазначених у акті відповідачем не відповідає дійсності, оскільки даних фінансових установ не існує), навіть не зазначені адреси даних банківських установ, а також зазначено, що роботи з наданням інформації стосовно перелічених в акті фінансових установ, та надання консультативних послуг по кредитним програмам виконані якісно і в повному обсязі», договір є недійсним оскільки укладений під впливом обману з боку відповідача, умов договору, суперечить вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів» та вимогам ЦК України, а зазначені грошові кошти отримані безпідставно, до ст. 230 ЦК України

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним .

Зазначає, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має значення, крім випадків, встановлених законом.

Вказує, що відповідач ТОВ «КБК Укрфінанс», ввів ОСОБА_2 в оману щодо природи правочину відповідача на надання інформаційно-брокерських послуг та якості послуг, відповідність якості послуг свідчить невідповідність умов договору та акту здавання-приймання робіт вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів», щодо надання інформації при отримання послуг, передбачених в ч. 2 ст. 11 вказаного Закону України.

Розділ №3 ОСОБА_5 не відповідає щодо обовязків відповідача, які є значно меншими обсягом ніж зазначені в п. 1.1., 1.2. та 1.3. Розділу №1 ОСОБА_5. Предмету договору, та переліку послуг відповідають лише п. 3.1 та 3.2. Розділу №3 договору.

Крім того, п. 2.5. щодо обовязку позивача сплатити винагороду в повному обсязі в разі відмови звернутись до рекомендованої відповідачем фінансово-кредитної установи, суперечить положенням п. 1.3 ОСОБА_5 відповідно до якого у позивача обовязок щодо сплати винагороди виникає лише у разі (ухвалення) кредиту в Фінансово-кредитній установі, Положення п. 2.4. ОСОБА_5 є несправедливими та такими, що ставлять позивача в невигідне та нерівне становище з відповідачем, оскільки в разі погодження суми кредиту всіма переліченими в акті здавання-приймання виконаних робіт з отриманої суми кредитних коштів в розмірі - 32,000 грн. позивач виходячи з вимог п. 2.4. та 4.2. повинна сплатити відповідачу - 500,00 грн. за кожен погоджений кредит.

Враховуючи, що кількість зазначених в акті фінансово-кредитних установ дорівнює -16, позивач в разі погодження кредиту в кожній з цих установ, повинен був би сплатити відповідачу 20% від суми отриманого в банку кредиту, що є більшою сумою від загальної суми кредиту. Тобто позивачка отримала б збиток в разі виконання умов вказаних пунктів договору, або була б змушена отримувати кредити в кожному з банків та суму більшу ніж їй було необхідно, чого вона не потребувала.

ОСОБА_7 підприємницька діяльність є агресивною, оскільки фактично навязує отримання послуги, котра йому непотрібна, або нести колосальні збитки. Крім того, виходячи з суті інформаційно-брокерських послуг, укладений між сторонами договір за своїм змістом фактично є договором доручення, оскільки виходячи з предмету договору та обовязків позивач доручив останньому вчинити в своїх інтересах певні юридичні дії, котрі перелічені в розділах 1 та 3 договору . Тому вказує та вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення глави № 68 ЦК України. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ч. 1 ст. 1000 ЦК України), Згідно ч. 1 ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання покладених на нього обовязків.

Таким чином, правомірність, конкретність та здійсненність дій, які належить вчинити повіреному на підставі договору доручення, - це вимога закону до змісту такого роду договорів. їх невиконання є підставою для визнання договору недійсним судом на підставі ст. 215 і ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Спірний Договір є неконкретними, незаконними та нездійсненим.

Спірний договір не відповідає вимогам цивільного законодавства.

Окрім зазначеного, договір укладений під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики відповідача. Адже, позивач отримав нечітку інформацію під час укладання договору та не міг ознайомитись належним чином з тим, що підписує. Дії відповідача підпадають під заборону п.2 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме діяльність, яка вводить споживача в оману. Діяльність відповідача була спрямована на утворення схем, коли споживач сплачує лише за можливість одержання послуг і коли виконавець не застосовує жодних дій з приводу виконання умов договору.

Вважає, що відповідач вводячи в оману позивача мав намір скористатися його коштами, а не з метою надання останньому кредиту. Відповідач і не збирався допомагати позивачу в одержанні кредиту, адже відповідачем навіть не вимагалась від нього довідки про доходи яка необхідна для одержання кредиту в більшості банківських установ. Окрім того, відповідач навіть не зверталась до кредитних установ які зазначені в акті, оскільки позивач звертався до двох установ банку з запитами про те чи звертались працівники ТОВ «КБК Укрфінанс» до установ зазначених в акті на, що одержав усну відповіді про те, що вони ніколи співпрацювали з ТОВ «КБК Укрфінанс», та не знають такого підприємства та такими видами послуг посередників банки не співпрацюють, відповідно до ч. 1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є не справедливими. З умов договору вбачаються ознаки здійснення відповідачем нечесної підприємницької діяльності, при укладанні договору позивачу за зустрічним позовом було запропоновано отримати кредит, яку мала б надати фінансово-кредитна установа (банк) за безпосередньою допомогою відповідача за певну винагороду, ознак з аналізу умов договору, а саме розділу 4 договору № 000417 від 02.03.2016 року випливає, відповідач за зустрічним позовом не допомагає в одержанні кредиту, а лише вимагає кошти від замовника, що є порушенням Закону України «Про захист прав споживачів».

При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться: використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача; встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом господарювання та загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнано судом не дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину, кожна із сторін повинна повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Представник позивача за первісним позовом, в судовому засіданні позов підтримав та наполягає на його задоволенні. Проти зустрічного позову заперечує.

Відповідач та його представник за первісним позовом в судовому засіданні проти позову заперечує, вважає що він є не обґрунтований, посилаючись на те, що позивач за первісним позовом не мав права укладати з відповідачем такий договір, оскільки не являється фінансовою установою для здійснення фінансових послуг та не має відповідної ліцензії. Зустрічний позов підтримали.

Вислухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та зустрічні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги та зустрічні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Як вбачається зі змісту ст.ст.10,60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено в судовому засіданні, 02.03.2016 року між ТОВ «Укрфінанс» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір про надання послуг № 000417. Відповідно до якого виконавець надає Замовнику, а замовник приймає інформаційно- брокерські послуги, умови банківських програм з підбору на власний розсуд фінансово кредитної установи за найбільш вигідними умовами кредитування у відповідності до письмової заявки і потреб Замовника, відповідно до п. 1.1. ОСОБА_5 (а.с. 6).

Відповідно до п. 1.3 ОСОБА_5 Замовник ,після отримання послуг, які є предметом договору, які надані Виконавцем, сплачує йому винагороду у повному розмірі вказаному у даному договорі за кожний погоджений кредит в фінансово-кредитній установі та надану послугу.

Відповідно до п.2.4, 2.5 договору замовник зобов'язаний прийняти послуги та своєчасно сплатити за надані послуги, що передбачені договором.

Пунктом 4.1 цього договору передбачено, що за початкову консультацію та отриману від виконавця оперативну інформацію, щодо умов кредитування та проведений аналіз кредитного ринку після заповнення фірмового бланку (анкети, заявки) замовник зобов'язаний сплатити агенту одноразово протягом одного дня з моменту підписання даного договору 500 грн. За надані послуги, після безпосереднього заповнення та ухвалення заявки на отримання суми кредиту у фінансово кредитній установі (банку), замовник зобов'язаний сплатити виконавцю винагороду в розмірі 20% від суми вказаної в заявці на отримання кредиту протягом одного робочого дня. У разі, якщо замовник відмовиться від оформлення заявки на отримання кредиту у фінансово-кредитній установі (банку), виконавець має право витребувати винагороду спираючись на п.4.6 договору (п.4.2).

Згідно п.4.3 зазначеного договору за прострочення виплат Замовник сплачує Виконавцю неустойку в розмірі 3% від вартості укладеного з Виконавцем договору, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочки. За порушення строків сплати Замовник сплачує Виконавцю 200% від суми винагороди передбаченої п.4.2 ОСОБА_5.

Відповідно до п.4.6 належне виконання своїх зобов'язань виконавцем за договором оформлюється Актом виконаних послуг.

02.03.2016 року сторони підписали Акт здавання - приймання виконаних робіт по договору про надання консультативних послуг від 02.03.2016 року,в якому зазначено, що послуги у відповідності до договору виконані якісно та в повному обсязі, претензій ОСОБА_2 до ТОВ «КБК Укрфінанс» щодо якості виконаних послуг не має. Вказаний акт підписано сторонами (а.с.9 на звороті ).

Згідно зазначеного акту, з врахуванням положень п.п.4.1- 4.2 ОСОБА_5, відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу, за надані ним послуги 500 грн., одноразово протягом одного дня з моменту підписання даного договору та 20% протягом одного робочого днявід суми вказаної в заявці на отримання кредиту.

Розділом 3 Статуту ТОВ "КБК Укрффінанс" визначено мета та предмет діяльності товариства , відповідно до якого, окрім іншого, предметом діяльності є фінансове посередництво, та інше посередництво.

Відповідач в порушення умов договору про надання послуг не виконав взяті на себе зобовязання по сплаті винагороди за початкову консультацію, винагороди за надані послуги, неустойки за прострочення виплат за договором, подвійної суми винагороди за прострочення строків її сплати, в результаті чого відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання послуг №000417 від 02.03.2016 року сума заборгованості станом на 30.03.2016 року складає 25076,00 грн., що суперечить ст. 3 ч.1 п. 6 ЦК України.

В підтвердження нарахування заявленої заборгованості позивачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів порядку його нарахування, та не надано розрахунку.

Відповідно до ч. 3ст. 10 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ч. 2, 3ст. 60 ЦПК Українидокази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Також згідно до ч. 1ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З приводу доводів позивача щодо навмисного введення його в оману щодо обставин, які мають істотне значення при ускладненні договорів суд зазначає наступне.

Згідно до ч. 1ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина першастатті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно до роз'яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Також ч. 1ст. 234 ЦК Українипередбачає, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно до роз'яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Також, Договір № 000417 укладено сторонами з метою отримання послуг з підбору кредитно-фінансової установи для отримання позивачем споживчого кредиту.

Аналізуючи договір суд приходить до висновку, що укладені правочини відповідали внутрішній волі позивача за зустрічним позовом та у нього відсутня помилка щодо природи правочину, оскільки предмет договору чітко визначений у договорі, а також про те, що укладення правочину було спрямоване на реальне настання обумовлених ним правових наслідків. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ТОВ КБК «Укрфінанс» вчинили будь-які дії, спрямовані на введення споживача ОСОБА_2 в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Доводи позивача за зустрічним позовом та його представника про несправедливість договору № 000417, відповідно до ч. 5 ч. 3ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», внаслідок встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми у разі невиконання ним зобов'язань за договором, в суді не доведено, оскільки розділ 4 даного договору не передбачає одночасного застосування всіх санкцій до Замовника в разі порушення ним умов зобов'язання. По суті, зазначені доводи є вільним трактуванням умов договору позивачем.

Таким чином суд прийшов до висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено підстав для визнання недійсним договором № 000417, а тому до даного правочину не можуть бути застосовані наслідки недійсності правочину.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.901 ЦК України, відповідно до ст.ст.10,11,60,208,209,213-215,218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КБК Укрфінанс», представник позивача-Петров ОСОБА_4, до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за договором відмовити.

В зустрічних позовних вимогах ОСОБА_2 до ТОВ КБК Укрфінанс про визнання договору недійсним та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в порядку ЗУ Про захист прав споживачів відмовити,

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О. В. Шумська