Ухвала суду № 63470466, 14.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2016 р. м. Київ К/800/21504/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Усенко Є.А.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 р.

у справі № 826/17087/14

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4.) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.10.2014 р. № 1798/26-59-17-01, № 1799/26-59-17-01 та рішення від 22.10.2014 р. № 1800/26-59-17-01 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 р., у задоволенні адміністративного позову - відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, заперечення на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду її по суті.

Сторони в судове з0асідання 14.12.2016 р. не з'явились, про час та місце слухання справи належним чином повідомлялись. Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 16.09.2014 р. по 29.09.2014 р., на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу від 03.09.2014 р. № 1080 та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2014 року, посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 06.10.2014 р. № 1411/17-01/НОМЕР_1 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: - підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України внаслідок несвоєчасного подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік; - статті 85, статті 138, пункту 176.1 статті 176, статті 177 Податкового кодексу України внаслідок заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2012 рік та 2013 рік; - пункту 173.1 статті 173 Податкового кодексу України внаслідок не утримання податку на доходи фізичних осіб за ставкою 5% з доходу, отриманого від продажу автомобілів; - пунктів 1, 2 статті 6, пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» внаслідок не нарахування та несплати до бюджету ЄСВ за 2012 рік та 2013 рік в сумі 130 642,65 грн.; - пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок не підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість податковими накладними за 2012 рік та 2013 рік.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 22.10.2014 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: № 1798/26-59-17-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 317 685 грн., з яких 211 790 грн. - за основним платежем та 105 895 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 1799/26-59-17-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 593 360,39 грн., з яких 474 552,31 грн. - за основним платежем та 118 808,08 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); рішення № 1800/26-59-17-01 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким за донарахування 130 642,65 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 9321,94 грн.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем не спростовано встановлені відповідачем під час проведеної податкової перевірки порушення вимог податкового законодавства, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п'ятої цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

В даному випадку висновок про правомірність визначення позивачу податкових зобов'язань у спірних сумах, судами попередніх інстанцій було зроблено без належного дослідження доводів позивача та документальних доказів наявних в матеріалах справи, з посиланням лише на обставини зазначені перевіряючими в акті перевірки.

Крім того, з огляду на призначення наказом від 03.09.2014 р. № 1080 виїзної перевірки та зазначення у акті перевірки про проведення перевірки у приміщені ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, необхідно встановити вид фактично проведеної податковим органом перевірки у період з 16.09.2014 р. по 29.09.2014 р.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що судам слід перевірити обґрунтованість їх висновків в частині визнання факту вчинення позивачем порушень, що слугували підставами для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій у контексті викладеного застосування норм чинного законодавства.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 р. у справі № 826/17087/14 - скасувати.

Справу № 826/17087/14 направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді підпис І.О. Бухтіярова підпис Є.А. Усенко