Ухвала суду № 63470264, 06.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 року м. Київ К/800/19380/16

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря судового засідання Савченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 року

у справі № 826/23453/15

за позовом Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Фінансування інфраструктурних проектів» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2016 року у справі № 826/23453/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, що виразилась у невиконанні вимог законодавства в частині підготування висновку про повернення Державному підприємству «Фінансування інфраструктурних проектів» надміру сплачених сум грошових зобов'язань зі сплати частини чистого прибутку (доходу), який підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, в розмірі 992 995, 00 грн. та подання такого висновку для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в порядку визначеному ст. 43 Податкового кодексу України. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві підготувати висновок про повернення Державному підприємству «Фінансування інфраструктурних проектів» надміру сплачених сум грошових зобов'язань зі сплати частини чистого прибутку (доходу), який підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями в розмірі 992 995, 00 грн. з відповідного бюджету та подати такий висновок для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в порядку визначеному ст. 43 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У судовому засіданні представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити. Представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що відраховується до бюджету, за ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» обліковується переплата в сумі 992 995, 00 грн., яка виникла в результаті подання розрахунку від 11.02.2013 року № 9087469287 на зменшення нарахованої суми податку за результатами діяльності підприємства за звітний 2012 рік.

Сплата по даному платежу здійснена підприємством 16.05.2012 року платіжним дорученням № 73 на суму 1 255 065, 00 грн.

Позивач звертався до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявами від 13.03.2013 року № 261/03-2013 та від 04.09.2013 року № 854/09-13 про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань. На вказані заяви податковим органом було надано відповіді від 28.03.2013 року №2843/10/20-2-10 та від 18.09.2013 року №1393/10/2650-20-04-10, в яких повідомлено, що після проведення перевірки щодо наявності переплати та підтвердження повноти нарахування та сплати податків буде розглянуто питання щодо перекиду коштів.

Також підприємство зверталось із заявою від 04.02.2014 року № 070/02-14 з проханням зарахувати надміру сплачені кошти в рахунок погашення грошових зобов'язань з інших платежів. Відповіді на вказану заяву не отримано.

06.07.2015 року позивач в третє звернувся із заявою № 228/07-15 до відповідача про перерахування коштів. Листом від 04.08.2015 року № 13992/10/26-50-02-10 податковий орган повідомив підприємство про те, що відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, а тому підстав для перекиду коштів на рахунки позивача немає.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, щодо безпідставної бездіяльності відповідача та наявності правових підстав для повернення коштів.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно із пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податку має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095-го дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатами позапланової документальної перевірки Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» складено довідку від 21.10.2013 року № 510/2-22-07-37264503 про відсутність порушень податкового законодавства ДП «Фінансування інфраструктурних проектів».

Відповідно до актів звірки щодо розрахунків платника з бюджетом по сплаті частини чистого прибутку (доходу) складено відповідні від 18.12.2014 року № 479-20 та від 24.01.2014 року № 7911-20, згідно з якими позитивне сальдо розрахунків з бюджетом становило 993 165, 00 грн. Акт від 07.12.2015 року - 992 995, 00 грн.

Станом на час розгляду справи рішень про відмову позивачу в поверненні сум надміру сплаченого податку податковий орган не приймав, висновку про повернення позивачу сум надміру сплаченого податку на прибуток до органу державного казначейства не передав.

Отже, враховуючи те, що заяви про повернення суми надміру сплаченого грошового зобов'язання ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» подані в межах 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, а також містять посилання про перерахування відповідної суми на поточний рахунок зі зазначенням його реквізитів, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками про порушення прав позивача у зв'язку з протиправною бездіяльністю податкового органу щодо неповернення надмірно сплачених коштів.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 року у справі № 826/23453/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.І.Бившева

Т.М.Шипуліна