Ухвала суду № 63469449, 14.12.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Хуторна І.Ю.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"14" грудня 2016 р. Справа № 274/2859/16-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Лібеги С.О.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від "21" вересня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Житомирського обласного військового комісаріату про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області постановою від 21.09.2016 р. позов ОСОБА_3 до Міністерства оброни України задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність Міністерства оброни України, що полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_3 про призначення йому одноразової грошової допомоги як інваліду третьої групи, внаслідок поранення (контузії) та захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Зобов'язав Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення і виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №499, та ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"".

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Житомирського обласного військового комісаріату відмовив.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Міністерство оборони України звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі, зокрема вказує, що інвалідність позивачу встановлена 31 липня 2012 року, а до Бердичівського ОМВК позивач звернувся 28 грудня 2015 року, тобто з пропущенням встановленого п.8 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" строку для реалізації права на отримання грошової допомоги.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга не належить до задоволення, враховуючи таке.

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги та замінивши відповідача Департамент фінансів Міністерства оборони України на Міністерство оборони України (а.с. 41, 48-50), просить визнати нечинним рішення Департаменту фінансів Міністерства оборони України та Житомирського обласного військового комісаріату про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 20-місячного грошового забезпечення, як інваліду 3 групи та зобов'язати Міністерство оборони України провести нарахування одноразової грошової допомоги в розмірі 20 - місячного грошового забезпечення, як інваліду 3 групи, військовослужбовця звільненого з військової служби - на день звільнення за останньою посадою, виходячи з посадового окладу за військовим званням, щомісячних видів грошового забезпечення і одноразових додаткових видів грошового забезпечення та провести виплату нарахованих коштів.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що у квітні 1984 року при виконанні службових обов'язків в Республіці Авганістан, де велися бойові дії, він приймав участь у військовій бойовій операції під час якої йому було спричинені тілесні ушкодження в ділянку голови, правої лівої кисті, лівого колінного суглобу та лівої гомілки. 15 травня 1995 року відповідно до наказу № 053-ПМ Командуючого військами Прикарпатського військовою округу позивача звільнено в запас за віком. У зв'язку із погіршенням стану здоров'я він лікувався у 2010 та 2012 роках у Житомирському обласному госпіталі. Відповідно до акта огляду МСЕК з 24 липня 2012 року йому встановлено третю групу інвалідності, внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.

У визначеному законом порядку він звернувся до Міністерства оборони України з заявою про призначення та виплати одноразової грошової допомоги. У березні 2016 року з Житомирського обласного військового комісаріату отримав листа, відповідно до якого Департамент фінансів Міністерства оборони України йому відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що дія Постанови КМУ № 499 від 28.05.2008 та стаття 16 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" поширюється тільки на військовослужбовців, які отримали первинно інвалідність тільки після 01 січня 2007 року, та осіб звільнених після зазначеної дати, яким встановлено інвалідність.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 проходив військову службу та 15 травня 1995 року був звільнений в запас у зв'язку з вислугою років, що підтверджується копією витягу з наказу командуючого військами Прикарпатського військового округу № 053-ПМ (а.с.8).

Відповідно до акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 263 ( помилково зазначений номер 254) на підставі направлення ТВО військового комісара Бердичівського ОМВК від 02.04.2012 року проведено судово-медичне обстеження ОСОБА_3 та "виявлено рубці в ділянці чола зліва, на долонних поверхнях обох кистей, на зовнішньо-боковій поверхні лівого колінного суглобу, на зовнішній поверхні лівої гомілки. Дані рубці могли виникнути на місці загоювання ран, які могли утворитися від дії вогнепального поранення, що можливо в термін та за обставин, що вказав потерпілий ( 1984 рік)" (а.с.9) .

З витягу протоколу засідання Центральної військової - лікарської комісії МОУ по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, від 09.07.2012 № 1326 вбачається, що отримане позивачем поранення, ЗЧМТ-контузія головного мозку, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (а.с.11).

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 239762 від 31.07.2012 року, ОСОБА_3 з 24 липня 2012 року встановлено третю групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.10).

З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІІ групи інвалідності, внаслідок травми, і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, позивач 28.12.2015 звернувся до Бердичівського ОМВК, який направив документи позивача до Житомирського ОМВК(а.с.54) .

Житомирський ОМВК 30.12.2015 заяву ОСОБА_3, разом з доданими документами та висновком про відсутність прав для отримання одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 направив до Міністерства оборони України ( а.с .75).

Листом № 248/3/6/1077 від 29.02.2016 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив про те, що підстави для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги відсутні (а.с.73).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача у нерозгляді заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції Закону України від 3 листопада 2006 року №328-V (який набрав чинності в цій частині 1 січня 2007 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28.05.2008 №499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01.01.2007, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Таким чином, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб виплачується звільненим з військової служби (зборів) особам у зв'язку із інвалідністю, що настала після 01.01.2007 року.

Право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Така ж правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 р. № 21-446а14 та від 21.04.2015 р. № 21-135а15.

Отже, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження. В зв'язку з чим необґрунтованими є доводи скарги Міністерства оборони України про те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.

На час подання позивачем заяви щодо виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, механізм розгляду таких заяв та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Суд першої інстанції правильно вказав, що позивач отримав право на призначення вказаної допомоги 24 липня 2012 року, а тому має право на її призначення та виплату відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 (далі - Порядок № 499).

Згідно пункту 3 Порядку №499 особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військкомату (далі - уповноважений орган) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

З огляду на викладене, подання позивачем до Бердичівського ОМВК заяви про виплату одноразової грошової допомоги та доданих до неї документів повністю узгоджується із вимогами п.3 Порядку №499.

За приписами абзацу 2 п.7 Порядку №499, відповідач, Міністерство оборони України, як Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Разом з тим, лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України не можна розцінювати як рішення Міністерства оборони України про результати розгляду звернення позивача. У Міністерстві оборони України рішення щодо призначення чи відмови у призначенні одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, проте дій, спрямованих на прийняття відповідного рішення уповноваженим органом (комісією), цим Департаментом вжито не було.

Прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є виключною компетенцією Міністерства оборони України, а на Департамент фінансів Міністерства оборони України покладено обов'язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з місцевим судом, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України, що виразилась у нерозгляді питання щодо призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги.

Що стосується позовної вимоги щодо зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_3 як інваліду 3 групи, одноразової грошової допомоги у розмірі 20 - місячного грошового забезпечення, як інваліду 3 групи, суд правильно вказав, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, є виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як вбачається зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, позовна вимога щодо зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплати ОСОБА_3 як інваліду 3 групи, одноразової грошової допомоги є формою втручання в дискреційні повноваження Міністерства оборони України, виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №499, та ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"".

Що стосується доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем трирічного строку звернення із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, встановленого пунктом 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки вказана норма набрала чинності 01 січня 2014 року, а право на одноразову грошову допомогу у ОСОБА_3 виникло у липні 2012 року. Трирічний строк звернення за отриманням одноразової допомоги слід обраховувати з 01 січня 2014 року.

Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з"ясуванням всіх обставин справи, а тому підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги спростовуються викладеним вище.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від "21" вересня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Т.В. Іваненко

Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "15" грудня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу: Міністерство оборони України проспект Повітрофлотський , 6,м.Київ,03168

4-Житомирський обласний військовий комісаріат вул.С.Параджанова,4,м.Житомир,10000

5- представнику позивача ОСОБА_4 - АДРЕСА_2 - ,