Ухвала суду № 63469258, 13.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 р.Справа № 639/6386/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об'єкту, -

В с т а н о в и л а:

22.08.2016 року позивач Харківська міська рада звернулась до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач збудував нежитлову будівлю літ. «Б-3», загальною площею 552,7 кв.м., по вулиці Полтавський шлях, № 53/55 у м. Харкові, з порушенням будівельних норм та правил.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.09.2016 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з тих підстав, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Судове рішення вмотивовано тим, що характер правовідносин, що склався між сторонами, їх правова природа свідчить про те, що такий позов не може бути предметом розгляду в місцевому загальному суді як адміністративному суді, оскільки спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 вересня 2016 року та прийняти нове судове рішення про направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Скаржник зазначає, що аналіз положень ст.ст. 2, 3, ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), ст.ст. 4, 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дає підстави вважати, що спір, який виник між позивачем та відповідачем є публічно-правовим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України) підлягає зміні.

За приписами ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Отже, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, у пунктах 1- 4 ч. 4 ст. 50 КАС України наведені всі підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

За правовим висновком Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеним в постанові від 22.09.2015 року про справі № 21-1884а15 , - п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків «превентивного» судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

За п. 4 ч. 4 ст. 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

У справі, яка переглядається, Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до фізичної особи про знесення самочинно збудованої багатоповерхової будівлі, яка розташована на території двору будинку № 53/55 по вул. Полтавський шлях у м. Харкові, та збудованої з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 ЦК України).

Згідно із ч. 7 вищезазначеної статті ЦК України в разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З урахуванням змісту вище наведеної правової норми вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду в разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені в приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та (або) якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання функціонування територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції» від 23.04.2014 року № 150, Кабінет Міністрів України постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної архітектурно-будівельної інспекції за переліком згідно з додатком, до якого включена і Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області.

У відповідності до п. 2 вказаної постанови, Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо утворення її територіальних органів як структурних підрозділів апарату Інспекції в Автономній республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 року № 563 «Про затвердження Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади», Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 року № 294, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України прийнято наказ від 21.10.2014 року № 288 «Щодо діяльності Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області».

Згідно з п. 1 цього наказу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області наказано забезпечити здійснення функцій та повноважень територіального органу на території Харківської області, утвореного як структурний підрозділ апарату Держархбудінспекції, покладених на нього Положенням про Департамент архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, затвердженого наказом № 235 від 01.10.2014 року.

Пунктом 2 наказу від 21.10.2014 року № 288, визнано таким, що втратило чинність Положення про державну архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, що було затверджене наказом Державною архітектурно-будівельною інспекцією України від 02.06.2011 року № 22.

Таким чином, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області з 21.10.2014 року є територіальним органом - структурним підрозділом апарату Державної архітектурної інспекції України.

В свою чергу, відповідно до Положення про Інспекцію державно-архітектурного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (п.п. 2.2, п. 2), затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.11.2015 року № 7/15, здійснення відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій є основним завданням Інспекції.

Колегія суддів не може взяти до уваги аргумент скаржника стосовно того, що, оскільки Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради діє на правах відділу, тобто не є юридичною особою, то до адміністративного суду з даним позовом обґрунтовано звернулась Харківська міська рада.

Колегія суддів зазначає, що положення п. 7 ч. 1 ст. 3, п. 5 ч. 2 ст. 17, ч.ч. 1 та 3 ст. 48, ч. 4 ст. 50 КАС України дають підстави для висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, а саме, - органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, у випадках, встановлених Конституцією та Законами України.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

За п.п. 1.1. п. 1 Положення про Інспекцію державно-архітектурного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради остання є самостійним виконавчим органом Харківської міської ради.

В випадку, що розглядається, позов заявлений Харківською міською радою про знесення самовільно побудованої багатоповерхової будівлі, на думку колегії суддів, не підпадає під дію п. 4 ч. 4 ст. 50 КАС України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за правовим висновком Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеним в постанові від 15.11.2016 року про справі № 802/1318/15-а, спір за позовом ДАБІ в особі департаменту про зобов'язання знесення самочинного будівництва підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права. А відтак його розгляд не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що в цій справі суд першої інстанцій фактично правильно застосував згадані норми процесуального права, доводи, наведені скаржником, необґрунтовані, у зв'язку з чим в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни ухвали суду першої інстанції є вирішення не всіх питань.

За ч. 6 ст. 109 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави встановленої п. 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни судового рішення шляхом його доповнення визначенням про те, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду з урахуванням правил територіальної підсудності.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 160, 167, 185, 195, 196, 199 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1, 205 ч. 1 п. 2, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 вересня 2016 року змінити, доповнивши її наступним:

«Роз'яснити Харківській міській раді, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду з урахуванням правил територіальної підсудності».

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

Головуючий суддя (підпис)Мельнікова Л.В.Судді(підпис) (підпис) Бартош Н.С. Донець Л.О.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 16 грудня 2016 року.