Ухвала суду № 63469069, 14.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1644/16 Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Федотова І.В.,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Атестаційної комісії №13 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом про:

визнання протиправним та скасування рішення Атестаційної комісії № 13 ГУНП в Чернігівській області, оформлене протоколом ОП № 15.00025231.0055399 від 19.08.2016 року та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність»;

визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Чернігівській області № 177 о/с від 09.09.2016 в частині звільнення зі служби в поліції за пп. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 09.09.2016 року;

поновлення з 10.09.2016 на посаді командира взводу роти дорожньо-патрульної служби ГУНП в Чернігівській області;

- стягнення з ГУНП в Чернігівській області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 10.09.2016 по день винесення судового рішення

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ГУНП в Чернігівській області подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. При цьому посилаються на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 25.09.1999 року по 09.09.2016 року проходив службу в органах внутрішніх справ України та поліції, що підтверджується копією трудової книжки.

За особистою заявою ОСОБА_2 від 07.11.2015 року наказом ГУНП в Чернігівській області від 07.11.2015 року № 3 о/с позивач був прийнятий на службу до Національної поліції України та призначений на посаду командира взводу роти ДПС ГУНП в Чернігівській області, із присвоєнням спеціального звання майор поліції в порядку переатестування.

Наказом ГУ НП в Чернігівській області від 12.02.2016 № 170 «Про організацію проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Чернігівській області», відповідно до ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 № 1465, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, наказано провести атестування поліцейських ГУНП в Чернігівській області починаючи з 15.02.2016 року.

19.08.2016 рішенням Атестаційної комісії № 13 ГУНП в Чернігівській області, оформленим протоколом № 15.00025231.0055399, за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення, атестаційною комісією одноголосно прийнято рішення, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_2, рішенням Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону № 3, оформленим протоколом від 05.09.2016 № 15.00034085.0055399, скарга позивача залишена без розгляду, оскільки скаржником не набрано 60 і більше балів за професійний тест та тест на загальні здібності та навички.

Відповідно до спірного наказу від 09.09.2016 № 177 ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції з 09.09.2016 за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваних протоколу та рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Одним із доводів апеляційної скарги є твердження, що виключно Атестаційна комісія уповноважена приймати рішення за результатами атестування поліцейських. Під час проведення співбесіди Комісією були дослідженні атестаційний лист, декларація про доходи, послужний список, інформаційна довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей та інформація з відкритих джерел, що знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет. На основі цього більшістю голосів було прийнято рішення про невідповідність ОСОБА_2 займаній посаді.

На підставі частини 1 статті 48 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Згідно пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Отже, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктами 9 та 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» шляхом видання наказу про призначення за його згодою.

За змістом статті 58 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наказ про призначення позивача на посаду не містить жодних застережень про його тимчасовість.

До того ж, відповідно до пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Зазначена норма Закону не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.

Водночас мету та підстави атестування поліцейських визначено у статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно частини 1 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

На підставі частини 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведені підстави для проведення атестування є вичерпними.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, наприклад, неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Проте, як встановлено судом в ході розгляду справи, під час прийняття рішення про проведення атестування позивача питання призначення його на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду не ставилось і не приймалось.

Тому, у разі, якщо атестування приймалось з метою подальшого звільнення позивача зі служби, відповідач повинен був встановити фактичні обставини, що передували звільненню, та, за наявності підстав для звільнення в порядку дисциплінарного стягнення, дослідити інші дані про особу.

В свою чергу, у даному випадку наказ про проведення атестації не містить посилання на жодну з необхідних для цього підстав.

Закріплену у частині 1 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» мету атестування ГУ НП в Київській області необґрунтовано розцінили як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, серед яких був і позивач.

Порядок проведення атестування поліцейських визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 року №1465.

Відповідно до п. 11 розділу IV Інструкції №1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Згідно п. 3 розділу IV Інструкції №1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.

За правилами п.п. 10, 11, 12 Розділу ІV Інструкції №1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За наслідками проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного п. 15 цього розділу.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

За змістом положень Інструкції № 1465 атестування поліцейських включає два етапи: тестування та співбесіду.

Отже, аналіз вищевказаних норм, свідчить про те, що приймаючи рішення стосовно атестованого працівника поліції, атестаційна комісія повинна прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням усіх критеріїв, визначених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465.

Разом з тим, членами атестаційної комісії позивачу були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше. Однак, переліку таких питань та відповіді на них протокол не містить. Не містить він і мотивів, якими комісія керувалась під час прийняття такого рішення, зокрема, посилань на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про несумісність особи позивача посаді, яку він займає.

Аналіз матеріалів атестування позивача свідчить, що спірний протокол Атестаційної комісії не містить обґрунтування невідповідності даних, викладених у розділах І та ІІ атестаційного листа позивача, дійсним обставинам, так само як і надання оцінки таким даним. При цьому, атестаційна комісія не надала оцінку відповідності позивача таким критеріям, як повнота виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; рівень професійних якостей; оцінка з професійної і фізичної підготовки; наявність заохочень; тощо.

Згідно з атестаційним листом від 18 серпня 2016 року, складеним на позивача, ОСОБА_2 за період служби в органах внутрішніх справ та на займаній посаді зарекомендував себе в цілому з посереднього боку. Крім того, Комісією взагалі не надано оцінку наявним у позивача нагородам та заохоченням.

Пунктом 12 Інструкції №1465 передбачено право атестаційної комісії звертатися із запитами про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується, проте будь-які запити, у тому числі, щодо наявності досягнень в роботі, перевірки інформації, розміщеної у відкритих джерелах щодо позивача, пов'язані з його службовою діяльністю, атестаційною комісією здійснені не були, доказів протилежного суду не надано.

Зазначені матеріали не дають підстав для висновку, що позивач має незадовільні показники з критеріїв, встановлених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465, а саме, що позивач неналежним чином виконує свої посадові обов'язки, має низькі результати службової діяльності, недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей, незадовільну фізичну підготовку.

У свою чергу, процедура проведення співбесіди, як етап атестування, повинна бути достатньо прозорою з тим, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, керівники органів поліції, які реалізовують її результати та суд, перевіряючи законність проведеного атестування, могли з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення.

Враховуючи, що негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби в поліції через службову невідповідність, суди правильно зауважили, що таке рішення, незалежно від його форми (протокол, окремий акт), повинно бути вмотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що були враховані при його прийнятті.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для правильного прийняття рішення (вчинення дії), а також таким обставинам має бути надана відповідна оцінка.

За таких обставин, атестаційна комісія, в порушення вимог статті 57 Закону №580 та п. 16 розділу IV Інструкції не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала в сукупності повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників його службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.12.2016 року по справі № К/800/32968/16.

Зазначення врахування Атестаційною комісією факту кримінального провадження, порушеного відносно ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, не може бути підставою для звільнення позивача, оскільки таке звільнення буде можним за цих підстав у випадку наявності обвинувального вироку щодо позивача. Крім того, ОСОБА_2 03.06.3016 року було відсторонено від займаної посади поліцейського.

Більше того, колегія суддів зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стосовно вмотивованості рішень органів з вирішення спорів або судових рішень, то у таких рішеннях мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Руїс Торіха проти Іспанії» (заява №18390/91) від 23 листопада 1994 року, «Суомінен проти Фінляндії» (заява №37801/97) від 1 липня 2003 року, «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04.) від 10 лютого 2010 року).

Оскільки всі розглянуті Комісією матеріали не містили у собі висновку про професійну непридатність позивача, її рішення є абсолютно необґрунтованим та невмотивованими.

За таких обставин судова колегія приходить до однозначного висновку, що підстави, порядок та результати проведеного атестування у даному випадку не відповідають чинному законодавству, а тому відсутні правові підстави для звільнення позивача в порядку переатестації.

Також, правомірним є поновлення позивача на раніше займаній посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, оскільки вказані вимоги є похідними від визнання протиправними спірних рішення Атестаційної комісії та наказу ГУНП в Чернігівській області в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції.

Апелянт в своїй апеляційній скарзі зауважує на ненаданні судом першої інстанції правової оцінки доводам ГУНП, що призначення проведення атестування поліцейських структурних та територіальних підрозділів було обумовлено об'єктивною, нагальною потребою заміщення вакантних посад середнього та керівного складу підрозділів ГУНП області з метою організації діяльності вказаних підрозділів та необхідністю своєчасного та якісного виконання завдань, що покладені законодавством на органи Національної поліції України (довідка про некомплект посад апарату ГУНП станом на 12.02.2016). На спростування доводів апелянта колегія суддів зазначає, що дані твердження не є достатніми правовими підставами для проведення атестації уже працюючих поліцейських, оскільки законодавчо визначено конкретний перелік таких підстав, про що зазначалося вище.

Таким чином, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 199, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Федотов І.В.

Карпушова О.В.