Ухвала суду № 63468987, 13.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1311/16 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

13 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішеннь про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича (далі - Відповідач), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - Третя особа), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29278636 від 15 квітня 2016 року, (номер запису про право власності 14188155 від 12.04.2016) на житловий будинок за адресою АДРЕСА_3, Чернігівський район, Чернігівська область за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29279491 від 15 квітня 2016 року, (номер запису про право власності 14188799 від 12.04.2016), на земельну ділянку за адресою с.Старий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель кадастровий номер НОМЕР_2, площа 0,1 га за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29 серпня 2008 року між Позивачем (позичальник) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту №11389169000, за умовами якого Позивачу надано кредит у розмірі 65900 доларів США під 12,5 % річних, строком до 28.08.2029 року.

Також, 28.08.2008 р., між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (іпотекодержатель) та Позивачем (іпотекодавець) укладено:

- договір іпотеки №30108Z113, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л.А., у відповідності до умов якого предметом іпотеки є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3, Чернігівський район, Чернігівська обл.;

- договір іпотеки №301108Z114, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л.А., у відповідності до умов якого предметом іпотеки є земельна ділянка за адресою: с.Старий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель кадастровий номер НОМЕР_3, площа 0,1 га.

Також, 29.08.2008 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л.А., накладено заборону відчуження предмета іпотеки: житлового будинку, який зареєстрований в реєстрі заборон за №293 та земельної ділянки, яка зареєстрована в реєстрі заборон за №294, у зв'язку з посвідченням іпотечного договору, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 04 червня 2010 року позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки задоволено та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 29.08.2008 року №113899169000 у сумі 63545,78 доларів США, несплачені відсотки за користування кредитом - 2809,05 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 137,94 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 118,18 доларів США, а всього: 66610,95 доларів США.

Державною виконавчою службою Чернігівського районного управління юстиції постановою від 10.04.2012 року ВП №32144187 відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2-1548, виданого 19.10.2010 року Новозаводським районним судом м.Чернігова про стягнення заборгованості за рішенням суду.

26.11.2014 року постановою Державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції виконавчий лист повернуто стягувачу ПАТ «УкрСиббанк» відповідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

На підставі договору факторингу від 13.02.2012 року №2 ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» право вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 29.08.2008 року №11389169000. ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу іпотекодержателя за договорами іпотеки майна, про що приватним нотаріусом Саєнко Є.В. 29.07.2012 року внесено зміни до Державного реєстру іпотек.

15.04.2016 року Відповідачем, на підставі листа-повідомлення Третьої особи від 23.03.2016 року, поданих документів та вищезазначених договорів іпотеки, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29278636, (номер запису про право власності 14188155 від 12.04.2016) на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3, Чернігівський район, Чернігівська область та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29279491, (номер запису про право власності 14188799 від 12.04.2016), на земельну ділянку за адресою: с.Старий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель кадастровий номер НОМЕР_3, площа 0,1 га. за ТОВ «Кей-Колект».

Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, Позивач звернулася з позовом до суду.

Відповідно п.2 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є нотаріус.

Згідно абз.5 ч.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

За приписами статті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 26 листопада 2015 року № 834-VIII, з дня набрання чинності цим Законом нотаріуси наділяються повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та можуть здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна.

Враховуючи вказані положення норм закону, колегія суддів зазначає, що у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, державна реєстрація прав проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

При цьому, нотаріуси, якими не було вчинено нотаріальної дії щодо нерухомого майна також можуть здійснювати щодо такого майна державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, з наведеного вбачається, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Д.М. був наділений повноваженнями для здійснення реєстраційних дій щодо спірного майна.

За приписами ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно п.57 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Постанова № 1127) для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Як вбачається з договорів іпотеки від 29.08.2008 р. №30108Z113 та №301108Z114 звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у випадках та на підставах, передбачених законодавством України: у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором; у разі смерті іпотекодавця або в інших випадках відповідно до законодавства України (п. 4.1). Звернення стягнення здійснюється на підставах: або за рішенням суду; або виконавчого напису нотаріуса; або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; або за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 4.2).

Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема, якщо сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (п. 5.1).

У разі настання обставин, зазначених у п.4.1 цих договорів, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. В повідомленні зазначається який із способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені Законом України «Про іпотеку», застосовується іпотекодержателем для задоволення своїх вимог (п. 5.2).

У разі застосування передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення вимог іпотекодержателя, дані договори є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (п. 5.3).

Положеннями Постанови №1127 встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, а також документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Представником Третьої особи в судовому засіданні суду апеляційної інстанції надано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що на думку іпотекодержателя підтверджує направлення іпотекодавцю повідомлення про намір звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, зазначене не приймає до уваги, оскільки відповідно до копії паспорту серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_3, Чернігівський район, Чернігівська область, а вказане повідомлення направлено на адресу: 14001, АДРЕСА_1.

У договорі кредиту та договорах іпотеки адреса місця проживання Позивача зазначена, як АДРЕСА_2.

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційної інстанції не зміг пояснити, чому саме така адреса Позивача зазначена у повідомленні про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, слід зазначити, що письмова вимога передбачена Законом України «Про іпотеку» відсутня в матеріалах реєстраційної справи та під час прийняття рішень про реєстрацію права власності на спірні об'єкти нерухомого майна Відповідачем до уваги не приймалась, так само як і документ (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення), що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотеко держателя через його відсутність.

Відповідно п.1 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що рішення приватного Відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29278636 та індексний номер 29279491 від 15 квітня 2016 року, (номер запису про право власності 14188155 від 12.04.2016), (номер запису про право власності 14188799 від 12.04.2016) прийняті не на підставах та не у спосіб, визначені чинним законодавством України, оскільки Відповідачем не встановлено відповідність поданих Третьою особою документів вимогам законодавства.

Приписами ст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», встановлено заборону примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Спірний будинок, підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті та загальна площа не перевищує 250 кв. метрів.

Згідно п.4 ч.1 ст.24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Згідно п.4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки зазначений Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є лише правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-492цс15.

Таким чином, положеннями Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлена загальна заборона примусового стягнення такого майна без згоди власника незалежно від суб'єкта, який здійснює таке стягнення, що було зроблено за результатами прийняття оскаржуваних у даній справі рішень,

Приписами ст.159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішень Відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.04.2016 року №29278636, №29279491, а тому вказані рішення суб'єкта владних повноважень слід скасувати.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вимога щодо закриття провадження у справі, оскільки на думку апелянта спір в частині виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» не є публічно-правовим, задоволенню не підлягає з таких підстав.

Положеннями статті КАС України, встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за виключенням спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.

Положеннями ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державним реєстратором є нотаріус.

Предметом цього спору є рішення приватного нотаріуса як державного реєстратора, а тому колегія судів вважає, що даний підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, судом апеляційної інстанції під час розгляду справи не встановлено підстав для закриття провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст.201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 16 грудня 2016 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.