Ухвала суду № 63468937, 13.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14937/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

13 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Міжрегіональне головне управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - Відповідач, ДП «НАЕК «Енергоатом») про стягнення частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету, у сумі 4 238 714 975,60 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2015 року задоволено позов Міжрегіонального головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2015 року скасовано вказану вище постанову та прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2016 року скасовано вказані вище судові рішення, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, заперечення представників Відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідач перебуває на податковому обліку у Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків правонаступником якої наразі є Офіс великих платників податків ДФС.

25 лютого 2015 року Відповідачем подано до Позивача розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, у рядку 09 «Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті (р.07-р.08)» визначено, що сума чистого прибутку, яка підлягає сплаті складає 4 758 636 276, 00 грн.

З даних облікової картки платника податку - ДП «НАЕК «Енергоатом» вбачається, що за Відповідачем, з урахуванням наявної в нього переплати за попередні періоди, обліковується заборгованість зі сплати чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету, у сумі 4 238 714 975,60 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою зобов'язань, самостійно нарахованим ним в поданій до податкового органу звітності.

Згідно ст.1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» передбачено, що управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Статтею 4 Законом України «Про управління об'єктами державної власності» визначено суб'єктів управління об'єктами державної власності, а саме: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

За приписами ч.1 ст.111 названого Закону державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України:

- у розмірі 30 відсотків - державні унітарні підприємства, що є суб'єктами природних монополій, та державні унітарні підприємства, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень;

- у розмірі 15 відсотків - інші державні унітарні підприємства.

Крім того, Кабінетом Міністрів України 23 лютого 2011 року прийнято Постанову №138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями» (далі - Порядок №138).

Положеннями пункту 2 Порядку №138 визначено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Аналізуючи вказані положення, колегія суддів вважає, що саме уповноважені органи управління наділені повноваженнями вживати заходи щодо забезпечення відрахування до державного бюджету частину чистого прибутку (доходу).

Статтею 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено функції контролюючих органів, зокрема: контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством; здійснюють інші функції, визначені законами України.

Права контролюючих органів передбачені статтею 20 ПК України, а саме серед іншого: звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами;

звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень; звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом;

звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу;

звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини; звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, який має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків;

звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін; звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання; звертатися до суду із заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом; звертатися до суду із заявами щодо порушення справ про банкрутство;

звертатися до суду щодо застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України; звертатися до суду щодо визнання осіб пов'язаними на основі фактів і обставин, що одна особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи.

Згідно п.41.1. ст.41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Пунктом 41.2. статті 41 ПК України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

За приписами п.41.3. ст.41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Відповідно п.41.4. ст.41 ПК України інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Отже, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Аналізуючи вказані положення норм закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган не наділений повноваженням щодо звернення до суду з позовом про стягнення частини чистого прибутку (доходу), що сплачується державними унітарними підприємствами до державного бюджету.

Також, статутом ДП «НАЕК «Енергоатом» визначено, що уповноваженим органом управління є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

За приписами ч.3 ст.142 Господарського кодексу України порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів. Порядок використання прибутку державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, здійснюється відповідно до статті 75 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 89 Господарського кодексу України встановлено, що господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належить державі, зобов'язане на кожний наступний рік складати і виконувати річний фінансовий план відповідно до статті 75 цього Кодексу.

Положеннями статті 75 Господарського кодексу України визначено, що розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів.

В фінансовому плані затверджуються суми коштів, які направляються державі як власнику і зараховуються до Державного бюджету України.

Органи, до сфери управління яких відносяться державні комерційні підприємства, до 15 липня року, що передує плановому, надають Кабінету Міністрів України інформацію про обсяги перерахування прибутку державних комерційних підприємств для їх врахування при формуванні державного бюджету.

Отже, колегія суддів вважає, що саме Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, як орган управління наділене повноваженням щодо погодження фінансових планів та вирішення питання щодо відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що питання про стягнення частини чистого доходу (прибутку) віднесено до компетенції іншого органу, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є обґрунтованим та законним, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 16 грудня 2016 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.