Ухвала суду № 63468919, 16.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа 810/5629/15 Суддя доповідач Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

16 грудня 2016 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Бєлова Л.В., перевіривши апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Фуд” до Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Фуд” до Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій - задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

Перевіривши апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 186, 187 КАС України з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Відповідач оскаржує постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року.

Із матеріалів справи вбачається, що 14 січня 2016 року відповідач отримав копію повного тексту постанови Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року, що підтверджується датою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

25 січня 2016 року відповідачем подано апеляційну скаргу на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року, яка зареєстрована судом першої інстанції 28 січня 2016 року за №120/16.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху у зв’язку з відсутністю підтвердження сплати судового збору у порядку, встановленому законодавством України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2016 року апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року – повернено апелянту внаслідок невиконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2016 року касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2016 року касаційну скаргу повернуто скаржнику.

Ухвалою Верховного Суду України від 09 вересня 2016 року відмовлено у допуску справи до провадження для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2016 року.

01 грудня 2016 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України повторно подано апеляційну скаргу на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2015 року. Дана апеляційна скарга зареєстрована судом першої інстанції 01 грудня 2016 року за №1904/16.

До апеляційної скарги відповідачем долучено клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження. Зазначене клопотання мотивоване тим, що станом на дату подання первинної апеляційної скарги, у апелянта була відсутня можливість сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

Перевіривши доводи клопотання відповідача, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з ч. 1 ст. 211 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Отже, особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений КАС України строк. Положеннями КАС України передбачено можливість поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження лише у разі пропуску такого строку з поважних причин.

Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки вказана підстава не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину законодавчо визначеного строку оскарження реалізовувати право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

Окрім того, до апеляційної скарги не долучено доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України з моменту повернення апеляційної скарги, поданої вперше, до моменту повторного звернення з апеляційною скаргою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом певного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначені відповідачем причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції не можуть вважатися поважними та не виправдовують втручання у принцип остаточності рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 189 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 189 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Тому, у зв’язку з викладеним, вважаю необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без руху та запропонувати усунути вказані недоліки апеляційної скарги шляхом подання до суду:

- обґрунтованого клопотання із зазначення інших поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження постанови Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року;

- належних доказів, що підтверджують факт неможливості здійснення сплати судового збору з часу повернення апеляційної скарги, поданої вперше, до часу повторного подання апеляційної скарги;

- доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на отримання достатнього фінансування з Державного бюджету України для сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року з часу повернення апеляційної скарги, поданої вперше, до часу повторного подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 187, 189 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження – відмовити.

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року – залишити без руху.

Встановити Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України строк 30 (тридцять) днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків.

У разі невиконання вимог ухвали суду у зазначений вище строк, відповідно до вимог ст. 189 КАС України у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Суддя Л. В. Бєлова