Постанова № 63468902, 15.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 753/18772/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Коренюк А.М.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

розглянув в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дарницького районного суду м.Києва від 18 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійого фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві та зобов'язати провести перерахунок пенсії згідно довідки Генеральної прокуратури України про заробітну плату від 12.10.2016 року № 18-1320 зп відповідно до ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру».

Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 18 листопада 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Враховуючи те, що справу можливо вирішити на підставі наявних у ній доказів, а також те, що відсутні клопотання сторін про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Управлінні Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва) з 12.08.2005 року та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від суми заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» з 01.12.2015 року встановлені нові розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (далі - Постанова № 1013).

Відповідно до п. 3 ч. 1 Постанови 1013 у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців (крім військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), розміри яких затверджено, в тому числі, постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

13.10.2016 позивач звернулася до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати. До заяви позивачем було надано довідку Генеральної прокуратури України про заробітну плату від 12.10.2016 року № 18-1320 зп по посаді старшого прокурора.

Листом від 17.10.2016 Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії, оскільки згідно Закону України № 213 від 02.03.2015 з 01.06.2015 скасовано норми, щодо пенсійного забезпечення в частині призначення пенсій за вислугу років відповідно ЗУ «Про прокуратуру».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для проведення перерахунку пенсії позивачу.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Пенсійне забезпечення прокурорів та слідчих прокуратури регулювалося на час виходу позивача на пенсію та до 15.07.2015 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789 - ХІІ від 05.11.1991.

Згідно з ч. 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівниками виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

В подальшому до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ від 08.07.2011 року внесено зміни, зокрема до вказаної статті внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.

Разом з цим, як встановлено п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам, що регулювався частиною 17 ст. 50-1 Закону № 1789 та в подальшому ч.21 цієї ж статті, у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VІ змін не зазнали.

Отже, статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, було регламентовано його право на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

15.07.2015 року набрав чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, відповідно до пп. 1 п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» якого норми Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, які регулювали, зокрема, питання перерахунку пенсії, втратили чинність.

Пенсійне забезпечення працівників прокуратури на момент виникнення спірних правовідносин (13.10.2016 - дата звернення до відповідача) регулюється правилами ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, викладеної в редакції Закону України N 76-VIII від 28.12.2014.

Згідно ч. ч. 13, 20 ст. 86 вказаного Закону пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Кабінетом Міністрів України на виконання вказаних змін не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 09.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08.11.2005 якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Згідно положень частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26.09.2014, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Доводи пенсійного органу про те, що станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», у пункті 5 Прикінцевих положень якого зазначено про скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів України, зокрема «Про прокуратуру», у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, колегія суддів вважає необґрунтованими і безпідставними, оскільки положення зазначеної правової норми поширюються виключно на правовідносини щодо призначення пенсії, а не щодо її перерахунку

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» з 01.12.2015 року встановлені нові розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (далі - Постанова № 1013).

Відповідно до п. 3 ч. 1 Постанови 1013 у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців (крім військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), розміри яких затверджено, в тому числі, постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, відповідач повинен був перерахувати позивачу пенсію, згідно довідки Генеральної прокуратури України від 12.10.2016 року № 18-1320 зп, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, з розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є помилковим.

У відповідності до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

З огляду на дану норму, колегія суддів приходить до висновку про те, що підставою для перерахунку пенсії позивачу, є подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви з усіма необхідними документами. Виникнення права на перерахунок пенсії нерозривно пов'язане із фактом звернення особи за таким перерахунком.

З матеріалів справи вбачається, що заява про перерахунок пенсії подана позивачем 13.10.2016. Відтак, пенсія позивача підлягає перерахунку з 01.10.2016.

Щодо вимог позивача про виплату пенсії без обмеження розміром, колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ внесено зміни до частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

В подальшому до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» внесено зміни Законом N911-VIII від 24.12.2015. Так, вказану статтю доповнено реченням наступного змісту «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати 10740 гривень».

При цьому, норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії на даний час є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами, отже, законних підстав для виплати пенсії в більшому, ніж обмежено, розмірі немає. Отже в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 6 ст. 94 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Витрати відшкодовуються лише в обсязі, який підтверджено документально, тобто письмовими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 551,20 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.634791274.1 від 17.10.2016 (а.с.8). При поданні апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в розмірі 606,32 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0660275216.1 від 28.11.2016 (а.с.63).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що понесені позивачем витрати на сплату судового збору в розмірі 1157,52 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Керуючись ст.ст.160, 195, 197, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії за вислугою років на підставі довідки Генеральної прокуратури України про заробітну плату від 12.10.2016 року № 18-1320 зп відповідно до ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» .

Зобов'язати Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.10.2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 12.10.2016 року № 18-1320зп в розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою та виплатити з урахуванням раніше проведених виплат .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 сплачені судові витрати в розмірі 1157,52 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят сім грн. 52 коп.).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.