Ухвала суду № 63468576, 14.12.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.12.2016 р. Справа № 914/477/16

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Дубенюк Н.А.

розглянувши заяву Боржника (Відповідача): Державного підприємства «Турківське лісове господарство», Львівська область, Турківський район, м.Турка,

про: розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2016 року у справі №914/477/16 за позовом

Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі:

Позивача: Присліпської сільської ради, Львівська область, Турківський район с.Присліп,

до Відповідача: Державного підприємства «Турківське лісове господарство», Львівська область, Турківський район, м.Турка,

про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

ціна позову: 223430,38 грн.

Представники:

Прокурор: Лука Г.В. прокурор (посвідчення від 19.09.2016 року №044203);

Позивача (Стягувача): ОСОБА_1 голова сільської ради (посвідчення №1);

Відповідача (Боржника): ОСОБА_2 представник (довіреність в матеріалах справи); ОСОБА_3 керівник

ВСТАНОВИВ:

07.12.2016 року Державним підприємством «Турківське лісове господарство» подано до Господарського суду Львівської області заяву вх. №5834/16 про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2016 року у справі №914/477/16 за позовом Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Присліпської сільської ради до Державного підприємства «Турківське лісове господарство» про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Ціна позову 223430,38 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 08.12.2016р. прийнято заяву до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10год. 15хв. 14.12.2016р.

Прокурору та представникам Сторін оголошено права і обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38, 121 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі, яка скерована Прокурору та Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області) зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38, 59, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Прокурор в судове засідання з'явилась, проти поданої заяви не заперечила.

Представник Позивача (Стягувача) в судове засідання з'явився, проти поданої заяви не заперечив.

Представник Заявника (Відповідача, Боржника) в судове засідання з'явився, подану заяву підтримав ,просить суд розстрочити виконання рішення у справі рівними частинами на 24 місяці.

Розглянувши і дослідивши матеріали поданої заяви та справи в їх сукупності, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення Прокурора та представників Сторін, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.04.2016р. у справі №914/477/16 позов Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Присліпської сільської ради задоволено повністю, вирішено стягнути з ДП «Турківське лісове господарство» на користь Присліпської сільської ради Турківського району Львівської області 223430,38грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Окрім цього, вказаним Рішенням вирішено стягнути з ДП «Турківське лісове господарство» в доход Державного Бюджету України 3351,46грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 року Рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2016р. у справі №914/477/16 залишено без змін, а апеляційну скаргу ДП «Турківське лісове господарство» без задоволення.

Таким чином, Рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2016 року у справі №914/477/16 набрало законної сили в порядку статті 85 ГПК України 30.05.2016 року, та, у відповідності до частини пятої статті 124 Конституції України і ч.1 ст.115 ГПК України, є обовязковим до виконання на всій території України.

08.06.2016 року на виконання пунктів 2 та 3 резолютивної частини Рішення видано Накази №045163 та №045164.

Постановою начальника Турківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 20.07.2016 року закінчено виконавче провадження ВП №51649148 із примусового виконання Наказу Господарського суду Львівської області від 08.06.2016 року про примусове виконання Рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2016 року у справі №914/477/16 щодо стягнення з ДП «Турківське лісове господарство» в доход Державного Бюджету України 3351,46грн. судового збору у звязку з сплатою боргу.

Заява Заявника про розстрочку виконання Рішення суду обґрунтована важким матеріальним становищем підприємства Боржника, наявною великою дебіторською заборгованістю, а також кредиторською заборгованістю перед бюджетом зі сплати податків та інших обовязкових платежів.

Окрім того, Боржник зазначає, що станом на час звернення до суду із заявою про розстрочку виконання рішення на підприємстві наявна дебіторська заборгованість в розмірі 293462,30 грн., яка виникла внаслідок порушення порядку і строку здійснення платежів контрагентами Заявника за договорами.

Також, як на підставу своїх доводів щодо розстрочки виконання рішення, Боржник посилається на те, що середньомісячний дохід від реалізації продукції становить 1920000,00 грн., в той час як витрати на утримання підприємства складають 1920000,00 грн.

Крім того Боржник зазначає про відсутність коштів на банківських рахунках для одночасного виконання Рішення суду. Так, згідно Довідки ПАТ «Ощадбанк» від 28.11.2016 року №401, станом на 28.11.2016 року залишок коштів на рахунку Боржника становить 7937,65 грн.

З підстав наведеного Боржник просить суд розстрочити виконання Рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2016р. у справі №914/477/16 про стягнення з ДП «Турківське лісове господарство» на користь Присліпської сільської ради Турківського району Львівської області 223430,38грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства рівними частинами на 24 місяці.

Згідно з ч.1 ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до 121 ГПК України, господарський суд має право надати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках та при наявності обставини, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

Суд зазначає, і аналогічна позиція стосовно розстрочення виконання рішення суду викладена у п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.01.2012 року №9, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Окрім того, судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яким, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі «Філіс проти Греції» (Philis v. Greece) (N 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, №209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію ( 995_690 ) (див. mutatis mutandis, рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, N 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (пункт 40).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15.03.2011р. № 3135-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Також, із викладених Боржником у заяві (від 07.12.2016р. вх. №5834/16) про розстрочку виконання рішення та поданих в підтвердження вказаних доводів доказів вбачається, що Заявник (Боржник) не має можливості одним платежем сплатити наявну у нього заборгованість перед Стягувачем і не ухиляється від її сплати.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення, беручи до уваги матеріальні інтереси Сторін, фінансовий стан Сторін, враховуючи ступінь вини Боржника, враховуючи наявність у нього значної дебіторської заборгованості за договорами, відсутність коштів на банківських рахунках Боржника, пояснення Прокурора та представників Сторін, беручи до уваги наслідки, настання яких передбачається у випадку відхилення заяви про розстрочку виконання рішення, враховуючи також доводи Заявника (Боржника) щодо можливості виконання рішення суду з наданням розстрочки такого, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду від 26.04.2016р. у справі №914/477/16 шляхом сплати заборгованості рівними частинами протягом 24 місяців.

Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Заяву Державного підприємства «Турківське лісове господарство» від 07.12.2016 року вх. №5834/16 про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2016 року у справі №914/477/16 задоволити.

2.Розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2016р. у справі №914/477/16 про стягнення з Державного підприємства «Турківське лісове господарство» на користь Присліпської сільської ради Турківського району Львівської області 223430,38грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства на 24 місяці зі сплатою заборгованості рівними частинами щомісячно з моменту проголошення ухвали суду.

3.Дана ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Суддя Фартушок Т. Б.