Постанова № 63467995, 16.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2016 року № 826/22164/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомУкраїнсько-Австрійського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний офісно-готельний центр»до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2015 №24326551702, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Українсько-Австрійське спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний офісно-готельний центр» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2015 №24326551702.

Позовні вимоги мотивовано необґрунтованістю висновків контролюючого органу, покладених в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки у межах спірних правовідносин Українсько-Австрійське спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний офісно-готельний центр» не виступало податковим агентом, а, відтак, не мало сплачувати податок на доходи фізичних осіб.

Відповідач проти позову заперечив, з огляду на обґрунтованість висновків акту та прийнятого на його підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням виявленого під час перевірки порушення положень податкового законодавства з боку позивача.

Розгляд справи №826/22164/15 здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку Українсько-Австрійського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний офісно-готельний центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по дату підписання довідки, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по дату підписання довідки.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення підпунктів 168.1.1, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 «а» статті 176, з урахуванням підпунктів 170.2.2 та 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариство не нарахувало, не утримало та не перерахувало в бюджет податок на дохід фізичних осіб в сумі 475 571,00 грн. з доходу фізичної особи ОСОБА_1

На підставі викладеного, державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 28.04.2015 №313/26-55-22-01/14282841 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2015 №24326551702, яким Українсько-австрійському спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний офісно-готельний центр» визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 475 571,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 186 839,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 28.04.2015 №313/26-55-22-01/14282841, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки контролюючого органу про те, що Українсько-Австрійське спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний офісно-готельний центр» за договором купівлі-продажу цінних паперів від 27.04.2012 №БВ1702/04-12 придбало іменні прості акції (бездокументарна форма) шляхом перерахування коштів на рахунок продавця - фізичної особи НОМЕР_1 у публічному акціонерному товаристві «АСВІО БАНК», МФО 353489. Кошти за цінні папери перераховані на рахунок продавця - фізичної особи ОСОБА_1, - згідно з платіжними дорученнями від 27.04.2012 №2 на суму 1 200 000,00 грн. та від 10.05.2012 №4 на суму 1 600 000,00 грн. При цьому, у вказаному договорі не зазначено хто виступає податковим агентом. За твердженнями контролюючого органу, до перевірки також не надано документів, які б підтверджували б фактично понесені витрати фізичної особи (продавця цінних паперів) на попереднє придбання цінних паперів.

Так, порядок оподаткування інвестиційного прибутку визначено положеннями пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України.

У силу підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Згідно з підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

При застосуванні платником податку норм підпункту 170.2.9 цього пункту податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об'єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.

Відповідно до підпункту 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець.

Методика визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента встановлюється Міністерством фінансів України спільно з центральним органом виконавчої влади, який здійснює державне регулювання ринку цінних паперів.

При цьому, загальне визначення поняття «податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб» наведене у підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно з яким ним є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

З аналізу наведених положень податкового законодавства, які діяли станом на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що під час здійснення фізичною особою операцій з відчуження цінних паперів за участю професійного торговця останній є податковим агентом, який зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі. При цьому, наведеними положеннями податкового законодавства не визначено, що такі кошти повинні бути спершу сплачені покупцем професійному торговцю, який у подальшому перераховує їх фізичній особі-продавцю.

Зі змісту договору купівлі-продажу цінних паперів від 27.04.2012 №БВ1702/04-12, копія якого наявна у матеріалах справи, вбачається, що останній укладено між товариством з обмеженою відповідальності «Українсько-австрійське спільне підприємство «Міжнародний офісно-готельний центр» (покупець) та громадянином України ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє товариство з обмеженою відповідальністю «Титан-Зберігач» на підставі договору доручення на продаж цінних паперів від 27.04.2012 №БД-1701/04-12 (торговець, ліцензія ДКЦПФР серія НОМЕР_2 від 10.08.2009, строк дії ліцензії з 07.11.2007 по 07.11.2012).

У відповідності до частини першої статті 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами, які створюються у формі господарського товариства та для яких операції з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами є виключним видом діяльності, крім випадків, передбачених цим Законом, а також банками.

Відтак, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Титан-Зберігач» у межах спірних правовідносин відповідає критеріям професійного торговця, на якого положеннями підпункту 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) покладено функції податкового агента.

Разом з тим, суд звертає увагу, що контролюючим органом під час здійснення перевірки позивача не надано оцінки договірним правовідносинам між громадянином України ОСОБА_1 (продавцем цінних паперів) та товариством з обмеженою відповідальністю «Титан-Зберігач», а саме: договору доручення на продаж цінних паперів від 27.04.2012 №БД-1701/04-12, обмежившись, при цьому, лише відповіддю товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-Зберігач» на запит, в якому останній заперечував факт наявності у нього статусу податкового агента у спірних правовідносинах.

Крім того, слід зазначити, що позивач повідомляв контролюючий орган про те, що фактичної передачі Українсько-Австрійському спільному підприємству товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародний офісно-готельний центр» об'єкту договору купівлі-продажу цінних паперів від 27.04.2012 №БВ1702/04-12 (цінних паперів) не відбулося, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією заяви ОСОБА_1 від 15.06.2015. Проте, вказаний факт контролюючим органом також не взято до уваги.

На підставі викладеного суд вказує, що державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві під час проведення досліджуваної перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не врахованого того, що товариство з обмеженою відповідальністю «Титан-Зберігач» у спірних правовідносинах відповідає визначенню податкового агента, наведеному у підпункті 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, з урахуванням не дослідження контролюючим органом конструкції договірних відносин між громадянином України ОСОБА_1 (продавцем цінних паперів) та товариством з обмеженою відповідальністю «Титан-Зберігач», а саме: договору доручення на продаж цінних паперів від 27.04.2012 №БД-1701/04-12, а також не врахування відповідачем відсутності фактичної передачі Українсько-Австрійському спільному підприємству товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародний офісно-готельний центр» об'єкту договору купівлі-продажу цінних паперів від 27.04.2012 №БВ1702/04-12 - цінних паперів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано, без з'ясування всіх фактичних обставин справи, а тому останнє є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги викладене вище, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 15.05.2015 №24326551702.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.