Постанова № 63467950, 13.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2016 року № 826/1414/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Аблова Є.В., судді Шулежка В.П., судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля» (далі - позивач) з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач), в якому просить суд скасувати постанову Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 12.01.2016 року №3-1201/1-10/10-29/1201/06/01 про накладення на ТОВ «Дієва Хвиля» штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова винесена протиправно, оскільки відповідачем безпідставно було проведено перевірку не в строки, які зазначені в повідомленні, а тому позивачем не було допущено посадову особу до перевірки, оскільки термін проведення вже сплинув. Крім цього, представник ТОВ «Дієва Хвиля» звертав увагу суду на те, що згідно з абз.1 п.3 Прикінцевих положень Закону №71-VIII, у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 млн. грн. за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, а тому спірна перевірки позивача є необґрунтованою та безпідставною.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що доводи позивача є помилковими, натомість у Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області були правові підстави для проведення перевірки.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. За таких обставин, судом на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 29.09.2015 року №1070 заступником директора Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області В.В.Філончук було видано направлення від 16.12.2015 року №77/П для здійснення головним інспектором будівельного нагляду Старущенко Я.В. та головним інспектором будівельного нагляду Крупко Р.О. планової перевірки на будівництво багатоповерхової житлової забудови з об'єктами соціальної інфраструктури (в межах автодороги Київ-Ковель-Ягодин та вулиць М.Залізняка, І.Виговського, Депутатська) м. Буча, Київської області в період з 24.12.2015 року по 30.12.2015 року.

За наслідками проведення перевірки складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 30.12.2015 року.

На підставі вказаного акту було складено протокол правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30.12.2015 року, яким встановлено, що ТОВ «Дієва Хвиля» в особі довіреної особи Мусійченка М.Г. не допустив посадову особу органу державного архітектурно-будівельного контролю для проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм на об'єкти: «Будівництво багатоповерхової житлової забудови з об'єктами соціальної інфраструктури в межах автодороги Київ-Ковель-Ягодин та вулиць М. Залізняка, І. Виговського, Депутатська в м. Буча» за адресою: в межах дороги Київ-Ковель-Ягодин та вулиць М. Залізняка, І. Виговського, Депутатська в м. Буча Київської області, тим самим порушено вимоги п.1 ч.4 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пп.1 п.11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553.

Також відповідачем складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30.12.2015, відповідно до якого вимагалось допустити посадових осіб органу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області для проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм на об'єкті: «Будівництво багатоповерхової житлової забудови з об'єктами соціальної інфраструктури, в межах автодороги Київ-Ковель-Ягодин та вулиць М. Залізняка, І. Виговського, Депутатська в м. Буча» за адресою: в межах автодороги Київ-Ковель-Ягодин та вулиць М. Залізняка, І. Виговського, Депутатська в м. Буча Київської області 15.01.2016 року в 14:00.

В подальшому, 12.01.2016 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу №1 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Старушенко Я.В. прийнято постанову №3-1201/1-10/10-29/1201/06/01, відповідно до якої визнано ТОВ «Дієва Хвиля» винним у вчиненні порушення, передбаченого п.2 ч.6 ст.2 та накладено штраф у сумі 13780,00 грн.

Згідно зі п. 8 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо об'єктів, розташованих в межах та за межами населених пунктів, на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у пункті 7 частини першої цієї статті.

За змістом частини 1 статті 41 Закону, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У частині 4 цієї статті Закону закріплено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, серед іншого: безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи; проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (зі змінами та доповненнями, далі - Порядок).

Пунктом 5 Порядку визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Згідно з п. 6 Порядку, плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю. Органи державного архітектурно-будівельного контролю проводять планові перевірки об'єктів містобудування не частіше ніж один раз на півроку. Строк проведення планової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на п'ять робочих днів.

Абзацом першим пункту 9 Порядку визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

В силу приписів п. 13 Порядку, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Водночас, пункт 14 Порядку визначає, що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки складається відповідний акт.

Щодо посилання представника позивача на встановлені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 р. № 71-VIII обмеження на проведення у 2015 р. - 2016 р. перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік, а саме, що такі перевірки проводяться виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, або за рішенням суду, або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" №719-VII від 16.01.2014 р. (далі - Закон №719-VII) доповнено статтею 31 (згідно із Законом України від 31.07.2014 р. №1622-VII), якою встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

На виконання наведеної статті Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 13 серпня 2014 року №408 "Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами", якою затверджено Перелік державних інспекцій та інших контролюючих органів, яким надаватиметься дозвіл Кабінету Міністрів України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців (далі - Перелік №408), до якого входить і відповідач. Однак, період протягом якого відбуватимуться перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки залишився таким як у Законі України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" №719-VII протягом серпня - грудня 2014 року.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28.12.2014 р. (далі - Закон №76-VIII) установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

З аналізу наведених норм вбачається, що Законами №719-VII обмежено перевірки підприємств контролюючими органами, перелік яких затверджений Переліком №408, протягом включно серпня 2014 - червня 2015 року, при цьому зауважено, що ці обмеження не стосуються Державної фіскальної служби України, мораторій на перевірки якої було введено Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VIII від 28.12.2014 (далі - Закон №71-VIII).

Так, за змістом абз. 1 п. 3 Прикінцевих положень Закону №71-VIII, у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Суд зауважує, що Закон №71-VІІІ направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства. Отже, за своєю метою та змістом цей Закон покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема ті, які виникають у сфері містобудування.

Крім того, відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Вказаним Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у пункті 41.1 статті 41 цього Кодексу. Такими органами є органи доходів і зборів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

А тому, беручи до уваги завдання Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо реалізації державної політики у сфері містобудівної діяльності, суд дійшов висновку, що відповідач у цій справі не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного вище, суд звертає увагу позивача, що приписи пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 71-VІІІ не можуть поширюватись на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, як помилково стверджує позивач.

Також, суд звертає увагу позивача і на те, що 28.12.2014 року законодавцем було прийнято два нормативно-правових акти, якими встановлено мораторії на проведення перевірок суб'єктів господарювання, а саме: Закон № 71-VIII (п. 3 Прикінцевих положень), яким мораторій на перевірки за колом суб'єктів поширено на контролюючі органи в розумінні положень п. 41.1 ст. 41 ПК України; Закон № 76-VIII (п. 8 Прикінцевих положень), яким мораторій на перевірки за колом суб'єктів поширено на усі контролюючі органи, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України.

Вказане вище дає підстави дійти висновку, що правовідносини, пов'язані з встановленням обмеження на проведення перевірок Державною архітектурно-будівельною інспекцією України регулювались саме пунктом 8 Прикінцевих положень Закону № 76-VIII від 28.12.2014, а не Законом № 71-VIII, і в часовому вираженні тривали протягом січня-червня 2015 року.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли після закінчення дії мораторію, а тому не порушує обмежень на перевірки, встановлених Законом № 76-VIII від 28.12.2014 року.

Щодо посилань позивача, що термін дії перевірки вже закінчився, суд зазначає наступне.

Так, приписами п.6 Порядку №553 встановлено, що строк проведення планової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на п'ять робочих днів.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в межах приписів законодавства України було продовжено термін дії планової перевірки на 5 робочих днів, а саме з 24.12.2015 року до 30.12.2015 року, а отже на підставі направлення від 16.12.2015 року №77/П та посвідчення головного інспектора Я.В. Старущенко було здійснено перевірку дотримання вимог містобудування законодавства на об'єкті будівництва за адресою: Київська область, м. Буча в межах автодороги Київ-Ковель-Ягодин та вулиць М. Залізняка, І. Виговського, Депутатська.

З урахуванням зазначених обставин, суд зазначає, що відповідач діяв у межах та у спосіб визначений Законом, правомірно застосував санкцію за не виконання суб'єктом містобудування вимог пункту 14 Порядку №553, який зобов'язує суб'єкта господарювання допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно- будівельного контролю; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Окрім цього, суд відмічає, що правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності, згідно зі ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Натомість, уповноваженою особою ТОВ «Дієва Хвиля» Мусійченко М.Г. за відсутності належних на те підстав не було допущено посадову особу до перевірки.

У відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 2 згаданого Закону, суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: недопущення посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова від 12.01.2016 року №3-1201/1-10/10-29/1201/06/01 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є правомірною та не підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля» відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя Аблов Є.В.

Суддя Погрібніченко І.М.

Суддя Шулежко В.П.