Постанова № 63467936, 12.12.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2016 року Чернігів Справа № 825/2027/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Терехової Н.В.,

представника позивача Тарабанька Д.М.,

представника відповідача Коворотного М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокон Полісся" до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокон Полісся" (далі - ТОВ "Єврокон Полісся") звернулось до суду з позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000111540 від 13.01.2016, № 0000101540 від 13.01.2016, № 0003491203 від 20.04.2016, № 0003501203 від 20.04.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у відповідності до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Так, оскільки договір оренди земельної ділянки у ТОВ "Єврокон Полісся" закінчився 16.09.2015 та не був пролонгований сторонами, отже, на думку позивача, у період, за який контролюючим органом було нараховано штрафні санкції - відсутні підстави для нарахування та сплати плати за землю.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, просив у їх задоволенні відмовити, оскільки в оскаржуваних правовідносинах останній діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.09.2010 між Чернігівською міською радою (Орендодавець) та позивачем (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 3528 (далі - договір № 3528) (а.с. 13-16), відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в короткострокове платне користування земельну ділянку в місті Чернігові для проектування та будівництва багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення по вул. Савчука.

У свою чергу, відповідно до пункту 2 договору № 3528 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 7,4793 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8683467,30 грн. (116,10 грн. за 1 кв.м.) (пункт 4 договору № 3528). Договір укладено до 16.09.2015. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 6 договору № 3528).

Пунктом 7 вищевказаного договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3,0 відсотка нормативної грошової оцінки землі, що становить 260504,02 грн. (3,483000 грн. за 1 кв.м.) на рік.

Вищевказаний договір зареєстровано у Чернігівському міському відділі Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 07.10.2010, про що Державному реєстрі земель вчинено запис № 04188300043.

Земельна ділянка, визначена в договорі оренди земельної ділянки № 3528, передена в короткострокову оренду на підставі акту прийому-передачі від 07.10.2010 (а.с. 16).

Також, 20.02.2012 між Чернігівською міською радою та позивачем укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 28.09.2010 № 3528, відповідно пункт 7 викладено у наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3,0 відсотка нормативної грошової оцінки землі, що становить 593976,09 грн. (7,9416 грн. за 1 кв. м.) рік» (а.с. 20).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 09.02.2015 та 05.02.2016 подані відповідачу податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015-2016 роки (а.с. 21-24, 40-42).

Також, з матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м. Чернігові здійснено камеральні перевірки ТОВ «Єврокон Полісся» з питання своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за звітні періоди 2015 та 2016 роки.

За результатами перевірки складено акт від акти №9/15-04-26 від 13.01.2016 (а.с. 37) та №253/12-03-26 від 20.04.2016 (а.с. 43), в яких зафіксовано порушення ТОВ «Єврокон Полісся» статті 287, статті 288 Податкового кодексу України.

На основі даних актів були прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.01.2016 №0000111540 (а.с. 39) на суму 6161,9 грн., №0000101540 (а.с. 38) на суму 27690,81 грн. та від 20.04.2016 №0003501203 (а.с. 45) на суму 12450,77 грн., №0003491203 (а.с. 44) на суму 11816,66 грн.

У зв'язку з незгодою з результатами перевірки ТОВ «Єврокон Полісся» подавалась первинна скарга ГУ ДФС у Чернігівській області № 16/08/26-02 від 26.08.2016 (а.с. 52-57).

Первинна скарга ТОВ «Єврокон Полісся» була розглянута ГУ ДФС у Чернігівській області та рішенням від 08.09.2016 № 2852/10/25-01-10-01-15 про результати розгляду первинної скарги вона була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення- рішення без змін (а.с. 59-63).

У зв'язку з незгодою з результатами розгляду первинної скарги ТОВ «Єврокон Полісся» звернулось з повторною скаргою до ДФС України № 16/09/23-01 від 23.09.2016 (а.с. 64-69).

Повторна скарга ТОВ «Єврокон Полісся» була розглянута ДФС України, згідно рішення ДФС України від 19.10.2016 № 22576/6/99-99-11-03-01-25 (а.с. 71-72) про результати розгляду скарги, в її задоволенні було відмовлено.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, у відповідності до положень частини 1 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Аналогічні положення містяться і у Законі України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі".

У свою чергу, Кодексом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України).

Так, згідно з пунктами 8.1, 8.3 статті 8 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пунктів 10.1, 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Згідно з пунктом 269.1. статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73. пункту 14.1. статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Справляння ж плати за землю, у тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Так, пунктом 288.1. статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України закріплено, що податковий період, порядок обчислень орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Пунктом 287.1. статті 287 зазначеного Кодексу встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди земельної ділянки № 3528 укладений між Чернігівською міською радою та ТОВ "Єврокон Полісся" припинив свою дію 16.09.2015 та не був пролонгований сторонами.

Разом з тим, суд зауважує, що земельна ділянка (об'єкт оренди) не була передана Чернігівській міській раді згідно акту прийому-передачі, а отже формально перебувала у користуванні позивача.

Крім того, факт фактичного користування позивачем спірною земельною ділянкою, підтверджується наданими останнім деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015-2016 роки до податкового органу.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п. 49.2 ст. 49 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2015 ТОВ "Єврокон Полісся" подало до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, яка зареєстрована за № 1500020300 від 12.02.2015 (а.с. 21-24).

05.02.2016 ТОВ "Єврокон Полісся" подало до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, яка зареєстрована № 1600016009 від 15.02.2016 (а.с. 40-42).

Відповідно до п. 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Як встановлено у судовому засіданні, ТОВ "Єврокон Полісся" не було подано уточнюючу декларацію до податкового органу, що не заперечувалось представником позивача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 13.01.2016 №0000111540 на суму 6161,9 грн., №0000101540 на суму 27690,81 грн. та від 20.04.2016 №0003501203 на суму 12450,77 грн., №0003491203 на суму 11816,66 грн. прийняті ДПІ у м. Чернігові правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому підстави для їх скасування відсутні.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За наведених обставин, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокон Полісся" необхідно відмовити.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокон Полісся" відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.В. Падій