Постанова № 63467745, 13.12.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

13 грудня 2016 р. Справа № 820/4260/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С., суддів Мельникова Р.В., Полях Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Король Д.О.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника першого та другого відповідачів - Ковальчука Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ-Харків" до Державної фіскальної служби України, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СТВ-Харків", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС №0000202202 від 12 березня 2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9326333,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 4663166,50 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС №0000212202 від 12 березня 2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб 849756,40 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 212439,10 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС №0000222202 від 12 березня 2016 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 1020,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб;

- скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 20 липня 2016 року №15584/6/99-99-11-02-01-15 про результати розгляду повторної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ- Харків".

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податкові повідомлення-рішення №0000202202, №0000212202, №0000222202 від 12 березня 2016 року Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС та рішення від 20 липня 2016 року № 15584/6/99-99-11-02-01-15 Державної фіскальної служби України є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити посилаючись на письмові заперечення.

Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на підставі направлень №187, №188, №189, №190, №191, №198, №201 проведено документальну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ-Харків" (код ЄДРПОУ 33816944) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 23.02.2016 року №13/28-09-22-02-04/33816944.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ-Харків":

- п. 193.1 ст. 193, п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України, занижено податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 9326333 грн., в т.ч. по періодах: липень 2014 р. - 3053211 грн. серпень 2014 р. - 4287386 грн., вересень 2014 р. - 1985736 грн.;

- пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п. 163.1.1 ст. 163 пп. 164.2.19 п.164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України занижено податок з доходу фізичних осіб у сумі 849756,40 грн. в т.ч. по періодах: січень 2014 р. - 849756,40 грн.

- п. 176.2 (б) ст. 176 Податкового кодексу України а саме: неподання, подання з помилками податкової звітності за ф. 1-ДФ за 1 кв. 2014 р. про суми нарахованих (виплачених, наданих) доходів та утриманого (сплаченого) з них податку;

- п. 13 розділу ІІІ «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку па додану вартість» затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 р. №678, а саме не надання «Повідомлення про делегування філіям (структурним підрозділам) права виписки податкових накладних та ведення частини реєстру, отриманих та виданих податкових накладних».

Суд зазначає, що підприємством позивача були надані заперечення на акт 23.02.2016 року №13/28-09-22-02-04/33816944 до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС(а.с.160-177 том 4).

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС розглянуто заперечення та рішенням висновки викладені в акті перевірки залишені без змін(а.с.178-185 том 4).

На підставі висновків акту перевірки від 23.02.2016 року №13/28-09-22-02-04/33816944 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000212202 від 12 березня 2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб 849756,40 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 212439,10 грн.;

- №0000212202 від 12 березня 2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб 849756,40 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 212439,10 грн.;

- №0000222202 від 12 березня 2016 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 1020,0 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивачем подано скаргу до МГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників(а.с.186-201 том 4), за результатами розгляду якої прийнято рішення від 13.05.2016 року №10783/10/28-10-10-4-33 про залишення податкових повідомлень-рішень без змін, а скарги без задоволення(а.с.208-217 том 4).

Скориставшись своїм правом ТОВ "СТВ-Харків" звернулось зі скаргою від 23.05.2016 року до Державної фіскальної служби України(а.с.219-240 том 4).

Слід вказати, що рішенням Державної фіскальної служби України від 27.05.2016 №11608/99-99-11-02-01-15 строк розгляду зазначеної скарги продовжено до 21.07.2016 р. (включно).

За результатами розгляду повторної скарги рішенням Державної фіскальної служби України від 20 липня 2016 року №15584/6/99-99-11-02-01-15 податкові повідомлення-рішення від 12.03.2016 р. №0000202202, №0000212202, №0000222202 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС та рішення МГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 13.05.2016 р. №10783/10/28-10-10-4-33 про результати розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу ТОВ "СТВ- Харків" - без задоволення(а.с.103-108 том 1).

Стосовно посилань позивача на те, що підприємство не було повідомлене в межах 20-денного строку про продовження строку розгляду його скарги, в силу положень Податкового кодексу України, повторна скарга від 23.05.2016 р. є такою, що повністю задоволена в силу прямих норм закону, а відповідні податкові нарахування є скасованими, колегія суддів вважає вказати наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що рішення Державної фіскальної служби України від 27.05.2016 р. №11608/99-99-11-02-01-15 надіслано ТОВ "СТВ-Харків" з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу позивача, що вказана у скарзі.

Проте, вказане вище відправлення було повернуте на адресу відправника з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідно до п. 56.1-56.3 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Також, п. 56.6 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно з п. 56.8-56.9 ст. 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Водночас, відповідно до ч. 1, 2 с. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписами п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Отже, вказане рішення саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, рішення Державної фіскальної служби України від 20 липня 2016 року №15584/6/99-99-11-02-01-15 про результати розгляду повторної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ- Харків" безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.

До того ж суд зазначає, що належним способом захисту прав позивача є саме скасування податкових повідомлень-рішень, з огляду на що колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відносно частини позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень №0000202202, №0000212202, №0000222202 від 12 березня 2016 року Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, колегією суддів встановлено слідуюче.

В ході розгляду справи встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 12.03.2016 року №0000212202, №0000222202 прийняті у зв'язку з порушенням ТОВ "СТВ-Харків" пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п. 163.1.1 ст. 163 пп. 164.2.19 п.164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 (б) ст.176 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що 22.03.2011 року між ТОВ "СТВ-Харків" (в якості продавця) при посередництві ТОВ "Українська фінансова компанія "Респект" (в якості повіреного продавця) та ОСОБА_4 (в якості покупця) укладено договір купівлі-продажу векселів №Б1103-2-1(а.с.234-235 том 5).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати покупцю, а покупець сплатити та прийняти вказаний нижче вексель (далі - цінні папери) на умовах, передбаченим цим договором: кількість - 1, вид векселя - простий, найменування векселедавця - ТОВ "СТВ-Харків", серія та номер векселя - АА 0916438, дата складання векселя - 17.03.2011 р., термін сплати векселю - по пред'явленню після 21.03.2011 р., номінальна та договірна вартість векселя - 5000000,0 грн.

Згідно акту прийому-передачі векселів 22.03.2011 року продавець передав, а покупець прийняв наступний вексель кількість - 1, вид векселя - простий, найменування векселедавця - ТОВ "СТВ-Харків", серія та номер векселя - АА 0916438, дата складання векселя - 17.03.2011 р., термін сплати векселю - по пред'явленню після 21.03.2011 р., номінальна та договірна вартість векселя - 5000000,0 грн.(а.с.236 том 5).

Суд зазначає, що 16.03.2012 року між ТОВ "СТВ-Харків" (в якості векселедавця) та ОСОБА_4 (в якості векселеотримувача) укладено угоду про встановлення терміну сплати за векселем(а.с.111 том 1).

Відповідно до п. 2 угоди від 16.03.2012 року сторони погодились продовжити термін сплати за векселем та визначити його як по пред'явленню після 20.01.2013 р.

У зв'язку з направленою вимогою про сплату векселя та актом пред'явлення векселю до платежу ТОВ "СТВ-Харків" перераховано на користь ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 5000000,0 грн.(а.с.112-113 том 1).

Проте, на думку контролюючого органу ТОВ "СТВ-Харків" не виконано функції податкового агента, а саме: не нараховано, не утримано та не сплачено податок з доходів, фізичних осіб по операції з виплати доходу за векселем фізичній особі ОСОБА_4 та не внесено данні щодо такої операції до податкового розрахунку за формою 1-ДФ за 1 квартал 2014 року.

У відповідності до п. п. 163.1.1 п. 163. 1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

В п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України визначені доходи платника податку, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Відповідно до пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Згідно пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

У відповідності до п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Пунктом 176.2 (б) ст. 176 Податкового кодексу України передбачено, що особи, які відповідно до Податкового Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені Податковим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Однак, суд не погоджується з позицією контролюючого органу з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Згідно з пп. 170.2.7 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України для цілей цього пункту:

а) термін "інвестиційний актив" означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом;

б) термін "пакет цінних паперів" означає окремий цінний папір, фондовий та товарний дериватив, а також сукупність ідентичних цінних паперів чи фондових та товарних деривативів;

в) термін "ідентичний цінний папір чи дериватив" означає цінні папери чи деривативи, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення.

Водночас, ч. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що вексель цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

За змістом пп. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець (крім операцій з цінними паперами, визначеними у підпункті 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу). Податковий агент під час кожного нарахування платнику інвестиційного прибутку нараховує (утримує) податок за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.1 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, та сплачує (перераховує) утриманий податок до бюджету під час кожного нарахування такого доходу, що не звільняє платника податку від подання річної податкової декларації при отриманні ним доходу, зазначеного у цьому пункті.

Таким чином, для цілей оподаткування ПДФО інвестиційних доходів, Податковий кодекс України визначає податкових агентів лише для таких операцій за участю професійних торгівців цінними паперами. В усіх інших випадках нарахування та сплата податку відбувається платником (фізичною особою) самостійно, а не через податкового агента.

В даному випадку підприємство позивача не є професійним торговцем цінними паперами, тому не може бути податковим агентом.

З огляду на вказане вище колегія суддів приходить до висновку про неправомірність прийнятих Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС податкових повідомлень-рішень від 12.03.2016 року №0000212202, №0000222202.

Щодо частини позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2016 р. №0000202202, що прийняте за порушення ТОВ "СТВ-Харків" п. 193.1 ст. 193, п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України, колегією суддів встановлено наступне.

Контролюючим органом в акті перевірки вказано, що позивачем неправомірно (необґрунтовано) застосовано пільги з податку на додану вартість за ставкою 7 % замість 20 % при реалізації памперсів та жіночих гігієнічних засобів в період з 02.07.2014 р. по 10.09.2014 р.

Вказаний вище висновок податкової інспекції ґрунтується на недостатності самого лише свідоцтва про реєстрацію медичного виробу для застосування 7% ставки ПДВ. Для такого застосування, на думку контролюючого органу, потрібно також надати документи на відповідність виробів визначенню із Технічного регламенту, який затверджений Постановою КМУ від 02.10.2013 р. №753.

Відповідно до п. 1 Переліку №216 до такого належать медичні вироби, для визначення яких вживається, зокрема термін «медичний виріб» - у значенні, наведеному у пп. 9 п.2 «Технічного регламенту щодо медичних виробів», затвердженого постановою КМУ від 02.10.2013 р. №753.

Відповідно до пп. 9 п. 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів медичний виріб - будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, що застосовуються як окремо, так і в поєднанні між собою (включаючи програмне забезпечення, передбачене виробником для застосування спеціально для діагностичних та/або терапевтичних цілей та необхідне для належного функціонування медичного виробу), призначені виробником для застосування з метою забезпечення діагностики, профілактики, моніторингу, лікування або полегшення перебігу хвороби пацієнта в разі захворювання, діагностики, моніторингу, лікування, полегшення стану пацієнта в разі травми чи інвалідності або їх компенсації, дослідження, заміни, видозмінювання або підтримування анатомії чи фізіологічного процесу, контролю процесу запліднення та основна передбачувана дія яких в організмі або на організм людини не досягається за допомогою фармакологічних, імунологічних або метаболічних засобів, але функціонуванню яких такі засоби можуть сприяти.

У відповідності до п. 3 Переліку №216 документами, які підтверджують належність продукції до медичних виробів, є:

1) свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу (далі - Свідоцтво) або підтвердження про державну реєстрацію медичного виробу - для виробів, які пройшли процедуру державної реєстрації в установленому порядку;

2) декларація про відповідність - для медичних виробів, які пройшли процедуру оцінки відповідності згідно з Технічним регламентом, «Технічним регламентом щодо медичних виробів для діагностики in vitro», затвердженим постановою КМУ від 02.10.2013 №754 (далі - Технічний регламент №754), та «Технічним регламентом щодо активних медичних виробів, які імплантують», затвердженим постановою КМУ від 02.10.2013 №755 (далі - Технічний регламент №755);

3) заява про медичні вироби особливого призначення - для медичних виробів, виготовлених на замовлення або призначених для оцінки характеристик, відповідно до Технічного регламенту, Технічного регламенту №754 та Технічного регламенту №755.

Слід вказати, що на всі дитячі підгузки та засоби жіночої гігієни, що реалізовані підприємством позивача у спірному періоді Державною службою з лікарських засобів видані свідоцтва про їх реєстрацію, як медичних виробів.

Суд зазначає, що листом Державної фіскальної служби України від 19.08.2014 р. №2316/7/99-99-19-03-02-17 роз'яснено платникам податків, що Перелік №216 набрав чинності з 02.07.2014 р., при здійсненні із зазначеної дати митного оформлення медичних виробів, які ввозяться на митну територію України і на які є свідоцтво про їх державну реєстрацію, ПДВ нараховується за ставкою 7 відсотків. При цьому відсутність декларації про відповідність та/або заяви про медичні вироби особливого призначення за умови наявності діючого свідоцтва про державну реєстрацію медичних виробів не може бути підставою для відмови в застосуванні ставки ПДВ у розмірі 7 відсотків.

Механізм проведення державної реєстрації медичної техніки та медичних виробів визначає «Порядок державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення», затверджений постановою КМУ від 09.11.2004 р. №1497.

Пунктом 2 Порядку №1497 передбачено, що термін «медичні вироби», що використовуються у цьому Порядку, має таке значення - прилади, комплекси, системи, обладнання, апарати, інструменти, пристрої, імплантанти, приладдя, матеріали або інші вироби, в тому числі інвазивні медичні вироби; медичні вироби для діагностики in vitro; медичні вироби, що не досягають основної передбачуваної мети в організмі людини або на ньому за допомогою фармакологічних, імунобіологічних або метаболічних засобів, але функціям яких такі вироби можуть сприяти; медичні вироби, які використовуються як окремо, так і в поєднанні між собою, включаючи програмні засоби, необхідні для їх належного використання, з метою забезпечення: профілактики, діагностики, лікування, спостереження або полегшення стану пацієнта у разі захворювання, травми, каліцтва або їх компенсації; дослідження, заміни або видозмінювання структури (анатомії) органів, тканин чи фізіологічних процесів; контролю процесу запліднення.

Згідно пунктів 11 та 12 цього Порядку на підставі розгляду висновків експертизи (випробувань) та рекомендацій дорадчого органу у сфері державної реєстрації Держлікслужба приймає рішення про реєстрацію медичних виробів або про відмову в їх реєстрації. На підставі рішення про державну реєстрацію медичні вироби включаються до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, що ведеться Держлікслужбою, а заявнику видається свідоцтво про державну реєстрацію медичних виробів за зразком згідно з додатком. Свідоцтво може мати додатки, у яких зазначаються модифікації медичних виробів та комплектувальні вироби.

З наведеного слідує, що Постанова №216 від 01.07.2014 р. набрала чинності в перехідний період, протягом якого продовжувала діяти процедура державної реєстрації медичних виробів (згідно з Постановою №1497), а Технічний регламент №753 ще не отримав обов'язкового статусу, то така Постанова №216 прирівняла всі вироби, які зареєстровані згідно з Постановою № 1497 до медичних виробів, які постачаються за ставкою 7% ПДВ.

Оскільки всі спірні вироби були зареєстровані згідно з Постановою №1497, то така обставина давала підстави застосовувати ставку ПДВ 7% при їх поставці позивачем.

Додатково суд вважає за необхідне відзначити, що представником позивача долучено до матеріалів справи декларацією відповідності жіночих гігієнічних прокладок Технічному регламенту № 753, Протокол клінічного оцінювання медичних виробів від 10.09.2015 р., звіт клінічного оцінювання зразків медичного виробу від 10.09.2015 р., рішення ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки ім. академіка Л.І. Медведя» від 18.09.2015 р. № 3/8-а-5105, від 01.09.2015 р., звіт Асоціації неонатологів України від 04.06.2015 р. №62, звіт Інституту педіатрії, акушерства та гінекології Національної академії медичних наук України від 16.10.2015 р. № 01-11/602.

Згідно вищевказаних документів вбачається, що товари реалізовані позивачем відповідають визначенню «медичний виріб», наведеному у Технічному регламенті №753.

Відповідно до п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в)7 відсотків по операціях з: постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за. Переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 12.03.2016 р. №0000202202 підлягає скасуванню, а позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ-Харків" до Державної фіскальної служби України, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС №0000202202 від 12.03.2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9326333,00 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 4663166,50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС №0000212202 від 12.03.2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 849756,40 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 212439,10 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС №0000222202 від 12.03.2016 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 1020,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ-Харків" (код ЄДРПОУ - 33816944) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 225790 (двісті двадцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто) грн 73 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (код ЄДРПОУ- 39779935).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 15 грудня 2016 року.

Головуючий суддя Нуруллаєв І.С.

Суддя Мельников Р.В.

Суддя Полях Н.А.