Постанова № 63467436, 14.12.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

14 грудня 2016 року Справа № 814/1744/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є.В. за участю секретаря судового засідання Мирко О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1,Миколаїв,54025

доКомандування повітряних Сил Збройних Сил України, вул. Стрілецька, 105,Вінниця,Вінницька область,21000

треті особиКомандир військової частини -польова частина В2137 полковник ОСОБА_3, польова частина В2137,Миколаїв,54056 провизнання протиправною відмову , щодо звільнення, зобов'язання вчинити певні дії,За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: Салтиков О.Є.;

третя особа: ОСОБА_5;

позивач: ОСОБА_1;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до командування повітряних сил Збройних Сил України (далі-відповідач) про визнання протиправною відмови щодо звільнення та зобов'язання відповідача звільнити позивача з військової служби у зв'язку з закінченням строку контракту, за участю третьої особи - Командира військової частини В2137 полковника ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на час звернення позивача з рапортом про звільнення його з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту, строк особливого періоду та проведення мобілізації закінчився, а відтак відповідачем протиправно відмовлено у звільненні з військової служби.

Відповідач та третя особа надали до суду письмові заперечення, згідно яких вважають оскаржувані дії правомірними, оскільки на час звернення позивача з рапортом діє особливий період, відтак правові підстави для звільнення його з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту відсутні.

У судовому засіданні 14.12.2016 року оголошено вступну та резолютивна частини постанови.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

27.10.2011 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командувача Повітряних Сил Збройних Сил України генерал-полковником Оніщенко С.І. укладений контракт строком на п'ять років ( арк. с. 10-11).

Позивач 31.08.2016 року подав рапорт в якому зазначив про небажання продовжувати військову службу у зв'язку з закінченням строку контракту.

01 вересня 2016 року листом №1/89/1029 відповідачем було відмовлено позивачу у звільненні з військової служби з посиланням на положення ст. 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Указ Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 року №303/2014 (арк. с. 14-16).

Позивач вважає вищезазначену відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його права, у зв'язку із чим він звернувся до суду за захистом свої прав, свобод та інтересів.

Суд вирішуючи спір між сторонами виходить з наступного.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються Законом України "Про військовий обов'язок та військову службу", відповідними положеннями про проходження військової служби та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби, проводиться з підстав, передбачених ч.6 ст.26 цього Закону, згідно якої контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України (п. "д").

Так, згідно із ч. 6 ст. 26 Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби:

а) у зв'язку із закінченням строку контракту;

б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби;

в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

г) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі;

д) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України;

е) через службову невідповідність;

є) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;

ж) у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку;

з) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця);

и) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;

і) у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції";

ї) у зв'язку з неможливістю переведення на іншу посаду у разі безпосереднього підпорядкування близькій особі;

й) у зв'язку із встановленням за результатами спеціальної перевірки, яка здійснюється під час доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади (прийому на військову службу);

к) у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем - жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років;

л) у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 12.06.2013 року затверджено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби осіб рядового і начальницького складу, який містить в собі таку сімейну обставину як укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, яка постійно проживає за межами України.

Частиною 8 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" встановлено особливості звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами та їх вичерпний перелік під час дії особливого періоду :

- виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);

- утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи;

- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;

- наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Також, військовослужбовці також можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених пунктами "в", "г", "е", "є", "и" частини шостої та пунктами "в", "г", "е", "є" частини сьомої цієї статті.

Тобто, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для звільнення з військової служби військовослужбовців за контрактом.

При цьому, згідно п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону N2232-XII у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та частиною восьмою статті 26 цього Закону.

Визначення поняттю особливий період надано в Законах України "Про оборону України" від 06.12.1991 року N1932-XII (Закон N1932-XII) та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" N3543-XII (Закон N3543-XII).

Так, відповідно до абз.11 ст. 1 Закону N1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону N3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 року N303/2014 у зв'язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки, втручанням Російської Федерації у внутрішні справи України, зростанням соціальної напруги в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі та відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106, статті 112 Конституції України постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Указ Президента України N303/2014 затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 року N1126-VII та набрав чинності з дня його опублікування - 18.03.2014 року.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (абз. 4 ст. 1 Закону N3543-XII).

Абзацом 6 статті 1 Закону N3543-XII надано визначення поняттю демобілізації як комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Із аналізу вищевказаних визначень, суд прийшов до висновку про те, що особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію з 17.03.2014 року, та триває до оголошення рішення про демобілізацію.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду, а тому його закінчення необхідно пов'язувати із виданням Президентом України відповідного указу про демобілізацію.

Аналогічної позиції притримується Вищий адміністративний суд України у постанові від 16.02.2015 року №800/582/14.

На момент розгляду даної судової справи, Президентом України питання про демобілізацію осіб, призваних на військову службу за контрактом не вирішувалось, у зв'язку із вказаним, суд вважає, що відповідач правомірно не задовольнив рапорт позивача від 31.08.2016 року про звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В судовому засіданні з боку відповідача надано достатньо аргументів та доводів, які свідчать, що відповідач діяв обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України, в зв'язку з чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич