Постанова № 63467412, 06.12.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 року справа № 813/886/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання Василько Н.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1, згідно договору,

представників відповідача ОСОБА_2, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Військової частини А 0284 (військова частина польова пошта В 3720) про визнання незаконними дій, скасування наказу, поновлення на військовій службі, зобов'язання вчинити дії, стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3, позивач) до військової частини А0284 (військова частина польова пошта В3720) (далі ВЧ А0284, відповідач), в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 17.08.2016 року, позивач просить:

-визнати незаконними дії військової частини А0284 (військова частина польова пошта В3720) зі звільнення ОСОБА_3 з військової служби наказом командира (по особовому складу) від 27.11.2015 року № 82-РС;

-визнати незаконними дії військової частини А0284 (військова частина польова пошта В3720) із виключення ОСОБА_3 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини наказом командира (по стройовій частині) від 01.12.2015 року № 263;

-скасувати в частині, що стосується ОСОБА_3, наказ командира військової частини А0284 (військова частина польова пошта В3720) по особовому складу від 27.11.2015 року № 82-РС;

-скасувати в частині, що стосується ОСОБА_3, наказ командира військової частини А0284 (військова частина польова пошта В3720) по особовому складу від 01.12.2015 року № 263;

-поновити ОСОБА_3 на військовій службі з 27.11.2015 року на посаді командира 2 відділення зенітного артилерійського взводу роти вогневої підтримки 2 аеромобільно десантного батальйону військової частини А0284 (військова частина польова пошта В3720) з військовим званням старшого сержанта;

-включити ОСОБА_3 у списки та всі види забезпечення військової частини А0284 (військова частина польова пошта В3720) з 01.12.2015 року;

-стягнути з військової частини А0284 (військова частина польова пошта В3720) в користь ОСОБА_3 матеріальне та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.12.2015 року по день поновлення на військовій службі у військовій частині А0284 (військова частина польова пошта В3720) з врахуванням складу грошового забезпечення, що ОСОБА_3 отримував до моменту звільнення з військової служби;

-стягнути з військової частини А0284 (військова частина польова пошта В3720) в користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його неправомірно було звільнено з військової служби без його відома та за його відсутності в цей час у військовій частині за підпунктом "є" п. 1 ч. 8 (у зв'язку з вислугою встановленого строку військової служби) ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Крім того, позивач зазначив, що його було виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 01.12.2015 року на підставі його рапорта про здачу справ та посади від 01.12.2015 року. Однак, позивач стверджує, що жодного рапорта не подавав, адже в цей час був скерований на медичний огляд військово лікарською комісією (далі ВЛК) для визначення його придатності до військової служби. У разі визнання військово лікарською комісією позивача таким, що непридатний до військової служби, він би підлягав звільненню зі служби за станом здоров'я (підпункт "б" п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та мав би право на щомісячну грошову допомогу протягом року після звільнення з військової служби. Тому, у зв'язку із звільненням позивача з військової служби, військово лікарська комісія Військово медичного клінічного центру Західного регіону, на яку позивач був направлений військовою частиною 23.11.2015 року на медичний огляд, втратила законне право на винесення постанови про придатність позивача до військової служби. Враховуючи наведене, позивач вважає всі подальші дії військової частини щодо його звільнення та виключення зі списків незаконними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом для відновлення його порушених прав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, що викладені у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, підтримала, просила задовольнити. Додатково зазначила, що позивач бажає продовжувати службу в Збройних Силах України.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував. Свою позицію виклав у письмових запереченнях на адміністративний позов від 25.10.2016 року, суть яких зводиться до наступного. Представник відповідача зазначив, що з боку військової частини А0284 ( тимчасова назва - військова частина-польова пошта В3720) не було вчинено жодних незаконних дій відносно ОСОБА_3, адже його було звільнено з військової служби відповідно до Указу Президента України від 12.06.2015 року №328/2015 "Про звільнення в запас військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію", а виключено з списків на підставі особистого рапорта позивача про здачу справ та посади. Таким чином, у військової частини А0284 (військова частина польова пошта В3720) не було законних підстав для залишення позивача на військовій службі. Крім того, представник відповідача наголосив, що проходження чи не проходження медичного огляду ВЛК під час проходження військової служби є диспозитивним правом військовослужбовця, яке ОСОБА_3 після отримання направлення не використав, оскільки в період з 23.11.2015 року по 01.12.2015 року за медичною допомогою не звертався та лікарями клініки амбулаторно поліклінічної допомоги не оглядався. Водночас, після звільнення позивач не був позбавлений права на проходження ВЛК, що підтверджується довідкою ВЛК № 1391 від 27.07.2016 року, виданою Буським районним військовим комісаріатом. Щодо вимоги про стягнення з військової частини А0284 (військова частина польова пошта В3720) моральної шкоди, то представник відповідача зазначив, що зі сторони військової частини не вчинялося жодних дій, які б мали причиновий зв'язок з моральними стражданнями позивача та надавали позивачу право на відшкодування моральної шкоди. Враховуючи наведені обставини, представник відповідача вважає, що жодних підстав для задоволення позовних вимог немає, відтак, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію".

Згідно довідки військової частини польова пошта В3720 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, старший сержант ОСОБА_3 з 11.11.2014 року по 10.08.2015 року брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.

27.11.2015 року наказом командира 80 окремої аеромобільної бригади № 82-РС, відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 106 Конституції України, керуючись п.п. "є" п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та п. 1 Указу Президента України від 12.06.2015 року № 328/2015 року "Про звільнення в запас військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію" старшого сержанта ОСОБА_3 командира зенітного артилерійського відділення зенітного ракетного взводу роти вогневої підтримки аеромобільно десантного батальйону звільнено з військової служби у запас.

В подальшому, наказом військової частини польова пошта В3720 (по стройовій частині) № 263 від 01.12.2015 року старшого сержанта ОСОБА_3, призваного під час мобілізації, командира зенітного артилерійського відділення зенітного ракетного взводу роти вогневої підтримки 2 аеромобільно десантного батальйону військової частини польова пошта В3720, який вислужив встановлений строк військової служби, відповідно до п. 1 Указу Президента України від 12.06.2015 року №328/2015 "Про звільнення в запас військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію", звільненого з військової служби у запас на підставі п.п. "є" п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (зі змінами), вважати таким, що 01.12.2015 року справи та посаду здав, 01.12.2015 року виключити зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направити для зарахування на військовий облік до Бродівського ОРВК Львівської області, виплативши вихідну допомогу, премію, щомісячну додаткову грошову винагороду та компенсацію за невикористану щорічну відпустку.

Не погоджуючись із звільненням з військової служби, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір у даній справі, суд керувався наступним.

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог покликається на те, що його було неправомірно звільнено з військової служби, оскільки він бажав і бажає проходити службу в Збройних силах України, без його відома та за його відсутності в цей час у військовій частині.

З цього приводу суд зазначає, що позивача було призвано на військову службу відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію".

Згідно п. 4 зазначеного Указу, призов військовозобов'язаних, резервістів та поставку транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву.

В подальшому, у відповідності до Указу Президента України від 12.06.2015 року № 328/2015 "Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію" необхідно провести у липні - вересні 2015 року звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію"; Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних зі звільненням з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію", у тому числі з їх перевезенням до місць проживання (перебування); Міністерству оборони України, Міністерству внутрішніх справ України, Службі безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державній спеціальній службі транспорту провести звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України 21 липня 2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію", у визначені терміни, перевезення звільнених з військової служби військовослужбовців до місць проживання (перебування) та забезпечення їх комплексної польової форми одягу за сезоном і харчування під час переміщення до місць проживання (перебування).

Відповідно, ОСОБА_3 позивач підлягав звільненню, яке обумовлене тим, що Указ Президента України від 12.06.2015 року № 328/2015 "Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію" поширювався на військову службу за призовом під час мобілізації, тобто, лише на мобілізованих військовослужбовців, і підлягав негайному виконанню.

Так, на виконання вищевказаного Указу Президента України, військовою частиною було винесено наказ від 27.11.2015 року № 82-РС, яким було звільнено позивача за підпунктом "є" п. 1 ч. 8 (у зв'язку з вислугою встановленого строку військової служби) ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного пункту наказу), звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.

У відповідності до ч. 2 цього ж Закону, звільнення зі служби проводиться:

ґ) військовослужбовці, призвані на військову службу в особливий період, - на підставах, передбачених частиною восьмою цієї статті.

Частиною 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного п. 2 або 3 цієї частини, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України.

У відповідності до ч. 9 вищевказаної статті, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 року після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобовязані у пятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

При звільненні з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) в обов'язковому порядку надає висновок щодо доцільності проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України на визначених ним посадах. Ця характеристика додається до особової справи військовослужбовця.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Пунктом 243 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України передбачено, що після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби підстава звільнення зміні не підлягає, якщо при звільненні не допущені порушення законодавства і не виникли нові обставини, пов'язані зі звільненням.

Таким чином, судом не береться до уваги твердження позивача про наявність у нього правових підстав для подальшого проходження служби в Збройних силах України, оскільки такі, виходячи з норм Указів Президента України від 21.07.2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію" та від 12.06.2015 року № 328/2015 "Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію", а також Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" відсутні.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач звертався до військової частини польова пошта В3720 за укладенням контракту для проходження служби в Збройних силах України.

Щодо покликання позивача на те, що його було звільнено без його відома та під час відсутності у військовій частині, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься копія рапорту позивача від 01.12.2015 року, в якому ОСОБА_3 доповідає про те, що справи та посаду здав.

Позивач стверджує, що не подавав даного рапорту, оскільки був направлений на медичний огляд військово лікарською комісією з метою визначення його придатності до військової служби.

Однак, суд зазначає, що рапорт ОСОБА_3 про здачу справ та посади від 01.12.2015 року містить особистий підпис позивача, а також відбиток печатки військової частини та штампу з відміткою про дату та реєстраційний номер.

Факт подання рапорту підтвердив допитаний в якості свідка ОСОБА_4, який станом на 01.12.2015 року тимчасово виконував обов'язки начальника стройової частини і зареєстрував такий рапорт.

Свідок також зазначив, що усі рапорти реєструються у нетаємному діловодстві, на них ставиться відмітка про виконання та передаються назад, тому покликання позивача на те, що він рапорту не подавав, судом до уваги не береться.

Представником відповідача на підтвердження факту подання позивачем рапорту про здачу справ та посади було долучено копію журналу реєстрації рапортів військової частини польова пошта В3720, в якому міститься відмітка про реєстрацію рапорту ОСОБА_3

Отже, отримавши рапорт позивача про здачу справ та посади, наказом командира військової частини польова пошта В3720 (по стройовій частині) № 263 від 01.12.2015 року позивач вважався таким, що 01.12.2015 року справи та посаду здав та був виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлений для зарахування на військовий облік до Бродівського ОРВК Львівської області.

Щодо твердження позивача про те, що на період винесення наказу про його звільнення він перебував на медичному огляді військово лікарської комісії, суд зазначає, що представник відповідача в судовому засіданні підтвердив той факт, що позивач на час звільнення не перебував в закладах охорони здоров'я.

Так, на підтвердження вказаного представником відповідача було подано копію листа військової частини вих. № 1379 від 20.04.2016 року, який було скеровано начальнику Військово медичного клінічного центру Західного регіону полковника медичної служби ОСОБА_5 з метою отримання інформації про те, чи звертався (реєструвався) ОСОБА_3 до клініки амбулаторно поліклінічної допомоги в період з 23.11.2015 року по 01.12.2015 року (тобто, по день прийняття наказу).

На виконання вищевказаного листа надійшла відповідь № 1472 від 22.04.2016 року за підписом начальника Військово медичного клінічного центру Західного регіону полковника ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_3 згідно облікових документів в період з 23.11.2015 року по 01.12.2015 року за медичною допомогою не звертався та лікарями клініки амбулаторно поліклінічної допомоги Військово медичного клінічного центру Західного регіону з метою визначення придатності до військової служби в високо мобільних десантних військах не оглядався.

Пояснити зміст листа № 1472 від 22.04.2016 року про незвернення за медичною допомогою до лікарів клініки амбулаторно поліклінічної допомоги Військово медичного клінічного центру Західного регіону з метою визначення придатності до військової служби в високо мобільних десантних військах представник позивача не зміг.

Свідок ОСОБА_4 також пояснив, що перебування військовослужбовців на ВЛК не проводиться наказами по стройовій частині, оскільки ВЛК проводиться амбулаторно і військовослужбовець в цей час повинен перебувати на службі.

Згідно наявної у справі копії книги обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини особового складу (призваних під час мобілізації) у період з 02.11.2015 року по 07.12.2015 року позивач з військової частини не відлучався.

Щодо покликання позивача на те, що у зв'язку з звільненням позивача з військової служби, військово лікарська комісія Військово медичного клінічного центру Західного регіону, на яку позивач був направлений військовою частиною 23.11.2015 року на медичний огляд, втратила законне право на винесення постанови про придатність позивача до військової служби, суд зазначає наступне.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив і підтвердив належними доказами, що позивач після отримання скерування на медичний огляд не скористався направленням, оскільки в період з 23.11.2015 року по 01.12.2015 року за медичною допомогою не звертався.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 3.1.розділу 3 наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року "Про затвердження Положення про військову лікарську експертизу в Збройних силах України" медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.

Пунктом 3.13 цього ж розділу визначено, що громадяни, які звільнені з військової служби у запас або у відставку без проведення медичного огляду ВЛК або не згодні з постановою ВЛК про ступінь придатності до військової служби на період фактичного звільнення та ставлять питання про перегляд цієї постанови, оглядаються ВЛК госпіталів за узгодженням зі штатною ВЛК регіону за направленням військового комісара.

Медичний огляд ВЛК проводиться незалежно від причини звільнення, але не пізніше, ніж через п'ять років після звільнення.

Згідно довідки військово - лікарської комісії від 27.07.2016 року № 1391, виданої Буським районним військовим комісаріатом, ОСОБА_3 був визнаний непридатним до військової служби в мирний час.

Отже, суд погоджується з позицією відповідача про те, що командування військової частини польова пошта В3720 жодним чином не позбавило позивача права на проведення медичного огляду ВЛК.

Підсумовуючи наведене вище, суд вважає, що жодних незаконних дій військовою частиною А 0284 (військова частина польова пошти В3720) при звільненні позивача з військової служби та подальшому виключенні зі списків особового складу вчинено не було.

На переконання суду, наказ військової частини А0284 (військова частина польова пошта В3720) від 27.11.2015 року № 82-РС про звільнення ОСОБА_3 з військової служби та наказ командира військової частини польової пошти В3720 від 01.12.2015 року № 263, яким позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини, а також дії по винесенню таких наказів, винесені/вчинені відповідачем у відповідності до норм законодавства, що діяло на момент його винесення та на виконання Указу Президента України від 12.06.2015 року № 328/2015 року "Про звільнення в запас військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію".

Суд вказує, що окремі недоліки, допущені при оформленні таких наказів, як от - не складання аркуша-бесіди, - не можуть бути самостійною підставою для їх скасування.

Тому, суд відмовляє позивачу у задоволенні вищевказаних позовних вимог повністю.

У зв'язку з відмовою у задоволенні вищевказаних позовних вимог, у суду немає підстав для задоволення вимог ОСОБА_3 для поновлення його на військовій службі, включення до списків особового складу та виплати матеріального та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Більше того, суд наголошує на непридатності позивача до військової служби в мирний час згідно довідки військово - лікарської комісії від 27.07.2016 року № 1391, виданої Буським районним військовим комісаріатом.

Отже, суд відмовляє позивачу у задоволенні вищевказаних позовних вимог повністю.

Щодо стягнення з військової частини А0284 (військова частина польова пошта В3720) в користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.

Позивач при обґрунтуванні вказаної позовної вимоги покликається на те, що під час перебування на військовій службі під час безпосередньої участі у антитерористичній операції та виконанні завдань із захисту Батьківщини в Донецькому аеропорту потрапив у полон, де перебував з 21.01.2015 року до дня звільнення 06.08.2015 року. Крім того, отримав тілесні ушкодження, що змусило його постійно перебувати на лікуванні або у відпустці за станом здоров'я. Тому, на переконання позивача, вищенаведені аргументи, а також незаконне звільнення позивача призвело до фізичних і моральних страждань та втрати здоров'я ним під час проходження військової служби. Крім того, дії відповідача призвели до втрати позивачем нормальних життєвих зв'язків та необхідності докласти додаткових зусиль для організації свого життя.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до положень Конституції України, зокрема статті 56 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Згідно положень ст. 23 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 21.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 4 цієї постанови, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до п. 5 вищевказаної постанови, до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пункт 9 постанови вказує на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був мобілізований на підставі Указу Президента України від 21.07.2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію" та з 11.11.2014 року по 10.08.2015 року брав участь у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Саме в цьому проміжку часу, а саме 21.01.2015 року потрапив у полон, де отримав тілесні ушкодження та значне погіршення стану здоров'я, що спричинило фізичні та моральні страждання.

Однак, суд зазначає, що з наявних у справі доказів судом не встановлено неправомірних дій відповідача, які б мали причинно наслідковий зв'язок із завданою позивачу шкодою.

В той же час, судом встановлено, що жодних неправомірних дій відповідач по відношенню до позивача не вчиняв, що є підставою для відмови у задоволенні даної вимоги повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення військовою частиною А 0284 (військова частина - польова пошта В 3720) дотримані були в повній мірі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідачем належними і допустимими доказами підтверджено правомірність вчинених дій та прийнятих актів щодо звільнення позивача з військової служби та виключенні його зі списків особового складу.

Тому, жодних підстав для задоволення позовних вимог позивача в суду немає.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, в цій справі судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 09.12.2016 року

Суддя Потабенко В.А.