Постанова № 63467198, 25.11.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2016 року №810/5871/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіТрейд» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ДіТрейд» з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.07.2015 №0004832205 та №0004842205.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 28.07.2015 №0004832205 та №0004842205.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 28.07.2015 № НОМЕР_1 визнано протиправним і скасовано в частині збільшення ТОВ «ДіТрейд» грошового зобовязання з податку на прибуток на 23656429,00 грн. за основним платежем та на 11828214,50 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення від 28.07.2015 № НОМЕР_2 визнано протиправним і скасовано в частині нарахування грошового зобовязання з ПДВ у сумі 11689218,00 грн.; у решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.08.2016 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 у справі № 810/5871/15 у частині відмови у задоволенні позовних вимог залишено без змін.

У решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 у справі № 810/5871/15 скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2016 адміністративну справу №810/5871/15 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акта перевірки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ТОВ «ДіТрейд» за результатами фінансово-господарських операцій з контрагентами правомірно сформувало показники податкового кредиту, витрат та доходів, що підтверджується належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги фінансово-господарських операцій.

У свою чергу відповідачем, на думку позивача, не наведено жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між ТОВ «ДіТрейд» та контрагентами.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є законними.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами у перевіряємий період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобовязань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією контрагенти позивача не мають відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладених договорів. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт перевезення, отримання і подальшого використання в господарській діяльності позивача придбаних у контрагентів товарів і послуг.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд за клопотанням позивача ухвалив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДіТрейд» зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 02.04.2007 як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1, а.с. 149).

Як платник податків позивач узятий на облік з 04.04.2007 за №44391, станом на момент проведення перевірки перебував на обліку в ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

У період з 18.05.2015 по 15.06.2015 посадовими особами ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 29.04.2015 №889 проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «ДіТрейд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, валютного законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014.

Результати перевірки оформлені Актом перевірки від 07.07.2015 №627/22-05/34980845 (т.1, а.с. 24-124) (далі Акт перевірки).

В Акті перевірки контролюючим органом зафіксовано порушення ТОВ «ДіТрейд»:

- підпункту 135.5.4, пункту 135.5, статті 135, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств у розмірі 24794564,00 грн.;

- пункту 198.6, статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3, пункту 200.4, статті 200, статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 17383154,00 грн.

Контролюючий орган в Акті перевірки стверджує про фіктивність операцій з надання позивачем послуг оренди світлодіодних моніторів і їх технічного обслуговування Приватному підприємству «Транс Квінс» та послуг з комплексного обслуговування і експлуатації нерухомих приміщень Товариству з обмеженою відповідальністю «Ілта», у звязку з чим контролюючий орган дійшов висновку, що одержані позивачем за цими операціями кошти є безповоротною фінансовою допомогою, яку позивач у порядку підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України зобовязаний був включити до складу інших доходів декларації з податку на прибуток підприємств.

Наведені порушення відповідно до Акта перевірки призвели до заниження доходів на 12920120,00 грн., що у свою чергу призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму 1023166,00 грн.

Також контролюючий орган в Акті перевірки стверджує про невиконання позивачем обовязку з включення до оподатковуваного доходу безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 5990183,00 грн. перед ПП «Маон Плюс» за поставлений товар, що залишилася неповернутою на час ліквідації останнього, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1138135,00 грн.

Висновки контролюючого органу про заниження податку на додану вартість зводяться до відсутності документального підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентами, за наслідками яких підприємство у перевіряємий період сформувало показники податкового кредиту у розмірі 17370927,00 грн., на суму якого було зменшено обєкт оподаткування податком на додану вартість.

З цих же підстав податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем витрат у загальному розмірі 101720274,00 грн., які враховуються при визначені обєкта оподаткування податком на прибуток.

Так, контролюючий орган не визнав податкові наслідки господарських операцій позивача з придбання товарів, робіт та послуг у ПП «Монтажник», ПП «Маон Плюс», ПП «Ольвія-2003», ПП «Тетран», ПП «Броктранслогістик», ТОВ «Орбітрейд», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Фла-Мінго», ТОВ «Трейн Опт», ТОВ «Транслем», ТОВ «Сіавей» та у ТОВ «Брокбудкепітал», посилаючись на фіктивність (безтоварність) цих операцій.

На підтвердження такого висновку контролюючий орган в Акті перевірки посилається на наявність ознак технічних субєктів господарювання у діяльності цих контрагентів, які відсутні за місцезнаходженням, не мають майна, основних фондів та трудових ресурсів, обєктивно необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобовязань перед позивачем; на час проведення перевірки перебувають у процедурі банкрутства або ліквідовані; були учасниками схемних відносин з іншими субєктами господарювання, що полягали у документуванні безтоварних операцій для мінімізації податкових платежів та одержання податкової вигоди.

Викладені обставини контролюючим органом в Акті перевірки були розцінені як доказ укладення позивачем правочинів з контрагентами без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача у схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди шляхом документального оформлення та відображення у бухгалтерському і податковому обліку фіктивних (безтоварних) господарських операцій.

Також перевіркою встановлено завищення ТОВ «ДіТрейд» показників податкового кредиту за червень 2012 року на 26873,00 грн. внаслідок повторного включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виданими ТОВ «Краф-Авто».

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняті податкові повідомлення рішення:

- № НОМЕР_1 від 28.07.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на 37191846,00 грн., у тому числі 24794564,00 грн. за основним платежем та 12397282,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 125-126);

- № НОМЕР_2 від 28.07.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 11716091,00 грн., у тому числі 7810727,00 грн. за основним платежем та 3905364,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 127-128).

Враховуючи, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.08.2016 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 в частині відмови у позові було залишено без змін, висновки Акта перевірки в частині заниження позивачем податку на прибуток на суму 1138135,00 грн. внаслідок не включення до складу інших доходів безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 5990183,00 грн. перед ПП «Маон Плюс» та висновки Акта перевірки в частині заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 26873,00 грн. внаслідок повторно віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 26873,00 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ «Краф-Авто», не є предметом розгляду цієї справи.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції та направляючи дану справу в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.07.2015 № НОМЕР_1, яким ТОВ «ДіТрейд» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на 23656429,00 грн. за основним платежем та на 11828214,50 грн. за штрафними санкціями; податкового повідомлення-рішення від 28.07.2015 № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ у сумі 11689218,00 грн. на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України вказав на необхідність встановлення реального виконання позивачем та його контрагентами відображених у бухгалтерському і податковому обліку фінансово-господарських операцій, на підставі яких сформовані спірні суми податкових вигод.

Суд касаційної інстанції зазначив, що з цією метою суду слід перевірити, зокрема, якими силами та за рахунок чиїх ресурсів здійснювалося транспортування товару, його зберігання, порядок здачі-приймання товару, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, встановити та допитати як свідків конкретних осіб, безпосередньо залучених до виконання цих операцій; надати належну правову оцінку усім доводам контролюючого органу, що покладені в основу висновків про порушення позивачем податкового законодавства.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ПП «Монтажник», ПП «Маон Плюс», ПП «Ольвія-2003», ПП «Тетран», ПП «Броктранслогістик», ТОВ «Орбітрейд», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Фла-Мінго», ТОВ «Трейн Опт», ТОВ «Транслем», ТОВ «Сіавей» та ТОВ «Брокбудкепітал», за наслідками яких позивачем сформовано витрати, які враховуються при визначені обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 101720274,00 грн. та податковий кредит у розмірі 17344054,00 грн., рух активів у процесі здійснення господарської операції, мету придбання та обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступне.

05 квітня 2012 року між ТОВ «ДіТрейд» як Покупцем та ПП «Маон Плюс» як Продавцем було укладено договір купівлі-продажу №50412, в порядку та на умовах якого Продавець зобовязується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (т.2, а.с. 4-5).

Судом встановлено, що у квітні 2012 року на виконання умов договору купівлі-продажу від 05.04.2012 №50412 ПП «Маон Плюс» відвантажило та передало у власність позивача господарчі товари (гвинти, саморізи), текстильні вироби (одяг і тканини в асортименті) та взуття на загальну суму 14085919,46 грн., у тому числі ПДВ 11738266,22 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000113 від 30.04.2012 на суму 1397981,28 грн., №РН-0000121 від 30.04.2012 на суму 1282644,00 грн., №РН-0000112 від 30.04.2012 на суму 721152,00 грн., №РН-0000119 від 30.04.2012 на суму 1611338,11 грн., №РН-0000118 від 30.04.2012 на суму 562947,00 грн., №РН-0000120 від 30.04.2012 на суму 605760,00 грн., №РН-0000116 від 30.04.2012 на суму 1607185,15 грн., №РН-0000117 від 30.04.2012 на суму 1604793,60 грн., №РН-0000122 від 30.04.2012 на суму 1293840,00 грн., №РН-0000114 від 30.04.2012 на суму 1695442,32 грн., №РН-0000115 від 30.04.2012 на суму 1702836,00 грн. (т.2, а.с. 9, 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29).

В оплату за поставлений товар позивач відповідно до платіжних доручень перерахував на користь ПП «Маон Плюс» кошти у загальній сумі 8095736,82 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими до перевірки, карткою рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (т.2, а.с. 6-8).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товарів податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ПП «Маон Плюс» податкові накладні на загальну суму 14085919,46 грн., у тому числі ПДВ 11738266,22 грн.: №127 від 30.04.2012 на суму 1397981,28 грн. у т.ч. ПДВ 232996,88 грн., №135 від 30.04.2012 на суму 1282644,00 грн. у т.ч. ПДВ 213774,00 грн. №126 від 30.04.2012 на суму 721152,00 грн., у т.ч. ПДВ 120192,00 грн., №133 від 30.04.2012 на суму 1611338,11 грн., у т.ч. ПДВ 268556,35 грн., №132 від 30.04.2012 на суму 562947,00 грн., у т.ч. ПДВ 93824,50 грн., №134 від 30.04.2012 на суму 605760,00 грн., у т.ч. ПДВ 100960,00 грн., №130 від 30.04.2012 на суму 1607185,15 грн., у т.ч. ПДВ 267864,19 грн., №131 від 30.04.2012 на суму 1604793,60 грн., у т.ч. ПДВ 267465,60 грн., №136 від 30.04.2012 на суму 1293840,00 грн., у т.ч. ПДВ 215640,00 грн., №128 від 30.04.2012 на суму 1695442,32 грн. у т.ч. ПДВ 282573,72 грн., №129 від 03.04.2012 на суму 1702836,00 грн., у т.ч. ПДВ 283806,00 грн. (т.2, а.с. 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30).

12 квітня 2011 року між ТОВ «ДіТрейд» як Покупцем та ТОВ «Дінекс-2012» як Продавцем було укладено договір поставки від 12/04-1, в порядку та на умовах якого Продавець зобовязується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (т.2, а.с. 31-32).

Судом встановлено, що у травні 2012 року на виконання умов договору поставки від 12.04.2011 №12/04-1 ТОВ «Дінекс-2012» відвантажило та передало у власність позивача товари, а саме, кондитерські вироби (печиво, вафлі, бісквіти) на загальну суму 14340015,00 грн., у тому числі ПДВ 2390002,50 грн., що підтверджується видатковими накладними №ПН-Д162 від 31.05.2012 на суму 2868003,00 грн., №ПН-Д164 від 31.05.2012 на суму 2868003,00 грн., №ПН-Д163 від 31.05.2012 на суму 2868003,00 грн., №ПН-Д160 від 31.05.2012 на суму 2868003,00 грн., №ПН-Д161 від 31.05.2012 на суму 2868003,00 грн. (т.2, а.с. 35-39).

В оплату за поставлений товар позивач відповідно до платіжних доручень перерахував на користь ТОВ «Дінекс-2012» кошти у загальній сумі 14 340 015,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими до перевірки, карткою рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (т.2, а.с. 33-34).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товарів податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ТОВ «Дінекс-2012» податкові накладні на загальну суму 14340015,00 грн., у тому числі ПДВ 2390002,50 грн.: №847 від 31.04.2012 на суму 2868003,00 грн., у т.ч. ПДВ 47800050,00 грн., №848 від 31.04.2012 на суму 2868003,00 грн., у т.ч. ПДВ 47800050,00 грн., №849 від 31.04.2012 на суму 2868003,00 грн., у т.ч. ПДВ 47800050,00 грн., №850 від 31.04.2012 на суму 2868003,00 грн., у т.ч. ПДВ 47800050,00 грн., №851 від 31.04.2012 на суму 2868003,00 грн., у т.ч. ПДВ 47800050,00 грн.

01 липня 2012 року між ТОВ «ДіТрейд» як Покупцем та ТОВ «Брокбудкепітал» як Продавцем було укладено договір купівлі-продажу №16/07-12, в порядку та на умовах якого Продавець зобовязується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (т.5, а.с. 1-2).

Судом встановлено, що у квітні 2013 року на виконання умов договору поставки від 01.03.2013 №16/07-12 ТОВ «Брокбудкепітал» відвантажило та передало у власність позивача промислові товари, а саме, болти, кабелі, профілі металеві, рами та обладнання (насоси, підсилювачі) на загальну суму 619257,84 грн., у тому числі ПДВ 103210,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-Д3 від 02.04.2013 на суму 44220,00 грн., №РН-Д4 від 04.04.2013 на суму 47279,54 грн., №РН-Д1 від 01.04.2013 на суму 42792,10 грн., №РН-Д12 від 12.04.2013 на суму 48920,16 грн., №РН-Д11 від 11.04.2013 на суму 49352,18 грн., №РН-Д10 від 08.04.2013 на суму 48370,56 грн., №РН-Д13 від 15.04.2013 на суму 48577,32 грн., №РН-Д16 від 16.04.2013 на суму 47617,72 грн., №РН-Д18 від 17.04.2013 на суму 47569,50 грн., №РН-Д21 від 18.04.2013 на суму 48610,92 грн., №РН-Д22 від 19.04.2013 на суму 48757,38 грн., №РН-Д23 від 24.04.2013 на суму 48537,84 грн., №РН-Д25 від 25.04.2013 на суму 48652,68 грн. (т.5, а.с. 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27).

В оплату за поставлений товар позивач відповідно до платіжних доручень перерахував на користь ТОВ «Брокбудкепітал» кошти у загальній сумі 619257,84 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими до перевірки, карткою рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (т.2, а.с. 43-44).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товарів податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ТОВ «Брокбудкепітал» податкові накладні на загальну суму 619257,84 грн., у тому числі ПДВ 103 210,00 грн.: №880 від 02.04.2013 на суму 44220,00 грн., у т.ч. ПДВ 7370,00 грн., №81 від 04.04.2013 на суму 47259,54 грн., у т.ч. ПДВ 7879,92 грн., №879 від 01.04.2013 на суму 42792,10 грн., у т.ч. ПДВ 7132,02 грн., №884 від 12.04.2013 на суму 48920,16 грн., у т.ч. ПДВ 8153,36 грн., №883 від 11.04.2013 на суму 49352,18 грн., у т.ч. ПДВ 8225,36 грн., №82 від 08.04.2013 на суму 48370,56 грн., у т.ч. ПДВ 8061,76 грн., №885 від 15.04.2013 на суму 48577,32 грн., у т.ч. ПДВ 8096,22 грн., №886 від 16.04.2013 на суму 47617,72 грн., у т.ч. ПДВ 7936,29 грн., №887 від 17.04.2013 на суму 47569,50 грн., у т.ч. ПДВ 7928,25 грн., №888 від 18.04.2013 на суму 48610,93 грн., у т.ч. ПДВ 8101,82 грн., №889 від 19.04.2013 на суму 48757,38 грн., у т.ч. ПДВ 8126,23 грн., №890 від 24.04.2013 на суму 48537,84 грн., у т.ч. ПДВ 8089,64 грн., №891 від 25.04.2013 на суму 48652,68 грн., у т.ч. ПДВ 8108,78 грн. (т.5, а.с. 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28).

01 червня 2012 року між ТОВ «ДіТрейд» як Покупцем та ТОВ «Сіавей» як Продавцем було укладено договір купівлі-продажу № б/н, в порядку та на умовах якого Продавець зобовязується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (т.2, а.с. 58-59).

Судом встановлено, що у червні 2012 року на виконання умов договору поставки від 01.06.2012 №б/н ТОВ «Сіавей» відвантажило та передало у власність позивача товар, а саме, текстильні вироби, одяг та взуття на загальну суму 4000000,00 грн., у тому числі ПДВ 666667,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-Д107 від 13.06.2012 на суму 2137194,45 грн., №РН-Д107 від 13.06.2012 на суму 1862805,55 грн. (т.2, а.с. 61-63).

В оплату за поставлений товар позивач відповідно до платіжних доручень перерахував на користь ТОВ «Сіавей» кошти у загальній сумі 4000000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими до перевірки, карткою рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (т.2, а.с. 60).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товарів податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ТОВ «Сіавей» податкові накладні на загальну суму 4000000,00 грн., у тому числі ПДВ 666667,00 грн.: №7 від 13.06.2012 на суму 2137194,45 грн., у т.ч. ПДВ 356199,07 грн., №6 від 13.06.2012 на суму 1862805,55 грн., у т.ч. ПДВ 310467,00 грн.

01 червня 2012 року між ТОВ «ДіТрейд» як Покупцем та ТОВ «Орбітрейд» як продавцем було укладено договір поставки №010602, в порядку та на умовах якого Продавець зобовязується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (т.2, а.с. 64-65).

Судом встановлено, що у червні 2012 року на виконання умов договору поставки від 01.03.2013 №010602 ТОВ «Орбітрейд» відвантажило та передало у власність позивача товар, а саме, безалкогольні напої ТМ «Живчик» у пляшках різного обєму на загальну суму 7 200000,00 грн., у тому числі ПДВ 1 200 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №ПН-Д187 від 30.06.2012 на суму 1800000,00 грн., №ПН-Д185 від 30.06.2012 на суму 1800000,00 грн., №ПН-Д186 від 30.06.2012 на суму 1800000,00 грн., №ПН-Д188 від 30.06.2012 на суму 1800000,00 грн. (т.2, а.с. 68-71).

В оплату за поставлений товар позивач відповідно до платіжних доручень перерахував на користь ТОВ «Орбітрейд» кошти у загальній сумі 7200000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими до перевірки, карткою рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (т.2, а.с. 66-67).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товарів податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ТОВ «Орбітрейд» податкові накладні на загальну суму 7200000,00 грн., у тому числі ПДВ 1 200 000,00 грн.: №505 від 30.06.2012 на суму 1800000,00 грн. у т.ч. ПДВ 300000,00 грн., №506 від 30.06.2012 на суму 1800000,00 грн. у т.ч. ПДВ 300000,00 грн., №507 від 30.06.2012 на суму 1800000,00 грн. у т.ч. ПДВ 300000,00 грн., №508 від 30.06.2012 на суму 1800000,00 грн. у т.ч. ПДВ 300000,00 грн.

01 вересня 2013 року між ТОВ «ДіТрейд» як Покупцем та ТОВ «Трейн Опт» як Продавцем було укладено договір купівлі-продажу №0109/13, в порядку та на умовах якого Продавець зобовязується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (т.2, а.с. 72-73).

Судом встановлено, що у вересні-жовтні 2013 року на виконання умов договору купівлі-продажу від 01.09.2013 №0109/13 ТОВ «Трейн Опт» відвантажило та передало у власність позивача товар, а саме, комплектуючі до компютерів, одяг, взуття, біжутерію на загальну суму 489652,72 грн., у тому числі ПДВ 81609,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 27.09.2013 № 13107 на суму 21090,05 грн., у т.ч. 3615,00 грн., від 30.09.2013 № 14985 на суму 8000,00 грн., у т.ч.1333,34 грн., від 30.09.2013 №14986 на суму 12000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2000.00 грн., від 30.09.2013 № 14987 на суму 12000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2000.00 грн., від 30.09.2013 № 14988 на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,66 грн., від 30.09.2013 № 14989 на суму 6000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1000,00 грн., від 30.09.2013 № 14990 на суму 4000,00 грн., у т.ч. ПДВ 666.66 грн., від 30.09.2013 №14991 на суму 8000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1 333.34 грн., від 28.10.2013 № 13576 на суму 75288,00 грн., у т.ч. ПДВ 12548.00 грн., від 30.10.2013 № 14552 на суму 27360,00 грн., у т.ч. ПДВ 4560,00 грн., від 30.10.2013 № 15237 на суму 36400,80 грн., у т.ч. ПДВ 6066,80 грн., від 30.10.2013 № 15238 на суму 28600,80 грн., у т.ч. ПДВ 4766,80 грн., від 30.10.2013 № 15468 на суму 56418,97 грн., у т.ч. ПДВ 9403,16 грн., від 30.10.2013 № 15469 на суму 12232,54 грн., у т.ч. ПДВ 2038,76 грн., від 30.10.2013 № 15470 на суму 101620,36 грн., у т.ч. ПДВ 16936.73 грн., від 30.10.2013 № 15471 на суму 70041,20 грн., у т.ч. ПДВ 11673,53 грн. (т.2, а.с. 78-117).

В оплату за поставлений товар позивач відповідно до платіжних доручень перерахував на користь ТОВ «Трейн Опт» кошти у загальній сумі 489652,72 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими до перевірки, карткою рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (т.2, а.с. 74-77).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товарів податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ТОВ «Трейн Опт» податкові накладні на загальну суму 489652,72 грн., у тому числі ПДВ 81609,00 грн.: від 27.09.2013 № 13107 на суму 21090,05 грн., у т.ч. 3615,00 грн., від 30.09.2013 № 14985 на суму 8000,00 грн., у т.ч.1333,34 грн., від 30.09.2013 № 14986 на суму 12000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2000.00 грн., від 30.09.2013 № 14987 на суму 12000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2000.00 грн., від 30.09.2013 № 14988 на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,66 грн., від 30.09.2013 № 14989 на суму 6000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1000,00 грн., від 30.09.2013 № 14990 на суму 4000,00 грн., у т.ч. ПДВ 666.66 грн., від 30.09.2013 № 14991 на суму 8000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1333.34 грн., від 28.10.2013 № 13576 на суму 75288,00 грн., у т.ч. ПДВ 12548.00 грн., від 30.10.2013 № 14552 на суму 27360,00 грн., у т.ч. ПДВ 4560,00 грн., від 30.10.2013 №15237 на суму 36400,80 грн., у т.ч. ПДВ 6066,80 грн., від 30.10.2013 № 15238 на суму 28600,80 грн., у т.ч. ПДВ 4766,80 грн., від 30.10.2013 № 15468 на суму 56418,97 грн., у т.ч. ПДВ 9403,16 грн., від 30.10.2013 № 15469 на суму 12232,54 грн., у т.ч. ПДВ 2038,76 грн., від 30.10.2013 № 15470 на суму 101620,36 грн., у т.ч. ПДВ 16936.73 грн., від 30.10.2013 №15471 на суму 70041,20 грн., у т.ч. ПДВ 11673,53 грн.

25 січня 2013 року між ТОВ «ДіТрейд» як Покупцем та ТОВ «Фла-Мінго» як Продавцем було укладено договір купівлі-продажу №б/н, в порядку та на умовах якого Продавець зобовязується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (т.2, а.с. 118-119).

Судом встановлено, що у вересні-жовтні 2013 року на виконання умов договору купівлі-продажу від 25.01.2013 № б/н ТОВ «Фла-Мінго» відвантажило та передало у власність позивача товар, а саме, фрукти та овочі в асортименті на загальну суму 3000050,56 грн., у тому числі ПДВ 500008,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 02.02.2013 №151 на суму 154462,20 грн., у т.ч. ПДВ 25243,70 грн., від 02.02.2013 №113 на суму 137280,00 грн., у т.ч. ПДВ 22880,00 грн., від 02.02.2013 №114 на суму 206503,20 грн., у т.ч. ПДВ 34417,20 грн., від 04.02.2013 №120 на суму 221616,00 грн., у т.ч. ПДВ 36936,00 грн., від 04.02.2013 №121 на суму 180133,20 грн., у т.ч. ПДВ 302220 грн., від 05.02.2013 №125 на суму 206448,00 грн., у т.ч. ПДВ 3440800 грн., від 05.02.2013 №126 на суму 242539,50 грн., у т.ч. ПДВ 40423,25 грн., від 05.02.2013 №127 на суму 248830,44 грн., у т.ч. ПДВ 41471,74 грн., від 06.02.2013 №129 на суму 114188,40 грн., у т.ч. ПДВ 19031,40 грн., від 06.02.2013 №130 на суму 143410,30 грн., у т.ч. ПДВ 23901,72 грн., від 06.02.2013 №131 на суму 243360,00 грн., у т.ч. ПДВ 40560,00 грн., від 06.02.2013 №132 на суму 137280,00 грн., у т.ч. ПДВ 22880,00 грн., від 06.02.2013 №133 на суму 1693444,00 грн., у т.ч. ПДВ 28224,00 грн., від 06.02.2013 №134 на суму 100892,76 грн., у т.ч. ПДВ 16815,46 грн., від 11.02.2013 №145 на суму 227664,00 грн., у т.ч. ПДВ 37944,00 грн., від 11.02.2013 №146 на суму 269098,56 грн., у т.ч. ПДВ 44849,76 грн.(т.2, а.с. 125-146).

В оплату за поставлений товар позивач відповідно до платіжних доручень перерахував на користь ТОВ «Фла-Мінго» кошти у загальній сумі 3000050,56 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими до перевірки, карткою рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (т.2, а.с. 120-124).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товарів податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ТОВ «Фла-Мінго» податкові накладні на загальну суму 3000050,56 грн., у тому числі ПДВ 500008,00 грн.: від 02.02.2013 №25 на суму 154462,20 грн., у т.ч. ПДВ 25243,70 грн., від 02.02.2013 №26 на суму 137280,00 грн., у т.ч. ПДВ 22880,00 грн., від 02.02.2013 №29 на суму 206503,20 грн., у т.ч. ПДВ 34417,20 грн., від 04.02.2013 №30 на суму 221616,00 грн., у т.ч. ПДВ 36936,00 грн., від 04.02.2013 №39 на суму 180133,20 грн., у т.ч. ПДВ 302220 грн., від 05.02.2013 №47 на суму 206448,00 грн., у т.ч. ПДВ 3440800 грн., від 05.02.2013 №49 на суму 242539,50 грн., у т.ч. ПДВ 40423,25 грн., від 05.02.2013 №56 на суму 248830,44 грн., у т.ч. ПДВ 41471,74 грн., від 06.02.2013 №63 на суму 114188,40 грн., у т.ч. ПДВ 19031,40 грн., від 06.02.2013 №64 на суму 143410,30 грн., у т.ч. ПДВ 23901,72 грн., від 06.02.2013 №68 на суму 243360,00 грн., у т.ч. ПДВ 40560,00 грн., від 06.02.2013 №79 на суму 137280,00 грн., у т.ч. ПДВ 22880,00 грн., від 06.02.2013 №80 на суму 1693444,00 грн., у т.ч. ПДВ 28224,00 грн., від 06.02.2013 №81 на суму 100892,76 грн., у т.ч. ПДВ 16815,46 грн., від 11.02.2013 №135 на суму 227664,00 грн., у т.ч. ПДВ 37944,00 грн., від 11.02.2013 №136 на суму 269098,56 грн., у т.ч. ПДВ 44849,76 грн.

09 квітня 2012 року між ТОВ «ДіТрейд» як Покупцем та ПП «Монтажник» як Продавцем укладено договір купівлі продажу № б/н, у порядку та на умовах якого Продавець зобовязується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (т.2, а.с. 141-142).

Судом встановлено, що у квітні 2012 року на виконання умов договору купівлі-продажу від 09.04.2012 № б/н ПП «Монтажник» відвантажило та передало у власність позивача товар, а саме, фурнітуру для одягу, одяг, кальяни, коробки пакувальні та інші на загальну суму 1300000,60 грн., у тому числі ПДВ 216656,77 грн., що підтверджується видатковою накладною №1462 від 13.04.2012 на суму 1300000,60 грн., у тому числі ПДВ 216656,77 грн. (т.2, а.с. 145).

В оплату за поставлений товар позивач відповідно до платіжних доручень перерахував на користь ПП «Монтажник» кошти у загальній сумі 1300000,60 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими до перевірки, карткою рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (т.2, а.с. 144).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товарів податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ПП «Монтажник» податкову накладну №3 від 26.04.2012 на загальну суму 1300000,60 грн., у тому числі ПДВ 216656,77 грн.

03 квітня 2012 року між ТОВ «ДіТрейд» як Покупцем та ПП «Тетран» як Продавцем укладено договір купівлі-продажу №б/н, у порядку та на умовах якого Продавець зобовязується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (т.2, а.с. 235-236).

Судом встановлено, що у травні 2012 року на виконання умов договору купівлі-продажу від 03.04.2012 № б/н ПП «Тетран» відвантажило та передало у власність позивача товар, а саме, текстильні вироби та взуття на загальну суму 4500000,00 грн., у тому числі ПДВ 750 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №43 від 12.05.2012 на суму 500000,00 грн., №48 від 14.05.2012 на суму 835682,00 грн., №50 від 14.05.2012 на суму 164318,00 грн., №58 від 17.05.2012 на суму 746927,50 грн., №57 від 17.05.2012 на суму 27648,00 грн., №62 від 18.05.2012 на суму 37716,00 грн., №61 від 18.05.2012 на суму 1282488,50 грн., від 18.05.2012 на суму 536220,00 грн., №59 від 18.05.2012 на суму 369000,00 грн. (т.2, а.с. 240-247).

В оплату за поставлений товар позивач відповідно до платіжних доручень перерахував на користь ПП «Тетран» кошти у загальній сумі 4500000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими до перевірки, карткою рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (т.2, а.с. 237-239).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товарів податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ПП «Тетран» податкові накладні на загальну суму 4500000,00 грн., у тому числі ПДВ 750 000,00 грн.: №29 від 12.05.2012 на суму 500000,00 грн. у т.ч. ПДВ 83333,33 грн., №104 від 14.05.2012 на суму 835682,00 грн., у т.ч. ПДВ 139280,33 грн., №105 від 14.05.2012 на суму 164318,00 грн., у т.ч. ПДВ 27386,33 грн., №109 від 17.05.2012 на суму 746927,50 грн., у т.ч. 124487,92 грн. №108 від 17.05.2012 на суму 27648,00 грн., у т.ч. ПДВ 4608,00 грн., №113 від 18.05.2012 на суму 37716,00 грн., у т.ч. ПДВ 6286,00 грн., №112 від 18.05.2012 на суму 1282488,50 грн., у т.ч. ПДВ 213748,08, №111 від 18.05.2012 на суму 536220,00 грн., у т.ч. ПДВ 89370,00 грн., №110 від 18.05.2012 на суму 369000,00 грн., у т.ч. ПДВ 61500,00 грн. (т.2, а.с. 240-247).

03 травня 2012 року між ТОВ «ДіТрейд» як Покупцем та ПП «Броктранслогістик» як Продавцем укладено договір купівлі-продажу №45, у порядку та на умовах якого Продавець зобовязується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (т.2, а.с. 248-249).

Судом встановлено, що у травні-липні 2012 року на виконання умов договору купівлі-продажу від 03.05.2012 №45 ПП «Броктранслогістик» відвантажило та передало у власність позивача товар, а саме, текстильні вироби (одяг) на загальну суму 26800000,00 грн., у тому числі ПДВ 4466667,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №БР-00000011 від 09.07.2012 на суму 2000000,00 грн., №БР-00000027 від 21.06.2012 на суму 2000000,00 грн., №БР-00000025 від 19.06.2012 на суму 1000000,00 грн., №БР-00000020 від 12.06.2012 на суму 1000000,00 грн., №БР-00000010 від 07.06.2012 на суму 1500000,00 грн., №БР-00000049 від 26.05.2012 на суму 1300000,00 грн., №БР-00000043 від 19.05.2012 на суму 4000000,00 грн., №БР-00000036 від 17.05.2012 на суму 4000000,00 грн., №БР-00000038 від 17.05.2012 на суму 5000000,00 грн., №БР-00000041 від 17.05.2012 на суму 2000000,00 грн., №БР-00000028 від 09.05.2012 на суму 3000000,00 грн. (т.2, а.с. 254-265).

В оплату за поставлений товар позивач відповідно до платіжних доручень перерахував на користь ПП «Броктранслогістик» кошти у загальній сумі 26800000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими до перевірки, карткою рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (т.2, а.с. 250-253).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товарів податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ПП «Броктранслогістик» податкові накладні на загальну суму 26800000,00 грн., у тому числі ПДВ 4466667,00 грн.

01 травня 2012 року між ТОВ «ДіТрейд» як Покупцем та ТОВ «Стиль Медіа» як Продавцем укладено договір поставки №01/05-12, у порядку та на умовах якого Продавець зобовязується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (т.3, а.с. 2-3).

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки від 01.05.2012 №01/05-12 ТОВ «Стиль Медіа» відвантажило та передало у власність позивача товар на загальну суму 11842122,30 грн., у тому числі ПДВ 1973687,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №68 від 03.05.2012, №62 від 03.05.2012, №61 від 03.05.2012, №60 від 03.05.2012, №55 від 03.05.2012, №67 від 03.05.2012, №66 від 03.05.2012, №65 від 03.05.2012, №64 від 03.05.2012, №63 від 03.05.2012, №59 від 03.05.2012, №58 від 03.05.2012, №57 від 03.05.2012, №56 від 03.05.2012, №54 від 03.05.2012, №69 від 08.05.2012, №101 від 18.05.2012, №100 від 18.05.2012, №102 від 21.05.2012, №75 від 21.05.2012, №103 від 22.05.2012, №105 від 23.05.2012, №104 від 23.05.2012, №106 від 24.05.2012, №134 від 25.05.2012, №4 від 01.06.2012, №3 від 01.06.2012, №-204 від 05.06.2012, №-203 від 05.06.2012, №10 від 05.06.2012, №5 від 05.06.2012, №11 від 06.06.2012, №6 від 06.06.2012, №12 від 07.06.2012, №13 від 08.06.2012, №62 від 11.06.2012, №61 від 11.06.2012, №60 від 11.06.2012, №15 від 11.06.2012, №14 від 11.06.2012, №117 від 12.06.2012, №-118 від 13.06.2012, №119 від 14.06.2012, №-121 від 15.06.2012, №-120 від 15.06.2012, №206 від 18.06.2012, №205 від 18.06.2012, №122 від 18.06.2012, №123 від 18.06.2012, №208 від 19.06.2012, №207 від 19.06.2012, №-124 від 19.06.2012, №210 від 20.06.2012, №209 від 20.06.2012, №212 від 21.06.2012, №211 від 21.06.2012, №215 від 22.06.2012, №214 від 22.06.2012, №213 від 22.06.2012, №46 від 02.07.2012, №14 від 02.07.2012, №100 від 09.07.2012, №134 від 13.07.2012, №190 від 16.07.2012, №250 від 20.07.2012, №305 від 23.07.2012, №417 від 27.07.2012, №27 від 01.08.2012, №26 від 01.07.2012, №297 від 03.08.2012, №271 від 03.08.2012, №273 від 06.08.2012, №272 від 06.08.2012, №275 від 07.08.2012, №274 від 07.08.2012, №276 від 08.08.2012, №452 від 27.08.2012, №21 від 03.09.2012, №288 від 11.09.2012, №287 від 11.09.2012, №289 від 13.09.2012, №291 від 17.09.2012, №290 від 17.09.2012, №183 від 19.09.2012, №425 від 19.09.2012, №426 від 21.09.2012, №427 від 24.09.2012, №54 від 01.10.2012, №55 від 02.10.2012, №56 від 04.10.2012, №102 від 08.10.2012, №163 від 11.10.2012, №210 від 12.10.2012, №211 від 15.10.2012, №235 від 16.10.2012, №234 від 16.10.2012, №236 від 17.10.2012, №323 від 19.10.2012, №200 від 19.10.2012, №438 від 22.10.2012, №437 від 22.10.2012, №318 від 22.10.2012, №324 від 22.10.2012, №65 від 01.11.2012, №64 від 01.11.2012, №201 від 02.11.2012, №200 від 02.11.2012, №67 від 02.11.2012, №66 від 02.11.2012, №203 від 05.11.2012, №202 від 05.11.2012, №419 від 21.11.2012, №420 від 22.11.2012, №422 від 23.11.2012, №421 від 23.11.2012, №608 від 26.11.2012, №610 від 27.11.2012, №609 від 27.11.2012, №98 від 03.12.2012, №97 від 03.12.2012, №96 від 03.12.2012, №95 від 03.12.2012, №94 від 03.12.2012, №93 від 03.12.2012, №148 від 07.12.2012, №149 від 10.12.2012, №211 від 11.12.2012, №210 від 11.12.2012, №213 від 12.12.2012, №212 від 12.12.2012, №214 від 13.12.2012, №311 від 17.12.2012, №312 від 18.12.2012, №519 від 19.12.2012, №641 від 21.12.2012, №521 від 21.12.2012, №520 від 12.12.2012, №642 від 24.12.2012, №523 від 24.12.2012, №522 від 24.12.2012, №643 від 26.12.2012, №645 від 27.12.2012, №644 від 27.12.2012, №646 від 28.12.2012, №31 від 03.01.2013, №30 від 03.01.2013, №29 від 03.01.2013, №130 від 11.01.2013, №131 від 14.01.2013, №132 від 15.01.2013, №213 від 17.01.2013, №215 від 21.01.2013, №214 від 21.01.2013, №304 від 23.01.2013, №305 від 24.01.2013, №51 від 01.02.2013, №52 від 01.02.2013, №53 від 01.02.2013, №54 від 01.02.2013, №124 від 12.02.2013, №125 від 12.02.2013, №127 від 14.02.2013, №126 від 14.02.2013, №45 від 01.03.2013, №44 від 01.03.2013, №42 від 01.03.2013, №43 від 01.03.2013, №150 від 19.03.2013, №27 від 01.04.2013, №29 від 01.04.2013, №28 від 01.04.2013, №26 від 01.04.2013, №32 від 05.04.2013, №31 від 05.04.2013, №30 від 05.04.2013, №34 від 08.04.2013, №33 від 08.04.2013, №194 від 15.04.2013, №193 від 15.04.2013, №195 від 16.04.2013, №389 від 29.04.2013, №390 від 30.04.2013, №30 від 07.05.2013, №63 від 17.05.2013, №64 від 20.05.2013, №180 від 21.05.2013, №179 від 2105.2013, №178 від 21.05.2013, №177 від 21.05.2013, №176 від 21.05.2013, №66 від 21.05.2013, №65 від 21.05.2013, №188 від 22.05.2013, №187 від 22.05.2013, №186 від 22.05.2013, №185 від 22.05.2013, №184 від 22.05.2013, №182 від 22.05.2013, №181 від 22.05.2013, №68 від 22.05.2013, №67 22.05.2013, №193 від 23.05.2013, №192 від 23.05.2013, №191 від 23.05.2013, №190 від 23.05.2013, №189 від 23.05.2013, №200 від 24.05.2013, №199 від 24.05.2013, №198 від 24.05.2013, №197 від 24.05.2013, №196 від 24.05.2013, №195 від 24.05.2013, №194 від 24.05.2013, №107 від 27.05.2013, №106 від 27.05.2013 (т.3, а.с. 45-259).

В оплату за поставлений товар позивач відповідно до платіжних доручень перерахував на користь ТОВ «Стиль Медіа» кошти у загальній сумі 11842122,30 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими до перевірки, карткою рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (т.2, а.с. 4-44).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товарів податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ТОВ «Стиль Медіа» податкові накладні на загальну суму 11842122,30 грн., у тому числі ПДВ 1973687,00 грн.: №67 від 03.05.2012, №66 від 03.05.2012, №35 від 03.05.2012, №64 від 03.05.2012, №63 від 03.05.2012, №54 від 03.05.2012, №55 від 03.05.2012, №56 від 03.05.2012, №57 від 03.05.2012, №58 від 03.05.2012, №59 від 03.05.2012, №68 від 03.05.2012, №62 від 03.05.2012, №61 від 03.05.2012, №60 від 03.05.2012, №69 від 08.05.2012, №100 від 18.05.2012, №101 від 18.05.2012, №76 від 21.05.2012, №102 від 21.05.2012, №103 від 22.05.2012, №104 від 23.05.2012, №106 від 24.05.2012, №134 від 25.05.2012, №3 від 01.06.2012, №4 від 01.06.2012, №5 від 05.06.2012, №10 від 05.06.2012, №203 від 05.06.2012, №204 від 05.06.2012, №6 від 06.06.2012, №11 від 06.06.2012, №12 від 07.06.2012, №13 від 08.06.2012, №14 від 11.06.2012, №15 від 11.06.2012, №60 від 11.06.2012, №61 від 11.06.2012, №62 від 11.06.2012, №117 від 12.06.2012, №118 від 13.06.2012, №119 від 14.06.2012, №120 від 15.06.2012, №121 від 15.06.2012, №122 від 18.06.2012, №123 від 18.06.2012, №205 від 18.06.2012, №206 від 18.06.2012, №124 від 19.06.2012, №207 від 19.06.2012, №208 від 19.06.2012, №210 від 20.06.2012, №209 від 20.06.2012, №212 від 21.06.2012, №211 від 21.06.2012, №215 від 21.06.2012, №215 від 22.06.2012, №214 від 22.06.2012, №213 від 22.06.2012, №14 від 02.07.2012, №46 від 02.07.2012, №100 від 09.07.2012, №134 від 14.07.2012, № 190 від 16.07.2012, №250 від 20.07.2012, №305 від 23.07.2012, №417 від 27.07.2012, №27 від 01.08.2012, №26 від 01.08.2012, №271 від 03.08.2012, №297 від 03.08.2012, №272 від 06.08.2012, №273 від 06.08.2012, №274 від 07.08.2012, №275 від 07.08.2012, №276 від 08.08.2012, №425 від 27.08.2012, №21 від 03.09.2012, №287 від 11.09.2012, №288 від 11.09.2012, №289 від 13.09.2012, №290 від 17.09.2012, №291 від 17.09.2012, №183 від 18.09.2012, №174 від 18.09.2012, №182 від 18.09.2012, №425 від 19.09.2012, №426 від 21.09.2012, №427 від 24.09.2012, №54 від 01.10.2012, №55 від 02.10.2012, №56 від 04.10.2012, №102 від 08.10.2012, №163 від 11.10.2012, №210 від 12.10.2012, №211 від 15.10.2012, №234 від 16.10.2012, №235 від 16.10.2012, №236 від 17.10.2012, №200 від 19.10.2012, №323 від 19.10.2012, №324 від 22.10.2012, № 318 від 22.10.2012, №437 від 22.10.2012, №438 від 22.10.2012, №64 від 01.11.2012, №65 від 01.11.2012, №66 від 02.11.2012, №67 від 02.11.2012, №200 від 02.11.2012, №201 від 02.11.2012, №203 від 05.11.2012, №202 від 05.11.2012, №419 від 21.11.2012, №420 від 22.11.2012, №422 від 23.11.2012, №421 від 23.11.2012, №608 від 26.11.2012, №610 від 27.11.2012, №609 від 27.11.2012, №98 від 03.12.2012, №97 від 03.12.2012, №96 від 03.12.2012, №95 від 03.12.2012, №94 від 03.12.2012, №93 від 03.12.2012, №148 від 07.12.2012, №149 від 10.12.2012, №211 від 11.12.2012, №210 від 11.12.2012, №213 від 12.12.2012, №121 від 12.12.2012, №214 від 13.12.2012, №311 від 17.12.2012, №312 від 18.12.2012, №519 від 19.12.2012, №520 від 21.12.2012, №521 від 21.12.2012, №641 від 21.12.2012, №522 від 24.12.2012, №523 від 24.12.2012, №642 від 24.12.2012, №643 від 26.12.2012, №645 від 27.12.2012, №644 від 27.12.2012, №646 від 28.12.2012, №29 від 03.01.2013, №30 від 03.01.2013, №31 від 03.01.2013, №130 від 11.01.2013, №131 від 14.01.2013, №132 від 15.01.2013, №213 від 17.01.2013, №215 від 21.01.2013, №214 від 21.01.2013, №304 від 23.01.2013, №305 від 25.01.2013, №54 від 01.02.2013, №53 від 01.02.2013, №52 від 01.02.2013, №51 від 01.02.2013, №125 від 12.02.2013, №124 від 12.02.2013, №126 від 14.02.2013, №127 від 14.02.2013, №42 від 01.03.2013, №43 від 01.03.2013, №44 від 01.03.2013, №45 від 01.03.2013, №150 від 19.03.2013, №26 від 01.04.2013, №27 від 01.04.2013, №28 від 01.04.2013, №29 від 01.04.2013, №30 від 05.04.2013, №31 від 05.04.2013, №32 від 05.04.2013, №33 від 08.04.2013, №34 від 08.04.2013, №193 від 15.04.2013, №194 від 15.04.2013, №195 від 16.04.2013, №389 від 29.04.2013, №390 від 30.04.2012, №30 від 07.05.2012, №63 від 17.05.2013, №64 від 20.05.2013, №65 від 21.05.2013, №66 від 21.05.2013, №176 від 21.05.2013, №177 від 21.05.2013, №178 від 21.05.2013, №179 від 21.05.2013, №180 від 21.05.2013, №68 від 22.05.2013, №67 від 22.05.2013, №181 від 22.05.2013, №182 від 22.05.2013, №183 від 22.05.2013, №184 від 22.05.2013, №185 від 22.05.2013, №186 від 22.05.2013, №187 від 22.05.2013, №188 від 22.05.2013, №189 від 23.05.2013, №190 від 23.05.2013, №191 від 23.05.2013, №192 від 23.05.2013, №193 від 23.05.2013, №194 від 24.05.2013, №195 від 24.05.2013, №196 від 24.05.2013, №197 від 24.05.2013, №198 від 24.05.2013, №199 від 24.05.2013, №200 від 24.05.2013, №107 від 27.05.2013, №106 від 24.05.2013.

06 листопада 2013 року між ТОВ «ДіТрейд» як Покупцем та ТОВ «Транслем» як Продавцем укладено договір купівлі продажу № 0611/13, у порядку та на умовах якого Продавець зобовязується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (т.4, а.с. 2-3).

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 06.11.2013 №0611/13 ТОВ «Транслем» відвантажило та передало у власність позивача товар, а саме, одяг, взуття та комплектуючі до компютерів на загальну суму 1723908,77 грн., у тому числі ПДВ 287318 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-Д1055 від 06.11.2013, №РН-Д1056 від 06.11.2013, №РН-1070 від 14.11.2013, №РН-1091 від 20.11.2013, №РН-1140 від 26.11.2013, №РН-1141 від 26.11.2013, №РН-1150 ВІД 28.11.2013, №РН-1151 від 28.11.2013, №РН-1071 від 14.11.2013, №РН-1154 від 29.11.2013, №РН-1155 від 29.11.2013, №РН-1155 від 29.11.2013, №РН-1156 від 29.11.2013, №РН-1157 від 29.11.2013, №РН-1158 від 29.11.2013, №РН-1159 від 29.11.2013, №РН-1160 від 29.11.2013, №РН-1211 від 19.12.2013, №РН-1212 від 19.12.2013, №РН-1214 від 20.12.2013, №РН-1190 від 05.12.2013, №РН-1191 від 05.12.2012, №РН-1195 від 03.12.2013, №РН-1198 від 11.12.2013, №РН-1200 від 16.12.2013, №РН-1202 від 17.12.2013, №РН-1203 від 17.12.2013, №РН-1204 від 18.12.2013, №РН-1205 від 18.12.2013, №РН-1210 від 19.12.2013, №РН-1220 від 23.12.2013, №РН-1221 від 23.12.2013, №РН-1222 від 23.12.2013, №РН-1223 від 23.12.2013, №РН-1224 від 23.12.2013, №РН-1235 від 26.12.2013, №РН-1236 від 26.12.2013, №РН-1237 від 26.12.2013, №РН-1238 від 26.12.2013, №РН-1239 від 26.12.2013, №РН-1241 від 27.12.2013, №РН-1242 від 27.12.2013, №РН-1250 від 30.12.2013, №РН-1251 від 30.12.2013, №РН-1252 від 30.12.2013, №РН-1253 від 30.12.2013, №РН-1254 від 30.12.2013, №РН-1255 від 30.12.2013, №РН-1256 від 31.12.2013, №РН-1257 від 31.12.2013, №РН-1258 від 31.12.2013, №РН-1259 від 31.12.2013, №РН-1260 від 31.12.2013, №РН-1261 від 31.12.2013, №РН-1262 від 31.12.2013, №РН-171 від 28.01.2014, №РН-200 від 10.02.2014, №РН-181 від 04.02.2014, №РН-176 від 30.01.2014, №РН-160 від 20.01.2014, №РН-201 від 10.02.2014 (т.4, а.с. 17-108).

В оплату за поставлений товар позивач відповідно до платіжних доручень перерахував на користь ТОВ «Транслем» кошти у загальній сумі 1723908,77 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими до перевірки, карткою рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (т.2, а.с. 4-16).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товарів податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ТОВ «Транслем» податкові накладні на загальну суму 1723908,77 грн., у тому числі ПДВ 287318,00 грн.: №2522 від 06.11.2013, №2521 від 06.11.2013, №6545 від 14.11.2013, №6546 від 14.11.2013, №7038 від 15.11.2013, №7038 від 15.11.2013, №946 від 20.11.2013, №12572 від 26.11.2013, 12573 від 26.11.2013, №13616 від 28.11.2013, №13617 від 28.11.2013, №14201 від 29.11.2013, №14178 від 29.11.2013, №14179 від 29.11.2013, 14172 від 29.11.2013, №14174 від 29.11.2013, №14173 від 29.11.2013, №14200 від 29.11.2013, №2049 від 05.12.2013, №2050 від 05.12.2013, №2573 від 06.12.2013, №5074 від 11.12.2013, №7630 від 16.12.2013, №8094 від 17.12.2013, №8095 від 17.12.2013, №8576 від 18.12.2013, №8590 від 18.12.2013, № 9075 від 19.12.2013, №9076 від 19.12.2013, №9077 від 19.12.2013, №9583 від 2012.2013, №11143 від 23.12.2013, №11144 від 23.12.2013, №11145 від 23.12.2013, №11146 від 23.12.2013, №11147 від 23.12.2013, №12598 від 26.12.2013, №12599 від 26.12.2013, №12600 від 26.12.2013, №12601 від 26.12.2013, №12602 від 26.12.2013, №13095 від 27.12.2013, №13096 від 27.12.2913, №14657 від 30.12.2013, №14658 від 30.12.2013, №14659 від 30.12.2013, №14660 від 30.12.2012, №14661 від 30.12.2013, №14662 від 30.12.2013, №15075 від 31.12.2013, №15076 від 31.12.2013, №15077 від 31.12.2013, №15078 від 31.12.2013, №15102 від 31.12.2013, №15103 від 31.12.2013, №15104 від 31.12.2013, №9577 від 20.01.2014, №13563 від 28.01.2014, №14700 від 30.01.2014, №1537 від 04.02.2014, №4574 від 10.02.2014, №4575 від 10.02.2014.

01 березня 2012 року між ТОВ «ДіТрейд» як Покупцем та ПП «Ольвія-2003» як Продавцем укладено договір купівлі продажу № 01/03, у порядку та на умовах якого Продавець зобовязується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (т.5, а.с. 29-30).

Судом встановлено, що у квітні 2012 року на виконання умов договору купівлі-продажу від 01.03.2012 № 01/03 ПП «Ольвія-2003» відвантажило та передало у власність позивача товар, а саме, комплектуючі до компютерів на загальну суму 14163402,24 грн., у тому числі ПДВ 2360567,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-26 від 02.04.2012 на суму 1085250,00 грн., №РН-25 від 02.04.2012 на суму 189697,58 грн., №РН-24 від 02.04.2012 на суму 1118127,78 грн., №РН-23 від 02.04.2012 на суму 601314,54 грн., №РН-22 від 02.04.2012 на суму 89086,92 грн., №РН-21 від 02.04.2012 на суму 436267,98 грн., №РН-29 від 03.04.2012 на суму 547050,00 грн., №РН-28 від 03.04.2012 на суму 511830,00 грн., №РН-27 від 03.04.2012 на суму 666889,56 грн., №РН-31 від 04.04.2012 на суму 926187,90 грн., №РН-30 від 04.04.2012 на суму 878648,34 грн., №РН-33 від 05.04.2012 на суму 798968,52 грн., №РН-32 від 05.04.2012 на суму 963446,40 грн., №РН-35 від 06.04.2012 на суму 439117,62 грн., №РН-34 від 06.04.2012 на суму 743633,40 грн., №РН-37 від 09.04.2012 на суму 314600,10 грн., №РН-36 від 09.04.2012 на суму 835285,62 грн., №РН-78 від 16.04.2012 на суму 723515,16 грн., №РН-79 від 18.04.2012 на суму 455856,00 грн., №РН-81 від 19.04.2012 на суму 28465,98 грн., №РН-80 від 19.04.2012 на суму 29766,84 грн. (т. 5, а.с. 31-56).

В оплату за поставлений товар позивач відповідно до платіжних доручень перерахував на користь ПП «Ольвія-2003» кошти у загальній сумі 14163402,24 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими до перевірки, карткою рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товарів податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ПП «Ольвія-2003» податкові накладні на загальну суму 14163402,24 грн., у тому числі ПДВ 2360567,00 грн.: №26 від 02.04.2012 на суму 1085250,00 грн., у т.ч. ПДВ 180875,00 грн., №25 від 02.04.2012 на суму 189697,58 грн., у т.ч. ПДВ198282,93 грн., №24 від 02.04.2012 на суму 1118127,78 грн., у т.ч. ПДВ 186354,63 грн., №23 від 02.04.2012 на суму 601314,54 грн., у т.ч. ПДВ 100219,09 грн., №22 від 02.04.2012 на суму 89086,92 грн., у т.ч. ПДВ 14847,82 грн., №21 від 02.04.2012 на суму 436267,98 грн., у т.ч. ПДВ 72711,33 грн., №29 від 03.04.2012 на суму 547050,00 грн., у т.ч. ПДВ 91175,00 грн., №28 від 03.04.2012 на суму 511830,00 грн., у т.ч. ПДВ 85305,00 грн., №27 від 03.04.2012 на суму 666889,56 грн., у т.ч. ПДВ 11148,26 грн., №31 від 04.04.2012 на суму 926187,90 грн., у т.ч. ПДВ154364,65 грн., №30 від 04.04.2012 на суму 878648,34 грн., у т.ч. ПДВ 146441,39 грн., №33 від 05.04.2012 на суму 798968,52 грн., у т.ч. ПДВ 133161,42 грн., №32 від 05.04.2012 на суму 963446,40 грн., у т.ч. ПДВ 160574,40 грн., №35 від 06.04.2012 на суму 439117,62 грн., у т.ч. ПДВ 73186,27 грн., №34 від 06.04.2012 на суму 743633,40 грн., у т.ч. ПДВ 123938,90 грн., №37 від 09.04.2012 на суму 314600,10 грн., у т.ч. ПДВ 52433,35 грн., №36 від 09.04.2012 на суму 835285,62 грн., у т.ч. ПДВ 139214,27 грн., №78 від 16.04.2012 на суму 723515,16 грн., у т.ч. ПДВ 120585,86 грн., №79 від 18.04.2012 на суму 455856,00 грн., у т.ч. ПДВ 130066,00 грн., №81 від 19.04.2012 на суму 28465,98 грн., у т.ч. ПДВ 4744,33 грн., №80 від 19.04.2012 на суму 29766,84 грн.. у т.ч. ПДВ 4961,14 грн. (т.5, а.с. 57-98).

Суму податку на додану вартість у розмірі 17 344 054,00 грн. за податковими накладними, виданими ПП «Монтажник», ПП «Маон Плюс», ПП «Ольвія-2003», ПП «Тетран», ПП «Броктранслогістик», ТОВ «Орбітрейд», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Фла-Мінго», ТОВ «Трейн Опт», ТОВ «Транслем», ТОВ «Сіавей» та ТОВ «Брокбудкепітал», були включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду, а вартість понесених витрат врахована у складі витрат з придбання товарів та включена до рядка 05.1 декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний рік.

Як пояснив представник позивача, перевезення товарів, придбаних у ПП «Монтажник», ПП «Маон Плюс», ПП «Ольвія-2003», ПП «Тетран», ПП «Броктранслогістик», ТОВ «Орбітрейд», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Фла-Мінго», ТОВ «Трейн Опт», ТОВ «Транслем», ТОВ «Сіавей» та ТОВ «Брокбудкепітал» здійснювалось автомобільним транспортом ТОВ «ДіТрейд», що у період перевірки орендувався у ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» (ідентифікаційний код 38518542).

У цьому контексті судом встановлено, що між ТОВ «Дітрейд» та ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» було укладено договір оренди транспортних засобів від 01.10.2013 №17, в порядку та на умовах якого позивач орендував автомобілі разом з екіпажем та технічну документацію до них: ГАЗ 3302-288 АА 67-73 ТС, ГАЗ 3302 АА 50-89 МТ , ГАЗ 3302-228, автофургон АА 16-60 ВР, ГАЗ 3302-228, автофургон АА 16-62 ВР, ГАЗ 3302-228, автофургон АА 21-16 МС, ГАЗ 3302-228, автофургон АА 21-18 МС, ГАЗ 3302-228, автофургон АА 21-19 МС, ГАЗ 3302-228, автофургон АА 37-79 МА, ГАЗ 3302-228, автофургон АА 72-92 КК, ГАЗ 3302-228, автофургон АА 72-97 КК, ГАЗ 3302-228, автофургон ГБО АА 16-38 МВ, ГАЗ 3302-228, автофургон, ГБО АА 16- 39 МВ, ГАЗ 3302-288, автофургон АА 42-61 КК, ГАЗ 3302-288, автофургон АА 42-63 КК, ОСОБА_1 288, автофургон АА 50-16 КК, ГАЗ 3302-288, автофургон АА 50-17 КК, ГАЗ 3302-288, автофургон АА 50-18 КК, ГАЗ 3302-288, автофургон, АА 56-31 НН, ГАЗ 3302-288К, автофургон, АА 71-39 КР, ГАЗ 3302-288 автофургон АА08-16 КР, ГАЗ 3302-288, автофургон АА08-23 КР, ГАЗ 3302-288, автофургон ГБО АА 71-35КР, ОСОБА_1 288, автофургон ГБО АА 71-38 КР, ГАЗ 3302-388 С, автофургон АА 56-95 МС, ГАЗ 3302-388 С, автофургон АА 56-96 МС, ГАЗ 3302-388 С, автофургон АА 56-98 МС, ГАЗ 3302-388 С, автофургон АА 92-61 МС, ГАЗ 3302-388 С, автофургон АА 92-64 МС, ГАЗ 3302-388 С, автофургон АА 92-67 МС, ГАЗ 3309-354, автофургон АА 92-60 МС, ГАЗ 3309-354, автофургон АА 92-65 МС, ГАЗ 3309-354, автофургон АА 92-66 МС, ГАЗ 3309-354, автофургон АА 92-69 МС, ГАЗ 3309-354, автофургон АА54-42 МЕ, ГАЗ 33104-318 АА 02-91 КК, ГАЗ 33104-318 АА 08-72 ОК, ГАЗ 33104-318 АА 08-76 ОК, ГАЗ -33104-318 АА 65-72 МО, ГАЗ-33104-318 АА 28-96 МХ, ГАЗ-33104-318 АА 28-99 МХ, ГАЗ 33104-318 (4767) АА 58-54 НК, ГАЗ 33104-318, автофургон АА 56-93 МС, ГАЗ 33104-318, автофургон АА 56-94 НС (т.8, а.с. 61-63).

Вказані транспортні засоби у періоді, що перевірявся, обліковувались як основні засоби на рахунку 105 «Транспортні засоби» (т.8, а.с. 64-65).

Представник позивача зазначив, що перевезення товарів, придбаних у вказаних контрагентів здійснювалось ТОВ «ДіТрейд» до складських приміщень, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, буд. 14-Б.

Судом встановлено, що ТОВ «Дітрейд» є власником обєкта нерухомого майна групи нежитлових приміщень загальною площею 3440 кв.м., що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Куренівська, буд. 14-б, а саме: побутовий корпус з автовагами (літ.А), площею 1140,00 кв.м., блок складів з контейнерною площадкою (літ.В) площею 2300 кв.м., що підтверджується договором купівлі продажу нежитлових будівель від 28.11.2007 (т.8, а.с. 57-59), реєстраційним посвідченням №029108, виданим КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна» 21.12.2007 (т.8, а.с. 60).

Фактичне перевезення товарів, придбаних у ПП «Монтажник», ПП «Маон Плюс», ПП «Ольвія-2003», ПП «Тетран», ПП «Броктранслогістик», ТОВ «Орбітрейд», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Фла-Мінго», ТОВ «Трейн Опт», ТОВ «Транслем», ТОВ «Сіавей» та ТОВ «Брокбудкепітал», підтверджується товарно-транспортними накладними, які містять інформацію про назву та державний номер вантажного автомобіля, прізвище та підписи водія, підписи, печатку вантажовідправника (контрагента), пункти навантаження і розвантаження, найменування, кількість та ціну вантажу, що перевозився, посилання на супровідні документи (видаткові накладні) (т.6, а.с. 3-152, т.7, а.с. 2-157, т.8, а.с. 112-220, т.9, а.с. 9-236, т.10, а.с. 2-215, т.11, а.с. 1-179, т.12, а.с. 2-146).

Представник позивача пояснив, що придбання товарів було обумовлено виробничою необхідністю.

Так, основними видами діяльності ТОВ «ДіТрейд» є оптова торгівля напоями, оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, оптова торгівля текстильними товарами, оптова торгівля одягом і взуттям, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням.

Судом встановлено, що придбані у ПП «Монтажник» товари у подальшому були реалізовані ТОВ «Стиль Медіа» за договором №ДГ2506/12 від 25.06.2012; придбані у ПП «Маон Плюс» товари у подальшому були реалізовані ПП «Хімінвест» згідно договору купівлі-продажу №ДГ-05/12-1 від 05.12.2009; придбані у ПП «Ольвія-2003» товари у подальшому були реалізовані ТОВ «Консалтингова фірма «КНК» за договором №3/03 від 12.03.2012; придбані у ПП «Тетран» товари у подальшому були реалізовані ТОВ «Агро-торговельна мережа» за договором №Д-01-2013 від 15.10.2013; придбані у ПП «Броктранслогістик» товари у подальшому були реалізовані ТОВ «Стиль Медіа» за договором №ДГ25,06/12 від 25.06.2012; придбані у ТОВ «Орбітрейд» товари у подальшому були реалізовані ПП «Стрим» за договором №ДГ-5 від 05.09.2007; придбані у ТОВ «Стиль Медіа» товари у подальшому були реалізовані ТОВ «Консалтингова фірма «КНК» за договором №3/03 від 12.03.2012; придбані у ТОВ «Трейн Опт» товари у подальшому були реалізовані ТОВ «Агро-Торговельна мережа» за договором №Д-01-2013 від 15.10.2013; придбані у ТОВ «Транслем» товари у подальшому були реалізовані ТОВ «Навігатор» за договором від 2707-01 від 27.07.2012; придбані у ТОВ «Сіавей» товари у подальшому були реалізовані ТОВ «Стиль Медіа» за договором №Дг 25,06/12 від 25.06.2012; придбані у ТОВ «Дінекс-2012» товари у подальшому були реалізовані ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт» за договором від ДГ-05/11Д від 04.05.2007.

Фактична реалізація позивачем товарів, придбаних у ПП «Монтажник», ПП «Маон Плюс», ПП «Ольвія-2003», ПП «Тетран», ПП «Броктранслогістик», ТОВ «Орбітрейд», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Фла-Мінго», ТОВ «Трейн Опт», ТОВ «Транслем», ТОВ «Сіавей» та ТОВ «Брокбудкепітал» підтверджується договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару (т.13, а.с. 4-113, т.14, а.с. 2-188, т.15, а.с. 2-247, т.16, а.с. 2-226, т.17, а.с. 2-247, т.18, а.с. 1-245, т.19, а.с. 1-74).

Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при формуванні спірних сум податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток за наслідками вказаних господарських операцій, суд виходив з наступного.

У силу положень підпункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, але не виключно, податкових накладних), що підтверджують її здійснення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 N 996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного Закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту та витрат є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, перевірка правильності відображення господарської операції у податковому обліку вимагає дослідження дійсного переміщення активу між учасниками поставки та аналіз змін їх майнового стану з урахуванням усіх доводів та доказів, наданих учасниками провадження.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаних послуг, а також віднесенням вартості таких послуг до складу операційних витрат.

Збільшуючи грошові зобовязання позивача з податку на додану вартість, відповідач виходив з того, що ПП «Монтажник», ПП «Маон Плюс», ПП «Ольвія-2003», ПП «Тетран», ПП «Броктранслогістик», ТОВ «Орбітрейд», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Фла-Мінго», ТОВ «Трейн Опт», ТОВ «Транслем», ТОВ «Сіавей» та ТОВ «Брокбудкепітал» не виконували своїх обов'язків з постачання товарів, оскільки вказані підприємства мають ознаки фіктивності; здійснюють діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням необґрунтованої податкової вигоди третім особам та не мають трудових ресурсів та інших адміністративно-господарських засобів в обсязі, достатньому для виконання відображених у податковому та бухгалтерському обліку господарських операцій.

Контролюючий орган зазначає, що на час проведення перевірки вказані контрагенти відсутні за місцезнаходженням, перебувають у процедурі банкрутства або ліквідовані.

Водночас відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Проаналізувавши доводи податкового органу, на яких ґрунтуються його висновки про наявність порушень з боку позивача щодо взаємовідносин з контрагентами-постачальниками, суд зазначає таке.

Як встановлено судом раніше, зміст укладених між позивачем та ПП «Монтажник», ПП «Маон Плюс», ПП «Ольвія-2003», ПП «Тетран», ПП «Броктранслогістик», ТОВ «Орбітрейд», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Фла-Мінго», ТОВ «Трейн Опт», ТОВ «Транслем», ТОВ «Сіавей» та ТОВ «Брокбудкепітал» договорів передбачав поставку на умовах самовивозу товарів, номенклатура яких повністю узгоджується з видами товарів, оптову реалізацію яких позивач здійснює відповідно до основних видів економічної діяльності.

Акцентуючи в Акті перевірки на наявність обмеженої кількості трудових ресурсів вказаних контрагентів, відсутність у них транспортних засобів та іншого майна, контролюючим органом було залишено поза увагою, що, у даному випадку, контрагенти позивача не є виробниками реалізованих позивачеві товарів та здійснюють лише посередницьку діяльність, специфіка якої полягає у тому, що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності та є перепродавцем товару, як правило, не вимагається ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, транспорту для виконання взятих на себе зобов'язань.

Одночасно з цим суд зазначає, що залучення фізичних осіб для виконання відповідних поставок на користь позивача контрагентами може здійснюватись за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

У свою чергу основні та транспортні засоби, якщо того вимагає конкретний вид господарської діяльності, можуть перебувати у контрагентів на праві оренди або лізингу.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на обєктивній інформації та беззаперечно спростовують факти поставки відповідних товарів, що засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням конкретних обставин виконання спірних господарських операцій, зокрема, тієї обставини, що товари перевозились позивачем самостійно, були необхідні для виконання спірних операцій але були відсутні.

Суд також зауважує, що доводи відповідача щодо браку персоналу та засобів, необхідних для виконання розглядуваних фінансово-господарських операцій, ґрунтуються переважно на дослідженні показників податкової звітності контрагентів, хоча достовірність показників податкової звітності є предметом виключно документальних перевірок, у ході якої податковий орган зобовязаний дослідити первинні документи.

Натомість актів про результати таких перевірок та прийнятих за їх наслідками податкових повідомлень-рішень відповідачем до матеріалів справи не додано.

Акти про неможливість проведення зустрічної звірки окремих контрагентів позивача, на які посилається відповідач в обґрунтування доводів про відсутність у таких контрагентів основних засобів та трудових ресурсів, складені поза межами періоду виконання спірних операцій і не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагента відповідних умов для здійснення спірних операцій в період проведення цих операцій.

Більш того, вказані акти про неможливість проведення зустрічної звірки за своєю правовою природою взагалі не можуть містити будь-яких висновків про порушення платником податків вимог податкового законодавства, оскільки призначені виключно для фіксування обставин, котрі спричинили таку неможливість.

Інформація про фіктивний характер діяльності контрагентів постачальника, одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації; може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності розглядувані фінансово-господарські операції не відбулись.

Співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи, не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, інформації з АІС «Податковий блок», а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні Акта перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу обставин фактичної поставки товарів не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

Під час розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів того, що товари, які були поставлені позивачеві та у подальшому були реалізовані контрагентам-покупцям, обліковувались на складі позивача до відображення у бухгалтерському обліку спірних господарських операцій, чи були придбані у інших субєктів господарювання.

Стосовно доводів про відсутність ПП «Монтажник», ПП «Маон Плюс», ПП «Ольвія-2003», ПП «Тетран», ПП «Броктранслогістик», ТОВ «Орбітрейд», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Фла-Мінго», ТОВ «Трейн Опт», ТОВ «Транслем», ТОВ «Сіавей» та ТОВ «Брокбудкепітал» за податковою адресою, суд звертає увагу відповідача, що належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» (у редакції, що була чинна на момент проведення спірних фінансово-господарських операцій), відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положеннями частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом встановлено, що контрагенти позивача на момент вчинення спірних фінансово-господарських операцій були юридичними особами, зареєстрованими у встановленому законом порядку, включені до ЄДРПОУ, знаходилися на податковому обліку та були платниками податку на додану вартість.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «Монтажник», ПП «Маон Плюс», ПП «Ольвія-2003», ПП «Тетран», ПП «Броктранслогістик», ТОВ «Орбітрейд», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Фла-Мінго», ТОВ «Трейн Опт», ТОВ «Транслем», ТОВ «Сіавей» та ТОВ «Брокбудкепітал» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

З приводу посилань контролюючого органу на факти визнання контрагентів позивача банкротами чи їх ліквідацію після завершення фінансово-господарських операцій з позивачем, суд зауважує, що ліквідація юридичної особи з будь-яких підстав не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених нею з моменту державної реєстрації, та не позбавляє правового значення виданих за відповідними господарськими операціями податкових накладних.

Посилання відповідача як на підставу для невизнання податкового кредиту та витрат, сформованих за результатами господарських операцій позивача та ПП «Монтажник», ПП «Маон Плюс», ПП «Ольвія-2003», ПП «Тетран», ПП «Броктранслогістик», ТОВ «Орбітрейд», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Фла-Мінго», ТОВ «Трейн Опт», ТОВ «Транслем», ТОВ «Сіавей» та ТОВ «Брокбудкепітал», на відсутність задекларованих у податковій звітності контрагентів позивача операцій з придбання товарів, що у подальшому були реалізовані позивачеві, судом до уваги не приймаються як такі, що не мають жодного відношення до розглядуваних фінансово-господарських операцій.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України» наголосив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив:

« 70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1».

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 по справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюється конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому, Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постановах від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06), від 09.09.2008 (справа №21-500во08), від 01.06.2010 (справа №21-573во10) та від 31.01.2011 у справі №21-47а10, дійшов висновку, що «у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Таким чином, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди, відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

При цьому судом на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України, з метою повного та всебічного розгляду справи у межах своєї компетенції були вжиті заходи щодо розшуку та виклику у судові засіданні посадових осіб ПП «Монтажник», ПП «Маон Плюс», ПП «Ольвія-2003», ПП «Тетран», ПП «Броктранслогістик», ТОВ «Орбітрейд», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Фла-Мінго», ТОВ «Трейн Опт», ТОВ «Транслем», ТОВ «Сіавей» та ТОВ «Брокбудкепітал».

Зокрема, судом за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було здійснено пошук місцезнаходження контрагентів позивача.

На адреси, що вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом були надіслані повістки про виклик посадових осіб відповідних контрагентів у судове засідання у якості свідків (т.8, а.с. 18-25).

Для виклику осіб, місцезнаходженням яких зазначено район проведення антитерористичної операції, відповідні повістки були розміщені публічно на офіційному веб-порталі «Судова влада України» у розділі «Інформація про розгляд справ, сторони у яких знаходяться на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областях» Київського окружного адміністративного суду (посилання на сторінку в мережі Інтернет: «http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/spravu») (т.8, а.с. 26-28).

Суд також зобовязав відповідача надати відому йому інформацію про місцезнаходження контрагентів позивача та здійснити заходи, направлені на повідомлення таких осіб про їх виклик до суду.

Разом з цим, попри вжиті заходи, допитати у якості свідків посадових осіб ПП «Монтажник», ПП «Маон Плюс», ПП «Ольвія-2003», ПП «Тетран», ПП «Броктранслогістик», ТОВ «Орбітрейд», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Фла-Мінго», ТОВ «Трейн Опт», ТОВ «Транслем», ТОВ «Сіавей» та ТОВ «Брокбудкепітал» виявилось неможливим у звязку з припиненням господарської діяльності частини контрагентів та у звязку з неявкою відповідних посадових осіб у судове засідання.

Відповідач у свою чергу будь-яких заходів, направлених на забезпечення явки посадових осіб контрагентів позивача у судове засідання, не вчинив.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, достовірними.

Подання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття податковим органом оспорюваного акта, покладено на такий орган, як це випливає зі змісту частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з цим, при вирішенні в адміністративному суді спору податковою інспекцією мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв'язку згідно з вимогами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд враховує також і те, що відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з'ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентами позивача господарських операцій.

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є формальними та необєктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ПП «Монтажник», ПП «Маон Плюс», ПП «Ольвія-2003», ПП «Тетран», ПП «Броктранслогістик», ТОВ «Орбітрейд», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Фла-Мінго», ТОВ «Трейн Опт», ТОВ «Транслем», ТОВ «Сіавей» та ТОВ «Брокбудкепітал» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем підпункту 135.5.4, пункту 135.5, статті 135, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 та пункту 198.6, статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3, пункту 200.4, статті 200, статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, які враховуються при визначені обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 101720274,00 грн. та податкового кредиту у розмірі 17344054,00 грн., є необґрунтованим.

Щодо встановлених у ході перевірки порушень вимог податкового законодавства при взаємовідносинах позивача з ПП «Транс Квінс» та ТОВ «Ілта», що призвели до заниження оподатковуваного доходу на 12920120,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Ілта» (Замовник) та ТОВ «ДіТрейд» (Виконавець) були укладені договори від 01.11.2011 №1-293-11/3 та від 01.04.2014 №1-031-14/3, в порядку та на умовах яких Замовник доручає, а Виконавець зобовязується забезпечувати комплексне обслуговування та експлуатацію обєктів нерухомості, що включає у себе: кваліфікаційне обслуговування та експлуатація обєктів нерухомості; розробку та забезпечення виконання сервіс-планів та графіків індивідуальної експлуатації обєктів нерухомості з переліками робіт та періодичності їх проведення; підтримання в робочому стані мереж тепло-; енерго-; і водопостачання обєктів нерухомості; забезпечення залучення сторонніх спеціалізованих організацій/підприємств до виконання спец робіт на обєктах нерухомості; технічна підготовка тепломереж до опалювальних періодів; забезпечення комплексного прибирання приміщень та прилеглих територій обєктів нерухомості, періодичну комплексну мийку промислових приміщень обєктів нерухомості, мийка вітрин, вікон та фасадів; планування рекламної політики обєктів нерухомості; догляд за розміщенням та існуванням вивісок, написів, елементів оформлення фасадів та ін. обєктів нерухомості; залучення підрядних організацій по догляду за роботою систем вентилювання, охорони, відео спостереження, сигналізації, у т.ч. пожежної, контролю та ін. обєктів нерухомості; організацію та управління будівельними та ремонтними роботами по обслуговуванню обєктів нерухомості, докладання зусиль для продовження терміну експлуатації «життя» обєктів нерухомості, для чого кожного року проводити поточні косметичні ремонти з залученням підрядних організацій, виконання функцій замовника робіт; використання під час проведення робіт з утримання обєктів нерухомості та прилеглої території тільки якісних витратних матеріалів; підготовку кошторисів та надання звітності щодо витрат на утримання обєктів нерухомості; за окремими зверненнями Замовника формування оптимального та якісного пулу орендарів приміщень в обєктах нерухомості, а також забезпечення таким орендарям можливості належного та якісного використання орендованих приміщень; забезпечення безперебійної взаємодії з представниками Замовниками щодо оперативного реагування на планові, нештатні та аварійні ситуації на обєктах нерухомості.

Обєктами нерухомості, щодо яких позивач зобовязувався надавати послуги комплексного обслуговування та експлуатації є: 7-ми поверхова нежила будівля загальною площею 7804,0 м2, яка знаходиться за адресою м. Київ, вул. Залізничне шосе,6 офіс, автосалон, СТОА, розташована на земельній ділянці площею 0,7278 га; нежилі приміщення 1-го та 2-го поверху (літ К) загальною площею 3547,6 м2, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Крайня,1 офіс, СТОА, розташована на земельній ділянці площею 0,360 га; нежила двоповерхова будівля комплексу по обслуговуванню автомобілів загальною площею 2632,0 м2, яка знаходиться за адресою Обухівський район, с. Підгірці, вул. Столичне шосе, 33, розташована на земельній ділянці площею 2,0 га; нежилі приміщення загальною площею 349,5 м2, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Залізничне шосе, 10 (експозиційний автосалон) та крім того демонстраційний майданчик споруда загальною площею 78,8 м2 і територія під навісами №1 та №2 загальною площею під навіс №1-104,9 м2 під навісом №2 144,5 м2; нежилі приміщення загальною площею 142,4 м2, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 40 (автосалон).

На підтвердження факту надання ТОВ «Дітрейд» послуг ТОВ «Ілта» позивачем до перевірки та матеріалів справи надано: акти здавання-приймання наданих послуг/виконаної роботи (т.2, а.с. 152, 154, 155, 158, 159, 161, 163, 165, 168, 182, 186, 187, 189, 192, 194, 197, 200, 206, 209, 211, 213, 215, 218, 220, 223); додаткові угоди (т.2, а.с. 153, 154а, 156, 157,160, 162, 164, 166 , 167, 183, 184, 185, 188, 190, 193, 195, 198, 201, 204, 207, 210, 212, 214, 216, 219, 221, 222).

В оплату за надані послуги, на підставі вказаних актів здавання-приймання наданих послуг/виконаної роботи ТОВ «Ілта» перерахувало на користь позивача кошти у загальній сумі 10854770,18 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими до перевірки, карткою рахунку 361 «Розрахунки з покупцями тa замовниками» (т.2, а.с. 169-175).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни послуг податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач видав ТОВ «Ілта» податкові накладні на загальну суму 10854770,00 грн., у тому числі ПДВ 1 809 128,00 грн. (т.2, а.с. 191, 196, 199, 202, 203, 205, 208, 217, 234).

З метою зясування фактичних обставин виконання задекларованих фінансово-господарських операцій та виконуючи вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України, судом для дачі показань у якості свідків були викликані посадові особи ТОВ «Ілта», відповідальні за виконання договорів від 01.11.2011 №1-293-11/3 та від 01.04.2014 №1-031-14/3.

У судове засідання, призначене на 24.10.2016, зявилась головний бухгалтер ТОВ «Ілта» ОСОБА_2 та начальник відділу капітального будівництва та експлуатації ТОВ «Ілта» ОСОБА_3.

Суд попередньо повідомив свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав.

Свідки надали тотожні пояснення, відповідно до яких ТОВ «Ілта» на праві власності та користування належить ряд обєктів нерухомого майна, зокрема і ті, щодо яких надав послуги позивач.

Свідки зазначили, що враховуючи значну кількість нерухомості у підприємства виникла необхідність залучення сторонньої організації для їх обслуговування. Зміст та обсяг послуг, що надавались позивачем узгоджувались кожного місяця, з тим, щоб відповідати нагальним потребам ТОВ «Ілта» у певному періоді відносно окремо визначеного обєкта нерухомості.

Свідки пояснили, що зі сторони ТОВ «Ілта» первинні документи бухгалтерського обліку були підписані фінансовим директором ТОВ «Ілта» ОСОБА_4

Свідки підтвердили, що всі послуги були надані в обсягах та за вартістю, що вказані в актах виконаних робіт, будь-яких претензій щодо обсягів та якості наданих послуг у ТОВ «Ілта» у ході співпраці з ТОВ «ДіТрейд» під час виконання договорів від 01.11.2011 №1-293-11/3 та від 01.04.2014 №1-031-14/3 не виникало.

Свідок ОСОБА_3 додав, що особисто здійснював перевірку та супровід надання послуг ТОВ «ДіТрейд» у ході виконання договорів від 01.11.2011 №1-293-11/3 та від 01.04.2014 №1-031-14/3, у тому числі визначення конкретного переліку та виду послуг, калькуляції вартості таких послуг.

Судом також встановлено, що між ТОВ «ДіТрейд» як Виконавцем та ПП «Транс Квінс» як Замовником було укладено договір про надання послуг від 26.08.2014 №208, в порядку та на умовах якого Виконавець зобовязується надати послуги технічної підтримки на період проведення демонстраційних кампаній, які будуть відбуватись під час дії договору шляхом забезпечення встановлення світлодіодних моніторів (т. 4, а.с. 109-113).

Умовами договору передбачено, що опис послуг, які надаються Виконавцем, перелік обладнання, особливості використання, період подій (кампаній), вартість послуг та інші умови наводяться сторонами у додатках до договору.

На виконання умов договору про надання послуг від 26.08.2014 №208, позивач надавав в оренду ПП «Транс Квінс» світлодіодні монітори, змонтовані на вантажних автомобілях, світлодіодні панелі, за допомогою яких демонструвались рекламні кампанії замовника послуг, а також здійснював їх налаштування та технічне обслуговування, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт (т.4, а.с. 120-168).

Судом встановлено, що обладнання, яке здавалось в оренду на виконання умов договору про надання послуг від 26.08.2014 №208, знаходиться на балансі ТОВ «ДіТрейд» та обліковується на рахунку 104 «Машини та обладнання», а саме, 370-0214 Angle adjustment dowel. +8M (900 шт); 370-0216 Angle adjustment dowel. -22M (blue) (900); 430-0247 Univesal Header Assembly (40); R 9004640 DX100 (4шт.); R 9052943В 4 LD C-8 tTILE B4 (LINE 5) (102шт); R 9052943В 4 LD C-8 tTILE B4 (LINE 6) (22шт); R9004671 DX-100 NNI OUTPUT MODULE (4шт); R90529431 B4 LD C-8 II TILE B4 (106шт); R9052943B 4 C-8TILE B4 (LINE 7); Балка підвісу екранів; Балка підвісу екранів алюмінієва.

Крім того на балансі підприємства знаходяться автомобілі, на яких були встановлені зазначені екрани: Автомобіль MAN TGX АА 66-39 МТ; Автомобіль MAN TGX АА 66-59 МТ.

Придбання у власність вказаного обладнання та автомобілів підтверджується копіями митних декларацій, що наявні у матеріалах справи (т.8, а.с. 66-110).

Перевіривши фактичний рух активів у процесі надання позивачем відповідних послуг ТОВ «Ілта», ПП «Транс Квінс», суд приходить до висновку, що факт виконання позивачем умов відповідних договорів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають видам господарської діяльності позивача.

Первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, якими сторони супроводжували господарські операції, не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо наданих послуг, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Натомість відповідач, який стверджує про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Ілта», ПП «Транс Квінс» належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій, не надав.

Доводи відповідача, що надані до перевірки первинні бухгалтерські документи не відповідають вимогам закону, позаяк не містять повного переліку наданих послуг, суд відхиляє.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (надалі - Положення №88).

Відповідно до пункту 2.2 Положення №88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно з пунктами 2.4, 2.5 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Аналіз приведених положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення №88 свідчить про те, що чинним законодавством ступінь деталізації опису змісту та обсягу господарської операції у первинному документі не передбачена, тому її можуть визначати особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

Власне не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду та обсягу виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також, необхідно зазначити, що певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості.

Враховуючи викладене, висновок відповідача про фіктивність (безтоварність) фінансово-господарських операцій ТОВ «ДіТрейд» з ТОВ «Ілта» та ПП «Транс Квінс» є необґрунтованим та спростовується доказами, наданими позивачем.

Оремо суд зауважує, що позивачем було включено до складу оподатковуваного доходу кошти, отримані від ТОВ «Ілта» та ПП «Транс Квінс» як плату за надані послуги відповідно до договорів від 01.11.2011 №1-293-11/3 та від 01.04.2014 №1-031-14/3 та 26.08.2014 №208.

За цих обставин повторне нарахування контролюючим органом податку на прибуток на суми коштів, отримані від ТОВ «Ілта» та ПП «Транс Квінс», не ґрунтується на вимогах закону.

Таким чином, з огляду на необґрунтованість висновків відповідача про заниження позивачем доходів на суму 12920120,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Ілта» та ПП «Транс Квінс» та формування позивачем податкового кредиту у розмірі 17370927,00 грн. та витрат у розмірі 101720274,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ПП «Монтажник», ПП «Маон Плюс», ПП «Ольвія-2003», ПП «Тетран», ПП «Броктранслогістик», ТОВ «Орбітрейд», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Фла-Мінго», ТОВ «Трейн Опт», ТОВ «Транслем», ТОВ «Сіавей» та ТОВ «Брокбудкепітал», податкове повідомлення-рішення від 28.07.2015 № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню у частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток на 35484643,00 грн., у тому числі 23656429,00 грн. за основним платежем та 11828214,50 грн. за штрафними санкціями; а податкове повідомлення-рішення від 28.07.2015 № НОМЕР_2 є протиправним та підлягає скасуванню у частині збільшення позивачеві грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 11689218,00 грн.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 733619,06 грн. згідно платіжного доручення від 21.12.2015 №4146, оригінал якого міститься у матеріалах справи (т.1, а.с. 3).

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (96,45 відсотків), що складає 707 009,52 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128,159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 28.07.2015 № НОМЕР_1 у частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ДіТрейд» (ідентифікаційний код 34980845) грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 35484643 (тридцять пять мільйонів чотириста вісімдесят чотири тисячі шістсот сорок три) грн. 50 коп., у тому числі 23656429,00 грн. за основним платежем та 11828214,50 грн. за штрафними санкціями задовольнити.

Адміністративний позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 28.07.2015 № НОМЕР_2 у частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ДіТрейд» (ідентифікаційний код 34980845) грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 11689218 (одинадцять мільйонів шістсот вісімдесят девять тисяч двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. задовольнити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіТрейд» (ідентифікаційний код 34980845, місцезнаходження: 07353, Київська область, Вишгородський район, с. Старі Петрівці, вул. Польова, буд. 9) судовий збір у розмірі 707009 (сімсот сім тисяч девять) грн. 52 коп. за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (ідентифікаційний код 39468697, місцезнаходження: 04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 58).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 25.11.2016