Постанова № 63467180, 06.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2016 року м.Київ810/2632/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0015621702 від 08.12.2015.Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що Вишгородською обєднаною державною податковою інспекцію Головного управління ДФС у Київській було прийнято податкове повідомлення-рішення №0015621702 від 08.12.2015, яким ОСОБА_1 нараховано грошове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за 2014 рік на суму 217 83422,55 грн., у тому числі податкове зобовязання в розмірі 17426738,04 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 4356684,51 грн. Підставою прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення є висновки контролюючого органу щодо неподання позивачем податкової декларації про майновий стан за 2014 рік, нездійснення декларування позивачем додаткового блага у розмірі 102511656,69 грн. та несплати ним податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2014 рік на суму 17426738,04 грн.

Проте, на думку позивача, такі висновки відповідача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки вони базуються виключного на інформації з листа Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», в якому зазначено про визнання заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №92 від 01.11. 2007 в розмірі 102511656,69 грн. безнадійною та її відшкодування (списання) за рахунок страхового резерву.

Позивач зауважив про те, що його заборгованість у розмірі 102511656,69 грн. не підпадає під пп."д"п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, тобто не є додатковим благом, оскільки вона є не анульованою, а лише списаною за рахунок страхового резерву, а тому не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Крім того, позивач зазначив про те, що відповідачем не було дотримано передбаченого вимогами чинного законодавства порядку прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Так, зокрема, позивач зауважив про те, що про наявність податкового повідомлення-рішення №0015621702 від 08.12.2015 йому стало відомо виключно після особистого звернення до податкового органу, що було зумовлено отриманням від відповідача податкової вимоги №2320-23 від 27.05.2016. Позивач зауважив, що про проведення відповідної перевірки та про складання акта перевірки, що мало наслідком прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, йому взагалі не було відомо, що на думку позивача також свідчить про протиправність прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що на адресу податкового органу надійшов лист від Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» від 20.08.2015 №20.01/1514, в якому банк підтвердив достовірність даних про суми виплачених (нарахованих) доходів на користь ОСОБА_1 у сумі 102511656,69 грн. як додаткове благо у вигляді суми анульованого боргу за кредитним договором, що відображено у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за ознакою доходу « 126» за ІІІ квартал 2014 року.

У звязку з цим, відповідач вважає, що позивач був зобовязаний подати податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, вказавши зазначену суму в якості суми доходу у вигляді додаткового блага, та, відповідно, сплатити суму податку на доходи фізичних осіб, нарахованого на вказану суму коштів, який становить 17426738,04 грн.

Проте, як зауважив відповідач, позивач всупереч приписам п.49.1, п.49.2, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 та пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України вказаних дій не вчинив, що і зумовило прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, яке, на думку відповідача, є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

06.10.2016 на адресу суду від представника відповідача надійшов супровідний лист б/н від 06.10.2016 (вх.15157/16 від 06.10.2016), до якого додано документи по справі, які були долучені судом до матеріалів справи.

Проте, відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить підпис представника відповідача в розписці про повідомлення про розгляд справи, у судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив.

Також 06.10.2016 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 06.10.2016 (вх.№15156/16 від 06.10.2016) про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмово провадження.

Розглянувши вказане клопотання представника позивача, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для його задоволення.

У звязку з цим, подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Частиною 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п.10 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 ОСОБА_2 від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

З 19.10.2015 по 23.10.2015 Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб з отриманого податкового блага за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої було складено акт №1781/17-3/НОМЕР_1 від 30.10.2015.

Як вбачається з акта, перевіркою були виявлені порушення вимог п.49.1, п.49.2, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 та пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України, оскільки ОСОБА_1 не було подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2014 рік та не задекларовано отриману суму додаткового блага у вигляді боргу, анульованого кредитором, на загальну суму 102511656,69 грн. та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб з отриманого доходу в розмірі 17426738,04 грн.

В акті перевірки податковий орган зазначив про те, що Вишгородською ОДПІГУ ДФС у Київській області було направлено на адресу ПАТ «АКБ «Київ» письмовий запит від 30.07.2015 №4723/10/10-01-46/1440 щодо надання інформації та документального підтвердження отриманого доходу фізичною особою ОСОБА_1 протягом 2014.

У листі від 20.08.2015 №20.01/1514 ПАТ «АКБ «Київ» підтвердило достовірність даних про суми виплачених (нарахованих) доходів на користь ОСОБА_1 у сумі 102511656,69 грн. як додаткове благо у вигляді суми анульованого боргу за кредитним договором №92 від 01.11.2007.

Посадові особи податкового органу в акті перевірки зазначили про те, що відповідач звертався до позивача з письмовим запитом №631/14/10-08-017-03/949 від 31.08.2015 з повідомленням про необхідність подання податкової декларації про майновий стан за 2014 рік із зазначенням суми оподатковуваного доходу у розмірі 102511656,69 грн. Проте, позивач відповіді на вказаний запит не надав та відповідну податкову звітність не подав.

Таким чином, посадові особи Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області дійшли висновку про те, що ОСОБА_1С не було задекларовано отриманий у ІІІ кварталі 2014 року дохід у вигляді додаткового блага на загальну суму 102511656,69 грн. та, відповідно, не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 1827,00 грн. за ставкою 15 % та у сумі 17424911,04 грн. за ставкою 17 %, що загалом становить 17426738,04 грн.

На підставі акта перевірки Вишгородською ОДПІ ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0015621702 від 08.12.2015, яким позивачу донараховано грошове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, які сплачуються фізичною особою за результатами річного декларування на загальну суму 21783422,55 грн., у тому числі податкове зобовязання на суму 17426738,04 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 4356684,51 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Розділом VI Податкового кодексу України визначений податок на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 ст.164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Отже, до складу оподатковуваного доходу фізичної особи належить, зокрема, сума заборгованості фізичної особи, яка була прощена (анульована) йому на підставі відповідного рішення кредитора. Відповідна сума заборгованості розцінюється в якості додаткового блага фізичної особи, а тому, відповідно, вона підлягає оподаткуванню податком на прибуток на доходи фізичних осіб.

Як зазначено вище, підставою прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення є висновки Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про те, що позивачем не було подано податкову декларацію про майновий стан за 2014 рік та не задекларовано отриману суму додаткового блага у вигляді боргу, анульованого кредитором, на загальну суму 102 511 656,69 грн. та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб з отриманого доходу за 2014 рік на суму 17426738,04 грн., з приводу чого суд зазначає наступне.

З акта перевірки вбачається, що висновки податкового органу про порушення позивачем відповідних вимог Податкового кодексу України базуються на інформації ПАТ «АКБ «Київ» про визнання безнадійною заборгованість позивача у сумі 102 511 656,69 грн. за кредитним договором №92 від 01.11.2007.

Так, 01.11.2007 між Акціонерним комерційним банком «Київ» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено договір про надання кредиту №92, за умовами якого кредитодавець зобовязався надати позичальнику кредит у сумі 4200000,00 дол. США на строк з 01.11.2007 по 30.04.2011 для придбання земельних ділянок розташованих на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Відповідно до п.1.3 договору кінцевим терміном повернення кредиту та сплати відсотків за його користування є « 30» квітня 2011. Цей термін є обовязковим для позичальника.

Згідно з п.1.4 договору позичальник за користування кредитом сплачує 11,8 (одинадцять цілих вісім десятих) відсотків річних. Нарахування відсотків здійснюється на фактичний залишок заборгованості позичальника за кредитом.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що в забезпечення своїх зобовязань щодо погашення кредиту, сплати відсотків, неустойки (штраф, пені), а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги позичальник після оформлення прав власності передає кредитодавцю в заставу (іпотеку) земельні ділянки за адресою: Київська обл., Вишгородський район, село Лебедівка, заставною вартістю 39428875,00 (двадцять дев'ять мільйонів чотириста двадцять вісім тисяч вісімсот сімдесят пять грн.00 коп.), про що сторони укладають договір застави (іпотеки).

Відповідно до п.6.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до остаточного виконання сторонами зобовязань по ньому.

З метою забезпечення зобовязань за вищевказаним договором,29.11.2007 між ОСОБА_1 (Іпотекодавець) та Акціонерним комерційним банком «Київ» (Іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №945, за умовами якого іпотекодавець зобовязався передати в іпотеку нерухоме майно, зокрема, земельні ділянки, які розташовані за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська сільська рада.

Відповідно до п.5.2 договору іпотеко держатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобовязання у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобовязань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні іпотекодавцем у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті ним у встановлені кредитним договором строки сум процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті ним у встановлені кредитним договором строк сум штрафних санкцій; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» звернулось до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 31.05.2012 у справі №2-69-12 повністю задоволено позов. Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» заборгованість за кредитним договором №92 від 01.11.2007 в сумі 586792 доларів США 61 цент та 50205956,79 грн.

З метою виконання вказаного судового рішення Вишгородським районним судом Київської області був виданий виконавчий лист №2-69/2012 від 23.05.2013, на підставі якого старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №38229517 від 01.06.2013.

29.04.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 було прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 586979,26 дол.США та 5020595,68 грн., та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, якою було постановлено накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить позивачу, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке йому належить.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем було описано та накладено решт на нерухоме майно позивача, зокрема, на земельні ділянки, перелік яких зазначений в акті опису й арешту майна б/н від 26.03.2014 (а.с.86-87), який був складений за наслідками проведення опис та арешту майна позивача.

08.04.2014 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 було прийнято постанову про розшук майна боржника, якою було постановлено оголосити розшук майна автомобіль марки ГАЗ 4301, ІНФОРМАЦІЯ_1, колір зелений, № двигуна 00021069, № шасі ХН4301000R1607735, ДНЗ 01018КМ, що належить боржнику ОСОБА_1

Судом встановлено, що 24.07.2014 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 було прийнято постанову про призначення експерта, субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою було постановлено призначити ТОВ «Оціночна компанія «Вега» в особі ОСОБА_4 експертом, субєктом оціночної діяльності субєктом господарювання у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2-69/2012, виданого 23.05.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» листом №08.22./1853 від 28.08.2014 повідомив позивача про те, що заборгованість за кредитним договором №92 від 01.11.2007 визнана безнадійною та 27.08.2014 списана банком за рахунок страхового резерву в сумі 5596284,19 дол.США та 24773818,51 грн., в тому числі 3780000,00 дол.США кредит, 12558000,00 грн. кредит, 1816284,19 дол. США проценти, 6490012,76 грн. проценти, 5725805,75 грн. комісія.

Також у вказаному листі було зазначено про те, що відшкодування (списання) банком за рахунок резерву безнадійної заборгованості за визначеним кредитним договором не є підставою для припинення вимог банку щодо сплати ОСОБА_1 вищезазначеної заборгованості. Банк продовжує претензійно-позовну роботу.

Відповідно до п.п.159.2.1 п.159.2 ст.159 Податкового кодексу України (в редакції на момент визнання заборгованості безнадійною) банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій (за винятком позабалансових, крім гарантій) коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти та комісії (далі - страховий резерв).

Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та порядку, передбаченими методикою, яка визначається для банків ОСОБА_2 банком України, а для небанківських фінансових установ - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та ОСОБА_2 комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до повноважень та включається до складу витрат.

Підпунктом 159.4.1 п. 159.4 ст.159 Податкового кодексу України встановлено, що за рахунок створеного страхового резерву банк відшкодовує заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до методики, встановленої ОСОБА_2 банком України. Порядок відшкодування безнадійної заборгованості за рахунок страхових резервів для банків встановлюється ОСОБА_2 банком України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Правила відшкодування (списання) банками України згідно з пунктами 159.2 та 159.4 статті 159 розділу III Податкового кодексу України за рахунок створеного страхового резерву (далі - резерв) заборгованості, яка визначена безнадійною відповідно до методики, установленої ОСОБА_2 банком України, визначені Порядком відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затверджений постановою Правління ОСОБА_2 банку України від 01.06.2011 р. №172 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.7 вищезазначеного Порядку відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Так, статтею 605 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Отже, обов'язковою ознакою анулювання кредитором заборгованості є прощення боргу внаслідок чого зобов'язання припиняється повністю.

З аналізу зазначених норми вбачається, що у разі відшкодування банком безнадійної заборгованості фізичних осіб за рахунок страхового резерву, він залишає за собою право вжити повний комплекс заходів щодо стягнення в подальшому заборгованості відповідно до чинного законодавства України, оскільки таке відшкодування не є підставою для припинення обов'язків позичальника перед банком.

Суд звертає увагу на те, що на момент повідомлення ПАТ «АКБ «Київ» позивача про списання банком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №92 від 01.11.2007 за рахунок страхового резерву, державним виконавцем продовжувалось вчинення дій щодо стягнення з позивача відповідної суми заборгованості.

Крім того, суд звертає увагу на зміст повідомлення ПАТ «АКБ «Київ» №08.2.2/1853 від 28.08.2014, в якому зазначено про те, що відшкодування (списання) банком за рахунок резерву безнадійної заборгованості за визначеним кредитним договором не є підставою для припинення вимог банку щодо сплати ОСОБА_1 вищезазначеної заборгованості. Також у вказаному листі банк повідомив, що намір продовжувати претензійно-позовну роботу щодо стягнення з позивача відповідної заборгованості.

Отже, відшкодування банком за рахунок свого страхового резерву кредиторської заборгованості позивача не є припиненням зобов'язання останнього, як боржника, перед кредитором, що свідчить про те, що анулювання (прощення) заборгованості в розумінні п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України в даному випадку не відбулось, а грошові кошти у розмірі 102511656,69 грн. не підлягають включенню до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу ОСОБА_1 за 2014 рік, оскільки не є додатковим благом позивача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що аналогічна правова позиція була викладена в ОСОБА_2 банку України від 15.11.2013 №40-510/22997.

Крім того, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив про те, що про наявність податкового повідомлення-рішення №0015621702 від 08.12.2015 йому стало відомо виключно після особистого звернення до податкового органу,що було зумовлено отриманням від відповідача податкової вимоги №2320-23 від 27.05.2016. Позивач зауважив, що про проведення відповідної перевірки та про складання акта перевірки, що мало наслідком прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, йому взагалі не було відомо.На думку позивача, вказане свідчить про протиправність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Верховний Суд України в постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14 (номер судового рішення в ЄДРСР 43075087) зазначив, що нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання ж відповідних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Висновки, викладені в зазначеній постанові ВСУ, підлягають обовязковому врахуванню у спірних правовідносинах відповідно до статті 244-2 КАС України.

Водночас, всупереч вимогам статті 71 КАС України, під час розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що копія наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки були надіслані ним платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручені йому особисто до початку перевірки, у звязку з чим суд погоджується з твердженням позивача про те, що документальна виїзна перевірка була проведена неправомірно.

Згідно з п.86.4 ст.86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Пунктом 86.8 ст.86 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до п.58.1 ст.58 Податкового Кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, зокрема, заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Згідно з п.58.2 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг (п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України).

Однак, під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів дотримання ним вищевказаних положень Податкового кодексу України щодо вручення або направлення на адресу ОСОБА_1 примірника акта перевірки та податкового повідомлення рішення, прийнятого на підставі нього, у звязку з чим суд погоджується з твердженням позивача про протиправні дій контролюючого органу в цій частині.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про виникнення у позивача обєкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб у вигляді додаткового блага, отриманого ним внаслідок прощення (анулювання) кредитором за його самостійним рішенням основної суми боргу (кредиту) платника податку, у той час як матеріали справи свідчать про відсутність у позивача у 2014 році будь-якого додаткового блага, та відповідно, про відсутність обовязку щодо подання відповідної податкової звітності та сплати податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб з отриманого доходу, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 6890 грн. 00 коп. підлягає стягненню на його користь з Вишгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 08.12.2015 №0015621702.

3.Стягнути на користь ОСОБА_1 (07300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 6890 (шість тисяч вісімсот девяносто) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Вишгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, проспект Шевченка, 1а, ідентифікаційний код 39466569).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.