Постанова № 63466297, 12.12.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2016 р. Справа №805/4357/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., при секретарі Аржанові А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

14 листопада 2016 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ» про стягнення податкового боргу з розрахунків рахунків у розмірі 51067,53 грн., мотивуючи вимоги тим, що у відповідача існує заборгованість з орендної плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки яка виникла внаслідок несплати узгодженого податкового зобов'язання з податку, зазначеного у податковій декларації. На момент звернення до суду податкове зобов'язання відповідачем не сплачено, у зв'язку з чим просить стягнути вказану заборгованість з розрахункових рахунків відповідача.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через службу діловодства надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача до суду з'явився, через відділ документообігу суду надав заперечення, в якому зазначив, що відповідачем в адміністративному порядку оскаржується податкове повідомлення-рішення винесене в результаті встановленої контролюючим органом несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за період з 01.05.2014 року - 28.09.2016 року. Також зазначив, що вимога № 3549-23 від 26.11.2015 року не стосується грошового зобов'язання з податку на землю з юридичних осіб. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Згідно з п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Таким чином, позивач Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень, яка в даних правовідносинах реалізує надані їй Податковим кодексом України повноваження.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Степ» (код за ЄДРПОУ 20392491, 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Варганова, будинок 12) зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом 19.11.1997 року.

Судом встановлено, що 17 лютого 2016 року відповідачем до контролюючого органу подана звітна податкова декларація з плати за землю (орендна плата) за 2016 рік, відповідно до якої відповідач щомісячно зобов'язаний сплачувати 3449,59 грн., а у грудні 3449,56 грн. нарахованої орендної плати за землі.

30 травня 2016 року відповідачем до контролюючого органу подана уточнююча податкова декларація з плати за землю (орендна плата) за 2016 рік, відповідно до якої відповідачем нараховано до збільшення податкового зобов'язання у червні, липні, серпні, вересні 2016 року по 9658,85 грн.

На підставі п.п.129.1.1 п. 129.1 ст.129 Податкового кодексу України нарахована пеня у сумі 329,76 грн.

Таким чином, несплачена сума узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за землю за період червень - серпень 2016 року складає 50937,90 грн.

17 лютого 2016 року відповідачем до контролюючого органу подана звітна податкова декларація з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016 рік.

При цьому, узгоджена сума податкового зобов'язання, по терміну сплату - 29.07.2016 року добровільно відповідачем не сплачена, в результаті виникла заборгованість у розмірі 129,63 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки.

Відповідно до п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Кодексу, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Як передбачено п. 287.3 ст. 287 цього Кодексу, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно до п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 31 Кодексу, строком сплати податку та збору визначаються періоди, що розпочинаються з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку зі сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутись.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку чи збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , регулюється нормами Розділу Х11 Податкового кодексу України, а саме ст.266 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до вимог п.п. 266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України платники податку-юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта /об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Згідно п.п.266.10.1 п.266.10 ст. 266 Податкового кодексу України строки сплати податку визначені наступним чином: податкове зобов'язання за звітній рік з податку сплачується юридичними особами-авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, узгоджена сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), що не сплачена платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається сумою податкового боргу.

Разом з цим, суд не приймає посилання відповідача на оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, як підставу для не стягнення узгоджених сум грошового зобов'язання, що виникли по податковим деклараціям, з огляду на те, що порушення встановленні в акті стосуються несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за період з 01.05.2014 року - 28.09.2016 року.

Згідно ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

На виконання цих вимог, позивачем направлена податкова вимога № 3549-23 від 26.11.2015 року, яка отримана відповідачем 02.12.2015 року.

Також суд не приймає посилання відповідача на те, що вимога № 3549-23 від 26.11.2015 року не стосується грошового зобов'язання з податку на землю з юридичних осіб з огляду на наступне.

Пунктом 59.5 ст. 59 вищевказаного кодексу України, визначено, що у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Дослідивши облікову картку платника податків відповідача, суд приходить до висновку, що дії податкового органу є цілком законними, оскільки податковий борг підприємства з 2015 року не погашався та не переривався.

Однак, заходи, прийняті контролюючим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли.

Згідно пп.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, зокрема, контролюють своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст.50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи до державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен повинен сплачувати податку та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до довідки про відкриті розрахункові рахунки відповідач має відкриті рахунки у банківських установах.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 112, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ» про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з розрахункових рахунків у банках Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ» (код за ЄДРПОУ 20392491, 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Варганова, будинок 12), які його обслуговують, кошти за податковим боргом з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, у розмірі 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 63 коп.; з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 50937 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 90 коп.

У судовому засіданні 12 грудня 2016 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови. Повний текст постанови складено 16 грудня 2016 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання особами, які беруть участь у справі, копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кошкош О.О.