Постанова № 63465326, 16.12.2016, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/23663/16-а

ПОСТАНОВА

9 грудня 2016 року

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої- судді Мазурок О.В.

при секретарі Гудловській О.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання протиправним розпорядження суб'єкта владних повноважень, спонукання до перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді та виплати суми різниці, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання протиправним розпорядження суб'єкта владних повноважень, спонукання до перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді та виплати суми різниці. На обґрунтування своїх вимог він зазначив, що рішенням №8006 від 28 вересня 2016 року управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому йому призначено щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, що складає 22776 гривень 60 копійок. Як вбачається із зазначеного рішення, до стажу його роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, відповідачем зараховано лише час його роботи на посаді судді - 22 повних роки, а розмір щомісячного довічного утримання обчислено лише із посадового окладу та надбавки за вислугу років. Вказане рішення він вважає незаконним та необґрунтованим виходячи із наступного.

Так, згідно з пунктом 11 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Водночас частиною четвертою статті 43 Закону України «Про статус суддів», зі змінами, від 15 грудня 1992 року №2862-ХІ, який діяв на час його роботи суддею Хмельницького обласного суду, було встановлено: до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України зараховується також час роботи на посадах прокурорів і слідчих, за наявності стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

З 30 квітня 1985 року по 06 травня 1986 року він працював на посадах стажера помічника прокурора Дунаєвецького району та прокуратури Хмельницького району; з 07 травня по 17 липня 1986 року на посаді помічника прокурора Ізяславського району; з 18 липня 1986 року по 11 січня 1994 року на посаді старшого слідчого прокуратури міста Хмельницького. Однак стаж роботи на прокурорських посадах і на посаді слідчого до стажу роботи, що давав йому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, відповідач не зарахував.

Крім того, згідно з пунктом 3.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №685 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді» до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

З 10 травня 1977 року по 17 травня 1979 року він проходив строкову службу у збройних силах, а з 01 серпня 1980 року по 28 червня 1985 року навчався на юридичному факультеті за денною формою навчання Київського державного університету. Однак відповідач і зазначеного часу до стажу роботи, що дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання йому також не зарахував.

Крім того управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому при визначенні йому розміру щомісячного довічного грошового утримання розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, який становив 15950 гривень (посадовий оклад) не урахував і в такий спосіб призначив його у меншому розмірі.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав: як вбачається з копії трудової книжки позивача, з 30 квітня 1985 року по 06 травня 1986 року позивач працював на посадах стажера помічника прокурора Дунаєвецького району та прокуратури Хмельницького району; з 07 травня по 17 липня 1986 року на посаді помічника прокурора Ізяславського району; з 18 липня 1986 року по 11 січня 1994 року на посаді старшого слідчого прокуратури міста Хмельницького. З 10 травня 1977 року по 17 травня 1979 року позивач проходив строкову службу у збройних силах, а з 01 серпня 1980 року по 28 червня 1985 року навчався на юридичному факультеті за денною формою навчання Київського державного університету. В подальшому, з 12.01.1994 року позивач працював суддею апеляційного суду Хмельницької області.

Постановою Верховної Ради України № 1515-VIIІ від 08.09.2016р. «Про звільнення суддів» позивача звільнено з посади судді апеляційного суду Хмельницької області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до подання голови апеляційного суду Хмельницької області про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 22 вересня 2016 р. стаж роботи ОСОБА_2 на посаді судді, що дає право на відставку і отримання щомісячного грошового утримання складає 31 рік 4 місяці 21 день.

22 вересня 2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду в

м. Хмельницькому з заявою про призначення довічного грошового утримання, до якої додав всі необхідні документи щодо призначення довічного грошового утримання, в тому числі й згадане подання голови Апеляційного суду Хмельницької області у додатку з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, яке відображено у протоколі № 8006 від 22.09.2016р., позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотки грошового утримання судді з 22.09. 2016 р., тобто лише з врахуванням стажу роботи на посаді судді (22 роки 08 місяць 12 днів).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді періоду роботи на посаді стажера помічника прокурора, старшого слідчого прокуратури , строкової службу у збройних силах, навчання на юридичному факультетті за денною формою навчання Київського державного університету

Статтею 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року N2862-XII (чинного на момент призначення позивача на посаду судді) було передбачено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 43 Закону N2862-XII, в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів"» від 24 лютого 1994 року N4015-XII, чинної до 31.07.2010р., до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

30 липня 2010 року набув чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, відповідно до частини 1 статті 131 якого було передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому

арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

При цьому, пунктом 11 Перехідних положень Закону №2453-VI було передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Крім того пунктом 3.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №685 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді» передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше

10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Таким чином, оскільки на момент обрання ОСОБА_2 суддею апеляційного суду Хмельницької області ( 12.01.1994 року) та на момент набрання чинності Закону №2453-VI була чинною норма частини 2 статті 43 Закону N2862-XII, в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів"» від 24 лютого 1994 року N4015-XII, відповідно до якої до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах прокурорів і слідчих, то з урахуванням пункту 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI, період роботи позивача з , підлягає зарахуванню позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.

При цьому, положеннями частини 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ,було передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Отже, на час звільнення позивача у відставку чинним Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не було передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання час роботи на посадах прокурорів і слідчих.

Однак, згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Крім того, нормами чинного законодавства визначено, що не допускається погіршення положення пенсіонера.

В свою чергу, Конституційний Суд України у рішенні від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).

Отже, з урахуванням наведеного слідує висновок, що зміни в законодавстві, які обмежують позивача у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання час роботи на посадах прокурорів і слідчих, не можуть бути застосовані до позивача.

Крім того, у статті 141 Закону №2453 до внесення змін Законом №213, тобто у редакції Закону №192, закріплювалося, що "щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання" (абзац перший частини третьої), та встановлювалося, що "у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання" (абзац другий частини третьої).

Рішенням Конституційного суду України від 8 червня 2016 року №4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III;Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частини третьої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII;

- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII;

- пункту 5 розділу III Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

При цьому, керуючись частиною другою статті 70 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України вказав такий порядок виконання цього рішення:

- частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання"

Таким чином, оскільки стаж роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку і отримання щомісячного грошового утримання, з урахуванням стажу роботи на посаді прокурора, складає 31 рік 4 місяці 21 день, то враховуючи положення частини 3 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, щомісячне довічне утримання позивача має становити 90 відсотків заробітної плати судді.

Крім того частиною першою статті 1 Закону № 108/95-ВР «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно зі статтею 41 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

За таких обставин суд вважає, що не включення управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому суми матеріальної допомоги на оздоровлення для розрахунку довічного грошового утримання є неправомірним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та керуючись Законом України "Про судоустрій і статус суддів", Законом України «Про статус суддів», Рішенням Конституційного суду України від 8 червня 2016 року №4-рп/2016 , Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №685 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді», Законом України «Про оплату праці», ст.ст. 2, 4, 6-12, 70-72, 86, 94, 159-163, 167, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задоволити.

Визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України у

м. Хмельницькому №8006 від 28 вересня 2016 року щодо призначення ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 84 відсотків грошового утримання судді, що становить 22776 гривень 60 копійок.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, з розрахунку 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 22 вересня 2016 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому виплатити ОСОБА_2 різницю між виплаченим та перерахованим розміром щомісячного довічного грошового утримання .

Судові витрати в сумі 551 гривні 20 копійок присудити ОСОБА_2 з державного бюджету України

На постанову через суд першої інстанції, який її ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів до Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Суддя: