Рішення № 63464566, 09.12.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/2748/15 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.

Провадження № 22-ц/783/5163/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. П.

Категорія: 41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої: Крайник Н.П.

суддів: Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.

при секретарі: Фейір К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 червня 2016 року у справі за позовом громадської організації «Розвиток громади» до ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено повністю.

Визнано недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканність ділової репутації громадської організації «Розвиток Громади», інформацію, поширену ОСОБА_2 в інтернет-соцмережі Facebook у соціальній спільноті «Львівська політика», а саме: «Допомагають тітушкам з Розвитку громади паплюжити моє ім»я. Якби комусь іншому це писали, мені було б наплювати».

Зобовязано ОСОБА_3 спростувати поширену негативну інформацію у такий самий спосіб, як вона була поширена, шляхом опублікування на персональній сторінці соціальної спільноти «Львівська політика» у соцмережі Facebook під заголовком «Спростування» повідомлення наступного змісту: «Мною, ОСОБА_2, 27.03.2015 року на персональній сторінці соціальної спільноти «Львівська політика» у соцмережі Facebook була поширена недостовірна інформація про громадську організацію «Розвиток громади».

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь громадської організації «Розвиток громади» 243,60 грн. (двісті сорок три гривні шістдесят копійок) витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки судом було невірно оцінено ряд істотних моментів. Зазначає, що його вислів базувався на відомостях, почутих при подіях на яких він був присутній особисто, так і отриманих з відкритих інформаційних джерел. Форма вислову, який міститься в коментарі не дає жодних підстав стверджувати, що його вислів стосувався саме громадської організації «Розвиток громади» чи будь якого іншого об»єднання чи формування. А тому стверджувати про будь-який зв'язок між його дописом в формі коментаря до посту в закритій групі «Львівська політика» соціальної мережі Facebook і ГО «Розвиток громади» є юридично неграмотним. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постановленого по справі рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наведена й поширена відповідачем інформація не відповідає дійсності, є недостовірною, принижує ділову репутацію громадської організації «Розвиток громади», що виразилось у зниженні престижу організації та підриві довіри до її діяльності в очах громадськості та партнерів організації.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна з таких підстав.

Відповідно до статті 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (п.1), беручи до уваги зазначені вище конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь - який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативна інформація поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь - яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 березня 2015 року на персональній сторінці соціальної спільноти «Львівська політика» у соцмережі Facebook відповідачем ОСОБА_2 було поширено інформацію наступного змісту: «Допомагають тітушкам з Розвитку громади паплюжити моє чесне ім»я. Якби комусь іншому це писали, мені було б наплювати».

Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

У законодавстві при цьому робиться чітке розмежування між інформацією фактичного характеру, яка має бути доведена й оціночними судженнями, які не підлягають доведенню і спростуванню.

Відповідно до вимог Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності колегія суддів вважає, що інформація, яка поширена відповідачем на персональній сторінці соціальної спільноти «Львівська політика» у соцмережі Facebook , є висловлюванням, яке не містить фактичних даних, а саме оціночним судженням, яке не підлягає спростуванню та доведенню правдивості, а є лише вираженням субєктивної думки (переконання) відповідача, який має право на власну оцінку (критику) певних фактів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що при постановленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело для неправильного вирішення спору.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги відповідача, відсутність підстав для задоволення позову, заявленого громадською організацією «Розвиток Громади» до ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ч.2 ст.314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргуОСОБА_2 задовольнити.

РішенняШевченківського районного суду м. Львова від 22 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову громадської організації «Розвиток Громади» до ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Мельничук О. Я.

ОСОБА_4