Ухвала суду № 63464552, 09.12.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/2748/15 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.

Провадження № 22-ц/783/5115/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. П.

Категорія: 41

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої: Крайник Н.П.

суддів: Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.

при секретарі: Фейір К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою громадської організації «Розвиток громади» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 червня 2016 року у справі за позовом громадської організації «Розвиток громади» до товариства з обмеженою відповідальністю «Захід.нет», ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням суду у задоволенні позовугромадської організації «Розвиток громади» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД.НЕТ», ОСОБА_2про ділової репутації та спростування недостовірної інформації, - відмовлено повністю.

Рішення суду оскаржила громадська організація «Розвиток громади».

В апеляційній скарзі покликаються на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 «ЗАХІД.НЕТ» як власник веб-сайту, поширюючи недостовірну інформацію про громадську організацію «Розвиток Громади», не робили посилання на жодне офіційне джерело, інформація поширена відповідачами не відповідає дійсності, оскільки вона не підкріплена жодними доказами чи конкретними фактичними даними. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що інформація, викладена у спірній статті є оціночним судженням, яка не тягне правових наслідків для відповідачів. Вважає, що твердження «тітушки» не є оціночним судженням, оскільки дане висловлювання містить фактичні дані. Застосовуючи термін «тітушки» у відношенні до громадської організації «Розвиток Громади», відповідачами поширено неправдиві відомості, які вказують на причетність представників позивача до кримінальних діянь, які суперечать інтересам держави, загальновизнаним правилам співжиття, принципам людської моралі, у звязку з чим такі відомості не є оціночними судженнями. Зазначає, що представники громадської організації «Розвиток Громади» не є «ті тушками» і не провокували ніякого конфлікту в аеропорту, підтвердженням чого є відеоролик Варіанти Львів «ОСОБА_4 ОСОБА_5 і ГО «Розвиток Громади» у Львівському аеропорту», яка міститься у мережі інтернет. Зокрема, на зазначеному відео добре видно, що представники громадської організації «Розвиток Громади», на відміну від «тітушок», не закривали свого обличчя і не відверталися від камер, а навпаки демонстрували свою приналежність до громадської організації, що підтверджувалося уніфікованими куртками з написом «Розвиток Громади» на них. Більше того, з відео чітко вбачається, що представники громадської організації, у тому числі голова «Розвитку Громади» ОСОБА_6, не розпочинали бійки з учасниками акцій протесту, не провокували жодного силового конфлікту і навіть не намагалися його спровокувати, а навпаки закликали народного депутата ОСОБА_5 не порушувати громадський порядок в аеропорту, а вирішити конфлікт правовим мирним шляхом через офіційне звернення до уповноважених осіб. Поширенням недостовірної інформації відповідач ОСОБА_3 «ЗАХІД.НЕТ» принизив ділову репутацію громадської організації «Розвиток Громади», що виразилось у зниженні престижу організації та підриву довіри до її діяльності в очах громадськості та партнерів організації, що особливо негативно відображається на діяльності громадської організації.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов громадської організації «Розвиток Громади» задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постановленого по справі рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає таким вимогам.

Відповідно до статті 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (п.1), беручи до уваги зазначені вище конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь - який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативна інформація поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь - яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

У законодавстві при цьому робиться чітке розмежування між інформацією фактичного характеру, яка має бути доведена й оціночними судженнями, які не підлягають доведенню і спростуванню.

Відповідно до вимог Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Судом першої інстанції встановлено, що в мережі Інтернет на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід.нет» за посиланням http://zaxid.net розміщена стаття автора ОСОБА_2 наступного змісту: «Трудовий колектив ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» заявляє, що керівництво аеропорту в особі т.в.о. гендиректора ОСОБА_7 намагається «узаконити» доступ на територію режимного обєкту «тітушкам», аби завдяки їм чинити тиск та залякувати працівників, які відкрито виступають проти розкрадання і провального менеджменту. Свої звинувачення вони підтверджують угодою про співпрацю, копію якої надіслали на адресу редакції ZAXID.NET, укладеної в жовтні 2014 року між т.в.о. генерального директора аеропорту ОСОБА_7 та головою ГО «Розвиток громади» А. ОСОБА_6. Відтак в заяві наголошується, що саме представники «Розвитку громади» у жовтні 2014 року намагалися спровокувати силовий конфлікт на профспілковій конференції держпідприємства, коли працівники аеропорту одноголосно висловили недовіру т.в.о. гендиректора ОСОБА_7 та наближеним до нього чотирьом керівникам управлінь. А вже в грудні 2014 року голова ГО «Розвиток громади» ОСОБА_6, перебуваючи на закритій території підприємства на запрошення ОСОБА_7, знову спробував спровокувати конфлікт. Найбільше обурення працівників аеропорту викликав пункт угоди про умови співробітництва, з якого випливає, що державне підприємство аеропорт «Львів» є членом Громадської організації «Розвиток громади» і працівники аеропорту мають збиратись на вимогу цієї організації. Трудовий колектив заявляє, що такі дії не погоджено з працівниками аеропорту і підписання цієї угоди розцінюють як спробу «узаконити» знаходження представників громадської організації на території режимного обєкту задля тиску на працівників. Відтак трудовий колектив вимагає від Міністерства інфраструктури забрати «комерсантів», які організували корупційні схеми для власного збагачення і банкрутують ДП; провести відкритий і чесний конкурс на посаду гендиректора львівського аеропорту та призначити ефективний менеджмент; провести фінансовий аудит підприємства та усунути виявлені порушення і зловживання. А також вважають, що Прокуратура Львівської області має відреагувати на звернення трудового колективу та розпочати розслідування щодо викладених фактів порушень і зловживань(а.с.21).

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Із змісту цієї норми випливає, що свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч. 2 ст. 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог громадської організації «Розвиток Громади», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що інформація, викладена у спірній статті є оціночним судженням, та не тягне певних правових наслідків для відповідачів.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, п.1 ч.1 ст.314, ст.315, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу громадської організації «Розвиток Громади» відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Мельничук О. Я.

ОСОБА_8