Рішення № 63464310, 13.12.2016, Радехівський районний суд Львівської області

Справа №451/1039/16-ц

Провадження № 2/451/431/16

РІШЕННЯ

іменем України

13 грудня 2016 року

Радехівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Мулявка О.В.

при секретарі судового засідання Палюх К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

05 вересня 2016 року позивачка звернулася до суду із позовом про збільшення розміру аліментів, відповідно до вимог якого, просить стягувати аліменти із відповідача на її користь на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви та до її повноліття.

В обґрунтування позову посилається на те, що 13.11.2008 між нею та відповідачем шлюб було розірвано. Від даного шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_4. Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 20.10.2010 вирішено стягувати аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 500 гривень. Вважає, що даних коштів недостатньо для виховання дочки, оскільки вона навчається в 11-класі, відповідно потрібно додатково нести витрати за її репетиторство, а тому зазначає, що відповідач повинен сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі у більшому розмірі, зокрема 1000 гривень на дитину щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви та до її повноліття.

У судовому засіданні позивачка вимоги підтримали в повній мірі та виклали свої пояснення аналогічно зазначеним у заяві (а.с.1). Окрім цього зазначила, що з моменту призначення розміру аліментів попереднім судовим рішенням, змінився вік дитини, донька ОСОБА_3 навчається в 11-класі. На даний час зросли ціни і потреба щодо більших витрат на її утримання, в тому числі на одяг та відвідини дитиною репетиторів. Вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень щомісячно. Письмових доказів, що підтверджують сплату нею коштів за відвідування дочкою репетиторів і те, що вона витрачає значні кошти на її утримання, суду представити не може. Також, пояснила, що працює оператором на заправці «ОККО», але її заробітку не вистарчає на повноцінне утримання дочки, тому просить позов задоволити.

Відповідач позовні вимоги заперечив в повному обсязі та надав аналогічні пояснення, зазначені в запереченнях на позовну заяву (а.с.26). Також пояснив, що належним чином виконує рішення суду від 15.04.2010 та щомісячно сплачує через відділення «Укрпошти» аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 500 гривень. Зазначив, що працює водієм автотранспортних засобів на ТзОВ «Мебель-сервіс» та отримує щомісячно заробітну плату в розмірі приблизно 2500 гривень (а.с.29). Із 22.12.2015 перебуває в іншому шлюбі (а.с.31), від якого має доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.30). Крім цього, пояснив, що разом з ним проживає його матір, віком 73-роки, яка є пенсіонером, інвалідом II-групи та часто хворіє (а.с.32). Рішення суду від 20.10.2010 не оскаржував. Таким чином, в задоволенні позову ОСОБА_1 просить відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення позивачки, заперечення відповідача, дослідивши документи в матеріалах справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних міркувань.

Згідно частини 1 статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.11,15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

На підставі ст.ст.10,60,61 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також, відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За змістом ст.180 СК України обовязок надавати утримання неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років, покладається на батьків.

Відповідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обовязки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обовязків щодо дитини.

Так, судом встановлено, що під час перебування сторін у шлюбі (а.с.5), у них 11.03.2000 народилася дочка ОСОБА_4 (а.с.4), яка проживає із позивачкою та перебуває на її утриманні (а.с.6).

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.3 ст.181 СК України).

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоровя та матеріальне становище дитини; стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Також, аналогічні рекомендації з цих підстав, викладені у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Із змісту рішення суду від 20.10.2010, що не оскаржене у апеляційному поряду і виконується на даний час, вбачається, що таким вирішено стягувати аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 500 гривень, з дня подання заяви і до повноліття дитини, з проведенням індексації розміру аліментів відповідно до закону (а.с.7-8).

У відповідності до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоровя когось із них, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому перелік обставин, які можуть слугувати підставами для зменшення або збільшення розміру аліментів є вичерпним.

Під зміною матеріального стану сторін розуміється як покращення, так і погіршення майнового стану платника або одержувача аліментів.

Таким чином, особа, яка одержує аліменти одержувач аліментів, може звернутися до суду із позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоровя або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоровя платника аліментів.

Також і у п.23 Пленум Верховного Суду України у постанові №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

У розумінні статті 60 ЦПК України та наведеної вище норми СК України презюмується необхідність саме ініціатору позову доводити обставини змін у його особистому житті, зокрема у матеріальному становищі, сімейного стану, здоровя або ж вказати на інші випадки, що виникли після винесення судового рішення або досягнення домовленості між батьками про способи виконання своїх обовязків щодо дітей, що можуть бути підставою для збільшення розміру аліментів.

Беручи до уваги обґрунтування позивачки стосовно збільшення потреб на утримання доньки, сплати коштів для відвідування репетиторів, які мають передувати вирішенню питання про збільшення розміру аліментів на підставі ст.192 СК України і, відповідно до правил процесуального закону про допустимість засобів доказування, суд зауважує, що наявність і вагомість цих обставин мають підтверджуватися письмовими доказами.

У супереч наведеному, ініціатор позову жодним чином не підтверджує своє бачення щодо збільшення розміру аліментів відповідними доказами.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Узагальнюючи вищенаведене та зважаючи на вимоги ст.60 ЦПК України, суд переконаний, що позивачка не довела підстави, відповідно до яких розмір аліментів, визначений за рішенням суду від 20.10.2010 підлягає збільшенню, відповідно у задоволенні вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області через Радехівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків апеляційного оскарження, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

ГоловуючийОСОБА_6