Рішення № 63464155, 09.12.2016, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3872/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2016 року Залізничний районний суд м. Львова в складі: головуючої - судді Румілової Н.М., при секретарі Гули М.І., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи Органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_4 «Приватбанк» до ОСОБА_5, третя особа Орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 17.05.2013 року звернувся до суду з позовом, що був змінений судовому засіданні, яким просив суд звернути стягнення на квартиру, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. О.Гірника, 1/42, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № LVH9GA0000000158 від 16.04.2008 року) ПАТ КБ «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, а також виселити ОСОБА_5 (22.07.1982 р.н.) та ОСОБА_6 (22.03.2009 р.н.), які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: м. Львів, вул. О.Гірника, 1/42 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири. Стягнути з ОСОБА_5 судові витрати. В обґрунтування своїх вимог послався на те, що згідно з кредитним договором від 16.04.2008 року № LVH9GA0000000158 ОСОБА_5 отримав від позивача кредит у розмірі 31250.00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.04.2018 р.

Отримавши вказану суму кредиту, ОСОБА_5 не виконав своїх договірних зобов'язань та не повернув суму кредиту, не сплатив на користь ПАТ КБ «Приватбанк» пеню за невиконання умов кредитного договору. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № LVH9GA0000000158 між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 16.04.2008 року укладено договір іпотеки, згідно з яким відповідач ОСОБА_5 надав в іпотеку позивачу нерухоме майно, а саме, квартиру загальною площею 35.60 кв.м., житловою площею 18.40 кв.м., яка розташована за адресою м. Львів, вул. О. Гірника, 1/42. Обумовлена сторонами договору іпотеки цінга предмету іпотеки дорівнює 252500 грн. 00 коп. Оскільки ОСОБА_5 своїх зобов'язань щодо погашення кредиту не виконав, просить звернути стягнення на предмет іпотеки, та виселити відповідача, який проживає в квартирі.

Представник позивача ОСОБА_1Р.в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, зазначив, що спірна квартири придбана за кошти банку. Просив врахувати, що дружина відповідача зареєстрована за іншою адресою, а саме на вул.Миколайчука,20 і тому права дітей, які зареєстровані в спірній квартирі, не будуть порушені, якщо вони будуть проживати за місцем реєстрації матері. Вважає, що строк звернення до суду не пропущений, оскільки позивач звернувся з позовом до суду у травні 2013 році. Просив задовольнити позов.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що сплив строк звернення до суду. Крім того, квартира АДРЕСА_1, була придбана не за кошти банку. Також просив врахувати, що у відповідача не має іншого житла, дружина зареєстрована в однокімнатній квартирі, в якій зареєстровані 6 осіб. Просив у позові відмовити.

Представник третьої особи - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечила, зазначила, що позивач не надав довідки , що відповідач має інше житло, в якому будуть проживати діти. Права дітей відповідача порушені . Просила у позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення осіб, що приймали участь у справі , дослідивши матеріали справи та надавши їм оцінку в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи 16.04.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № LVH9GA0000000158, за умовами якого ОСОБА_5 отримав від позивача кредит у розмірі 31250.00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.04.2018 р.

Відповідно до умов даного кредитного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

Як встановлено судом, ОСОБА_5 порушив зобовязання по кредитному договору, допустивши порушення термінів повернення кредитних коштів.

Як вбачається з поданого розрахунку, станом на час звернення до суду 15.04.2013 року загальна сума заборгованості перед позивачем становить 53427.26 доларів США.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою, заставою.

У відповідності до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № LVH9GA0000000158 між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 16.04.2008 року укладено іпотечний договір, згідно з яким відповідач ОСОБА_5 надав в іпотеку позивачу нерухоме майно, а саме, квартиру загальною площею 35.60 кв.м., житловою площею 18.40 кв.м., яка розташована за адресою м. Львів, вул. О. Гірника, 1/42. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 252500 грн. 00 коп.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умовами укладеного між сторонами кредитного договору визначено, що банк має право стягнути кредит достроково, зокрема шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі, й затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць.

Згідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України ).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки(ст. 257 ЦК України ).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України ).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Як вбачається з наданого розрахунку заборгованості прострочення з боку відповідача виникло у травні 2009 року, на що було звернено увагу і ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй ухвалі по даній справі . Право на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у позивача з дня, коли позивач отримав право на дострокове повернення кредиту, незалежно від подальшоих платежів відповідача. Зазначена правова позиція висловлена у справі 6-1174цс16 у постанові ВСУ від 2 листопада 2016 року. Натомість позивач звернувся до суду лише у травні 2013 року. Враховуючи, що в договорі іпотеки не встановлено збільшеного строку позовної давності, суд вважає, що слід застосувати ст.257 ЦК України, відповідно до якої позовна давність становить 3 роки . Таким чином, позивач пропустив строк позовної давності , звернувшись до суду у травні 2013 року.

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК громадянам, яких виселяють з жилих приміщень , одночасно надається інше постійне жиле приміщення , за винятком виселення громадян при звернення стягнення на жиді приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідно Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як вбачається з Свідоцтва про право власності №20844-3 на квартиру від 8 грудня 2005 року відповідач ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_2, яка приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Свідоцтво видане на підставі розпорядження голови Залізничної радміністрації від 8 грудня 2005 року №1279.

Згідно довідки ЛКП «Богданівка» від 21.05.2014 року в зазначеній квартирі, крім відповідача, зареєстровані та проживають донька відповідача ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та його син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суд вважає, що оскільки в іпотеку передано житло, яке не було придбано за рахунок отриманих кредитних коштів - відсутні передбачені законом підстави для виселення мешканців із зазначеної квартири без надання їм іншого постійного житла.

Таким чином, позов підлягає відмові у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10,11, 209, 212, 214- 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_4 «Приватбанк» до ОСОБА_5, третя особа Орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова протягом десяти днів , з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення- протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Н.М.Румілова