Ухвала суду № 63458767, 13.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/1249/16-ц Головуючий у І інстанції Литвиненко О. Л.Провадження № 22-ц/780/6420/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 38 13.12.2016

УХВАЛА

Іменем України

13 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 21 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Селищанської сільської ради Баришівського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно за заповітом. Заявлені вимоги мотивували тим, що 30 жовтня 2013 року померла їх тітка ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина на майно у вигляді земельних ділянок та житлових будинків в с. Селище Баришівського району Київської області, вони є спадкоємцями за заповітом та прийняли спадщину. Просили визнати за ними за кожним право власності на ? частину спадкових земельних ділянок та будинків.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків позовної заяви, вказано, що позов не відповідає вимогам ст. ст. 119, 120 ЦПК України.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 21 жовтня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто позивачам.

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просили скасувати ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 21 жовтня 2016 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалися на те, що суд зобовязав позивачів додати до позовної заяви витяг з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та висновок про вартість спадкових житлових будинків на момент предявлення позову до суду чи сплатити судовий збір, який попередньо визначено судом в розмірі 6890 грн., однак суд не звернув уваги на те, що суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обовязок покладається на позивача. Суд неповно зясував обставини, на які посилалися позивачі у змісті клопотання про розстрочку сплати судового збору до ухвалення судового рішення, щодо неспроможності останніх сплатити судовий збір, розмір якого встановив суд, виходячи з визначення вартості майна за відповідними вимогами, чого не повинен був робити, не врахував тяжкий майновий стан сторін.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Повертаючи заяву на підставі ст. 121 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що ухвалою суду позовна заява була залишена без руху в звязку із невідповідністю вимогам ст. ст. 119, 120 ЦПК України, в установлений строк недоліки, що перешкоджають відкриттю провадження, позивачами усунуті не були, вимоги ухвали суду не виконані.

Однак з такими висновками колегія суддів не може повністю погодитися із наступних підстав.

Статтею 119 ЦПК України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі. Позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; імя (найменування) позивача і відповідача, а також імя представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів звязку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом. До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до вимог ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Пунктом 3 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» розяснено, що якщо позивачем (заявником) заявлено клопотання про відстрочення або розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його оплати, то наслідки, передбачені ст. 121 ЦПК України, застосовуються лише за умови відмови в задоволенні такого клопотання, про що постановляється відповідна ухвала.

Положення ст. 121 ЦПК України щодо повернення заяви (апеляційної скарги) застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали про усунення недоліків.

За змістом наведених норм закону повернення заяви (апеляційної скарги) з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилась з її змістом, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.

Суд відповідно до змісту ч. 1 ст. 73 ЦПК України може продовжити строк, встановлений судом, для вчинення процесуальних дій.

Матеріали справи не містять ухвали про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в звязку із відмовою позивачам у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

В мотивувальній частині ухвали Баришівського районного суду Київської області від 21 жовтня 2016 року вказується про те, що позивачами не було усунуто недоліки: не додано постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відсутні документи про заведення спадкової справи до майна померлої ОСОБА_4, не додано витяг (інформацію) з нормативної грошової оцінки земельних ділянки та висновок про вартість спадкових житлових будинків на момент предявлення позову до суду, не доплачено судовий збір. Однак її резолютивна частина не містить висновку щодо продовження строку для усунення цього недоліку, що є порушенням права ОСОБА_2, ОСОБА_3 на звернення до суду із позовом.

Отже, суд першої інстанції вищевказаного не врахував та дійшов передчасного висновку про те, що позивачі не виконали вимог ухвали від 10 жовтня 2016 року.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Судові процедури повинні бути справедливими (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне оскарження рішення суду.

Крім того, суд не врахував, що форма і зміст заяви, враховуючи суть вимог, правовідносини між сторонами, відповідали вимогам ст. 119 ЦПК України.

Судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідно до ч. 3 ст. 10, п. 1 ч. 1 ст. 214 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Під час ухвалення рішення суд вирішує питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Відтак відсутність доказів, на які посилається позивач, та непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими він обґрунтовує позов, може бути підставою для відмови в позові за результатами розгляду справи, а не для повернення позовної заяви.

З огляду на викладене висновки суду першої інстанції щодо невідповідності позовної заяви ст. ст. 119, 121 ЦПК України та в звязку із цим повернення її позивачам є передчасними.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, оскільки при постановленні ухвали був порушений порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 21 жовтня 2016 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

ОСОБА_5