Ухвала суду № 63456747, 13.12.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/8327/16-ц Провадження № 22-ц/795/2307/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Литвиненко І. В. Доповідач - Онищенко О. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОнищенко О.І.,суддів:Кузюри Л.В., Вінгаль В.М., при секретарі:Шкарупі Ю.В., за участю:прокурора Рибалко Н.В., представників відповідачів: обласної державної адміністрації Гнипа В.В., Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації - Мазій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Державної казначейської служби України, Чернігівської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення грошових коштів та моральної шкоди ,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 2 листопада 2016 року та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_7

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 2 листопада 2016 року позов ОСОБА_7 задоволено частково.

Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_7 12720 (дванадцять тисяч сімсот двадцять) гривні 28 копійок на відшкодування майнової шкоди та 4000 (чотири тисячі) грн., на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Стягнуто з Чернігівської обласної державної адміністрації на користь держави 510,57 грн. судового збору та з Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на користь держави 225,67 грн. судового збору.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що судом не було враховано п.п.2 п.9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України про те, що відшкодування шкоди може бути здійснено в межах бюджетних призначень за рішенням суду, в розмірі що не перевищує суми реальних збитків. Стягнення з Державного бюджету України матеріальної шкоди у виді упущеної вигоди, взагалі не передбачено. Також, вказує на те, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування наявності моральної шкоди та її розміру. На думку апелянта, судом не врахована позиція, викладена в Постанові Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зокрема абз.1 п.4, абз.2 п.5, п.9. Також апелянт зазначає, що судом при вирішенні справи порушено принцип диспозитивності цивільного судочинства, який задекларований в ст.11 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що протиправними діями Чернігівської обласної державної адміністрації та Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації позивачу завдана матеріальна та моральна шкода. З огляду на положення ст.ст.2.1173 ЦК України та ст. 25 ч.2 Бюджетного кодексу України визначена судом сума майнової та моральної шкоди на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд виходячи з наступного.

По справі встановлено, в 1997 році ОСОБА_7 отримала посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серія НОМЕР_1.

Як вбачається з позовної заяви та не заперечується відповідачами, позивач, з метою надання їй статусу особи, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, у квітні 2015 року звернулася з відповідною заявою та пакетом документів до Управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області, яке в свою чергу з поданням та пакетом документів для надання позивачу відповідного статусу звернулося до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації.

В червні 2016 року позивач отримала відповідь на своє звернення до Чернігівської обласної державної адміністрації, яким їй було відмовлено у видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чонобильської катастрофи категорії 1.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.07.2016 у справі №825/1184/15-а позов ОСОБА_7 до Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю, визнано протиправною відмову Чернігівської обласної державної адміністрації у видачі ОСОБА_7 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія) з вкладкою до нього та зобов'язано Чернігівську обласну державну адміністрацію прийняти рішення про видачу ОСОБА_7 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія) з вкладкою до нього. Зобов'язано Чернігівську обласну державну адміністрацію подати звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання цією постановою законної сили.

В ході розгляду справи адміністративним судом встановлено, що 27.01.2015 на засіданні № 21 Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України було встановлено, що захворювання позивача пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, про що видано експертний висновок. На підставі вказаного експертного висновку, Чернігівською обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу надано другу групу інвалідності, що підтверджується копією довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 011209 від 07.04.2015. З вищевказаними документами позивач 28.04.2016 звернувся до Чернігівської обласної державної адміністрації для отримання посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Листом від 01.06.2016 №10-11/5169 Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації повідомив позивача про те, що у зв'язку зі змінами у законодавстві відсутні законні підстави для видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

На виконання вищевказаної постанови суду 03.08.2016 року ОСОБА_7 Чернігівською обласною державною адміністрацією було видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 з відповідною вкладкою до нього(а.с. 5,6).

Після отримання посвідчення ОСОБА_7 з липня 2016 року нарахована пенсія по інвалідності ІІ гр. ЧАЕС в сумі 1640,26 грн (а.с.13).

З 05.08.2016 ОСОБА_7 на підставі її заяви здійснено призначення компенсаційних виплат передбачених ст.20 та ст. 48 Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме - щомісячна компенсація за пільгове забезпечення продуктами харчування в сумі 398 грн 40 коп., а також щорічна допомога на оздоровлення (один раз на рік) в сумі 120 грн, що підтверджено довідкою № 5-12/6 від 19.08.2016 Управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації (а.с.12).

З довідки № 982 від 19.08.2016 року Семенівського відділу Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України вбачається, що ОСОБА_7 перебуває на обліку в управлінні та одержує щомісячну пенсію по інвалідності ІІ групи ЧАЕС. Розмір пенсії з квітня 2015 по серпень 2016 склав 18682,88 грн (а.с.14).

Відповідно до довідки Семенівського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії від 17.10.2016 року № 727/05 за наявності посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії позивач мала б право на пенсію по інвалідності в такому розмірі: з 01.06.2015 року по 31.08.2015 року -1414,01 гр.; з 01.09.2015 року по 30.04.2016 року - 1570,26 грн.; з 01.05.2016 року по 31.07.2016 року - 1640,26 грн.

Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації від 18.10.2016 року № 1-2/3616 за наявності посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії позивач мала б право на щомісячну компенсацію 50 процентів вартості продуктів харчування: у червні-липні 2015 року - 301 грн; з серпня 2015 року - 398,40 грн.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Діями Чернігівської обласної державної адміністрації , зокрема відмовою у видачі посвідчення особи,яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії з вкладкою до нього, позивачу було заподіяно збитків, які полягали в нарахуванні їй пенсії по інвалідності в меншому розмірі та втраті компенсації за продукти харчування та щорічну допомогу на оздоровлення, на яку вона мала у зв'язку з наданням їй статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Отже, поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Збитки позивача полягають не в його реальних втратах, яких він зазнав або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права.

Стаття 22 ЦК України практично визнає лише такий спосіб захисту, як відшкодування збитків.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Сума завданих збитків позивачу становить - недоотримана пенсія з червня по серпень 2015 року - 1156,62 грн (1414,01 - 1028,47)*3 =1156,62); недоотримана пенсія з вересня 2015 по квітень 2016 року - 4530,08 грн (1570,26 - 1074,00)*8 =3970,08), недоотримана пенсія з травня по липень 2016 року - 1530,78 грн (1640,26 - 1130,00)*3 =1530,78) загалом 7217,48 грн (1156,62+3970,08+1530,78 =7217,48).

Недоотримана позивачем грошова компенсація, розмір якої затверджений Наказами Міністра соціальної політики від 10.03.2015 №259, від 12.10.2015 №1006 та від 25.01.2016 №42 за період з червня 2015 по липень 2015 року склала 602,00 грн (301*2 = 602,00); з липня 2015 по липень 2016 року склала 5577,60 грн (398,4*12 = 4780,80), загалом 5382,80 грн (602+4780,80=5382,80).

До збитків відноситься недоотримана позивачем в 2015 році щорічна допомога на оздоровлення 120 грн, яка передбачена ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Загальна сума збитків, що завдана позивачеві незаконними діями відповідачів - Чернігівською обласною державною адміністрацією та Департаментом соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації становить 12720,28 грн (7217,48+5382,80 +120 =12720,28).

Вказана стаття передбачає спеціальні підстави і умови відповідальності при завданні фізичній або юридичній особі шкоди у позадоговірних правовідносинах, які відрізняють їх від інших норм, що містять загальні правила позадоговірної (деліктної) відповідальності у цивільно-правових правовідносинах і полягають у спеціальному суб'єктному складі відповідальних осіб, спеціальній сфері діяльності цих суб'єктів та характері їх дій. Сферою застосування зазначеної норми є правовідносини із заподіяння шкоди фізичній чи юридичній особі у зв'язку з прийняттям зазначеними суб'єктами незаконних рішень, вчинення ними незаконних дій чи неправомірної бездіяльності при здійсненні ними своїх владних повноважень, визначених Конституцією і законодавством України.

До суб'єктів відповідальності за цією нормою належать створені відповідно до Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим і правових актів ВР, Президента, Кабінету Міністрів, Верховної ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим органи державної влади та управління, які реалізують надані державою функції та повноваження у сфері управління, а також органи місцевого самоврядування, створені на підставі Конституції, Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", їх виконавчі органи.

З урахуванням ступеня вини відповідачів, тривалості моральних страждань позивача та негативних наслідків від перенесених моральних та психоемоційних травм, які настали для позивача у зв'язку з протиправними діями, засад розумності та справедливості, суд знаходить підстави для відшкодування моральної шкоди у розмірі 4000, оскільки протиправна відмова відповідачів від вчинення передбачених законом дій та втрата позивачем у зв'язку з цим частини доходу неминуче викликає у нього почуття розпачу, вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи апелянта щодо незгоди з даним розміром моральної шкоди є безґрунтовними. Колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності, справедливості та виваженості.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Її в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 15.04.2015 №215, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

З огляду на положення ст. 2, 1173 ЦК України та ст.25 ч.2 Бюджетного кодексу України визначена судом сума майнової та моральної шкоди на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Доводи апеляційної скарги щодо неможливості стягнення даної суми за рахунок коштів Державного бюджету з посиланням на підпункт 2 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України судом до уваги не приймаються, оскільки даний пункт регулює стягнення тільки реальних збитків і не виключає стягнення за рахунок державного бюджету збитків в розумінні ст. 22 ЦК України.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігів від 2 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: