Постанова № 63456473, 15.12.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/11262/16-а

Провадження № 2-а/750/1175/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2016 року м. Чернігів

Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Жук М.І., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

18.11.2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату (далі - ЧОВК), Міністерства оборони України, в якому просить суд: визнати протиправними дії Міністерства оборони України, щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; скасувати рішення Міністерства оборони України від 03 червня 2016 року № 42 виражене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині направлення на доопрацювання документів ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі інвалідності осіб, звільнених з військової служби; зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат повторно направити на адресу Міністерства оборони України, заяву ОСОБА_1 та додані документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби; зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо здійснення нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в разі настання 3 групи інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, у розмірі, встановленому Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 станом на день встановлення інвалідності 20.12.2012 року.

Свої вимоги мотивує тим, що в період з 13.04.1980 року по 12.12.1980 року приймав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан. Під час проходження служби в Республіці Афганістан отримав множинне вогнепальне осколкове поранення голови, рук та ніг (контузія - 1980 р.), перелік яких відображено в протоколі Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій травм, каліцтв від 07.06.2012 року за № 1133.

Згідно витягу з протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1133 від 07.06.2012 року було встановлено, що отримані позивачем поранення, контузія та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до рішення МСЕК від 20.12.2012 року, позивачу, була встановлена 3 група інвалідності вперше, в зв'язку із отриманням поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується відповідною довідкою МСЕ-ЧНВ № 220017 від 20 грудня 2012 року.

17.12.2014 року позивачу повторно, безтерміново встановлено 3 групу інвалідності в зв'язку із отриманням захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, довідка АВА № 005751 від 17.12.2014 року.

За наведених обставин, він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499. Саме тому, у встановленому законом порядку, звернувся до відповідних органів для отримання грошової допомоги. Однак, листом Чернігівського обласного військового комісаріату Чернігівської області від 30.06.2016 року за № 5/2667с, позивачу було передано витяг з протоколу від 03.06.2016 №42 засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Відповідно до протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03.06.2016 №42, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про необхідність направлення на доопрацювання документів, поданих на розгляд особами з числа колишніх військовослужбовцям строкової служби, інвалідність яким установлено до 01 січня 2014 року, оскільки в наданих документах немає підтверджень настання інвалідності під час проходження військової служби або пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, як це передбачено підпунктом 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499.

Ухвалою судді від 21.11.2016 року відкрито скорочене провадження в даній справі, а відповідачам запропоновано надати через канцелярію суду заперечення проти позову або заяву про визнання позову.

У наданих суду 29.11.2016 року запереченнях проти позову, представник Чернігівського обласного військового комісаріату позов не визнав та пояснив, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 встановлений відповідний порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Відповідно до вказаного порядку Чернігівський ОВК являється лише посередником між позивачем та Міністерством оборони України та не уповноважений на прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги, визначення її розміру чи виплати. Рішення про призначення одноразової грошової допомоги, її розміру приймає Міністерство оборони України, після чого перераховує на рахунки Чернігівського ОВК відповідну суму коштів, яка є цільовою і призначена для виплати конкретній особі. Тільки після вищевказаного у Чернігівського ОВК виникає право та обов'язок перерахунку одноразової грошової допомоги позивачу, тобто дії Чернігівського ОВК є похідними від дій Міністерства оборони України. Крім того, Чернігівським ОВК позивачу не було відмовлено у вчиненні жодних дій пов'язаних з призначенням та виплатою його одноразової грошової допомоги, навпаки ним здійснено всі передбачені законодавством дії щодо розгляду даного питання. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими та в їх задоволенні має бути відмовлено.

09.12.2016 року представник Міністерства оборони України надіслав на адресу суду поштою письмові заперечення на позов, в яких пояснив, що заява позивача з доданими документами Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби не розглядалася, пропозиції не формувались, протокол не складався і Міністру оборони України для прийняття рішення не подавався, а тому підстав для зобов'язання Міністерства оборони України призначити одноразову грошову допомогу у зв'язку з інвалідністю позивача, не має, в зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 13.04.1980 року по 12.12.1980 року приймав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан. Під час проходження служби в Республіці Афганістан отримав множинне вогнепальне осколкове поранення голови, рук та ніг (контузія - 1980 р.), перелік яких відображено в протоколі Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій травм, каліцтв від 07.06.2012 року за № 1133.

Згідно витягу з протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1133 від 07.06.2012 року було встановлено, що отримані позивачем поранення, контузія та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 6).

Відповідно до рішення МСЕК від 20.12.2012 року, позивачу, була встановлена 3 група інвалідності вперше, в зв'язку із отриманням поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується відповідною довідкою МСЕ-ЧНВ № 220017 від 20 грудня 2012 року (а.с. 7).

17.12.2014 року позивачу повторно, безтерміново встановлено 3 групу інвалідності в зв'язку із отриманням захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, довідка АВА № 005751 від 17.12.2014 року (а.с. 8).

За період з моменту отримання інвалідності Міністерством Оборони України жодних грошових виплат позивачу здійснено не було, попередніх одноразових нарахувань та процентів в зв'язку з втратою працездатності позивач не отримував.

Листом Чернігівського обласного військового комісаріату Чернігівської області від 30.06.2016 року за № 5/2667с, позивачу було передано витяг з протоколу від 03.06.2016 №42 засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (а.с. 4).

Відповідно до протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03.06.2016 №42, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про необхідність направлення на доопрацювання документів, поданих на розгляд особами з числа колишніх військовослужбовцям строкової служби, інвалідність яким установлено до 01 січня 2014 року, оскільки в наданих документах немає підтверджень настання інвалідності під час проходження військової служби або пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, як це передбачено підпунктом 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499 (а.с. 5).

Вважаючи, що в даному випадку порушені права позивача стосовно нарахування та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

На момент виникнення в позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, правовідносини були врегульовані наступними нормативними актами (рішенням МСЕК від 20.12.2012 року позивачу встановлена 3 група інвалідності вперше, в зв'язку із отриманням поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується відповідною довідкою МСЕ-ЧНВ № 220017 від 20 грудня 2012 року).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови КМУ № 499 від 28.05.2008 року встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01.01.2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Враховуючи, що право на грошовому допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, то позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 499 від 28.05.2008 року.

Таким чином, 20.12.2012 року, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28.05.2008 року № 499 у розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день встановлення інвалідності.

За п. 2 Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1- рп/99 (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) до подій, факту застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце.

Отже, до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку займав позивач при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на 20.12.2012 року - день встановлення позивачу інвалідності 3 групи.

Обгрунтування вказаного висновку, щодо права позивача на отримання зазначеної одноразової грошової допомоги, узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, постанова Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року у справі №21-446а14, від 21 квітня 2015 року у справі №21-135а15, від 10 березня 2015 року у справі №21-563а14 та в постанові Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2016 року у справі №760/10882/15-а.

Особи, яким інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ними обов'язків військової служби, встановлена після 01.01.2007 року, мають право на виплату одноразової грошової допомоги, оскільки право на її отримання починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Таким чином, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло з моменту встановлення інвалідності.

За таких обставин та з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України, щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Скасувати рішення Міністерства оборони України від 03 червня 2016 року № 42 виражене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині направлення на доопрацювання документів ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат повторно направити на адресу Міністерства оборони України, заяву ОСОБА_1 та додані документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо здійснення нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в разі настання 3 групи інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, у розмірі, встановленому Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 станом на день встановлення інвалідності 20.12.2012 року.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів, які обчислюються з моменту отримання копії постанови.

Суддя