Ухвала суду № 63453967, 16.12.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/3021/16-ц 16.12.2016 16122016 16.12.2016

Провадження № 22ц/784/2485/16 Суддя першої інстанції Кузьменко В.В.

Справа№487/3021/16-ц

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Козаченка В.І., Прокопчук Л.М.,

із секретарем Лівшенком О.С.,

за участю позивача - ОСОБА_2,

його представника - ОСОБА_3(діє на підставі довіреності а.с. 19),

відповідача -ОСОБА_4,

його представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача - ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 жовтня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Миколаївської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Біцюк Тетяни Євгенівни про визнання права власності в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Біцюк Тетяни Євгенівни (надалі - Приватний нотаріус) про встановлення факту, що має юридичне значення, усунення від права спадкування за законом, визнання права власності в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И Л А:

9 червня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Ухвалою суду від 16 червня 2016 року до участі у справі залучено у якості співвідповідача ОСОБА_4

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його дядько (рідний брат його матері) - ОСОБА_7 Після його смерті залишилося спадкове майно - трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1. Частка цієї квартири належала спадкодавцю на праві власності, а ? частку квартири останній успадкував після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 своєї матері - ОСОБА_8, з якою він проживав разом.

13 листопада 2015 року він звернувся до Приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті свого дядька, проте йому було відмовлено, у зв'язку з відсутністю у нього правовстановлюючих документів на спадкове майно, які він не має можливості надати.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач ОСОБА_4 5 липня 2016 року звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2, мотивуючи тим, що з 2010 року він постійно мешкав з померлим ОСОБА_7 та його матір'ю, вів з ними спільне господарство. Після смерті матері спадкодавця він допомагав ОСОБА_7 в організації поховання, витрачав багато своїх грошей на лікування ОСОБА_7, який тривалий час тяжко хворів та потребував сторонньої допомоги. Він допомагав останньому годував, доглядав та сплачував комунальні послуги за житло.

Після смерті ОСОБА_7 він взяв на себе витрати на його поховання. Проте, ОСОБА_2 ухилявся від виконання обов'язку щодо утримання та догляду за спадкодавцем.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив суд визнати його таким, що проживав із ОСОБА_7 та ОСОБА_9 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, а саме з січня 2009 року. На підставі ч. 5 ст. 1224 ЦК України усунути ОСОБА_2 від права спадкування за законом як такого, що ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_7 Визнати за ним в порядку спадкування за законом, як спадкоємцем четвертої черги, право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 жовтня 2010 року первісний позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті його дядька - ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1

В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено повністю. Також розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 та задовольнити вимоги зустрічного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, зокрема судом не дана належна оцінка показам свідків, які свідчили на його боці та наданим письмовим доказам у справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті ( ст. 1218 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2, після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина. До складу спадкового майна належить квартира АДРЕСА_1 Ця квартира належала на праві власності ОСОБА_7 та його матері ОСОБА_9 по 1/2 частці кожному (а.с. 12-13).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 померла (а.с. 44).

ОСОБА_7 на день смерті проживав з останньою та був зареєстрований в зазначеній квартирі.

Позивач є племінником ОСОБА_7, оскільки його мати - ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною сестрою останнього.

Ці обставини не заперечувалися й відповідачами.

У визначений законом строк ОСОБА_2 звернувся до Приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 (а.с. 5). Постановою приватного нотаріуса від 31 травня 2016 року визнано право позивача відповідно до ст. 1266 ЦК України на частку спадщини, яка б належала б за законом його матері, яка б була живою на час відкриття спадщини (спадкування за правом представлення) та відноситься до другої черги спадкоємців. Проте позивачу в оформленні спадкових прав на вказану квартиру було відмовлено, оскільки він не в змозі був надати оригінал правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності на спадкове майно (а.с.9).

Цією ж постановою встановлено на підставі перевіреної нотаріусом копії спадкової справи № 366/2015 до майна померлої ОСОБА_9, що ОСОБА_7 є спадкоємцем після смерті своєї матері.

Такі ж обставини підтвердила в своїх поясненнях в судовому засіданні Приватний нотаріус, зауважуючи, що інших спадкоємців вказаного спадкового майна немає.

Відповідно до ч. 3 ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

За положеннями ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно врахувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухиляється від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

За змістом цієї норми закону, суд при вирішення такої справи повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Отже, у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку від її надання.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечувати умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухиленням особи від надання спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає у умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

При цьому, має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на встановлені районним судом обставини та надані докази, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що ОСОБА_4 не надав переконливих доказів, що підтверджують його спільний побут зі спадкодавцем, наявність взаємних прав та обов'язків, а тому відсутні підстави для визнання факту проживання ОСОБА_4 зі спадкодавцем однією сім'єю у розумінні ст. 1264 ЦК України.

Надані ОСОБА_4 копії квитанцій про сплату комунальних послуг у спірній квартирі, копії квитанцій про витрати на поховання ОСОБА_7 та його матері, надання матеріальної допомоги та догляду при лікуванні спадкодавця не доводять факту, що відповідач та ОСОБА_11 були пов'язані спільним побутом та виникнення між ними взаємних прав та обов'язків.

Більш того, доводи ОСОБА_4 про проживання однією сім'єю з померлим спростовуються тими обставинами, що відповідач з 1988 року перебуває в зареєстрованому шлюбу з ОСОБА_12 та з цього ж року зареєстрований в АДРЕСА_2 за іншою адресою.

Крім цього, колегія суддів також погоджується з мотивованими висновками суду про недоведеність належними та допустимими доказами настання вище наведених обставин, зокрема, що спадкодавець знаходився у безпорадному стані, існувала потреба спадкодавця в допомозі саме позивача, а також ухилення останнього від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, тобто наявності винної поведінки (умислу) в його діях щодо ненадання такої допомоги.

Надані відповідачем письмові докази, які підтверджують групу інвалідності ОСОБА_7, його захворювання, пов'язане з переламами у травні 2015 році кісток стегна, не доводять, що спадкодавець знаходився у безпорадному стані та існувала потреба спадкодавця в допомозі саме позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд дав не належну оцінку письмовим доказам та показам свідків, які свідчили про факти надання відповідачем матеріальної допомоги ОСОБА_13 та відсутність такої допомоги з боку ОСОБА_2, не заслуговують на увагу, оскільки місцевий суд дав їм належну правову оцінку.

Таким чином, відповідно до наведених норм матеріального права та наданих доказів, суд першої інстанції правильно встановив, що після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, до складу спадкового майна якої увійшла спірна квартира, позивач є спадкоємцем другої черги, який звернувся до нотаріальних органів з заявою про прийняття спадщини. Між тим, за відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно та неможливістю їх відновлення позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права. За такого, районний суд обґрунтовано визнав за ОСОБА_2 право власності на це спірне спадкове майно.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Л.М. Царюк

Судді: В.І. Козаченко

Л.М. Прокопчук