Рішення № 63452633, 06.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 626/562/16-ц Головуючий І інстанції: Дудченко В.О.

Провадження № 22-ц-/790/4810/16 Доповідач: Пономаренко Ю.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді : Пономаренко Ю.А.,

суддів колегії : ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

за участю секретаря: Каплоух Н.Б.,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 01 липня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року ПАТ КБ ПриватБанк звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором б/н від 21.07.2011 року у сумі 40544,55 грн. та судовий збір у розмірі 1378 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що відповідно до умов кредитного договору б/н від 21.07.2011 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідачу банком був наданий кредит у розмірі 20000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачем було порушено зобов'язання щодо своєчасного повернення сум отриманого кредиту і процентів за користування кредитними коштами, у звязку з чим станом на 29.02.2016 року утворилась заборгованість в сумі 40544,55 грн., тому банк вимушений був звернутися до суду з вказаним позовом.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 01 липня 2016 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду 1 інстанції, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим та постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог банку, виходив з того, що з наданих позивачем доказів, наявних у матеріалах справи, не можливо достовірно встановити факт укладання ОСОБА_4 кредитного договору б/н з ПАТ КБ «Приват-банк» 21.07.2011 року на суму 20000грн.

Судова колегія не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам по справі та вимогам діючого законодавства.

У відповідності зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Матеріали справи містять дані про те, що відповідно до умов кредитного договору б/н від 21.07.2011 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідачу банком був наданий кредит у розмірі 20000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачем було порушено зобов'язання, встановлені умовами кредитного договору, стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту і процентів за користування кредитними коштами, тобто умови кредитного договору щодо погашення кредиту, процентів відповідачем не виконуються.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором станом на 29.02.2016 року становить: заборгованість за кредитом 20096,07 грн.;-заборгованість за процентами за користування кредитом 16991,60 грн.; заборгованість за пенею та комісією 1050,00 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500,00 грн.; штраф (процентна складова) 1906,88 грн. Тобто, загальна сума грошових зобов'язань, що підлягає сплаті за кредитним договором станом на 29.02.2016 року загалом складає 40544,55 грн.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статті 526, 527, 530 ЦК України передбачають, що зобовязання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін.

Стаття 623 ЦК України передбачає, що боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та божник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя, у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Особи які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Матеріали справи містять дані про те, що відповідач звернувся до ПАТ КБ ПриватБанк щодо отримання кредиту 30.10.2008року. ОСОБА_4 був відкритий рахунок та надана кредитна картка «Універсальна» за номером №4149437326424171.

В 2011 році ОСОБА_4 було запропоновано отримати кредитну карту "Універсальна Gold, оскільки умови кредитування на карткою Універсальна Gold мають переваги на картою Універсальна. 21.07.2011 року позичальник підписала анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та отримала нову кредитну карту за номером 457092303304731. Доказом вручення картки є наданий до суду скрін-шот з банківського програмного комплексу Промінь з фотографією позичальника під час отримання картки. При цьому заборгованість за кредитною картою Універсальна була переведена на кредитну карту Універсальна Gold, оскільки був укладений новий кредитний договір. Зазначені обставини підтверджує виписка по особовому рахунку позичальника за період з 30.10.2008 року по 07.11.2016року.

В суді апеляційної інстанції представник позивача надав для огляду оригінал кредитного договору від 21.07.2011 року.

Відповідно до п. 5.4. Положення про організацію операційної діяльності в банках України затвердженого постановою НБУ від 16.03.2003 року № 254 (далі Положення) особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

П.5.6. Положення встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. У зв'язку з цим, саме виписки по особовому рахунку позичальника є тими документами, що підтверджують рух коштів на рахунках позичальник та наявність розміру заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, відповідно наданих позивачем до суду документів 30.10.2008 року на імя відповідача був відкритий розрахунковий рахунок №6467092303304731980, за яким їй видавалось чотири кредитні картки: № 5457092303304731 строком дії до 03.2017р, №4149437806211858 строком дії до 03.2016р, №4149437401794803 строком дії до 06.2012р, №4149437326424171 строком дії до 02.2010р.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.3 ст. 6 ЦПК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Про згоду відповідача на укладення договору саме в такій формі та ознайомлення її з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами свідчить підпис ОСОБА_4 у заяві позичальника наступного змісту: "Я согласен (-на) с тем, что данное заявление вместе с Памяткой Клиента, Условиями и правилами предоставления банковских услуг, а также Тарифами составляют между мной и банком Договор о предоставлении банковских услуг. Я ознакомился (-ась) с договором о предоставлении банковских услуг до его заключения и согласен (-на) с его условиями. Екземпляр договора о предоставлении банковских услуг согласен (-на) получить путем распечатки с сайта httр://рrivаtbаnк.uа. Правила предоставления банковских услуг размещены на официальном сайте Приватбанка www.рrivаtbаnк.uа. Я обязуюсь исполнять требования Правил предоставления банковских услуг, а также регулярно ознакамливаться с их изменениями на сайте Приватбанка www.рrivаtbаnк.uа.»

При укладанні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

На підставі ч.1 ст. 634 ЦК України, підписавши заяву позичальника, відповідач приєдналась до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг, які є загальними і їх підписання позичальником не є обов'язковим, так само не обовязково і підписання тарифів Банку.

ПАТ КБ «ПриватБанк» додав до позовної заяви саме ті Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи, з якими було ознайомлено відповідача.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, щосуд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи, які містяться в матеріалах справи.

Згідно до наказу № СП-2010-64 від 21.01.2010 року була затверджена процедура ідентифікації клієнта, згідно до якої клієнт лише при оформленні першого продукту банку проходить ідентифікацію, а саме заповнює анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також сканується паспорт клієнта. Згідно до принципів ідентифікації клієнт, підписуючи анкету-заяву погоджується з Умовами та правилами надання всіх послуг в Приватбанку.

Згідно до наказу № СП-2010-599 від 31.05.2010 року при оформленні кредитної картки за ініціативою клієнта забороняється повторне заповнення анкети-заяви достатньо лише фотографування клієнта з карткою.

21.07.2011 року ОСОБА_4І,. оформила у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитну картку "Універсальна Gold». При оформленні картки відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» та пройшла ідентифікацію у ПАТ КБ «ПриватБанк». Повторне заповнення будь-яких анкет-заяв не вимагалося згідно до процедури, що затверджена наказами у Приватбанку. ОСОБА_4 було сфотографовано з карткою "Універсальна Gold", що підтверджується знімком від 21.07.2011р., що є також доказом отримання зазначеної картки.

Крім того, на підтвердження надання кредиту та користування ним відповідачем, позивачем надано виписку по картці, яка містить інформацію щодо дати та розміру кредитного ліміту встановленого позичальнику та всі операції зі зняття та погашення заборгованості по кредиту.

Тому колегія вважає обґрунтованими позовні вимоги банку щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Між тим, колегія суддів вважає необґрунтованими позовні вимоги банку щодо стягнення штрафів, так відповідно до п.п. 1.1.5.25, 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачена відповідальність за одне й те ж порушення договору, прострочення платежів, як у вигляді пені 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше 0,1 % від суми переводу за кожен день прострочення, так і штрафу, який має як фіксовану величину - 500 грн., так і процентну складову - 5% від суми заборгованості.

Тому, колегія суддів вважає, що нарахована сума до стягнення в якості пені, відповідно до п. 1.1.5.25 Умов та правил надання банківських послуг, також передбачена у якості відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості за цим кредитним договором, внаслідок чого має місце подвійне стягнення за прострочення відповідачем виконання своїх обовязків по поверненню кредиту, сплаті відсотків і комісійної винагороди, тому в цій частині позовних вимог відмовляє.

Згідно до обов'язкової для застосування в силу ст. 360-7 ЦПК України правової позиції , яка викладена у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, у разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності - це не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню, у розмірі 38137,67 грн.

Відповідно до п.3, 4 ст.309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, якщо судом були порушені або неправильно застосовані норми матеріального або процесуального права.

З підстав наведеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду 1 інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.2 ст.307, п.3,4 ч.1 ст.309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 01 липня 2016 року скасувати на ухвалити нове.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 20096,07 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 16991,60 грн., пеню за несвоєчасність виконання зобовязань за договором в сумі 1050 грн., а всього 38137,67 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 2719 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Ю.А. Пономаренко

Судді Н.Ф. Шевченко

ОСОБА_1