Рішення № 63452603, 15.12.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Лисака І. Н.

суддів: Височанської Н.К., Владичана А.І.,

секретар Костюк Л.І.

за участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18 вересня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18 вересня 2014 року, залишеного ухвалами судів апеляційної від 05.11.2014 року та касаційної від 11.02.2015 року інстанцій без змін, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за борговою розпискою від 11.06.2012 року у розмірі 96915 грн. та 969,15 грн. судових витрат.

Вважаючи, що вказаним рішенням вирішено питання про права ОСОБА_1 на спільне з ОСОБА_4 майно подружжя, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Вважає, що приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції неповно зясував обставини справи та невірно застосував норми матеріального права, які регулюють набуття у спільну власність подружжя майна за договором та обсяг відповідальності, в тому числі за позикою, не залучив до участі в справі іншого подружжя, який прийняв до виконання боргові зобовязання іншого з подружжя перед кредитором та частково їх виконав.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

№ 22-ц/794/1480/16р. Головуючий у 1 інстанції: Галичанський О.І.

Категорія : 27 Доповідач: Лисак І.Н.

На підставі ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

В силу ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керується ст.303 ЦПК України та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, про те не обмежений її доводами, якщо під час розгляду буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

В силу ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Про те, оскаржуване рішення таким вимогам не відповідає з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст. 214 ЦПК України і під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Предметом позовних вимог було стягнення з ОСОБА_4 сум за борговими зобовязаннями згідно договору позики від 11.06.2011 року та нарахованих відсотків за її користування з неустойкою за порушення зобовязань.

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії І-МИ № 416960 від 25.06.1989 року ОСОБА_4 з 25.06.1989 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_1

В силу ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

На підставі ч.2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Згідно ч.3 ст.61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

В силу ч.2 ст.65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. За ч.4 цієї норми договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Задовольняючи позовні вимоги на підставі ст.ст. 526, 610, 625,1047, 1049 ЦК України, суд першої інстанції в порушення ч.4 ст.10 ЦПК України, ч.1 ст.33 ЦПК України та п.п.1-5 ч.1 ст.214 ЦПК України не сприяв належним чином сторонам у зясуванні обставин справи, а саме перебування позичальника у шлюбі під час укладення договору, мету використання отриманої позики з урахуванням норм СК України, обовязків іншого подружжя за цим договором, не розяснив позивачу наслідки використання одержаних за договором коштів в інтересах сімї, часткове виконання зобовязань одного подружжя іншим, необхідність залучення для зясування таких обставин іншого подружжя як співвідповідача у справі.

Таким чином, за умови укладення договору позики в інтересах сімї та прийняти виконання зобовязань за ним іншим подружжям, про що зазначається в апеляційній скарзі, створюються обовязки для другого подружжя, а саме для ОСОБА_1

Вказані обставини підлягали зясуванню в суді першої інстанції, а встановлення обсягу виконання зобовязань іншим подружжям не можуть бути предметом дослідження під час апеляційного перегляду, оскільки суд апеляційної інстанції за умов диспозитивності цивільного процесу позбавлений права залучати до участі у справі особу в якості співвідповідача та вирішувати обсяг її відповідальності за відсутності вимог до неї.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, крім іншого є: неповне зясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18 вересня 2014 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволені вимог до ОСОБА_4

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий

Судді :