Ухвала суду № 63452584, 15.12.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«15» грудня 2016 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Потоцького В.П.

суддів Петлюка В.І., Колотила О.О.

при секретарі Лазарович О.В.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Перча Ю.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № № 42015260000000048 від 19 березня 2015 року, щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, одруженого, який має на утриманні малолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_6, адвоката асоціації адвокатів Чернівецької області, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 369 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Чернівецької області ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 липня 2016 року, яким ОСОБА_1 за ч.1 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України виправдано.

Обрану ОСОБА_1 міру запобіжного заходу у вигляді застави скасовано.

На підставі ч.11 ст. 182 КПК України повернуто заставодавцю ОСОБА_3 суму 60900 (шістдесят тисяч девятсот) грн., внесену в якості застави згідно квитанції №ПН371К від 27 березня 2015 року на рахунок ТУ ДСА в Чернівецькій області №37315005000089 в ГУ ДКСУ у Чернівецькій області.

Провадження №11-кп/794/307/16 Головуючий в І інстанції: Кирилюк Л.К.

Категорія:ч.1 ст.296 КК України Суддя - доповідач: Потоцький В.П.

Судові витрати за проведення експертизи матеріалів та засобів відео- та звукозапису в сумі 9631 грн. 30 коп. стягнуто за рахунок держави.

Скасовано накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 31 березня 2015 року арешт на грошові кошти в сумі 80 доларів США та 821 грн. і повернуто ці кошти ОСОБА_1

Вирішено долю речових доказів у даному кримінальному провадженні.

В своїй апеляційній скарзі прокурор просить вирок районного суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 27, ч.2 ст.15, ч.3 ст. 369, ч.1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання: - за ч.4 ст. 27, ч.2 ст.15, ч.3 ст. 369 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна (крім житла), без спеціальної конфіскації; - за ч.1 ст. 190 КК України у вигляді 2 років обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна (крім житла), без спеціальної конфіскації. Відповідно до вимог ч.2 ст. 55 КК України, застосувати до ОСОБА_1 додаткове покарання у вигляді позбавлення права займатись адвокатською діяльністю строком на 3 роки. Обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави змінити на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду. Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк утримання його під вартою в період з 26.03.2015 по 30.03.2015 року з розрахунку 1 день перебування в СІЗО за 2 дні позбавлення волію. Внесену за ОСОБА_1 заставу в сумі 60900грн. повернути заставодавцю ОСОБА_3 Вирішити питання про речові докази у відповідності до ст. 100 КПК України. Арештовані згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівців від 31 березня 2015 року грошові кошти в сумі 80 доларів США та 821 грн. конфіскувати. Стягнути з ОСОБА_1 кошти за проведену по справі експертизу матеріалів та засобів відео-звукозапису в сумі 9631,50 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вирок районного суду є незаконний, винесений з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню,у звязку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також внаслідок істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, допущених при ухваленні вироку.

Вважає, що усі докази, які були визнані судом першої інстанції неналежними, були зібраними стороною обвинувачення у відповідності з вимогами закону, шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих дій, які за своєю юридичною природою є належними та допустимими та у своєму взаємозвязку доводять факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованих злочинів.

На апеляційну скаргу прокурора від обвинуваченого ОСОБА_1 надійшло заперечення, в якому він просить вирок районного суду, як законний та обґрунтований, залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Від інших учасників кримінального провадження апеляційних скарг не надійшло.

Як було встановлено судом першої інстанції органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 193, виданого Чернівецькою обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 26 квітня 2000 року, має право на заняття адвокатською діяльністю, якою займається до даного часу.

На розгляді в Путильському районному суді Чернівецької області перебувало кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст.119 ч.1 КК України, в якому в якості його захисника приймав участь ОСОБА_1 як адвокат у відповідності до укладеного договору про надання правової допомоги від 05 серпня 2014 року.

В березні 2015 року адвокат ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_4, яка є матірю ОСОБА_6, що для того, щоб її син не був засуджений до позбавлення волі реально, необхідно, щоб сторона обвинувачення орієнтувала суд на призначення покарання з застосуванням статті 75 КК України, тобто на звільнення від відбування покарання з випробуванням, а для такого позитивного вирішення питання необхідно передати через нього, як адвоката, заступнику прокурора Чернівецької області Мустеці І.В. та судді Путильського районного суду Чернівецької області Проскурняку С.П., який розглядав це кримінальне провадження, неправомірну вигоду в сумі 2000 доларів США, тим самим дав зрозуміти ОСОБА_4, що в разі ненадання такої суми її син буде засуджений до реального позбавлення волі.

При цьому ОСОБА_1 усвідомлював, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 через те, що він є адвокатом, сприймають його як особу, яка за специфікою своєї діяльності, близько знайома з працівниками прокуратури та суду і, як наслідок, вважали його пропозицію надати неправомірну вигоду судді та прокурору реальною та такою, яка спрямована на вчинення дій на користь ОСОБА_6

Своїми висловлюваннями ОСОБА_1 ставив на меті сформувати у ОСОБА_4 та її сина уявлення про те, що питання застосування норм кримінального законодавства, які є бажаними для обвинуваченого, вирішуються виключно через надання неправомірної вигоди судді та стороні обвинувачення прокурору.

ОСОБА_4 і ОСОБА_6, побоюючись, що в разі ненадання неправомірної вигоди заступнику прокурора Чернівецької області та судді сторона обвинувачення буде орієнтувати суд на призначення йому виключно міри покарання у вигляді позбавлення волі, що, як наслідок, призведе до постановлення судом вироку без застосування положень статті 75 КК України, погодились надати таку неправомірну вигоду заступнику прокурора Чернівецької області та судді. Цим самим ОСОБА_1 підбурив свого підзахисного ОСОБА_6 та його матір ОСОБА_4 до надання неправомірної вигоди службовим особам прокурору та судді, які займають відповідальне становище, за вчинення ними дій з використанням наданих їм влади та службового становища в його інтересах як обвинуваченого в кримінальному провадженні.

20 березня 2015 року ОСОБА_1 з метою зясування можливості застосування щодо його підзахисного ОСОБА_6 положень ст.75 КК України прийшов до заступника прокурора Чернівецької області Мустеци І.В., який курує напрямок процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення в суді, в його службовий кабінет. При цій зустрічі ОСОБА_7 повідомив йому, що всі дії та рішення щодо його підзахисного будуть прийняті згідно чинного законодавства.

24 березня 2015 року вироком Путильського районного суду Чернівецької області ОСОБА_6 був засуджений до трьох років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з дворічним іспитовим строком. Також було частково задоволено заявлений потерпілою ОСОБА_8 цивільний позов та постановлено стягнути з ОСОБА_6 на її користь 20442 гривні у відшкодування матеріальної шкоди та 70000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Усвідомлюючи, що застосування судом у вироку відносно ОСОБА_6 положень ст.75 КК України є саме тим процесуальним рішенням, за винесення якого ОСОБА_1 вже отримав згоду ОСОБА_4 надати неправомірну вигоду в сумі 2000 доларів США для судді та прокурора, та достовірно знаючи, що він ні з судом, ні зі стороною обвинувачення про надання такої вигоди не домовлявся і вимогу надати таку вигоду не одержував, розуміючи, що вказаний вирок влаштовує підзахисного та його матір, з урахуванням того, що судом задоволено позовні вимоги потерпілої не в повному обсязі, вирішив скористатись цими обставинами та обманним шляхом заволодіти коштами потерпілої ОСОБА_4, при цьому продовжуючи підбурювати її надати обумовлену раніше неправомірну вигоду, вводячи її в оману, що кошти будуть передані ним судді та заступнику прокурора Чернівецької області.

При цьому ОСОБА_1 вирішив незаконно збагатитись, використовуючи той факт, що його клієнти через сформовану ним хибну уяву про те, що судова гілка влади та вся правоохоронна система діють виключно з корисних мотивів і будь-які процесуальні рішення, що приймаються на користь сторони захисту, та дії, що вчиняються, мають виключно корупційний корисний характер, а тому ОСОБА_4 та його підзахисний ОСОБА_6, побоюючись засудження останнього до покарання у вигляді реального позбавлення волі, з метою уникнення такої відповідальності нададуть неправомірну вигоду.

25 березня 2015 року, зустрівшись на вулиці Головній неподалік Першотравневого районного суду м. Чернівців зі своїм підзахисним ОСОБА_6, ОСОБА_1 вказав, що той має передати йому 1500 доларів США, а він в свою чергу надасть ці кошти в якості неправомірної вигоди заступнику прокурора Чернівецької області Мустеці І.В., які він йому раніше пообіцяв.

Одночасно з метою переконати ОСОБА_6 в необхідності надання неправомірної вигоди в сумі 1500 доларів США для заступника прокурора області ОСОБА_1, вводячи в оману свого клієнта для формування у нього думки, що між адвокатом та прокурором дійсно досягнута злочинна домовленість про вчинення дій службовою особою прокуратури за неправомірну винагороду, повідомив ОСОБА_6 про обставини, яких в дійсності не було, зокрема сказав, що заступник прокурора Чернівецької області Мустеца І.В. при обговоренні кримінального провадження повідомив, що все буде по закону і при цьому нібито написав на аркуші паперу «сімдесят пята», тобто нібито гарантував застосування до нього положень статті 75 КК України.

Поряд з цим ОСОБА_1 акцентував увагу ОСОБА_6 на необхідності передачі неправомірної вигоди і судді Путильського районного суду Чернівецької області Проскурняку С.П., який діяв, зі слів адвоката, на його користь, прийняв ідеальне для нього рішення, а саме: застосував положення статті 75 КК України, зменшив на двісті тисяч позовні вимоги потерпілої сторони та виключив мотив помсти в його діях.

Також з метою формування переконання у свого клієнта про існуючі тісні особистісні стосунки між адвокатом та суддею і, як наслідок, прийняття суддею рішення в догоду адвокату, ОСОБА_1 в цій розмові наголосив, що суддя особисто перед постановленням вироку надіслав йому «смс-повідомлення», в якому зазначив, що ОСОБА_6 припустився помилки під час судового засідання, але не зважаючи на це, він прийняв рішення в його інтересах.

Оскільки в цій розмові ОСОБА_6 підтвердив свою згоду про надання обумовленої адвокатом неправомірної вигоди, але сказав, що всі питання матеріального характеру вирішує мати, 26 березня 2015 року близько 09 години 00 хвилин ОСОБА_1 з метою заволодіння коштами свого підзахисного та його матері особисто підійшов до ОСОБА_4, яка стояла біля верхнього входу на ринок «Центральний» по вулиці Дмитра Загули м. Чернівців. Діючи з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_1 продовжив підбурювати ОСОБА_4 до надання через нього неправомірної вигоди працівникам прокуратури та суду, не маючи на меті ці кошти реально передавати та бажаючи обернути на свою користь, сказав їй, що вона, як він вже повідомляв її сина, має надати неправомірну вигоду в сумі 1500 доларів США працівнику прокуратури та 500 доларів США судді, на що вона дала згоду, однак повідомила, що цієї суми у неї при собі немає, тому ОСОБА_1 сказав, що підійде пізніше.

В цей же день близько 11 години 00 хвилин з метою завершення свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння коштами підзахисного та його матері, під приводом одержання від них неправомірної вигоди для подальшої передачі працівникам прокуратури та суду ОСОБА_1 знову підійшов до ОСОБА_4, яка перебувала на тому ж місці навпроти верхнього входу на ринок «Центральний», і сказав їй надати обумовлену ним раніше суму коштів, частину з яких 1500 доларів США він відразу віднесе в прокуратуру Чернівецької області, яка знаходиться неподалік місця їхньої зустрічі.

ОСОБА_4, знаючи, що прийняте судом рішення влаштовує її сина та відповідно її, будучи переконаною ОСОБА_1, що таке рішення прийнято виключно через його позапроцесуальні домовленості із заступником прокурора Чернівецької області Мустецею І.В. та суддею Путильського районного суду Чернівецької області Проскурняком С.П. завдяки існуючим у нього зобовязанням надання цим службовим особам неправомірної вигоди, побоюючись можливості апеляційного оскарження стороною обвинувачення цього вироку і, як наслідок, його скасування, діючи у відповідності до досягнутої з ОСОБА_1 попередньої домовленості, передала йому кошти в сумі 2000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становило 47000 грн., в якості неправомірної вигоди в сумі 1500 доларів США для заступника прокурора області ОСОБА_7 та 500 доларів США для судді Проскурняка С.П.

Такими злочинними діями адвоката ОСОБА_1 ОСОБА_4 була підбурена до давання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище.

Однак ОСОБА_1, достовірно знаючи, що ці кошти надані йому для передачі в якості визначеної ним неправомірної вигоди для заступника прокурора Чернівецької області та судді Путильського районного суду Чернівецької області, не маючи на меті їх нікому передавати, приховуючи цей факт від ОСОБА_4, заволодів отриманими коштами в сумі 2000 доларів США, спричинивши їй матеріальну шкоду на цю суму.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані органом досудового розслідування за ст.ст.27 ч.4 15 ч.2 369 ч.3 КК України як підбурення до замаху на надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище.

Заслухавшидоповідача,який виклав суть вироку та вимоги апеляційної скарги, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, посилаючись на доводи в ній зазначені, потерпілу, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисників, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора й просили вирок районного суду, як законний і обґрунтований, залишити без змін, перевірившиматеріали кримінальногопровадження, обговоривши доводи наведені в апеляційній скарзі, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів встановила.

Органами досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.4 ст.27, ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 369 КК України, як підбурення до замаху на надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, якщо неправомірна вигода надавалась службовій особі, яка займає відповідальне становище.

Частина 4 ст.27 КК України дає визначення поняття підбурювач - особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

Згідно ч. 2 ст.15 КК України замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Стаття 369 КК України передбачає покарання за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Згідно частини 3 цієї статті діяння, передбачені ч.1 або 2, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище, або вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Обєктивна сторона даного злочину характеризується трьома альтернативними діями: пропозицією надати неправомірну вигоду, обіцянкою надати неправомірну вигоду, надання такої вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Субєктивна сторона злочину характеризується лише прямим умислом.

Колегією суддів, під час проведення часткового судового слідства встановлено, що ОСОБА_1 будь-яких дій на підбурення ОСОБА_4 до надання неправомірної вигоди прокурору та судді не вчиняв.

Він в такий спосіб мав намір отримати від ОСОБА_4 вказані грошові кошти в сумі 2000 доларів США, та привласнити їх шахрайським шляхом.

Вказаний факт підтверджується також показами свідків: ОСОБА_7 та ОСОБА_9, даними ними в суді апеляційної інстанції, з яких встановлено, що будь-яких розмов між ними та ОСОБА_1 про передачу їм грошей не було. Крім того, свідок ОСОБА_7 зауважив, що він повідомив ОСОБА_1, що рішення буде прийнято відповідно до закону.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що прямого умислу на підбурення до надання неправомірної вигоди службовій особі зі сторони обвинуваченого ОСОБА_1 не встановлено, а тому, зазначені обставини свідчать, що в даному випадку діяння обвинуваченого ОСОБА_1 потрібно розцінювати лише як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, і кваліфікувати за ч.1 ст.190 КК України, в чому його винуватість повністю доведена, із виключення із обвинувачення за вказаною статтею, кваліфікуючої ознаки шляхом обману як зайвої.

Факт того, що при вчиненні шахрайства, ОСОБА_1 сам схилив потерпілу до давання неправомірної вигоди, а не вона сама запропонувала такі дії сторона обвинувачення не довела.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що в діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки провокації,оскільки після розмови із прокурором Мустецою І.В. вона прийшла до переконливого висновку, що ОСОБА_1 не збирається передавати грошові кошти службовим особам, при цьому вирок судді Путильського суду Чернівецької області щодо її сина повністю її влаштовував, а тому вона усвідомлювала, що 26 березня 2015 року передає ці кошти з метою провокації.

На підставі викладеного, оцінивши досліджені у кримінальному провадженні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності, колегія суддів приходить до висновку, що обвинувачення за ч.4 ст. 27 ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 369 КК України, а саме підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, не знайшло свого підтвердження ані в суді першої ні в суді апеляційної інстанції.

Наявні в кримінальному провадженні матеріали не доводять винуватість ОСОБА_1, у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, при цьому вичерпано всі можливості отримати додаткові докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведеності винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання.

Посилання прокурора в своїй апеляційній скарзі на правовий висновок Верховного Суду України від 26.03.2015 року є безпідставним, оскільки в самому висновку зазначено, що «суди оцінювали встановлені органами досудового слідства фактичні обставини справи крізь призму оцінки доказів і саме внаслідок оцінки були ухвалені рішення про виправдання осіб за обвинуваченнями у вчиненні підбурювання до замаху на давання хабара.»

Статтею ст. 62 Конституції України гарантується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

В п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 року, зазначено про недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 369 КК України, то в такому випадку, керуючись вимогами п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку», апеляційний суд вважає за необхідне, у звязку з наявністю для цього підстав, ухвалити щодо ОСОБА_1 за ч.4 ст.27, ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 369 КК України ухвалу.

У звязку з наведеним апеляційна скарга прокурора в цій частині не підлягає задоволенню, а виправдувальний вирок районного суду у частині обвинувачення за ч.4 ст.27, ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 369 КК України не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.404,405,407,409, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Чернівецької області ОСОБА_5 в частині визнання винним та засудження ОСОБА_1 за ч.4 ст.27, ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 369 КК України залишити без задоволення.

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 липня 2016 року щодо ОСОБА_1, виправданого за ч.4 ст.27, ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 369 КК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий Судді ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12