Ухвала суду № 63452291, 08.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11-кп/790/2651/16 Головуючий 1-ої інстанції: Горчакова О.І.

Справа: № 644/10078/15-к

Категорія: ч.3 ст.185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.186 КК

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Каплієнка І.І.,

суддів - Люшні А.І., Мозгового О.Д.,

при секретарі - Вакула Н.С.,

за участю прокурора - Криворучко І.І.,

захисника - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2016 року, у відповідності з яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, який має неповну середню освіту, не одружений, не зареєстрований, фактично мешкав за адресою: м. Харків, пр. Олександрівський, 142 (колишній - пр. Косіора), кв. 21, раніше неодноразово судимий, останній раз 20квітня 2011 року вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 10.01.2015 року за відбуттям покарання,

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 остаточно призначено покарання 5 роки 3 місяці позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що, він, 25 липня 2015 року у нічний час, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, переконавшись в тому, що вхідні двері квартири АДРЕСА_1 не зачинені на замок - відкрив двері та проник до вказаної квартири. З цієї квартири таємно викрав мобільний телефон «Леново Р 780», що належить ОСОБА_3, вартістю 1919 грн. Після чого ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на свій розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 1919 грн.

Крім того, 04 жовтня 2015 року, близько 21 години 00 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись біля аптеки «Магнія фарм», що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Косіора, 140, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, переслідуючи корисливу мету, надав ОСОБА_4 завідомо сувенірну купюру номіналом 500 грн., а взамін взяв у неї ручні електроні ваги вартістю 114 грн., буси з річних перлин (жемчуга) вартістю 450 грн., жіночу парфумерну воду вартістю 150 грн. Після чого ОСОБА_2 зник з місця вчинення кримінального правопорушення та розпорядився майном ОСОБА_4, вартістю на загальну суму 600 грн., на свій розсуд.

Крім того, 07 січня 2016 року, приблизно о 02 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись поряд з будинком №138/21 по пр. Олександрівському (колишній пр.Косіора) в м. Харкові, побачив раніше незнайомого громадянина ОСОБА_5 Хвичаєвича, який вийшов з під'їзду вищевказаного будинку та направився до зупинки громадського транспорту на проспекті Олександрівському. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2, разом з невстановленою особою, діючи повторно, з корисливих мотивів, маючи умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, умисно, наздогнали гр. ОСОБА_5 та, поваливши останнього на землю, використовуючи насильство, що не є небезпечним для життя чи здоровя, а саме: наносячи останньому удари руками по обличчю, відкрито заволоділи його мобільним телефоном «Samsung Galaxy А5», вартістю 5904 гривні 00 копійок та гаманцем, в якому знаходилось 2 000 гривень. Після чого ОСОБА_2 разом з невстановленою особою, з викраденим майном з місця злочину втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить оскаржуваний вирок, по суті, змінити, призначивши йому більш мяке покарання у вигляді 2/3 від максимального розміру покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, посилаючись на повне визнання своєї вини, щире каяття та добровільну згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України 4 роки позбавлення волі.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 також просить, по суті, вирок змінити, помякшивши йому покарання, посилаючись на те, що не зважаючи на повне визнання вини за ч. 3 ст. 185 КК України та визнання судом цієї обставини як помякшуючої, за цією статтею призначено покарання, близьке до максимуму санкції 5 років і 3 місяці позбавлення волі, а за злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, вину у вчиненні якого ОСОБА_2 не визнав і який є більш суспільно небезпечним, суд призначив покарання 4 роки і 2 місяці позбавлення волі, що, на думку захисника, не відповідає принципам призначення покарання.

Прокурор у кримінальному провадженні від своєї апеляційної скарги відмовився.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, на підтримку апеляційних скарг, думку прокурора який заперечував проти їх задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного.

Положенняст. 65 КК України передбачають, що суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частиниКримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи його ступінь тяжкості, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вироку, призначаючи покарання ОСОБА_2 суд врахував ступень тяжкості вчинених ним злочинів, а також, дані про особу обвинуваченого раніше неодноразово судимий, на обліках у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, не працюючий, за місцем проживання характеризується посередньо,

Обставинами, що помякшують покарання ОСОБА_2 суд визнав - сприяння розкриттю злочинів, а обставиною, що обтяжує покарання рецидив злочинів.

Підстав для призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст.ст. 69, 69-1 КПК України судом не встановлено.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про неправильність покарання призначеного судом як за окремі злочини, так за їх сукупності, є безпідставними, оскільки призначення покарання особі, яка раніше пять разів судима за вчинення тяжких корисливих злочинів, близького до максимального з передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України та близького до мінімального з передбачених санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, з урахуванням наведених вище даних про ступень тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, помякшуючі та обтяжуючі покарання обставини, вимогам ст. 65 КК України не суперечить, а доводи апеляційних скарг правильності висновку суду щодо призначеного покарання не спростовують.

Перевіряючи довід обвинуваченого про неможливість призначення йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України за розміром більше ніж 2/3 максимального строку покарання, передбаченого санкцією цієї норми, колегія суддів дійшла наступного.

Зазначаючи про наведені обставини, обвинувачений фактично просить застосувати положення ст. 69-1 КК України, які передбачають, що за наявності обставин, що помякшують покарання,передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що його обтяжують, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого покарання, передбаченого відповідною санкцією статті особливої частини цього Кодексу.

Оскільки наявною є обставина, що обтяжує покарання ОСОБА_2 - рецидив злочину, застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 положень ст. 69-1 КК України, тобто призначення покарання, що не перевищує 2/3 максимального строку покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України неможливо.

За таких обставин апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника підлягають залишенню без задоволення.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_2 у цьому кримінальному провадженні в період з 28 січня 2016 року дня взяття його під варту по 08 грудня 2016 року дня набрання вироком законної сили, перебував у місцях попереднього увязнення, то цей строк на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховується у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядав вирок суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2016 року щодо ОСОБА_2 без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 у строк відбування покарання строк його попереднього увязнення з 28 січня 2016 року по 08 грудня 2016 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.

Головуючий -

Судді: