Ухвала суду № 63452201, 08.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 641/11668/15-ц Головуючий суддя І інстанції Чайка І. В.

Провадження № 22-ц/790/7133/16 Суддя доповідач Шаповал Н.М.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Шаповал Н.М.

суддів - Кіпенка І.С., Пшенічної Л.В.,

за участю секретаря Брулевича В.В.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 10 жовтня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позовних вимог Банк вказував, що 08 серпня 2014 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір за умовами якого останній отримав в кредит грошові кошти розміром 34417,37 грн. Зобовязання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконує, станом на 11 листопада 2015 року сума його заборгованості по кредиту становить 52642,79 грн.

Тому, ПАТ «Альфа-Банк» просив суд стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 52642,79 грн., а також суму сплаченого судового збору.

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 10 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 52642,79 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218 грн., а всього підлягає стягненню 53860,79 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Банку, позовну заяву залишити без розгляду.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, які нехтують умовами кредитного договору, зокрема, кредитним договором передбачено третейське застереження, тому спірні правовідносини мають розглядатися третейським судом відповідно до умов кредитного договору.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 08 серпня 2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за умовами якого останній отримав в кредит грошові кошти розміром 34417,37 грн.

Так, згідно частини 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать, що станом 11 листопада 2015 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 52642, 79 грн., з яких:

-34417,37 грн. заборгованість за кредитом;

-6163,16 грн. заборгованість по відсоткам;

-9662,26 грн. заборгованість по комісії;

-2400 грн. штраф.

У разі порушення забовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що просрочив, якщо він не приступив до виконання забовязання або не виконав його у строк , встановлений договором або законом відповідно до вимог ч.1 ст. 611, ч.1 ст. 612 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.

Пунктом 23 розділу 2 Кредитного договору передбачено, що спори, що можуть виникнути у звязку із кредитним договором підлягають розгляду у Постійно діючому третейському суді при громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз».

Відповідно до ст. 17 ЦПК України, сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Згідно з ч. 1ст. 12 Закону України "Про третейські суди", третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 ЦПК України,стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави,Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Крім того, згідно з роз'ясненнями, викладеними в абзаці 5 частини другої постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК України) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.

Суд повно та всебічно зясував обставини по справі, наданим доказам дав належну оцінку і постановив законне і обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 10 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - Н.М. Шаповал

Судді: І.С. Кіпенко

ОСОБА_3