Постанова № 63449701, 12.12.2016, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1825/16-а

12 грудня 2016 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді - Грещука Р.П.,

секретаря - Клекот Л.М.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

її представника - ОСОБА_2,

представника відповідача - Попюк І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Надвірна справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

07.10.2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві.

Просить суд її позов задоволити. Визнати протиправними дії Надвірнянського ОУПФ України Івано-Франківської області щодо відмови у зарахуванні їй до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, період роботи з 01.09.1989 року по 17.08.1991 року на посаді учитель української мови та літератури в Парищенській середній школі та у призначенні їй пенсії за вислугу років.

Зобов'язати Надвірнянське ОУПФ України Івано-Франківської області зарахувати їй до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років період її роботи з 01.09.1989 року по 17.08.1991 року на посаді учитель української мови та літератури в Парищенській середній школі, призначити та виплатити її з 01.11.2016 року пенсію за вислугу років, згідно п.»е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Представник відповідача- Надвірнянського ОУПФ України в Івано-Франківській області в судовому засіданні позов не визнала, вважає, що позовні вимоги позивачки є безпідставними і не підлягають до задоволення та подала заперечення в якому вказала, що відповідно до ст. 55 З-ну України «Про пенсійне забезпечення» працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України станом на 01.04.2015 року- не менше 25 років, та після цієї дати, при наявності віку за встановленою шкалою.

Відповідно до постанови КМУ від 29.07.2015р. №529 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів

України», як і вступили в силу з 01.01.2016р. особи, які в період до 01.01.2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту - 25 років 6 місяців.

Згідно ст.62 З-ну України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01. 2001 р. № 78 (далі Порядок): «До стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років педагогічних та науково-педагогічних працівників (стажу педагогічної роботи) зараховується час роботи на посадах, передбачених переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 р. № 963», що включає посади лише педагогічних та науково-педагогічних працівників, і згідно з цими актами не передбачено нарахування педагогічного стажу особам, які навчаються у ВНЗ.

Відповідно до п. 6 Порядку: «Основним документом для визначення стажу педагогічної роботи є трудова книжка та інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи.»

Педагогічний стаж являє собою сумарну тривалість трудової діяльності працівників в освітніх закладах на посадах, пов'язаних з навчальним процесом. Його правильний підрахунок набуває особливого значення у зв'язку з тим, що сума, яку педагогічні та науково-педагогічні працівники отримують за свою роботу, зростає пропорційно тривалості педагогічного стажу - адже для таких працівників чинним законодавством передбачені щомісячні надбавки за вислуги років.

Основним документом для визначення стажу педагогічної роботи є трудова книжка, а також інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1, виданої Парищенською середньою школою 16.08.1988р., наказом № 193-к від 15.08.1988р. ОСОБА_1 призначено на посаду вчителя української мови та літератури Парищенської середньої школи.

З 01.09.1989 року ОСОБА_1 переведено з посади вчителя української мови та літератури на посаду бібліотекаря школи (наказ №268-к від 15.08.1989р.), а з 17.08.1991р. переведено з посади бібліотекаря на посаду вчителя української мови і літератури (наказ №192 від 17.08.1991р.).

Таким чином, вважає представник відповідача, в період з 01.09.1989р. по 16.08.1991р. ОСОБА_1 працювала на посаді бібліотекаря Парищенської середньої школи.

Перелік посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено Постановою КМУ № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993р. із наступними змінами.

Розділом 1 «Освіта» зазначеного Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою КМУ від 4.11.1993р. № 909 передбачено чіткий перелік працівників закладів освіти, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років.

Зокрема, вищезазначеним розділом передбачені посади завідуючої бібліотеки та бібліотекаря в бібліотеці, яка є юридичною особою (закладом чи установою освіти, незалежно від форми власності або відомчої належності). Посада завідуючої бібліотеки в школі, на якій працювала ОСОБА_1 в період з 01.09.1989р, по 16.08.1991р., Порядком не передбачена і відповідно робота на цій посаді не дає права на призначення пенсії за вислугу років.

Право на призначення пенсії за вислугу років мають бібліотекарі бібліотек, котрі є самостійними установами системи освіти.

Тому, стверджує представник відповідача, жодних підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання незаконною відмову в зарахуванні до стажу роботи періоду роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, немає.

Окрім того, згідно ст.ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6- місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази, надані сторонами на виконання вимог ст.71 КАС України і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, перевіривши матеріали справи приходить до висновку про можливість задоволення позову ОСОБА_1 виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст.2 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду для оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Ч.2 ст. 99 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи викладне, положення ч.2 ст.99 КАС України, а також те, що позивач, дізналася про порушення своїх прав з листа УПФ в Надвірнянському районі від 27.09.2016 року, суд вважає, що вона не пропустила строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, тому даний адміністративний позов підлягає розгляду по суті.

Зі змісту ст.71 КАС України випливає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності його рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Ст. 2 КАС України також передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Змістом ч. 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Ч. 1 ст.71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки відповідач по справі в силу норм ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, то застосуванню при розв'язанні спору підлягають норми ч.2 ст.71 КАС України, де зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак, є підставою для задоволення адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено, що позивач по справі- ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1, з 15.08.1988року постійно працювала на посаді вчителя української мови та літератури у Парищанській середній школі.

Зокрема, 15.08.1988 року ОСОБА_1 на підставі Наказу №193 була прийнята на роботу у Парищенську середню школу на посаду вчителя української мови та літератури, на якій працює до сьогодні.

Як вбачається з наказу №92 від 20.08.1989р. з 01.09.1989р. її переведено на посаду бібліотекаря школи однак з довантаженням уроками української мови та літератури, на якій вона працювала до 17.08.1991р.

Та обставина, що позивач працювала вчителем української мови та літератури у вищевказаний період підтверджується копією Наказу №1 від 01.09.1989р., відповідно до якого ОСОБА_1, як вчителеві української мови та літератури було встановлено тижневе навантаження на 1989-1990 навчальний рік, копією Наказу №1 від 01.09.1990р., відповідно до якого мені як вчителеві української мови та літератури було встановлено тижневе навантаження на 1990-1991 навчальний рік.

Крім того, позивач представила довідку з відділу освіти Надвірнянської РДА за №13 від 21.01.2016р., яка також підтверджує, що її було прийнято на роботу бібліотекарем Парищенської середньої школи з довантаженням уроків української мови та літератури з 01.09.1989р.

Таким чином, станом на 01.04.2015 рік позивач відпрацювала у Парищанській середній школі на посаді учитель української мови та літератури 26років 07 місяців та 18 днів.

Як видно з пояснень позивача, вона 31.10.2016р. була звільнена з роботи у Парищенській середній школі, і, оскільки в неї виникло право на пенсію за вислугу років 01.11.2016року вона звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 55 п. «е» З-ну України «Про пенсійне забезпечення».

Однак листом №6268/05 від 08.11.2016р. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки, на думку відповідача, у неї відсутній необхідний спеціальний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугою років бо період роботи у Парищанській середній школі з 01.09.1989р. по 17.08.1991р. на посаді бібліотекаря з довантаженням уроками української мови та літератури не дає права на призначення пенсії за вислугу років.

Разом з тим суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 55 п. «е» З-ну України «Про пенсійне забезпечення», із змінами працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04. 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: (Абзац перший пункту "е" ст. 55 із змінами, внесеними згідно із З-ном N911-VIII від 24.12.2015, який вступив у законну силу 01.01.2016р.) з 01.04.2015 року по 31.03.2016 року - не менше 25 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: (Пункт "е" ст.55 доповнено абзацом дванадцятим згідно із Законом N 911-VIII від 24.12.2015) які в період до 01.01.2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; (Пункт "е" ст.55 доповнено абзацом тринадцятим згідно із Законом N911-VIII від 24.12.2015).

Як доведено в судовому засіданні, у позивача вислуга станом на 01.04.2015рік становила 26років 07 місяців та 18 днів тому 01.09.2016р., що стало підставою її звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. При цьому до заяви нею було подано пакет документів про стаж роботи у Парищанській середньо-освітній школі (трудову книжку віл 16.08.1988р., копію наказу №92 від 20.08.1989р., Копію виписки із наказу №1 від 01.09.1990р. довідку №13 від 21.01.2016р.), довідку про перебування у відпустках за власний рахунок, про навчання і т.д.

Згідно зі ст. 56 З-ну України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Статтею 62 З-ну України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Проаналізувавши зібрані у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає доведеним наявність у позивача понад 25 років 6 місяців педагогічного стажу, в зв'язку з чим, позивач з моменту звернення до відповідача за призначенням пенсії за вислугу років, підпадає під дію пункту „е" ст. 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення", оскільки набула необхідного спеціального стажу, тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що в період з 01.09.1989 року по 17.08.1991 року ОСОБА_1 переведено з посади вчителя української мови та літератури на посаду бібліотекаря школи, а робота на цій посаді не дає право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки як вбачається з проаналізованих в судовому засіданні письмових матеріалів справи, з 01.09.1989 року по 17.08.1991р. ОСОБА_1 дійсно переведено на посаду бібліотекаря школи, однак з довантаженням уроками української мови та літератури, тобто позивач не припиняла виконувати роботу по спеціальності як вчитель української мови та літератури.

Чинним законодавством не визначено, яке саме навантаження чи кількість годин в роботі вчителя необхідні для зарахування в спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугою років, а вказано, що вислуга років є видом спеціального стажу, загальна кількість якого має бути не менше 25 років 6 місяців .

Таким чином, суд вважає, що право позивача на пенсійне забезпечення порушене і захист порушеного права можливий шляхом визнання протиправною відмову відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, період її роботи з 01.09.1989 року по 17.08.1991 року, призначити та виплачувати їй зазначену пенсію з 01.11.2016 року.

А тому, суд, оцінюючи в сукупності здобуті докази по справі прийшов до висновку про можливість задоволення позову ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 11, 71, 86, 161-163 КАС України, п. п. 5, 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, на підставі п. „е" ст. 55 З-ну України „Про пенсійне забезпечення", ст.ст. 2, 3, 56, 62 З-ну України "Про пенсійне забезпечення", листа Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №7, п. 43 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22 - 1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846,суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними - задоволити.

Визнати протиправними дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи з 01.09.1989 року по 17.08.1991 року на посаді учитель української мови та літератури в Парищенській середній школі та у призначенні їй пенсії за вислугу років.

Зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років період її роботи з 01.09.1989 року по 17.08.1991 року на посаді учитель української мови та літератури в Парищенській середній школі, призначити та виплатити її з 01.11.2016 року пенсію за вислугу років, згідно п.»е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст.186 КАС України через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя Грещук Р.П.

Повний текст постанови виготовлено 16.12.2016 року.